Теорія Інфляції. Антиінфляційна політика. Інфляція в Україні

 

 

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

 

 

 

Реферат

З навчальної дисципліни "Макроекономіка"

 

на тему:

Теорія Інфляції. Антиінфляційна політика. Інфляція в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент I курсу

Центру Післядипломної Освіти

Спеціальності "Фінанси і кредит"

Євченко Олексій Борисович

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………...3

 

1. Інфляція як економічне явище………………………………………………………….4

1. Поняття інфляції………………………………………………………………....4

1.2. Етапи розвитку  інфляції………………………………………………………..6

1.3. Типи і види інфляції…………………………………………………………….7

1.4. Причини інфляції…………………………………………………………….....15

1.5 Вимірювання інфляції…………………………………………………………..21

2. Особливості  та етапи розвитку інфляційних  процесів в Україні………...………...24

3. Антиінфляційна державна політика……………….……………………………..……36

 

Висновки…………………………………………...………………………...………………45

 

Перелік  використаної літератури………………………………………………………..48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Термін «інфляція» (від лат. Inflation — надування) почали вживати у 70-ті роки XIX ст. щодо грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення Громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту. Його часто використовують для характеристики грошового обігу і більш ранніх епох – докапіталістичного і домонополістичного капіталізму, причому саме в ті періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнацій періоду Французької революції кінця ст. та Наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII – початку XIX ст. та ін.). Як правило, це були періоди війн та внутрішніх політичних і соціальних потрясінь.

Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в XX столітті відразу після першої світової війни, коли восени 1923 р. грошова маса в обігу досягала 496 квінтильйонів марок, а грошова одиниця знецінилася у трильйон разів. Була вона й у СРСР, але у прихованій формі. Внаслідок хронічного дефіциту гроші втрачали свою значимість навіть за стабільних цін.

Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошового механізму та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб’єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю. Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.

У сучасних умовах, коли в обігу немає золота і розірваний зв’язок грошових знаків з ним, втратили своє значення лаж і дизажіо як показники інфляційного процесу.

Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці.

Інфляція - це знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті, що виявляє себе через зростання цін.

Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

Сучасній інфляції властивий ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона охоплювала більший і менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз – хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, але і негрошових чинників.

Інфляція як економічне явище характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей.

Вплив інфляції на економічне зростання, інвестиції та продуктивність є однією з основних проблем, дослідженню якої приділяється велика увага в економічній науці.

В цій роботі наведені приклади подолання інфляції (як закордонних так і вітчизняних), а також пояснено зміст цього економічного феномену, розглядаються деякі питання, пов’язані із стримуванням інфляційних процесів в економіці.

За своїм змістом робота розділена на такі частини: у першому пункті  - аналіз зосереджений на механізмі інфляції та на її наслідках як у соціальній, так i в економічній сферах; у другому - особливості та етапи розвитку інфляційних процесів в Україні; у третьому пункті дана характеристика антиінфляційної політики.

 

1. Інфляція як економічне явище

 

1.1 Поняття інфляції

Інфляція породжена диспропорціями в різних сферах ринкового господарства країни, і до сих пір нерозкрита в повній мірі. Інфляція – найважніша проблема сучасного розвитку економіки, тому вона насамперед потребує уточнення як соціально-економічне поняття. У наш час це один з самих хворобливих і небезпечних процесів, що негативно впливають на фінанси, грошову і економічну систему загалом. Інфляція означає не тільки зниження купівельної здатності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання.

Не зважаючи на те, що інфляція в різних країнах розуміється вченими по-різному, її слід розглядати як:

- порушення дії законів  грошового обігу, що викликає  розлад державної кредитно-грошової  системи;

- відкрите або приховане  зростання цін;

- натуралізація процесів  обміну (бартерний обмін);

- зниження життєвого рівня  населення.

Розкриття поняття інфляції, як переповнення каналів паперо-грошового обігу виступає односторонньою та не розкриває всіх причин її виникнення. Таким чином, інфляція – багатоплановий феномен, що вбирає в себе виробничий, грошовий та репродуктивний аспекти.

Інфляція – це знецінювання грошей, падіння їх купівельної спроможності, викликане підвищенням цін, товарним дефіцитом і зниженням якості товарів і послуг.

Вона, хоча й виявляється тільки у зростанні товарних цін, не є лише грошовим феноменом. Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, однак така диспропорція між попитом і пропозицією в більшості випадків не є інфляцією. Прикладом тому є енергетична криза 70-х років у США, коли нафтодобувні країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші види товарів і послуг у цей же час ціни зросли на 7–9 %.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватись унаслідок зростання продуктивності праці, циклічних або сезонних коливань, структурних зрушень у системі відтворення, монополізації ринку державного регулювання економікою, введення нових ставок податків, девальвації та ревальвації грошової одиниці, змін кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих тощо. З переліченого видно, що не все зростання цін – інфляція, тому особливо важливо виокремити справді інфляційний чинник. Так, зростання цін, що пов'язане із циклічним коливанням кон'юнктури, також не можна вважати інфляційним. Ціни підвищуються у фазі буму і падають у фазі кризи, потім знову зростають у наступних фазах виходу з кризи.

Підвищення продуктивності праці за інших рівних умов приводить до зниження цін. Однак можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці зумовлює підвищення заробітної плати. У цьому випадку інфляція витрат підвищення заробітної плати у певній галузі справді супроводжується зростанням загального рівня цін.

