Сучасні аспекти методології економічної науки

Сучасні аспекти методології економічної  науки

Вступ.

1. Сутність  та завдання методології економічної  науки.

2. Методи  дослідження сучасної економічної  науки.

3. Ефективність  застосування сучасних методів  дослідження в економічній науці.

4. Напрями  удосконалення методів дослідження економічної науки.

Висновки.

Список  використаної літератури.

Вступ

Актуальність  теми. Проблеми широкого спектра економічних  дисциплін взагалі, логіки та методології  їх вивчення зокрема, завжди були гостродискусійними. В економічній науці, як і в решті наукових дисциплін, є питання, на які іноді вкрай складно або й зовсім неможливо дати однозначну відповідь, яку було б сприйнято якщо не всіма, то хоча б більшістю опонентів. Серед них - питання про структуру сучасної економічної науки, внутрішню логіку та співвідношення окремих її напрямів, методологію і методику дослідження економічних процесів і явищ.

У контексті  нашої розмови постають дві групи  проблем - логіки й методології самої  економічної науки і логіки й  методології її вивчення та викладання. Щоб одразу ж уникнути найпоширенішої помилки наших дискусій, позначимо позиції щодо методології, логіки і методики, яку дуже часто ототожнюють з методологією.

Під "методологією" ми розуміємо основоположні (фундаментальні) світоглядні позиції, на яких базується (як на фундаменті!) уся конструкція (система) будь-якої науки.

Під "методикою" розуміють спосіб (метод) дослідження  явищ природи, сукупність конкретних прийомів, засобів та інструментарій, якими  користуються для вивчення процесів і явищ.

Ускладнення соціально-політичних та економічних  процесів у сучасному світі вимагає  релевантності їх аналізу і пояснення  як у наукових дослідженнях, так  і в системі викладання суспільних дисциплін. Хаотичність економічних  перетворень на теренах колишнього Радянського Союзу, експансія принципово нової системи економічних знань спровокували неадекватність наукового сприйняття фундаментальних теорій, концепцій та моделей, внаслідок чого виникають різноманітні стимули до проведення необґрунтованих соціальних експериментів, що має наслідком незліченні суспільні збитки. Тому принципового значення набувають опанування світової спадщини у сфері філософії та методології наукового пізнання економічних явищ і процесів, а також систематизація тих наших знань, які стосуються сучасної економічної дійсності.

Однією  з найгостріших проблем економічної  науки нашого часу є формалізація норм методології дослідження та універсалізація методики викладання системи суспільних наук.

Сучасна методологія порівняння економічних  систем повинна ґрунтуватися на міцній теоретичній основі. Для цього, на нашу думку, необхідно виявити особливості економічної діяльності та економічної свободи в умовах відкритого суспільства та відкритої економіки і окреслити контури теоретичної парадигми прогресу. Новітня методологія порівняння економічних систем повинна спиратися на дослідження низки взаємопов'язаних теоретичних проблем: від висвітлення проблеми людини, економічної діяльності як головного чинника еволюції і трансформації економічних систем до обґрунтування контурів економічного і соціального прогресу на порозі третього тисячоліття. При цьому методологічною домінантою у дослідженні, порівнянні сучасних економічних систем в умовах глобалізації та істотного зростання уваги до екологічних проблем повинні бути цивілізаційний підхід і постіндустріальна парадигма.

Фундаментом концепційних засад дослідження  економічних систем є комплексний, системний підхід до їх розуміння  як складних утворень, що визначають всю  багатоелементну архітектуру суспільного ладу. Основоположними ідеями наукового аналізу є ідеї гуманізації, "олюднення" сучасної економічної теорії, оскільки, на наше глибоке переконання, зрозуміти генезис, суть та рух економічних систем чи здійснити їх типологізацію і порівняння, збагнути передумови формування національної економічної системи України на порозі третього тисячоліття неможливо без комплексного вивчення економічних систем у взаємозв'язку з проблемами місця і ролі людини, її діяльності, економічної та екологічної культури, соціальних та політичних інституцій, культурологічно-етнічних процесів у національній економіці. Як слушно зазначає Д. Чистилін. "...теорія, яка вивчає "суспільний" розвиток, стане справді суспільствознавчою тоді, коли до сфери її уваги разом з економічними проблемами потраплять проблеми соціальні" [1. с. 48].

