Сутність міжнародного стандарту ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»

ТЕМА 1. МІЖНАРОДНІ НОРМИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

 

1. Сутність міжнародного стандарту ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».

Стандарт ISO 26000 – це добровільна  настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, як, наприклад, ISO 9001 та ISO 14001. Згідно ISO 26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього  природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне  управління та етику бізнесу. Тобто  у керівництві враховані усі  принципи, які зазначені у Глобальній ініціативі ООН (документі, до якого  приєдналося 6 тисяч компаній та організацій, серед яких 130 українських).

Міжнародний стандарт ISO 26000 надає інструкції щодо основних принципів соціальної відповідальності, ключових тем та питань, що мають відношення до соціальної відповідальності, а також щодо шляхів впровадження соціально відповідальної поведінки до існуючих стратегій, систем, практик та процесів

організації. Цей міжнародний  стандарт наголошує на важливості результатів та діяльності у сфері соціальної відповідальності та її удосконалення.

Цей міжнародний стандарт замислений як такий, що буде корисним для всіх типів організацій у приватному, державному та неприбутковому секторах, для компаній великих і малих, діючих у розвинутих країнах або країнах, що розвиваються. Хоча не всі розділи цього міжнародного стандарту будуть однаково корисними для всіх типів організацій, всі основні аспекти є придатними для кожного типу організацій. Кожна організація самостійно визначає, що є придатним та важливим для неї шляхом власних оцінок та діалогу з зацікавленими сторонами.

Урядові організації, як і  будь-які інші організації, можуть виявити  бажання використовувати цей міжнародний стандарт. У будь-якому випадку стандарт не може замінити або яким-небудь чином змінити зобов’язання держави.

Використання цього міжнародного стандарту підтримує кожну організацію  у прагненні стати більш соціально відповідальною, брати до уваги інтереси її членів, відповідати чинному законодавству та поважати міжнародні норми поведінки.

Таблиця 1.1

Складові Міжнародного стандарту ISO 26000

 

Назва розділу	Номер розділу	Опис змісту розділу
Сфера	Розділ 1	Визначає зміст і сферу  цього міжнародного стандарту та визначає певні обмеження тавиключення
Терміни, визначення та абревіатури	Розділ 2	Визначає та надає визначення ключових термінів, що мають особливу важливість для розуміння соціальної відповідальності та для використання цього міжнародного стандарту.
Розуміння соціальної відповідальності	Розділ 3	Описує важливі фактори  та умови, що вплинули на розвиток соціальної відповідальності та продовжують впливати на її природу та функції. Він також описує концепцію  соціальної відповідальності як такої – що вона означає і як вона застосовується в організаціях. Цей розділ включає інструкції щодо використання цього міжнародного стандарту організаціями малого та середнього розміру.
Принципи соціальної відповідальності	Розділ 4	Представляє та пояснює основні  принципи соціальної відповідальності.
Визнання соціальної відповідальності та залучення зацікавлених сторін	Розділ 5	Розглядає дві практики соціальної відповідальності: визнання організацією соціальної відповідальності, а також її визначення та залучення до неї зацікавлених сторін. Розділ надає інструкції щодо відносин між організацією, зацікавленими сторонами та суспільством, визнання ключових тем та питань соціальної відповідальності а також сферу впливу організації.
Керівництво з основних аспектів соціальної відповідальності	Розділ 6	Пояснює основні аспекти  та пов’язані з ними питання соціальної відповідальності. По кожному з основних принципів надана інформація щодо його сфери застосування,зв’язку з соціальною відповідальністю, 8 пов’язаних з цим принципів та міркувань, а також пов’язаних з цим  дій та очікувань.
Керівництво з впровадження соціальної відповідальності в організації	Розділ 7	Надає інструкції щодо впровадження соціальної відповідальності у діяльність організації. Розділ включає інструкції щодо: розуміння соціальної відповідальності організації, комунікації пов’язані із соціальною відповідальністю, підвищення довіри організації до соціальної відповідальності, вивчення прогресу, удосконалення діяльності та оцінка добровільних ініціатив  у сфері соціальної відповідальності.
Додаток з питань добровільних ініціатив  та інструментів пов’язаних з соціальною відповідальністю	Додаток А	Представляє неповний перелік  добровільних ініціатив та інструментів пов’язаних з соціальною відповідальністю, що розглядає аспекти однієї або кількох основних тем, а також впровадження соціальної відповідальності в рамках організації.
Бібліографія		Містить посилання на авторитетні  міжнародні інструменти та стандарти ISO, на які є посилання як на джерела у цьому міжнародному стандарті.
Покажчик		Надає посилання на теми, концепції та терміни у цьому міжнародному стандарті.

