Спеціальні (вільні) економічні зони і передумови їх формування в Україні

Зблизька підходу при створенні ВЕЗ з погляду розміщення продуктивних сил біля грунтуються на використанні наявних в цій конкретної території ресурсів – природних, трудових, виробничих, а як і спроможності залучення з деяких інших територій (країн) саме ті чинників розвитку. За другим підходу, під час створення ВЕЗ вирішити завдання виробництва та розподілу громадської продукту, тобто встановлення громадських відносин, основу яких – відмінності між усталених країні економіко-правових відносин. Перший, і другий підходи до створення ВЕЗ є універсальними, загальними опосередкованими закономірностями у суспільному розвиткові, і з цим погляду – необхідні обгрунтування будь-яких зон. Третій підхід визначає типові відмінності зон і стають ближчими всього підводить до потреби їх класифікації.

Цілі, що ставить собі держава, створюючи вільні економічні зони, різняться може бути класифіковані у трьох групи: економічні, науково-технічні і соціальні. Нижче буде приведено коротка характеристика кожного виду цілей.

Економічні мети – це іноземного капіталу завдяки пільговому оподаткуванню, пільговому митному режимові і стабільному законодавству, надання доступу до зовнішньоекономічної діяльності. Їх досягнення можуть дозволити змогли ефективно використати місцеві ресурси, забезпечити зростання валютних надходжень у державні та регіональні бюджети, розширити ринок високоякісної продукції.

>Науково-технічні цілі перебувають у залученні передових зарубіжних і вітчизняних технологій, активізації інноваційних процесів, залученні своїх наукових та інженерних кадрів з-за кордону, підвищення ефективності використання виробничих потужностей та підвищенні інформатизації суспільства.

Цілі соціального характеру – це зростання зайнятість населення шляхом створення нових робочих місць, подолання безробіття. ВЕЗ у своїй сприяють поліпшенню якості робочої сили в рахунок використання інновацій, нових технологій і організаційних форм, а як і насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами народного споживання і досягнення рівномірного розвитку різних регіонів країни.

До передумов СЕЗ можна віднести такі:

створення сприяє інтересам як загалом, і конструкції окремих регіонів, відкриває можливості виходу зарубіжні ринки, розширює експортно-імпортний потенціал і сприяє створенню конкурентоспроможного ринку;

ВЕЗ створюють сприятливі змогу вільного пересування капіталу, технологій, науково-технічних розробок та інновацій, розвитку виробничу краще й ринкової інфраструктури держави;

створення і функціонування ВЕЗ сприяє мотивації підприємницької роботи і високопродуктивного праці, удосконалюючи умови життя населення Криму і поліпшуючи якість трудових ресурсів.

передумовою СЕЗ як і і те, що вони під повної юрисдикцією держави як невід'ємний елемент його території Франції і немає жодного права на суверенізацію від загальнодержавної і главою регіональної влади.

Усі зон, в такий спосіб, створюються у конкретній території, у межах певній країни (групи країн) і з цілком певними передумовами і метою. Специфіка цих трьох складових визначає специфіку зони.

При аналізі діяльності ВЕЗ з погляду отримання валюти доцільно розглядати показник чистого експорту. У цьому відмінність між валовим і чистим експортом виникає тому, що фірми,размещенние у ВЕЗ значну частину сировини й напівфабрикатів імпортують. На жаль, не велося дослідження існуючих ВЕЗ щодо показнику чистого експорту. Офіційні джерела надавали основному показники реалізованої продукції і на наданих послуг чи валового експорту. Тому ефективної виглядала лише діяльність ВЕЗ ">Порто-франко". Не поміченою залишилася ефективності роботи ВЕЗ "Азов" і "Донецьк", де частка, минулої експорту відповідно 71,8 і 31,9%, що свідчить про значущостіпривлеченних іноземних коштів. Ефективність роботи ВЕЗ "Курортополіс Трускавець" характеризується збільшенням кількості реалізованої продукції і на наданих послуг, протягом 2003 роки збільшилася в 13,7 разів у ВЕЗ "Яворів" – вдев'ятеро, у ВЕЗ "Славутич" – в 4,3 разу [11.с.35].

Позитивний ефект від участі прямих іноземних інвестицій, залучалися у ВЕЗ служив наочним прикладом національних фірм та кроки потенційних підприємців у тому, аби перейняти іноземний досвід. Хоча загалом ефект каталізатора економічного зростання знизилися від інвестицій дуже складно визначити, а з іншого боку дані таблиці 1 доводять, що 6 з одинадцяти підприємств досягли успіху саме за допомогою залучення прямих іноземних інвестицій.

Таблиця 1

Ефективність роботи українських ВЕЗ, у 2003 р.

