Тенденції розвитку економіки знань

Досліджуючи сутність класифікацій, треба визнати, що найбільш прийнятною є класифікація знань, що розроблена експертами Європейської комісії. У відповідності до неї враховуються : наукові знання, що формуються в університетах, державних науково-дослідних інститутах і приватному корпоративному секторі досліджень і розробок; технічні знання, основними постачальниками яких є компанії підприємницького сектора, що проводять власні дослідження і розробки, інститути підприємницького сектора і державні наукові установи, університети, а також дослідницька активність у нових підприємницьких структурах, що виникають при створенні нового бізнесу; інновації, що здійснюються компаніями підприємницького сектора та новими створеними підприємствами; інтелектуальний капітал, що створюється у результаті діяльності університетів по підготовці фахівців і кадрів вищої кваліфікації, у процесі досліджень у державному і підприємницькому секторах, а також в інших спеціалізованих закладах вищої професійної освіти; кваліфікації і компетенції, що одержані в процесі навчання у вищих навчальних закладах, у корпоративному секторі, на професійних курсах або з'являються в результаті професійного досвіду працівників у всіх сферах економіки, включаючи і дослідницький сектор; інформаційно-комунікаційні технології, що створені в корпоративному секторі і розповсюджуються завдяки їхньому застосуванню та діяльності мережних структур.

Знання в певному сенсі є  предметом самостійного економічного аналізу, його вартість і значення у  виробництві все більше зростають, а отже зростає і його роль у розвитку економіки. Знання в економічній літературі представлені в декількох типах. Наприклад, експерти і економісти пропонують розрізняти чотири основних типи знань , а саме:

1)набір фактів - «знати що».Знання найбільш близькі до розуміння терміну «інформація» і можуть бути роздроблені і представлені у вигляді одиниць інформації;

2)знання як причина або основа, що утворює предметну область  -«знати чому».Це наукове знання, є основою технологічних розробок  продуктів і процесів, які визначають роботу більшості промислових галузей економіки.Виробництво і відтворення таких знань відбувається в організаціях, що є науково-освітнім комплексом -університети, науково-дослідні інститути, технологічні лабораторії і т.ін. Доступ до знань відбувається завдяки діловим контактам із ученими ікваліфікованим персоналом, зайнятим у відповідному комплексі, а також шляхом організації спільної діяльності, включаючи науково-дослідні проекти;

3)знання як набір спеціальних  умінь або здібностей зробити що-небудь -«знати як».Знання тотожні категорії «конкретна праця», введеної в науковий обіг К. Марксом у провідній праці «Капітал»;

4)знання, що ідентифікують  індивідуального носія -«знати  хто».Знання включають інформацію про те, хто і якими знаннями і навичками володіє, комплекс соціальної взаємодії, що дозволяє використовувати досвід експертів. Чим вище ступінь економічної спеціалізації і поділу праці, чим вище ступінь технологічних змін у суспільстві, тим більшу значимість мають такі знання. Носять вони переважно внутрішній характер і інформаційному обміну піддаються рідко. Аналіз змісту, специфіки і характеру використання знань дозволяє виділити і різновиди знань, які обумовлені їхнім споживчим характером і націленістю на втілення в конкретний товар чи послугу. Розрізняються процедурні знання, які застосовуються для здійснення дій і відповідають на питання «як робити?», декларативні знання, що мають справу з описом і інформацією й відповідають на питання «що робити?», епізодичні знання, які використовуються, виходячи зі схожості ситуацій, аналогічності тематики попередніх епізодів, подій які, зберігаються, узагальнюються і знову застосовуються в новій ситуації, евристичні знання, які відносяться до практичних правил, виведені

на загалах власного досвіду і дозволяють відзначити різницю між фахівцем і новачком, і,нарешті, які є знаннями про способи і методи пошуку та переробки інформації, прийняття рішень про те,коли

необхідно звертатися до того чи іншого типу знань. Останні  характеризуються більш високим рівнем абстракції в порівнянні з епізодичними, процедурними і декларативними знаннями.

Важливою якістю знання є його стабільність, що відображає, наскільки конкретні нововведення і наукові пізнання приймаються суспільством. Стабільність можна відобразити як вимір, що відповідає істинності і доказовості для більшості суб'єктів. Чим стійкіше знання, тим конкретніше уявлення людини про той чи інший об'єкт знання, бо знання - це продукт, з одного боку, приватний, який можна привласнювати, а з іншого боку -суспільний, що належить усім. Тому складається два підходи до виміру знань, а саме: по витратах на їхнє виробництво і по ринковій вартості проданих знань. Витрати на виробництво включають видатки на дослідження і розробки, на вищу освіту, на програмне забезпечення і т. ін., а ринкова вартість знань визначається попитом, і тільки попит визначає жити або не жити даному знанню надалі.