 

2. Головні напрямки стандарту SA 8000 «Соціальна відповідальність».

Стандарт SA 8000 був опублікований  у 1997 році, переглянутий – у 2001 році. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичних  норм цивілізованого суспільства.

Стандарт SA 8000 був створений  для того, щоб компанії могли підтвердити  використання соціально-відповідальних підходів у своїй діяльності. Система  менеджменту, заснована на вимогах SA 8000, має загальні вимоги з ISO 9001. Так, наприклад: визначена керуванням політика компанії в сфері соціальної відповідальності, аналіз і перевірки з боку керівництва, планування, оцінка і вибір постачальників, прийняття коригувальних дій.

Стандарт SA 8000 спрямований  на забезпечення привабливості умов наймання для співробітників, поліпшення умов їхньої праці і життєвого  рівня. Компанії, у яких менеджмент здійснюється відповідно до вимог стандарту SA 8000, мають конкурентну перевагу, яка полягає у високій мотивації  персоналу, що у свою чергу дозволяє ефективніше застосовувати сучасні  системи менеджменту для досягнення намічених цілей, забезпечуючи при  цьому постійну рентабельність.

Використання стандарту SA 8000 приводить до таких результатів:

1. З'являється чітке визначення  порядку та умов приймання  на роботу і здійснення трудової  діяльності.

2. У результаті застосування  підходу з точки зору систем  менеджменту встановлюється соціальна  відповідальність як закон при  веденні бізнесу.

3. Відбувається постійне  удосконалення умов праці.

4. З'являється можливість  за допомогою сертифікації провести  незалежну перевірку соціальної  орієнтованості підприємства.

5. Сприяє появі офіційної  схеми для залучення акціонерів  та інших зацікавлених сторін.

6. Приводить до появи  чітких і доступних для користування  рекомендацій.

 

 

ТЕМА 2. ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

 

1. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі.

Згдіно з Законом України «Про охорону праці» система управління охороною праці на підприємстві призначена для забезпечення створення  в кожному структурному підрозділі, на кожному робочому місці умов праці у відповідності з вимогами нормативних актів, а також забезпечення прав працюючих, гарантованих законодавством про охорону праці. У відповідності з цілями, вказаними в положеннях, які розробляються на кожному підприємстві система управління охороною праці вирішує наступні основні завдання:

• навчання працюючих безпеки праці та пропаганда питань охорони праці;
• забезпечення безпеки виробничого обладнання;
• забезпечення безпеки виробничих процесів;
• забезпечення безпеки будівель і споруд;
• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезпечення оптимальних режимів роботи і відпочинку працюючих;
• організація лікувально-профілактичного обслуговування працюючих;
• санітарно-побутове обслуговування працюючих;
• професійний відбір працюючих по окремих спеціальностях.

Положення про систему  управління охороною праці повинно складатись з таких розділів:

1.Загальні положення.

2.Структура управління  охороною праці.

3.    Загальні обов’язки посадових осіб підприємства в системі управління охороною праці.

4.    Права посадових осіб підприємства в системі управління охороною праці.

5.    Відповідальність посадових осіб підприємства в системі  
управління охороною праці.

 

ТЕМА 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ В ОРГАНІЗАЦІЇ

 

1. Планування заходів з охорони праці.

 

Плани роботи з охорони  праці в галузі, об'єднаннях, управліннях  та організаціях розробляються їх керівниками  разом зі службою охорони праці, узгоджуються з профспілкою і  затверджуються керівництвом.

Планування — це встановлення цільових завдань виконавцям і визначення потреби в ресурсах усіх видів, змісту і об'єму робіт з розподілом їх щодо часу виконання. У планах повинні  бути передбачені заходи з охорони  праці щодо:

— знарядь праці: машин, механізмів, пристосувань, інструментів, обладнання;

— предметів праці: матеріалів, напівфабрикатів, виробів;

— технології: прогресивної технології, комплексної механізації  й автоматизації виробничих процесів;

— організації й управління: наукової організації праці, ергономіки, виробничої естетики;

— будівель і споруд: безпечної  конструкції будівель і споруд.