Інфляція є важливим чинником, який визначає внутрішню фінансову рівновагу в соціально-економічній системі й рівні життя населення. По-перше, вона враховується під час складання економічних програм на мікро- та макрорівнях. По-друге, з нею пов'язані соціальні питання та індексація пенсій та допомоги, зростання заробітної плати, стипендій. По-третє, інфляція впливає на визначення процентних ставок, облікової ставки НБУ. По-четверте, вона впливає на взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями, які надають великого значення рівню інфляції та виконанню зобов'язань щодо його зниження.

У сучасних умовах інфляція в усьому світі має хронічний, всеохоплюючий характер, зумовлений не тільки грошовими, але й не грошовими факторами. Відмінності спостерігаються лише в рівнях інфляції, причинах та наслідках. Повністю виключати інфляцію у ринкових умовах господарювання неможливо, мова може йти про керовану, регульовану інфляцію, що реальна лише за умови системного, точного прогнозування інфляційних процесів. Як зазначає академік В. Геєць, "коригувати рівень інфляції треба відповідно до конкретної ситуації, узгоджуючи його з усіма іншими складовими, спрямованими на стимулювання економічного піднесення..." .

У західних країнах інфляція стала практично невід'ємною частиною ринкової системи господарювання. Світова економічна практика свідчить, що певний рівень інфляції може виконувати стимулюючу функцію щодо економічного зростання. Приклади інвестиційного буму в таких країнах, як Німеччина, Японія, Чилі, Південка Корея, Чехія та інші, свідчать, що необхідна інвестиційна активність і супутнє їх економічне зростання були максимальними, коли темпи зростання цін коливались в інтервалі від 1,1% до 4,7% на рік. Коли темпи інфляції переходили межу 4-7%, то темпи економічного зростання починали знижуватися. Коли ж інфляція сягала 25-45%, то економічне зростання припинялося. На зміну йому приходили стагнація та спад виробництва, які поглиблювались у міру зростання темпів відкритої інфляції. На сьогодні за нормами ЄС рівень інфляції має становити 1,5%.

1.2. Етапи розвитку  інфляції

Інфляція виникає раптово, а розвивається поступово, як тривалий економічний процес. Необхідно зважити на наявність певної циклічної закономірності в розвитку інфляційного процесу. Йдеться про визначення закономірності цінових коливань, які розвиваються не під впливом виробничого циклу, а викликані суто монетарними чинниками.

У розвитку інфляційного циклу виділяють три етапи, які відрізняються співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення

1.  На першому  етапі темпи зростання цін відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу. Таке співвідношення і його тенденція зумовлюються впливом емісійного процесу на розвиток виробництва та випереджальним зростанням у зв'язку із цим пропозиції товарів і послуг, а з іншого боку - скороченням швидкості обертання грошей, оскільки суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово вилучає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний тиск на товарні ціни, і вони певний час залишаються незмінними чи підвищуються повільніше, ніж зростає маса грошей.

2. На другому  етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання грошової маси в обігу. Збудником цього процесу стає прискорення обертання грошей, яке випереджає темпи збільшення їх кількості й обігу. Це виникає внаслідок впливу таких чинників, як: виникнення недовіри у суб'єктів ринку до грошей і намагання як найшвидше позбутися їх; швидке поширення бартерних операцій, а отже, звуження товарної основи грошової маси в обігу; знецінення грошей - призводить до зниження виробництва, обсягу товарообороту, безробіття, через що знижується попит на гроші.

3. На третьому  етапі зростання цін набув нерівномірного стрибкоподібного характеру. Коли темпи зростання цін випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них. Це пов'язано, з одного боку, із впливом факторів інфляції, які так і не вдалося подолати, з іншого - з "грошовим голодом", з кризою неплатежів, яка погашається імпульсивною емісією. На цьому етапі виникає дилема: чи утримувати рівень цін і не випускати в обіг додаткових грошей, тим самим пригнічувати виробництво, чи робити чергову емісію і прискорювати інфляцію? Розв'язання зазначених проблем і забезпечує "рвану" тенденцію до збудження, до згасання інфляційних процесів, що в кінцевому підсумку призводить до виникнення інфляційної спіралі.

 

1.3. Типи і види інфляції

У сучасній економічній літературі зустрічається велика кількість класифікацій видів інфляції. При цьому автори не завжди дотримуються певних критеріїв для визначення того чи іншого виду, не завжди виділяють загальну ознаку, за якою об'єднуються в єдину групу види інфляції, або роблять це без наукового обґрунтування. В таких випадках інфляція втрачає будь-яку визначеність і змістовність, істотно ускладнюється пізнання її сутності.

Найбільш науково обґрунтованою та оптимальною на наш погляд, є класифікація видів інфляції за чотирма ознаками (мал. 1):

А) залежно від можливості передбачити зростання цін;

Б) залежно від типу економічної системи;

В) за темпами знецінення грошей;

Г) за чинниками, що спричиняють інфляційний процес.

 

 

Мал.1 Види Інфляції

 

А) Залежно від можливості передбачення зростання цін розрізняють «очікувану» і «неочікувану» інфляцію.

 

- Очікувана інфляція спричиняється певними тенденціями в економіці або заходами, запланованими державою. Тому учасники ринкового процесу її очікували і захистилися від її згубного впливу.

- Неочікувана інфляція несподівана для економічних суб'єктів тобто є результатом непередбачених змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції. Для неочікуваної інфляції характерне різке підвищення цін що негативно впливає на грошовий обіг та податкову систему. За такої ситуації населення побоюється знецінення своїх доходів, а тому значно збільшуються витрати на придбання товарів і послуг. Це створює додаткові труднощі в економіці та призводить до подальшого зростання цін.