Знання має три принципові особливості. Перша особливість  пов’язується з дискретністю знання як  продукту, бо конкретне знання або створене, або його немає, а тому знання наполовину не існує точно так же, як і на одну третину. Друга особливість полягає в тому, що знання, подібно іншим суспільним благам, будучи створеними, доступні всім без винятку. Третя особливість полягає в тому, що за своєю природою знання є інформаційним продуктом, а інформація після того, як її спожили, не зникає, як звичайний матеріальний продукт. Останнє означає, що знання в сучасному світі включаються в основу соціально-економічних систем і розглядаються як найважливіша домінанта їх розвитку. Тобто знання:-нарівні з капіталом і працею є ключовим фактором економічного зростання;- є продуктом, оскільки виробництво знань є найбільш важливим і визначальним компонентом сучасної економіки;- стає найважливішим компонентом економічних відносин; - є найважливішим чинником розвитку інформаційного суспільства, тобто такого сучасного суспільства, що базується на знаннях.

2) Програма  «Знання для розвитку» (Knowledge for Development — K4D)

Основні показники, що характеризують рівень розвитку економіки знань в країнах та регіонах світу, був запропонований робочою групою Світового Банку (World Bank) в рамках спеціальної програми «Знання для розвитку» (Knowledge for Development — K4D) [1]. Структура цих показників представлена на рис.1. Представлені на схемі індекси мають зведений тип – вираховуються як середнє арифметичне параметрів, які знаходяться в їх основі з областю визначення від 0 до 10. Висновки робляться на основі значень індексу економіки знань (Knowledge Economy Index – KEI) та індексу знань (Knowledge Index – KI). Перший оцінює ефективність використання країною знань з метою її економічного та суспільного  розвитку. Другий оцінює здатність країни створювати, сприймати та розповсюджувати знання. Згідно зі схемою суттєвий вплив на значення KEI спричиняє EIRI, зважаючи на  одноосібність своєї спрямованості, тому цей індекс найкращим чином характеризує рівень стимуляції наявних інтелектуальних  можливостей суспільства  для створення засад економіки знань.

EIRI характеризує наступні макроекономічні аспекти: економічне і правове середовище країни, якість державного управління, розвиток бізнесу та приватної ініціативи, здатність суспільства та його інститутів до ефективного використання існуючого і створення нового знання. Для визначення міри впливу на його значення банківської системи введемо відповідний показник  IBeiri (Influence of the Banking on EIRI). Обчислення IBeiri буде залежатиме від того, як банківська система впливає на значення індикаторів на основі яких вираховується EIRI. Індикатори EIRI можна розділити на дві групи: економічного режиму та управління. Перелік індикаторів, що відносяться до групи економічного режиму та пояснення методики їх визначення, представлений в таблиці 1. В таблиці 2 аналогічним чином представлені індикатори групи управління. Слід зазначити, що метод визначення Внутрішнього Валового Продукту (ВВП) в таблицях ґрунтується на витратному підході, тобто враховує вартості усіх куплених товарів та послуг (споживчі витрати, витрати виробничого призначення, інвестиції, приріст вартості запасів, витрати уряду, вартість експорту за мінусом імпорту).

Таблиця 1. Індикатори EIRI  групи економічного режиму .

№ п.п	Індикатор	Визначення
1	Валові інвестиції в  основний капітал (Gross Capital Formation – GCF).	Частина  ВВП (%), що відноситься до витрат на інвестиції в розвиток провідних  галузей економіки країни.
2	Тарифні та нетарифні бар’єри (Tariff & Nontariff Barriers – TNB).	Рівень торгівельних бар’єрів країни (заборона та обмеження  імпорту, акциз та ліцензування товарів/послуг).
3	Захист інтелектуальної  власності (Intellectual Property Protection – IPP).	Рівень міцності захисту інтелектуальної власності  в країні .
4	Стійкість банків (Soundness of Banks – SB).	Рівень стійкості комерційних  банків  в країні.
5	Експорт товарів та послуг (Exports of Goods and Services  – EGS).	Частина  ВВП (%), що відноситься до вартості експорту товарів та послуг.
6	Спред відсоткових ставок (Interest Rate Spread – IRS).	Розрив між  відсотковими ставками, встановленими банками по  розміщеними та по залученим коштам.
7	Інтенсивність внутрішньої  конкуренції (Intensity of Local Competition – ILC).	Рівень інтенсивності  конкуренції на локальних ринках  країни.
8	Внутрішній кредит приватному сектору (Domestic Credit to Private Sector  – DCPS).	Частина  ВВП (%), що відноситься до витрат на фінансове забезпечення внутрішнього приватного сектора (позики, впуск неакціонерних цінних паперів, комерційні кредити, і т.д.).
9	Вартість реєстрації бізнесу (Cost to Register a Business  – CDB).	Офіційні вартості реєстрації бізнесу в країні з розрахунку на душу населення.
10	Тривалість старту бізнесу (Days Required to Start a Business  – DRSB).	Кількість днів, що потрібно витратити на весь процес початку  бізнесу в країні.
11	Вартість укладання  угод (Cost to Enforce a Contract – CEC) .	Частина  вартості угод (%), що відноситься до витрат на забезпечення їх легалізації.

