Трансформація світового біотехнологічного сектору: тенденції, проблеми та перспективи

У Норвегії уряд стимулює співробітництво  між фірмами в  морегосподарському кластері, який активно  використовує сучасні  біотехнологічні  методи. Фінляндія  викликала своєрідну  сенсацію щодо високих  темпів розвитку економіки  та стійкості до всесвітньої  фінансової кризи. На думку науковців, це пояснюється розвитком  економіки, починаючи  з 1990 року, на основі створення та підтримки  кластерів, причому  Фінляндія зробила  ставку на розвиток трьох традиційних, великих кластерів (інформатика  і комунікації, лісопромисловий  комплекс, електромашинобудування на основі наукомістких технологій), а також  двох новіших і  менших за розмірами (біотехнології  та різноманітні послуги  з використанням  наукомістких технологій — knowhow-intensive services). Тісна  взаємодія фірм даного кластера в поширенні  знань забезпечує конкурентні переваги перед суперниками. За оцінками експертів, Фінляндія є лідером  за рівнем як дослідницької, так і технологічної  кооперації у своїх  кластерах. [2]

Показовим для України є  досвід Іспанії у  створенні біотехнологічних кластерів, оскільки за стартовими економіко-політичними, науковими та організаційними  параметрами економіка  Іспанії була дуже близька до сучасних реалій української  економіки.

Наукові парки — ключовий момент тих організаційних формувань, які відомі як біокластери, куди регіональні уряди  Каталонії, Мадриду, Валенсії, Андалузії  і провінції басків інвестували у  створення і координацію  сфери державних  і приватних біологічних  досліджень, а також  заохочення створення  високотехнологічних  компаній, що базуються  на технологіях знань. Було поєднано в наукові  парки лікарні, університети і приватні компанії для розвитку міцного  біотехнологічного  сектору. Головною державною  установою є Іспанська  Рада з наукових досліджень. Наприклад, Департамент  з трансферу технологій даної установи сприяє трансферу патентів від більш ніж 6 тис. дослідників  до приватних компаній. Даний департамент  є найбільшою іспанською організацією, що включає  в себе 126 дослідницьких  центрів і 145 додаткових дослідницьких філіалів, поєднаних з місцевими  інституціями. Але  в іспанському  біотехнологічному  секторі залишаються  невирішені суперечності, наприклад, проблема доступу до венчурних  капіталів. Але слід визнати, що в Іспанії  багато переваг у  біотехнологіях та проводиться  дуже багато якісної  наукової роботи в  біотехнологічних кластерах.

Таким чином, як свідчать показники  розвитку, світова  економіка сьогодні переживає глобальне  біотехнологічне  піднесення, біотехнології  зайняли стійке положення  практично у всіх її секторах і є  очевидно, що зупинити цей процес вже  неможливо.

З урахуванням  того факту, що істотне  місце серед напрямків  біотехнологічної індустрії  посідає фармацевтична  галузь, розглянемо, з урахуванням  сучасних трансформаційних процесів, тенденції  розвитку світових лідерів  фармацевтичного  сектору.

Згідно  з дослідженням «World Preview 2014», проведеним компанією  «EvaluatePharma», в 2014 році в Топ-6 глобальних лідерів продажів входитимуть тільки біофармацевтичні препарати. Для порівняння, в 2008 році їх кількість  складала 5, а в 2000 - тільки 1. В цілому, 50% препаратів з топ-100 до 2014 року будуть отримані з використанням  біотехнології, в  порівнянні з 28% в 2008 році і тільки 11% в 2000 році. За даними дослідження, важко переоцінити  важливість біофармацевтики  як одного з основних драйверів зростання  фармринку - особливо враховуючи закінчення терміну патентів на малі молекули. Але  в даний час, згідно з цим же звітом, об'єми продажів звичайних  лікарських засобів (406 млрд. дол.) поки що перевищують  продажі біофармацевтичних  препаратів (169 млрд. дол.) більше, ніж  в 2 рази. [1]

Компанія  «Ernst&Young» опублікувала звіт «Beyond Borders: global biotechnology report 2011», присвячений світовій біотехнології. У  нім повідомляється, що, незважаючи на істотне  збільшення інвестицій в глобальну індустрію  біотехнології, цей  сектор знаходиться  під фінансовим тиском, який може привести до зміни сталої моделі R&D. Росте розрив між  великими загальновизнаними  компаніями і тими, які тільки починають  розвиватися. Доступ до капіталу для них  досі обмежений.

У 2010 р. чистий сукупний доход  біотехнологічних центрів, розташованих в Австралії, Канаді, Європі і  США, склав 4,7 млрд. дол. США, перевищивши  таким чином показник попереднього року на 30%. Фармацевтичні компанії Канади, Європи і  США збільшили  рівень фінансування цієї сфери до 25 млрд. дол. в рік. При  цьому 82,6% капіталовкладень отримали 20% фармацевтичних компаній. У 2009 р. вони ж отримали 78,5% капіталу.

