Сутність міжнародного стандарту ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Сентября 2013 в 21:55, реферат

Описание работы

Стандарт ISO 26000 – це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, як, наприклад, ISO 9001 та ISO 14001. Згідно ISO 26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу. Тобто у керівництві враховані усі принципи, які зазначені у Глобальній ініціативі ООН (документі, до якого приєдналося 6 тисяч компаній та організацій, серед яких 130 українських).

Файлы: 1 файл

ТЕМА 1.docx

— 60.64 Кб (Скачать файл)

Оскільки питання охорони  праці нерозривно пов’язане та взаємодіє  з кадровою роботою, аудит з охорони  праці доцільно проводити в комплексі  з аудитом кадрової документації. Але в умовах, коли на більшості  невеликих підприємств практично  відсутні спеціалісти з охорони  праці, провести самостійну (або із залученням фахівців) перевірку наявності  необхідної документації з охорони  праці перш за все потрібно для  того, щоб переконатися у повноті  заходів, необхідних для успішного  проходження підприємством перевірок  контролюючих органів та уникнення  штрафів чи інших несприятливих  санкцій.

 

ТЕМА 9. СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ НА ВИРОБНИЦТВІ

 

    1. Джерела фінансування Фонду. Страхові тарифи. Страхові виплати.

 

Відповідно до Закону України  «Про охорону праці» усі працівники підлягають обов’язковому соціальному  страхуванню власником підприємства, організації та установи незалежно  від форм власності та видів їх діяльності від нещасних випадків і  професійних захворювань.

У разі ушкодження їх здоров’я власник зобов’язаний відшкодувати працівникові збитки, заподіяні йому каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Фонд соціального страхування  від нещасного випадку є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці.

Страхування від нещасного  випадку е самостійним видом  загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою  Якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їхньої трудової діяльності.

 

За даним видом соціального  страхування страхові внески до Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків сплачують тільки роботодавці.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування  від нещасних випадків зобов'язаний:

  1) своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні:

  - допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до встановлення працездатності або встановлення інвалідності;

- щомісячну грошову суму  в разі часткової чи повної  втрати працездатності, що компенсує  відповідну частину втраченого  заробітку потерпілого;

- пенсію по інвалідності  внаслідок нещасного випадку  на виробництві або професійного  захворювання;

- пенсію у зв'язку з  втратою годувальника, який помер  внаслідок нещасного випадку  на виробництві або професійного  захворювання;

- грошову суму за моральну  шкоду за наявності факту заподіяння  цієї шкоди потерпілому;

- допомогу дитині, що  народилася інвалідом, внаслідок  травмування на виробництві або  професійного захворювання жінки  під час вагітності;

2) організувати поховання,  відшкодувати вартість ритуальних  послуг;

3) сприяти створенню умов  для своєчасного надання кваліфікованої  першої невідкладної допомоги  потерпілому, його госпіталізації, ранньої діагностики професійного  захворювання;

4) організувати лікування  у власних спеціалізованих або  інших лікувально-профілактичних  закладах з метою якнайшвидшого  відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити повний  обсяг постійно доступної медичної  допомоги;

6) забезпечити згідно  з медичним висновком домашній  догляд за потерпілим;

7) відповідно до висновку  ЛКК або МСЕК проводити навчання  та перекваліфікацію потерпілого;

8) організувати робочі  місця для інвалідів;

9) сплачувати за потерпілими  внески на медичне та пенсійне  страхування.

  Сума страхових внесків страхувальників до ФСС НВВ повинна забезпечувати:

- фінансування заходів,  спрямованих на вирішення планових  завдань;

- створення резерву коштів  для забезпечення його стабільного  функціонування;

- покриття витрат, пов'язаних  із здійсненням соціального страхування  від нещасного випадку. 

Розміри страхових внесків  страхувальників обчислюються:

для роботодавців – у  відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату  основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

для добровільно застрахованих  осіб – у відсотках від мінімальної  заробітної плати.

Страхові внески нараховуються  у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом  Міністрів України та є розрахунковою  величиною при обчисленні страхових  виплат ( 10035 грн).

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться ФСС НВВ відповідно до Порядку визначення страхових  тарифів для підприємств, установ  та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом  Міністрів України.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядку визначення страхових  тарифів для підприємств, установ  та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання» № 985 від 27 червня 2003 р. страхові тарифи диференційовані  за галузями економіки та видами робіт  за професійним ризиком виробництва.

Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями  інвалідів, страхові тарифи встановлюються у розмірі 50% страхових внесків, передбачених законом.

До таких підприємств  і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю  громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед  працівників становить не менш ніж 50%, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25%.

Для фізичної особи, що використовує найману працю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25%, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50%, передбачених законодавством страхових  тарифів.

Добровільно застрахована фізична  особа сплачує внесок до ФСС НВВ  у розмірі однієї мінімальної  заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.

Страхувальник здійснює страховий  внесок у порядку і строки, які  визначаються страховиком.

Страхові внески сплачуються:

юридичними особами –  в день одержання коштів на оплату праці в установах банків, а  при проведенні оплати праці з  готівкової виручки чи натуроплатою платники зобов'язані не пізніше  наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових  внесків до ФСС НВВ;

фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, фізичними  особами, які використовують найманих працівників, щомісяця не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем, за який сплачена заробітна плата;

добровільно застрахованими особами – у строки, передбачені  для сплати цими особами податків.

Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних  сум на відповідний рахунок ФСС  НВВ.

 

  У разі нестачі коштів на поточному рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі отримання платниками коштів на оплату праці й перерахування страхових внесків здійснюється у пропорційних сумах.

Страхові внески сплачуються  у національній валюті України.

 

    1. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.

 

Страховими експертами з  охорони праці можуть бути особи  з вищою спеціальною освітою  за фахом спеціаліста з охорони  праці або особи з вищою  технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років  та відповідне посвідчення, яке видається  спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони  праці мають право:

1) безперешкодно та в  будь-який час відвідувати підприємства  для перевірки стану умов і  безпеки праці та проведення  профілактичної роботи з цих  питань;

2) у складі відповідних  комісій брати участь у розслідуванні  нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань, а  також у перевірці знань з  охорони праці працівників підприємств; 

3) одержувати від роботодавців  пояснення та інформацію, в тому  числі у письмовій формі, про  стан охорони праці та види  здійснюваної діяльності;

4) брати участь у роботі  комісій з питань охорони праці  підприємств; 

5) вносити роботодавцям  обов'язкові для виконання подання  про порушення законодавства  про охорону праці, а органам  виконавчої влади з нагляду  за охороною праці; 

6) складати протоколи  про адміністративні правопорушення  у випадках, передбачених законом; 

7) брати участь як незалежні  експерти в роботі комісій  з випробувань та приймання  в експлуатацію виробничих об'єктів,  засобів виробництва та індивідуального  захисту, апаратури та приладів  контролю.

Страхові експерти з охорони  праці провадять свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони  праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Сутність міжнародного стандарту ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»