 

 

Таблиця 2. Індикатори EIRI  групи управління .

№ п.п	Індикатор	Визначення
1	Якість регулювання (Regulatory Quality  – RQ).	Кількість інцидентів неринкової політики державних органів (контроль над цінами, неадекватний банківський  нагляд, надмірне регулювання розвитком бізнесу).
2	Верховенство права  (Rule of Law – RL).	Ступінь орієнтації законів  країни  на дотримання інтересів суспільства враховуючи ефективність і передбачуваність судової системи.
3	Ефективність роботи уряду (Government Effectiveness – GE).	Комплексна оцінка якості державних послуг, рівня бюрократії, компетенції державних службовців, незалежності державних службовців від політичного тиску.
4	Гласність і відповідальність (Voice and Accountability – VA).	Комплексна оцінка ступеня цивільних  і політичних прав (можливість громадян брати участь у виборі уряду, незалежність засобів масової інформації, відповідальність влади за свої дії).
5	Політична стабільність (Political Stability – PS)	Імовірність того, що уряд країни буде дестабілізовано або повалено  неконституційними  шляхом та / або насильницькими методами.
6	Боротьба з корупцією (Control of Corruption – СС)	Рівень впливу корупції на бізнес середовище залежно від  частоти  появу необхідності додаткових виплат державним службовцям (хабарів) для  досягнення мети.
7	Свобода слова (Press Freedom – PF)	Сукупний бал ступеня  свободи засобів масової інформації в країні ( від 0 до 30 -  «вільні», від 31 до 60 – «частково вільні», від 61 до 100 – «позбавлені свободи».

 

В результаті аналізу даних, наведених в таблиці 1 і таблиці 2 можна дійти висновку, що вплив банківської системи на значення EIRI відображують наступні індикатори: валові інвестиції в основний капітал (GCF), стійкість банків (SB), спред ставки відсотку (IRS), інтенсивність внутрішньої конкуренції (ILC), внутрішній кредит приватному сектору (DCPS), якість регулювання (RQ), боротьба з корупцією (СС). Міра впливу на кожен з цих ідентифікаторів проектується на значення відповідних показників. Область визначення кожного цих показників ми пропонуємо встановити однакову – від 0 до 1. В результаті інтегральний показник IBeiri буде приймати значення від 0 до 7 та вираховуватись за формулою 1:  

(1)

Показник IBgcf (ф.1) характеризує вплив банківської системи на значення індикатора валових інвестицій в основний капітал.  Він визначає яка частина розміщених банківських коштів в країні була витрачена на проектне та венчурне фінансування. Оскільки інвестиції в інноваційні та апробовані проекти мають різне значення для розвитку економіки знань, їхні значення потрібно  коригувати ваговими коефіцієнтами (наприклад: 1,3 для першого виду інвестицій та 0,7 для другого). Розрахунок IBgcf ми пропонуємо здійснювати за формулою 2: 

(2)

де:       

• BPF – загальна кількість розміщених банківських коштів (Banking Placement Funds);         
• BIi – банківські інвестиції в інновації (Banking Investments in innovations);      
• BIp – банківські інвестиції в апробовані проекти (Banking Investments in projects);       
• w1, w2 – вагові коефіцієнти відповідно банківських інвестицій в інноваційні та в апробовані проекти.

Показник IBsb (ф.1) характеризує вплив банківської системи на значення індикатора стійкості банків.  Він визначає кількісне співвідношення банківських установ в країні з різними характеристиками фінансової стійкості. Ці характеристики відносять кожен банк країни до однієї з семи категорій. Розрахунок IBsb ми пропонуємо здійснювати за формулою 3:

(3)

де:     

• QB – загальна кількість банків (Quantity of Banks);     
• QBg, QBp, QBs, QBm, QBw, QBb, QBt – кількості банків, що відносяться до категорій стану фінансової стійкості, відповідно: «хороший», «стабільний», «задовільний», «середній», «слабкий», «поганий», «жахливий».

Показник IBirs (ф.1) характеризує вплив банківської системи на значення індикатора спреду відсоткових ставок.  Він визначає відношення середнього значення відсоткових ставок по залученим коштам (депозитам) до середнього значення відсоткових ставок по розміщеним коштам банками (кредитам) країни за певний період часу (календарний рік).  Розрахунок IBirs ми пропонуємо  здійснювати за формулою 4:

(4)