Назва ВЕЗ	Початок роботи	>Реализовано продукції і на надано послуг, млн. грн.	До того ж експорту, млн. грн.
">Порто-Франко"	01.01. 2000	3,6	3,6
"Азов"	21.07. 1998	64,5	46,3
"Донецьк"	21.07. 1998	31,4	10
"Яворів"	17.02. 1999	205,5	–
"Закарпатті"	09.01. 1999	53,5	–
"Славутич"	30.06. 1998	47,0	–
">КурортполисТрускавец"	01.01. 2000	15,1	–

 Джерело: ВЕЗ, у теорії  та практично / Снєгур В. Г. // Регіон. Перспективи – №6. – 2003 р. [11, з.35]

Крім зазначеного критерію, оцінка ефективності дії ВЕЗ можна проводити пообъемампривлеченних іноземних капіталів (див.табл.2).

 

Таблиця 2

Інвестиційна ефективність деяких ВЕЗ України у 2002 р.

Назва ВЕЗ	Кількість проектів	Кошторисна вартість проектів, млн. дол.	Фактично залучено, млн. дол.	До того ж іноземні кошти, млн. дол.
">Порто-Франко"	2	6,8	3,1	2,8
"Азов"	2	95,4	2,0	–
"Донецьк"	2	9,7	5,1	2,2
"Яворів"	77	217,0	34,0	–
"Закарпатті"	7	15,2	10,6	2,8
"Славутич"	26	40,8	11,2	–
">Курортполис Трускавець"	15	31,4	8,6	–
"Миколаїв"	2	8,9	0,7	–
"Рені"	4	29,7	1,13	1,05

 Джерело: ВЕЗ, у теорії  та практично / Снєгур В. Г. // Регіон. Перспективи– №6. – 2003 р. [11, з.35]

Створення робочих місць є одним із основних та обов'язкових особливостей будь-який ВЕЗ, особливо у в країні з великим рівнем безробіття. У водночас, України процес створення нових робочих місць за запровадження ВЕЗ проходив досить повільно (див. Таблиця Б, Додаток Б).

Отже, дуже складно оцінити однозначно діяльність ВЕЗ, у Україні. Хоча і означає, що вони були малоефективні. Скасування закону, сприяв їх створенню й розвитку, носила скоріш політичний ніж економічно обгрунтований характер тому що за скасування дії ВЕЗ був проведено ніяких економічних розрахунків і досліджень. При аналізі їхньої ефективності і доцільності потрібно було скоріш використовувати індивідуального підходу до кожної їх.

 

Проблеми ВЕС і шляхи їхнього розв'язання. Перспективи ВЕЗ, у Україні

Бути чи бути ВЕЗ України? Довкола цієї питання зламано багато політичних копій. Позиція “проти” виходить з таких аргументах. Результати діяльності територій зі спеціальним режиму оподаткування були дуже неоднорідними і не виправдали очікування. За період функціонування СЕЗ та ТПР припускали досягти таких показників: залучення інвестицій - понад 17,1 млрд. дол. (фактично - 2,1 млрд., чи 12,2% від запланованого); створення нові й збереження існуючих робочих місць - 387,4 тис. (фактично - 137,7 тис., чи 35,5% від запланованого). Загалом обсяг використаних суб'єктами спецрежимів внутрішніх та зовнішніх інвестицій становив 9,8 млрд. гривень - за розмірі наданих податкових пільг в 8,4 млрд. гривень.

Найбільше інвестицій залучено у Донбас - 53,7% від загального обсягу. Тільки чверть їх - іноземні. Інші пов'язані зреинвестированием прибутку вітчизняними підприємствами. У цьому більшість проектів складали традиційні Україні галузі - металургію, будівництво, вугільну промисловість. З іншого боку, вільні економічні зони часто використовувалися для реалізації сумнівних схем імпорту (наприклад, м'яса).

Прибічники СЕЗів, ВЕЗів, навпаки, стверджують, що зони позитивно впливають на економіку й інвестиційний клімат. За даними Інституту регіональних досліджень АН України, за станом 01.01. 2005 року початку функціонування органами управління СЕЗ) і ТПР затверджені 768 інвестиційних проектів, зокрема на ТПР - 556, у ВЕЗ - 212, загальна кошторисна вартість яких складає 6,67 млрд. дол. США. Найбільша частка у освоєних інвестиціях посідає устаткування - 5,2 млрд. грн. (53,1%), кошти - 1,5 млрд. (15,3%), сировину йматериали - 0,87 млрд. грн. (8,9%). Створено 52,1 тис. і збережено 85,5 тис. робочих місць; реалізовано товарів, робіт, послуг у сумі 45,4 млрд. грн., зокрема експорт - 15,8 млрд. грн. (34,8% від загального обсягу реалізованої продукції).

У період 2000-2004 років зростання випереджав зростання ВВП середньому у 2,5 разу. У 2005 року, зі скасуванням ВЕЗ, це співвідношення знизилося до 0,7.