1. Сутність  та завдання методології економічної  науки

Опис  філософських концепцій будови світу, на основі яких формуються провідні наукові  теорії, дослідження і пояснення  вибору принципів, методів, Інструментів системи теоретичних обґрунтувань, вивчення психологічних та соціологічних детермінант зародження, розвитку і добору наукових гіпотез - ось далеко не повний перелік функцій сучасної методології науки. Цей розділ, що займається проблемами наукового пізнання, способів суджень і методів їхнього обґрунтування, користується водночас позитивним і нормативним підходами. Нормативний характер передбачає пояснення вибору способів побудови теорій та оцінки релевантності обґрунтування їхніх концептуальних положень. Позитивізм методології економічної науки полягає в описі існуючих структур, логіки організації, методів та інструментів дослідження рушійних сил економічної системи суспільства.

Характерна  особливість будь-якої науки - пошук  абсолютної істини, незалежно від  тих наслідків, до яких вона приводить. Адже чиста істина, як правило, дає найцінніші результати в практичній діяльності 6. Використання логічного апарату всієї сукупності наукових теорій про способи доведень та спростувань дає можливість перейти від істинних вихідних положень до істинних наслідкових суджень.

"Предметом  науки є факти, пов'язані із  взаємодією об'єктів, їхні відношення  та закони". На цьому незаперечному  твердженні Платона ґрунтуються  усі складові системи наукового  пізнання. Факти реальної дійсності поділяються на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні не залежать від волі індивідів, а отже, закони їхнього функціонування мають статичний характер і можуть бути чітко сформульовані та точно визначені. Суб'єктивні факти, навпаки, достатньо довільні і чималою мірою детерміновані чинниками психологічного характеру. Зрозуміло: що стосується природних фактів реальної дійсності, то наука може лише сформулювати судження і подати пояснення за допомогою системи об'єктивних законів. Проте щодо суб'єктивних фактів наука здійснює пошук закономірностей, завдяки яким можна пояснити зв'язки між цими фактами в певних, заздалегідь окреслених рамках. Це означає, що формулювання та пояснення суб'єктивних закономірностей дозволяє опрацювати методи управління досліджуваними фактами.

Підкреслюємо  існування фундаментальної різниці  між суб'єктивними фактами, що виникають  внаслідок дій індивідів у  відношенні до речей, та фактами, що виникають  у процесі взаємодії самих  індивідів. Така різниця вносить  відповідні розходження у трактування суб'єктивних закономірностей функціонування індивідів. Завдання першої категорії законів - пояснити підпорядкування функціональної специфіки матеріальних і нематеріальних благ функціональним цілям індивідів. Завдання другої категорії законів є більш складним, адже воно включає різносторонні морально-етичні аспекти координації поведінкових характеристик індивідів, групових об'єднань і суспільства в цілому. Таким чином, принципова різниця між фактами реальної дійсності і відповідний розвиток філософії науки дали змогу здійснити великий поділ системи наук на природничі, технічні, гуманітарні, суспільні і, що не менш важливо, визначити методологічні взаємозв'язки між ними [11, c. 9-10].

Відвести  економіці належне місце в  системі наук можна виключно на основі аналізу сфери функціонування фактів, які визначають предмет економічних досліджень. Подана нижче логіка формування сучасної економічної науки сформульована виходячи з позитивного ретроспективного аналізу еволюції предмета економічних досліджень у ході генезису7 наукового пізнання економічної системи суспільства.

Починаючи з давньогрецьких мислителів економіка  розглядалась як розділ філософії моралі, а предметом аналізу слугували  морально-етичні принципи ведення господарської  діяльності. Метою таких досліджень було визначення нормативних морально-етичних законів ведення господарської діяльності, які б узгоджували поведінку суб'єктів господарювання із суспільними інтересами.

Розвиток  філософської думки в середні  віки досить важко піддати ґрунтовному  аналізу, проте ті розпорошені частинки знань, які можна здобути з джерел епохи Відродження, свідчать, що навіть в умовах зрощення релігії і науки допитливий людський розум формував розробку потужного методологічного апарату схоластичної логіки - логіки семантичних висловлень, що спирається на систему постулатів і відповідних методів переконання. Незважаючи на сталість рамок предмета економічних досліджень, такі зміни в методологічних підходах значною мірою посилили роль суспільної філософії у процесах формування морально-етичних норм суспільства.

Новим проривом наукового пізнання став великий  розкол у теології, зумовлений загостренням суперечностей у структурі філософських поглядів томістів і номіналістів. Як наслідок, відбулося розмежування науки і релігії, що сприяло розробці фундаментальних принципів наукового аналізу, якими користувалася пізніше більшість класиків економічної науки.

