Спеціальні (вільні) економічні зони і передумови їх формування в Україні

Діяльність “зон” повинна підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу

До функціонуванню СЕЗ) і ТПР потрібно підійти виважено, з урахуванням ефективності реалізації конкретних інвестиційних проектів. За підсумками попереднього періоду зафіксована значна нерівномірність результатів між окремими СЕЗ) і ТПР. Так було в ВЕЗ “Порт Крим” притягнуті інвестиції лише на рівні 0,2% від очікуваної і організовано робочих місць 0,3% від очікуваного; у ВЕЗ “Донецьк” - 1,2 і 3,2% відповідно; в ТПР р. Шостка - 0,7 і 24,8% відповідно; в ТПР Луганській області - 2,9 і 23,2% відповідно. Разом про те, наприклад, для ВЕЗ “Яворів” ці показники становлять 23,7 і 102,4% відповідно; для ВЕЗ “>Порто-франко” - 24,8 і 160,4%; для ТПР у Волинській області - 55,9 і 45,2% від запланованого.

Оптимально об'єднати контролюючу і стимулюючу роль держави у економіці можна шляхом упровадження промислових парків, які організовані за територіальному, а, по функціональному принципу не буде реалізації інвестиційних проектів діятимуть аналогічно технопаркам. Метою діяльностіпромпарков має стати модернізація існують і створення нових виробництв. Стимулюючим механізмом у межах промислових парків є надання пільг не територіям, а під реалізацію конкретних проектів. Це зробить діяльністьпромпарков одночасно ефективної, прозорої і доступної для державного контролю та незалежного аудиту про всяк стадії.

Насамкінець проведемо просту аналогію. ВЕЗ, ТПР, технопарки - це моральні категорії у політиці, а конкретні інструменти економічного зростання. І, як будь-який інший інструмент, вони вимагають певного майстерності гри. Незнання нотної грамоти економіки це не дає права ні ламати інструменти, ні на них “собачі вальси”.

Висновки

Вільні економічні зони (ВЕЗ), невеликі територіальні анклави, у яких вводяться пільгові податкові, фінансові, правові умови господарської та зовнішньоекономічної діяльності залучення іноземних товарів та місцевих підприємців, і створюється уся необхідна при цьому виробнича і ділова інфраструктура. У світовій практиці ВЕЗ створюються як у розвинених (Великобританія, Німеччина, Нідерланди, навіть ін.), і у та розвитку (Бразилія, Республіка Корея, Малайзія та інших.) країнах. Дуже широко використовують у політиці залучення іноземного капіталу ВЕЗ, у Китаї.

ВЕЗ можуть існувати у різних формах: вільні торгові, вільні митні зони, науково-технічні зони (технопарки), економічні зони (переважно, експортної спеціалізації). Особливим режимом відрізняються офшорні зони. Зони експортної спеціалізації при відносно невеликих витратах з їхньої створення дають максимальний ефект в порівняно стислі терміни. Часто зони створюють у безпосередній близькості до великих міжнародних морських портів, аеропортів, залізничних вузлів за наявності вільних територій, робочої сили в, фахівців. З метою створення ключових об'єктів виробничої інфраструктури ВЕЗ, розвиток яких залежить визнається пріоритетним з погляду державних інтересів, виділяються кошти з державного бюджету і надаються пільгові кредити.

Як свідчить проведене дослідження, лише із дванадцяти існували зон працювали неефективно. а до інших був застосований не коректний підхід для оцінювання результатів діяльності, що призвело закритися зрештою ВЕЗ, у Україні. А загалом, вільні економічні зони допомогли залучити у країни певні кошти, які зірвалася залучити іншим шляхом. Слід зазначити, що закриття ВЕЗ, у Україні мало стати не одноразовим відмовою від такої формі регіонального розвитку, а поступовий виявленням недоліків у роботу СЕЗ, і здійсненню дій зі законодавчому припинення способів несумлінного поведінки підприємців в зонах. Але можливості створення законно функціонуючих і найефективніших ВЕЗ не вичерпані, тому питання доцільність їхнього існування України повинен переносити найближчим часом.

Природно робота з залучення іноземних інвестицій складна й вимагає відповідального відносини. Тому вивчення, узагальнення і у життя кращого власного Українського світового досвіду щодо ВЕЗ є нагальним потребою державі. Ефективність роботи частини українських ВЕС і неефективність – інших має послужити визначенню докладнішого розгляду засобів і проблем функціонування. З іншого боку, не можна відмовлятися цілком і одномоментно від створення таких економічних утворень, і кожному дії стосовно них повинен передувати глибокий і під повний економічний аналіз їхній діяльності.

Список використаної літератури.

1. В.П. Кузьменко,Л.И. Кузнєцова. Вільні економічні зони: міфи  й реальність. // Український науково-практичного  журналу “Економіка підприємства”. - 1999. - № 2-3,с.24-34

2. НаталіяВАЩЕНКО, "Теорія і практика управління",N6, червень 2004

3. Популярна економічна  енциклопедія – До.: ВАТ "Єнісей  Груп", 2005 р., 1 CD.

4.Вільніекономічнізони:стратегіярозвитку /ВасенкоВ.К. –Суми:Довкілля. – 2004. – 347 з.