Заработная плата

10. Поширення застосування нетрадиційних  методів матеріального стимулювання  персоналу. Позиції будь-якої  фірми на ринку значною мірою  залежать від того, як використовується  творчий потенціал кожного працівника. Щоб зацікавити робітників і  службовців в кінцевих результатах  діяльності фірми, власник змушений ділитися з ними частиною прибутку та застосовувати інші, нетрадиційні форми матеріального заохочення. Йдеться про участь найманих працівників у прибутках підприємства, в “успіхах фірми”, безоплатну передачу акцій, продаж акцій зі знижкою на певний відсоток від поточного ринкового курсу акцій. Такий напрям розвитку мотивації праці дістав назву “стратегії залучення і партнерства”. Вона витісняє стратегію підпорядкування і жорсткого контролю.

На  початку 90-х років ця система участі набула характеру стійкої колективної  заінтересованості у більшості  західних фірм. За оцінкою фахівців західних фірм, запровадження зазначених форм матеріального стимулювання сприяє формуванню у персоналу підприємницького мислення, зацікавленості у розвитку фірми, залучення до процесу прийняття  рішень. Це, в свою чергу, позитивно  впливає на підвищення продуктивності праці, зниження витрат фірми, покращення якості продукції. Наведене дає змогу переконатися у тому, що зарубіжний досвід матеріальної мотивації персоналу дійсно заслуговує на увагу і широке практичне застосування. Однак необхідно зважати і на те, що на підприємствах України склалися багаторічні традиції, свій досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринку. Тому на нинішньому етапі найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного із зарубіжного досвіду в сфері матеріальної мотивації персоналу.  
Висновок

З вищенаведеного можна зробити  наступні висновки:

На сьогоднішній день перехід  до ринкових відносин, конкуренція  змушують підприємства позбутися зайвих працюючих, або скоротити витрати  на оплату праці. В умовах економічної  трансформації заробітна плата  повинна використовуватися як найважливіший  засіб для стимулювання до зростання  продуктивності праці, прискорення  науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва. Але в Україні відсутня ефективна державна політика зайнятості, зарплат і трудових доходів. Проводиться  політика “заморожування” заробітної плати, що дає змогу економити витрати на робочу силу і зберігати зайву чисельність зайнятих у економіці.

Заробітна плата, як макроекономічна  категорія є доходом, який формує платоспроможний попит населення, що стимулює структуру і розвиток виробництва. А відтак зниження реальних доходів працюючих, відхилення ціни на працю від її вартості призводять до звуження внутрішнього ринку, що є  в свою чергу причиною скорочення виробництва.

Реформування системи  оплати праці в Україні є найважливішим  завданням і потребує негайного  здійснення.

Удосконалення системи оплати праці повинно відбуватися в  результаті оцінки величини робочої  сили, в основі якої лежить вартість життєвих благ і послуг, необхідних для нормального життя працівника і членів його сім’ї. На сьогодні, щоб  досягти цієї умови, потрібно збільшити середню заробітну плату принаймні в 5 разів. Підвищення заробітної плати повинно природно ґрунтуватись на підвищенні продуктивності праці, але в сучасних важких економічних умовах припустимо це зробити частково за рахунок грошової емісії. Інші джерела фінансування зарплати – це ліквідація непотрібних ланок держустанов, скорочення штатів апаратних працівників, “роздутих” в десятки разів порівняно з економічно стабільними країнами.

Необхідно змінити систему  оподаткування зарплати шляхом зниження податкових ставок, стимулюючи тим  самим вихід з тіньової економіки  значної кількості підприємств, що збільшить надходження коштів у бюджет. Мінімальний рівень заробітної плати треба терміново і реально  збільшити до рівня прожиткового мінімуму. Відповідно до декларації соціального  прогресу і розвитку (ООН, 1969 р.) держава  повинна забезпечити задовільний  рівень життя своєму населенню. У період інфляції в економіці країни заробітну плату слід індексувати.

В сфері матеріальної мотивації  персоналу, враховуючи, що на підприємствах  України склалися багаторічні традиції і певний досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринкових відносин, найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Реалізація цих, а в  подальшому й інших заходів з  удосконалення системи оплати праці  в Україні дозволило б наблизити  величину частки зарплати у витратах на виробництво до рівня економічно розвинутих країн, а оплату робочої  сили - до загальносвітових стандартів. Це зіграло б важливу роль у  підвищенні рейтингу нашої країни.

Література:

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: підручник, Київ: ІЗМН, 1997.

2. Борисов Е. Экономическая теория, Москва: Юрист, 1997.

3. Долішній М.І., Злупко С.М., Злупко Т.С., Токарський Т.Б. Труд, потенціал, зайнятість і ринок праці, Львів, 1997.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І., Основи економічних знань: навчальний посібник, Київ: Вища школа,1998.

5. Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О. основи економічної теорії: політекономічний аспект, Київ: Вища школа знань, 1997.

6. Куликов Г.Т. Оплата труда в Украине: проблемы и пути их решения в переходной период, Киев: Знание, 1996.

7. Мочерний С.В., Єрохин С.А., Каніщенко Л.О., Синишин І.М., Устенко О.А., Основи економічної теорії, Київ: Видавничий центр Академія, 1998.

8. Кэмпбэл Р. Макконэл, Стенли Л. Брю Экономикс: Принципы, проблемы и политика, Киев: 1998.

9. Н. Грегори Мэнкью Экономикс: Принципы, Санкт-Петербург: 1999.

10. Ніколенко Ю.В., Діденко М.М., Шегда А.В. Основи економічної теорії, Київ: Либідь,1998.

11. Пол А. Семюельсон, Вільям Д. Нордгауз Макроекономіка, Київ: 1995.

12. Пол А. Семюельсон, Вільям Д. Нордгауз Мікроекономіка, Київ: 1998.

13. Україна в цифрах  у 1997 р., Київ: Наука і думка, 1998.