Сутність та значення продуктивності праці в економічному розвитку країн

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Мая 2013 в 19:43, курсовая работа

Описание работы

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.

Файлы: 1 файл

Научная.docx

— 88.65 Кб (Скачать файл)

В таких умовах суттєвим засобом узгодження інтересів різних сторін є створення міжнародних профспілок, принаймні налагодження контактів між профспілковими об'єднаннями різних країн. І хоч часто робітники однієї країни бувають не згодні на додаткові витрати заради підтримки робітників іншої країни, вважаючи їх конкурентами, профспілки знаходять шляхи спільних дій. Такими шляхами можуть бути:

  • обмін інформацією, який допомагає чинити опір вимогам ТНК, а також посилатись на приклад інших країн під час укладання колективних угод. Обмін інформацією здійснюється міжнародними конфедераціями профспілок, які представляють різні категорії працівників, секретаріатами об'єднань профспілок однієї галузі або групи суміжних галузей, а також радами ТНК, у засіданнях яких беруть участь представники заводів компанії з різних країн;
  • допомога іноземним колегам в укладанні колективних угод. Профспілкові організації різних країн знаходять різноманітні способи підтримки своїх колег в інших країнах. До них відносять відмову працювати понад урочне в тих випадках, коли вироблювана продукція призначається для тих сегментів ринку, для яких виробляє продукцію завод, на якому відбувається страйк; фінансову допомогу робітникам інших країн під час трудового конфлікту; вручення адміністрації вимог через профспілки інших країн. Приклади такої підтримки відомі, але, на жаль, вони поодинокі;
  • узгодження дій під час проведення одночасних переговорів і страйків. Можливе також укладання договорів, спільних для всіх країн ТНК, але вони зараз не так цікаві для профспілкових лідерів, як у 70 — 80-ті роки, що пояснюється порівняно нечастим досягненням успіху і суттєвими розбіжностями між національними профспілками за структурою та вимогами. Крім того, у робітників спостерігається посилення націоналістичних настроїв у міру зростання страху перед іноземною конкуренцією.

Зміни, що відбуваються у  всіх ланках економіки, викликають необхідність удосконалення структури суспільного виробництва під впливом потреб ринку і встановлення раціональних міжгалузевих пропорцій поділу суспільної праці на виробництво і розподіл продукції. Сформований високий рівень концентрації і спеціалізації суспільного виробництва визначив тісний

взаємозв'язок галузей матеріального  виробництва. У цих умовах для

встановлення найбільш раціональних пропорцій суспільної праці потрібен

глибокий аналіз міжгалузевих зв'язків. Для вирішення цього завдання

здебільшого використовується метод міжгалузевого балансу праці (МГБ),

який дає можливість якнайповніше і всебічно виявити взаємозв'язки між

галузями, визначити затрати  живої та уречевленої праці і  прогнозувати

міжгалузеві пропорції сукупних суспільних затрат.

Міжгалузевий баланс затрат праці складається у вигляді  економічної

таблиці, в якій взаємозв'язки у процесі відтворення суспільного продукту

характеризуються затратами  праці (кількістю середньорічних працівників). Міжгалузевий баланс праці дає змогу прямо і всебічно аналізувати і

встановлювати пропорції  у взаємозв'язках галузей відносно затрат живої

та уречевленої праці. Крім того, він служить основою для розрахунку

суспільне необхідних затрат праці на виробництво продукції.

Кількісні відношення економічних  зв'язків між галузями виробництва

виражаються по рядках системою лінійних рівнянь: 

- Zj — сукупні затрати праці і-ї галузі-виробника (г = 1, 2, ..., й); і — номер галузі матеріального виробництва по рядках МГБ;                                                                                                          - j— номер галузі матеріального виробництва по стовпцях МГБ;                                                                        - Zy — сукупні затрати праці і її галузі на виробництво продукції, що споживається в /-й галузі;

- at —сукупні затрати праці і її галузі на виробництво продукції, що витрачена на невиробниче споживання;

- mt — сукупні затрати праці і її галузі на накопичення.

Ця система рівнянь  відбиває розподіл сукупних затрат праці  для кожної галузі, тому її можна назвати системою рівнянь використання сукупної праці в народному господарстві. Кількісні співвідношення економічних зв'язків між галузями матеріального

виробництва в МГБ можна  представити також системою лінійних рівнянь

затрат сукупної праці  в народному господарстві.

Обидві системи рівнянь в сукупності відбивають в МГБ процес розширення відтворення: процес кругообігу сукупного суспільного продукту, що виражений в сукупних затратах праці (живої та уречевленої), в галузях

матеріального виробництва.

 Оскільки в МГБ підсумки по однойменних галузях, що записані в рядках іоднойменних галузях, що записані в рядках і стовпцях, однакові і дорівнюють сумі сукупних затрат праці, то мають місце рівності:

  • для окремих галузей матеріального виробництва;
  • для матеріального виробництва загалом.

Прямі та безпосередні виробничі зв'язки між галузями матеріального

виробництва в МГБ можна  виразити через коефіцієнти сукупних затрат праці

однієї галузі на виробництво продукції для іншої галузі:

  • коефіцієнт затрат праці галузі на виробництво одиниці продукції

галузі;

  • коефіцієнт розподілу затрат праці галузі.

 

Дані першого квадранта МГБ дають змогу проаналізувати міжгалузеві та внутрішньогалузеві (у великих галузях — усередині основних

народногосподарських комплексів) пропорції праці. За даними МГБ можна

також визначити трудомісткість кожної галузі і комплексів матеріального

виробництва.