Перші спроби переформулювати предмет  економічної науки сталися на етапі меркантилізму, в рамках якого  на авансцену висувалася могутність держави. Економічне забезпечення цієї могутності реалізовувалося через суспільне багатство, під яким розуміли запас дорогоцінних металів та коштовностей.

Остаточне виокремлення економічної науки  зі складу філософії та її формування як самостійного розділу наукового пізнання більшість учених пов'язують з виходом у світ праці А. Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів". Детальне вивчення праць фізіократів (Ф. Кене, Ж.-К. Гурне, Д. де Немура, М. де ла Рівьєра, А. Р. Ж. Тюрбо) переконує в ідентичності формулювання предмета економічної науки як науки про суспільне багатство 10. У цьому аспекті слід звернути особливу увагу на проблему вибору методології дослідження. І справді, постає закономірне запитання: під яким кутом зору розглядати факти, пов'язані із суспільним багатством? З позиції іманентних його функцій? З позиції джерел його примноження? Чи з позиції найсправедливішого його розподілу в суспільстві? Кожне з поставлених запитань фіксує об'єкт досліджень різних сфер пізнання [8, c. 45-46].

Виходячи  з наших досліджень процесів диференціації  та інтеграції науки, що дозволили встановити існування залежності розвитку її загальних  методів від розширення сфер аналізу  окремих розділів, можна зробити  висновок про вплив на методологію, якою користувалися фізіократи та класики політичної економії, стрімкого прогресу методів математичного аналізу, пов'язаних з ім'ям І. Ньютона. Сприйняття економічної системи А. Смітом, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сеєм та їхніми послідовниками можна порівняти з вивченням об'єктів у теорії механіки того часу, яке за відсутності чіткого розмежування фактів, пов'язаних із суспільним багатством, зумовило пошук універсальних об'єктивних економічних законів усіх сфер її функціонування.

У цій  праці немає потреби занурюватись у дискусію щодо слушності такого підходу, бо це відвело би нас вбік від досліджуваної проблеми. Зауважимо лише, що то були перші кроки на шляху відокремлення сфери аналізу економічної теорії від філософії моралі, до мистецтва прийняття економічних рішень, а зрештою - до сфери чистої науки.

Мабуть, не викличе заперечень той факт, що обмін, виробництво й особливо розподіл багатства перебувають  у функціональній залежності від  волі індивідів, а отже, досить сумнівною  є універсалізація положень класичної  теорії щодо цих фактів. Неможливість провести глибокий економічний аналіз у рамках концепції верифікаціонізму та "системи природничих об'єктивних законів" привернула увагу представників Лозаннської школи до філософії науки. Використання принципів фальсифікаціонізму поряд із чітким розмежуванням економічних фактів реальної дійсності дозволило визначити місце економічної теорії у системі суспільних наук і поділити її на три складові - чисту, прикладну та соціальну економіку.

Завдання, яке ставили перед собою неокласики, полягало в упорядкуванні знань стосовно всієї сукупності взаємозв'язаних елементів економічної системи суспільства, у виокремленні шляхом аналізу одноманітних причинно-наслідкових або функціональних схем. "Взірцевість" природничих наук, а особливо фізики, накладала відбиток і на методи аналізу неокласичної теорії. Так само як і будь-який з розділів природничих наук, неокласична економічна теорія ґрунтується на досвіді, з якого методом абстракції формулюються і визначаються ідеалізовані елементи, що апріорі ляжуть в основу майбутніх гіпотез, теорем та доведень. Елементи, які у своїй сукупності утворюють складні явища, в реальному житті практично ніколи не зустрічаються ізольованими. Але в процесі дослідження індустріального суспільства необхідною умовою були пошук усієї різноманітності прояву факторів, що утворюють певний складний феномен, і відповідне використання логічних процедур для простеження їхніх взаємозв'язків.

Ідеалізованим елементом чистої економічної теорії стала цінність блага як внутрішньо властива функція суспільного багатства. Аналітична увага представників Лозаннської школи економіки Л. Вальраса, В. Парето та ін. була сфокусована саме на дослідженні суб'єктивних законів обміну. Завдання, яке ставили перед собою неокласики, полягало в пошуку одноманітних функціональних залежностей у поведінкових характеристиках індивідів стосовно обміну наявних благ, на основі яких можна було би виділити елементарні закономірності їхньої взаємодії у суспільстві [3, c. 52-53].