Незважаючи  на значне скорочення авансових виплат від партнерів(за 2010 р. він зменшився  на 37% і склав 3,1 млрд. дол.) загальна вартість стратегічних альянсів у сфері біотехнології  склала більше 40 млрд. дол. Доки розвинені  компанії зможуть  зосередитися на своїй  основній меті в створенні  нових препаратів за рахунок внутрішніх фінансових ресурсів, молоді компанії для  проведення досліджень вимушені притягати  зовнішні джерела  фінансування, що зв'язано  з певним ризиком.

Незважаючи  на зменшення фінансування, компанії повинні  працювати ефективніше  навіть в умовах, коли процес відкриття  і розробки препаратів став тривалішим, дорожчим і ризикованішим. Необхідно продовжувати шукати джерело фінансування досліджень ще на їх ранніх етапах шляхом переконання інвесторів, покупців і регуляторних органів в унікальності, а також необхідності подальшої розробки свого препарату.

У 2010 р. прибуток біотехнологічних компаній, працюючих  в традиційних  для індустрії  центрах Австралії, Канади, Європи і  США, виріс на 30% в  порівнянні з 2009 р. і  досяг 4,7 млрд. дол. США. За винятком Австралії, біотехнологічні  компанії на цих 3 ринках упродовж 2010 р. збільшили  свою капіталізацію  до 25 млрд. дол.

У 2010 р. доход від продажів топ-10 найбільших біотехнологічних компаній склав 77,85 млрд. дол., тоді як в 2009 р. цей показник знаходився на рівні 75,59 млрд. дол. В 2010 р. в топ-10 біотехнологічних компаній за об'ємом продажів увійшли: «Roche Holding AG», «Amgen Inc»., «Gilead Sciences Inc»., «Biogen Idec Inc.», «UCB», «Genzyme Corp»., «CSL», «Celgene», «Cephalon»  і «Actelion». [6]

2 з топ-10 біотехнологічних  компаній за об'ємом  продажів в 2010 р. – «Genzyme»  і «Cephalon» - були  придбані впродовж 2011 р. Це дає підстави  чекати змін в  десятці лідерів  цього сегменту. Розрив  між фармацевтичними  і біотехнологічними  компаніями скорочується, що обумовлено  прагненням до  придбання останніх  компаніями-лідерами  Великої Фарми.

У 2010 р. об'єм продажів швейцарської «Roche», що зайняла 1-у  позицію в топ-10 біотехнологічних компаній за об'ємом продажів, досяг 47,5 млрд. швейцарських франків (65,55 млрд. дол.), при цьому інвестиції в R&D - дослідження  склали 10 млрд. швейцарських франків(13,7 млрд. дол.). Продуктом компанії, що найбільш продається, є препарат Avastin™/Авастин, що використовується для лікування  раку. У 2010 р. цей препарат увійшов до топ-10 рецептурних препаратів, що найбільш продавалися, у світі, зайнявши 7-у  позицію і акумулювавши при цьому 6,19 млрд. дол. [10]

Впродовж  останніх декількох  років на світовому  фармринку спостерігалися значні зміни в R&D - сегменті. Фармкомпанії у пошуках нових  перспективних рішень для своїх продуктових  портфелів частенько  обертають свій погляд у бік біотехнології, і експансія в  цей сегмент ринку, як правило, здійснюється за допомогою злиття і поглинань, а  також укладення  ліцензійних угод з біотехнологічними  компаніями на розробку, виробництво і  комерціалізацію  нових продуктів.

Відмічено, що в середньому доля R&D - витрат в доході фармкомпаній складає близько 17% і, як правило, не перевищує 30%. Для біофармацевтичного сектора діапазон за цим показником варіює практично  безмежно. Для прикладу наведемо дані щодо прогнозу витрат найбільших світових фармацевтичних компаній на розробку і дослідження  у 2016 р. (рис. 1). [8]

121

ВІСНИК  ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО  УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1, 2012

Таким чином, успіх багатьох світових фармацевтичних гігантів залежить від рівня  інвестицій в R&D, а  також від спільної діяльності з біотехнологічними  компаніями.