>Зафиксирована загальна позитивна динаміка інтегрованого частки розвитку ВЕЗ, у комплексі загальнонаціональної економіки. За період із 1994 до 2003 року його зросла з 1,9 до 7,31%. Середнє значення для регіонів, у яких містяться ВЕЗ, за 1999-2002 рік зросло з 5,98 до 9,81%. Лідером вийшли Закарпатська, Донецька, Львівська, АР Криму та Київ.

У адвокатів СЕЗів, ВЕЗів навіть є “убивчий” відповідь, хто бачить у вільні економічні зони лише інструмент тіньової економіки, контрабанди і “відмивання грошей”. Наприклад, приватизацію Україні у разі можна назвати прозорою, чесної, а де й законної. Проте нікому не спало на думку заборонити в підставі. Адже без приватизації може бути ринкової економіки.

ВЕЗ, у їхньому нинішньому вигляді мають серйозні системні недоліки. Але це, що це зони потрібно забороняти, а удосконалювати як апробований світовою практикою інструмент селективного стимулювання ділової гри і економічної активності. Слід визнати, що у більшості країн світу економічні зони можуть ефективно працювати на економіку держави. А проблематика діяльність вільних, "напівкримінальних" за інформацією деяких політиків, економічних зон лежить над площині існування ВЕЗ як, а керівництві й контролю по них, правильному визначення пріоритетів кожної їх, а також у необхідності постійного вдосконалювання законодавчої бази для.

Серед інших можна назвати проблеми, які послугували підставою скасування дії ВЕЗ:

неефективність дії п'яти з дванадцяти спеціальних економічних зон;

можливість формування напівлегальних схем діяльності біля ВЕЗ;

недосконалість законодавства України щодо ВЕС і відсутність єдиної державної концепції у цій галузі;

політична нестабільність у державі.

З огляду на світовий досвід, щоб уникнути криміналізації ВЕЗ, було б доцільніше створити не керовані місцевими державними адміністраціями зони, і вже звісно не скасовувати їх узагалі, а надавати податкові і тарифні пільги по прогресивної шкалою підприємствам, продукція яких йде експорту, які створюють значну кількість робочих місць, які впроваджують й використовують інновації тощо. У цьому необхідно розробити механізми нагляду й контролю над діяльністю ВЕЗ, що у умовах суворої звітності кількоманадзирательними органами одночасно. У разі можна було б уникнути багатьох проблем ще доти, як постало питання закритті ВЕЗ, у Україні, що дозволило не втрачати інвестиційної привабливості.

Упродовж років існування ВЕЗ, у Україні, було напрацьовано дуже багато планових і програмних документів, присвячених підвищення ефективності вже наявних зон і залучення інвесторів до створення нових. Серед таких документів і майже "Програма в Україні (спеціальних) вільних економіч-них зон і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року", покликаної сприяти активізації процесу розвитку ВЕЗ у всіх регіонах України.

 

Політика держави щодо “зон” мусить бути стабільної, передбачуваною та послідовної

Разом про те відповідно до у світовій практиці, економічні зони - це території зі спеціальними митними чи податковими умовами, стимулюючими імпорт комплектуючих і експорт готової високотехнологічної (!) продукції. Проте наші ВЕЗи не залучали іноземних інвестицій під високотехнологічне виробництво. Лише третина інвестицій у ВЕС і ТПР за станом 1 січня 2005 року було іноземними.

Низька активність іноземців пояснюється нестабільністю умов ведення бізнесу у Україні загалом й успецзонах зокрема. Наприклад, 1999 року запроваджено мораторій створення нових ВЕС і ТПР, та - і нові інвестпроекти не більше існуючих зон. Такі законодавчі кульбіти, ясна річ, унеможливлюють для інвесторів отримання прибутку у довгострокової, але у короткостроковій перспективі. А наші ВЕЗи до виробництва і експорту високотехнологічної продукції відносини фактично або не мали.

Ще одна аргумент. Результати досліджень Ради з вивчення продуктивних сил України показали, що ніякі бюджетні трансферти в розвитку зональних утворень взагалі здійснювалися. Насправді це досягнення, тоді як з причин їхнього низької технологічної ефективності ВЕЗ. Наприклад, Китай “... зміг залучити інвесторів тільки після виконання величезної будівельної програми створення у ВЕЗ найсучаснішою інфраструктури: дороги, зв'язок, готелю. До 80% всіх витрат лягли на країни, а іноземні інвестиції прийшли о ВЕЗ після створення необхідні ведення бізнесу умов” (Експерт №28 - 2002). Але Україна? Україна, по суті, кинула ВЕЗи напризволяще, не здійснивши відповідного контролю над реалізацією проектів. І чому стало приводом стверджувати: “Ні, нам світовий досвід не підходить”.