Висновки

В ході написання научної роботи мною були зроблені наступні висновки:

  1. Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності: існує безпосередня залежність конкурентноспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни;
  2. Узагальнюючим показником ефективності використання людського капіталу є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує - співвідношення результатів і витрат, в даному випадку – результатів праці та її витрат;
  3. Збільшення обсягів виробництва можливе як інтенсивним, так і екстенсивним шляхами. В уовах ринку підприємства спрямовані на використання інтенсивного шляху – за рахунок продуктивності праці.

Відповідно фактори підвищення продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і причин, що приводять до збільшення продуктивності праці. Оскільки підвищення продуктивності праці має велике і для кожного підприємства окремо, і для суспільства в цілому, вивчення факторів і пошук резервів збільшення стає найважливішою задачею економічної теорії і практики. Резерви зростання продуктивності праці – це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалення техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці, управління. Резерви тісно пов’язані з факторами зростання продуктивності праці.

Таблиці

Таблиця 1. Продуктивність праці за країнами (ВВП (ПКС)

на одного зайнятого, US$, в постійних цінах 1990 р., 1980=100% )

 

Роки

Країни

1990

1995

2000

2010

2012

Україна

12,104

6,157

6,661

10,883

11,134

ЄС:

         

Австрія

36,542

38,457

44,305

48,118

48,121

Фінляндія

33,899

39,411

44,587

50,838

50,560

Франція

44,897

47,902

51,311

54,931

55,052

Естонія

21,899

19,562

29,071

44,369

42,689

Німеччина

 

37,566

39,855

42,639

42,588

Угорщина

13,988

16,422

18,81

24,056

24,455

Італія

40,940

45,145

47,247

46,562

45,932

Литва

19,176

12,733

16,952

26,516

27,441

Норвегія

38,044

44,368

48,579

52,27

51,736

Польща

11,519

14,540

19,324

24,373

24,553

Іспанія

35,994

40,345

40,098

38,834

39,463

Швеція

33,126

37,929

42,911

49,548

48,987

БРІК:

         

Бразилія

10,474

11,656

12,109

12,733

13,230

Китай

2,562

3,941

4,660

9,574

10,378

Російська Федерація

15,281

10,761

11,991

17,85

18,702

Індія

3,531

4,111

5,061

7,124

7,445

СНД:

         

Азербайджан

9,019

3,869

5,371

21,501

23,58

Білорусь

14,248

10,842

14,63

25,168

27,547

Казахстан

18,873

11,462

13,692

21,969

21,988

Інші:

         

Великобританія

35,069

39,996

44,657

50,989

51,697

Ізраїль

35,485

38,146

41,352

43,319

43,202

Канада

39,837

42,736

47,186

49,543

49,077

США

47,907

51,455

57,909

63,783

65,480

Японія

37,144

38,765

40,771

45,687

45,587


 

 

 

 

 

 

Таблиця 2. Динаміка продуктивності праці економіки  України

та її компонентів (1990 р. – 100%)

Рік

ВВП

Кількість зайнятих, %

Продуктивність  праці

на основі ВВП

2/3

1990

100,0

100,0

100,0

1995

47,8

93,3

51,2

2000

43,2

79,4

54,4

2001

47,2

78,6

60,1

2002

49,7

79,0

62,9

2003

54,4

79,3

68,7

2004

61,0

79,8

76,5

2005

62,7

81,4

77,1

2007

67,3

81,6

82,5

2009

72,6

82,2

88,3

2010

74,2

82,5

90,0

2011

63,3

79,4

79,7

2012

168,1

103,5

162,3

2013

146,5

100,0

146,5

       

 

Список використаної літератури

  1. Жучков Ю. Успех фирмы зависит от ее кадров // Человек и труд. — 1996.- № 12. - С. 77-79.
  2. Калина А. В., Пашута М. Т. Прогнозування та макроекономічне

планування. - К.: МАУП, 2011.

  1. Шекшня С. В. Планирование персонала на прием на работу. — М.: ЗАО «Бизнес-школа "Интел-Синтез"», 2000. — 80 с.
  2. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. – К.: Кондор, 2003.
  3. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпченко, О.І. Рогач, О.І. шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000.
  4. Кодекс законов о труде Украины.-К.,2003.-265с.
  5. Адамчук В.В., Ромашов О.В., и др. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – М.:ЮНИТИ. -2002. -407с.
  6. Первые системы политической экономии: метод экономической двойственности : учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по экономическим спец.;МГУ, Экономический фак., УМО по классическому.-М.: Инфра-М, 2005. - 384 с..-(Учебники экономичского факультета МГУ).-Библиогр. в конце гл.
  7. Избранные работы: Основания политической экономии. Исследования о методах социальных наук и политической экономии в особенности .-М.: Территория будущего, 2005. - 494 с..-(Университетская библиотека Александра Погорельског).-Библиогр. в подстроч. примеч.-Прил.: с. 451-495
  8. Новая эпоха - старые тревоги: политическая экономия;Ред. Е. Мохова.-М.: Новое издательство, 2004. - 320 с..-(Библиотека Фонда "Либеральная миссия").-Библиогр.: с. 318
  9. История экономических учений: Учебное пособие для студентов и аспирантов экономических вузов и фак. ;Рец.: А.В. Евсеенко, Б.Н. Хомелянский, В.З. Баликоев ; Общ. <span class="HTML_0020Preformatted__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-si

Информация о работе Сутність та значення продуктивності праці в економічному розвитку країн