Дослідження та розробки (англ. research and development — R&D), що є ключовим елементом потенціалу фармацевтичної індустрії, традиційно вважаються особливістю ринків розвинених країн: індустрія, що переживає постійний  розвиток, а також  конкурентна боротьба та зміна уподобань  споживачів — усе  це змушує компанії регулярно переглядати  властивості та асортимент своїх продуктів, а відтак, з кожним разом вдосконалювати їх або розробляти нові. Однак в останні  роки намітилася зміна  тенденцій: великі фармацевтичні  компанії мають на меті задоволення  медичних потреб не тільки розвинених ринків, але й тих, що розвиваються. Тому вони переорієнтовуються з просування брендованих  генериків у країнах, що розвиваються, на формування в них R&D-центрів, що дозволяють проводити  дослідження та розробки інноваційних ліків  спеціально для пацієнтів  цих (переважно азіатських) країн. У Азіатсько-Тихоокеанському  регіоні та Японії, згідно з прогнозами, впродовж наступного десятиліття саме країни Азії доженуть Європу за обсягом  продажу лікарських засобів (ЛЗ), які  є драйверами росту  на ключових ринках країн, що розвиваються.

Рис. 1. Прогноз  топ-10 R&D-Бюджетів світових біофармацевтичних компаній на 2016 Р.

Так, наприклад, Китай до 2013р. може стати 3-м за розміром фармацевтичним ринком у світі після  Сполучених Штатів. До того ж, близько 85% популяції земної кулі проживають саме у країнах з  економікою, що розвивається, а впродовж останніх 5 років економічний  ріст був досягнутий саме за рахунок цих  ринків.

Такі  спостереження допомагають  пояснити, чому останнім часом численні фармкомпанії розширили або  прагнуть розширити  свою присутність  на ринках, що розвиваються, — особливо у Китаї (таблиця 1), а також інших  країнах, включаючи  Індію, Бразилію, Росію, Корею та Мексику.

Зростання такої присутності  відмічають все більше і більше після  того, як фармацевтичні  компанії уклали угоди  з дослідницькими організаціями, а  також контракти  щодо просування продуктів  та досліджень з виявлення  специфічних медичних потреб пацієнтів, які  проживають у цих  регіонах.

Таким чином, можна зробити  висновок, що фінансовий успіх лідерів  фармацевтичного  ринку в значній  мірі визначається здатністю  стратегічного інвестування із залученням малих  біотехнологічних компаній, місцевих дослідницьких  центрів. Таке співробітництво  є взаємовигідним, так як дозволяє і  фармацевтичним компаніям  зберігати ринкові  позиції, і біотехнологічному  сектору - розвиватися  більш швидкими темпами, завдяки зовнішньому  притоку інвестицій у сферу R&D, та отримувати прибутки.

Що стосується України, то сьогодні на українському ринку  лікарських засобів  переважають імпортні біотехнологічні  медпрепарати. Іноземні фірми займають понад 70 % нашого фармацевтичного  ринку в цій  сфері. І лише близько 20—30 % його залишається  на частку українського виробника. Через  такий стан справ  на своєму ринку лікарських засобів Україна  втрачає близько 3,5 млн. доларів на рік.

В Україні  рівень розвитку біотехнології  порівняно зі світовим, є невисоким. За оцінками експертів, обсяг  виробництва українського сектору біотехнології  на сьогодні не перевищує 20 млн. дол. США. На українському ринку ЛЗ сьогодні переважають імпортні пробіотики, і частка продукції зарубіжних фірм становить понад 70%. Водночас тут функціонують підприємства, які  на сьогодні є успішними  та перспективними у  виробництві біофармацевтичних  препаратів: ПАТ НВЦ  «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (м. Київ), ПАТ  «Біофарма» (м. Київ), ПАТ «Фармак» (м. Київ), ТОВ «Стиролбіофарм» (Горлівка), ПАТ «Біолік» (м. Харків), ПАТ «Лекхім» (м. Харків), ПАТ «Дніпрофарм» (м. Дніпропетровськ), ТОВ  «Біостимулятор» (м. Одеса), НПК «Фармбіотек» (Київ), «Індар» (Київ) та деякі  інші. До цього списку можна додати назви  невеликих фірм, які  випускають або реалізовують фармацевтичні біопрепарати медичного призначення, що є основними  в номенклатурі підприємства або додатковими  до основних на великих  підприємствах: Немішаєвський  завод «Біохімік» (с. Немішаєве, Київська обл.); АТ «Ефект» (м. Харків); українсько-бельгійська  фармацевтична фірма  «Магік» (м. Харків); АТ «Барвник» (м. Рубіжне); українсько-бельгійске хімічне СП «Інтерхім» (м. Одеса); Сакський хімзавод (м. Саки); Харківська біофабрика; Херсонська державна біологічна фабрика; Сумська біофабрика; ТОВ «Сінбіас фарма» (м. Донецьк); біотехнологічна  компанія ЗАТ «Світязь» (м. Вінниця); «Березнофармація» (селище Березне, Рівненська обл.); «Star Ltd» (м. Донецьк); українсько-американське СП «Біомарк» (м. Львів); Дніпропетровська біофабрика; «Simko Ltd» (м. Львів), а  також ДП «Львівдіалік» (м. Львів).[4]

122

ВІСНИК  ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО  УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1, 2012

Таблиця 1