 

2. Види планування та контролю стану охорони праці.

 

 

Перспективне (стратегічне) планування включає комплексні плани  на три— п'ять років та інші організаційно-технічні плани з питань поліпшення охорони праці, котрі формуються на підставі проведення прогнозування і цільових програм.

Щорічні комплексні заходи колективної угоди складаються  згідно зі "Спільними рекомендаціями державних органів і профспілкових  організацій". До них включаються  також заходи перспективних планів, передбачених на поточний рік, і плани  робіт служби охорони праці господарського органу з графіком перевірок підпорядкованих  організацій і підприємств.

Оперативне планування передбачає заходи з виконання приписів, актів  перевірок і вказівок органів  нагляду і вище-стоячих організацій, оцінки ризиків;

Заходи планів з охорони  праці включаються у відповідні розділи техпромфінпланів (планів соціального  та економічного розвитку, виробничих планів) господарських органів, промислових  підприємств.

Перспективне та щорічне  планування науково-дослідних робіт  з охорони праці здійснює Науково-технічне управління на підставі пропозицій об'єднань, управлінь, підприємств та організацій.

Організаційно-методичну  роботу при складанні планів роботи з охорони праці здійснює служба охорони праці.

Організація роботи з охорони  праці в галузі здійснюється шляхом розробляння:

— положення про розподіл обов'язків щодо управління охороною праці між підрозділами і службами;

— посадових інструкцій про обов'язки, права і відповідальність керівних працівників щодо охорони  праці.

Контроль, облік, аналіз, звітність, комунікація, аудит, моніторинг — функція  управління, призначена для з'ясування фактичного стану і виконання  завдань з охорони праці в  галузі (підрозділах), порівняно з  планом і чинними нормативними актами, визначення наслідків цих відхилень, нагромадження планових і фактичних  даних, періодичного складання статистичних звітів установленої форми, прийняття  рішень щодо визначення і включення  заходів охорони праці в плани  робіт наступних років.

Контроль, аудит, моніторинг сприяє виконанню посадовими особами  планів робіт, законодавства та інших  нормативних актів з охорони  праці. Він повинен визначати  ступінь повноти виконання посадовими особами обов'язків з охорони  праці. Для контролю, обліку аналізу  і звітності з охорони праці  необхідно застосовувати технічні засоби (персональні комп'ютери тощо), а також систему комунікацій  як складову частину системи управління. Контроль поділяється на відомчий, адміністративно-громадський та профспілковий.

Відомчий контроль, аудит, моніторинг за додержанням охорони  праці й функціонуванням СУОПГ  у господарстві з боку вищого господарського органу здійснюється його спеціалістами (службою охорони праці) відповідно з правами, передбаченими "Положенням про службу охорони праці" та встановленим порядком перевірок з охорони  праці підвідомчих організацій  і підприємств зі складанням актів  перевірок. За результатами контролю готуються  проекти наказів, постанов і вносяться  відповідні пропозиції.

Адміністративно-громадський  контроль з охорони праці здійснюється керівником та головними спеціалістами  господарського органу спільно з  представниками трудового колективу (профспілок) підприємства відповідно до чинних вимог.

Професійні спілки самостійно здійснюють контроль за дотриманням  власниками законодавчих та інших нормативних  актів з охорони праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, забезпеченням робітників засобами колективного та Індивідуального захисту.

Результати контролю, аудиту, моніторингу є підставою для  складання плану заходів щодо поліпшення умов праці й охорони  праці, а також для відповідальності (заохочення), залежно від рівня  охорони праці керівних та інженерно-технічних  робітників підвідомчих організацій  і підприємств.

 

 

ТЕМА 4. ТРАВМАТИЗМ ТА ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ В ГАЛУЗІ. РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

 

1. Загальні положення та визначення травматизму.

 

Травматизм - слово грецького  походження (trauma - пошкодження, поранення). На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Травма - порушення анатомічної  цілісності організму людини або  його функцій внаслідок дії небезпечних  виробничих факторів.

Виробнича травма - це раптове  механічне (забої, переломи, рани тощо), фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, ненормальні  метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіноване та інше пошкодження людини у виробничих умовах (ДСТУ 2293-93). За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездатності на 1 день), важкі (втрата працездатності більше як на 1ідень) і смертельні. Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами. Залежно від кількості потерпілих, нещасні випадки поділяються на поодинокі і групові. До останніх відносяться нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше потерпілими. Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі.