Заробітна плата як соціально-економічна категорія ринкової економіки і основна форма доходів найманих працівників

 

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 37 сторінок, 4 рисунки, 4 таблиць, 23 джерел, 2 додатки.

Об'єкт дослідження – доходи населення за різними видами діяльності.

Предмет дослідження – рівень доході населення, які задіяні в тій чи іншій діяльності.

Мета дослідження – рівень доходів населення за різними видами діяльності, також детальне вивчення самої сутності заробітної плати та систем оплати праці.

Методи дослідження: порівняльного аналізу, табличний, формальної та діалектичної логіки, якісного аналізу та синтезу.

В курсовій роботі було розкрито сутність та функції заробітної плати, розподіл доходів та оплати праці. Проаналізовано проблеми, які стосуються виплати заробітної плати працездатній частині населення, та пошук перспектив удосконалення державного регулювання доходів та заробітної плати.

.

 

 

Заробітна плата, ДОХОДИ, ОПЛАТА ПРАЦІ, ДИНАМІКА, стимулювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЯК ОСНОВНОЇ ФОРМИ ДОХОДІВ НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ

1. Поняття заробітної плати
2. Сутність та функції заробітної плати
3. Розподіл доходів та оплати праці

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДОХОДІВ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ В УКРАЇНІ

2.1 Виявлення недоліків  і суперечностей діючої системи  оплати праці працівників.

2.2 Середньомісячна заробітна  плата за видами економічної  діяльності. Динаміка номінальної  і реальної заробітної плати  по Україні.

2.3 Середньомісячна заробітна  плата за видами економічної  діяльності. Динаміка номінальної  і реальної заробітної плати  за регіонами.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ  ПРОБЛЕМ ДОХОДІВ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

 

ВСТУП

 

Заробітна плата як показник, залежний безпосередньо від ефективності виробництва, продуктивності праці, конкурентоспроможності продукції, є не лише індикатором, що визначає загальний життєвий рівень працівників. Від її стану та форм реалізації, частки у валовому національному  продукті багато в чому залежать також  можливості розвитку економіки взагалі. В умовах сучасного ринкового  механізму через формування сукупного  попиту заробітна плата забезпечує не лише основи відтворення робочої  сили. Вона стає дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва.

Заробітна плата виступає як один із основних регулювальників  ринку праці. Однак аналізу і  оцінці впливу зарплат на ринок праці  й, передусім, на зайнятість в Україні  не приділяється належна увага, що призводить до негативних наслідків - прискореного зростання безробіття, руйнування мотивів  і стимулів до праці зубожіння  більшості населення.

Сьогодні українське законодавство  приділяє значну увагу питанням організації  оплати праці. При цьому заробітна  плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому  вираженні, яку власник або уповноважена ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна  плата була, є і ще тривалий час  буде важливим якісним показником економічного господарювання.

Суспільством на заробітну  плату покладено значні функції  щодо розвитку та вдосконалення робочої  сили людини - відтворювальну і стимулюючу.

Розвиток соціально-трудових відносин багато в чому залежить від  рівня оплати праці, удосконалення  цих відносин, політика грошових доходів  населення повинні ґрунтуватися на реальній вартості праці, щоб усунути  існуючі, сьогодні, диспропорції на споживчому ринку, і в мотиваціях до праці.

Вирішити деякі із зазначених проблем  можна за допомогою правильної оплати праці, заснованої на пропорційно ефективному  відшкодуванні витрат працівника в процесі трудової діяльності. Вона здобуває особливу значимість на сучасному етапі у зв'язку із змінами умов господарювання, збільшенням обсягу прав і повноважень господарюючих суб'єктів, коли виникає додаткова необхідність розробки та впровадження на кожному підприємстві системи оплати праці, спрямованої на максимальне використання трудового потенціалу працівників, точну і повну оцінку кількості і якості праці.

Основними завданнями курсової роботи є :

• розглянути економічну сутність заробітної плати,її форм, систем;
• вивчити виробничо-економічну діяльність;
• проаналізувати статистичний матеріал;
• дати рекомендації щодо вирішення низки проблем, пов'язаних із заробітною платою.

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЯК ОСНОВНОЇ ФОРМИ  ДОХОДІВ НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ

 

1. Поняття заробітної плати

 

Найважливішу частину  доходів працівників найманої праці  становить заробітна плата, яка  є не тільки джерелом забезпечення життєдіяльності людини, але і  виступає потужним інструментом регулювання  економічних інтересів.

В сучасній економічній науці  є два підходи до визначення сутності заробітної плати. Один з них визначає зарплату як ціну робочої сили і  базується на економічної теорії Маркса, інший - як ціну використання праці, в основі якого лежить економічна теорія виробництва Д.Б. Кларка.

Суть теорії Маркса про сутності заробітної плати полягає в тому, що в процесі виробництва відбувається витрачання фізичної і розумової енергії людини, для відновлення якої необхідні матеріальні і духовні блага. Вартість цих благ, які забезпечують життєдіяльність робочого і членів його сім'ї, і становить вартість робочої сили, яка приймає форму заробітної плати. Зарплата, за визначенням Маркса, є перетворена форма вартості й ціни робочої сили. Це перетворення полягає в тому, що на поверхні зарплата виступає як плата за працю, а насправді є ціна робочої сили.

Маркс доводить, що праця  не може виступати в якості об'єкта купівлі - продажу, так як не може бути товаром, що має вартість. Як відомо, вартість будь-якого товару визначається витратами праці на його виробництво. Якщо припустити, що праця є товаром  і має вартість, то виникає питання, чим її висловити. Визначення вартості праці працею - нісенітниця.

Робоча сила є товаром, який володіє вартістю та споживчої  вартістю. Вартість робочої сили визначається фізіологічним і соціальними  факторами, оскільки людина як істота не тільки живе, а й соціальне повинен задовольняти не тільки матеріальні, але й духовні потреби. Так як носієм здібностей до праці є робочий, то для його відтворення необхідно утримувати сім'ю. Тому сукупна вартість робочої сили визначається сукупністю матеріальних і духовних благ, необхідних для відтворення не тільки самого робітника, але і членів його сім'ї. Споживча вартість робочої сили полягає в її здатності створювати для власника засобів виробництва додаткову вартість, яка в процесі реалізації трансформується в прибуток. Заради цього він і купує робочу силу, для чого повинен відшкодовувати робітникові її вартість, що приймає форму заробітної плати.

На другому підході до визначення сутності заробітної плати базується сучасна західна економічна наука. Представники цієї точки зору виходять з того, що багато процеси, які відбуваються сьогодні в економіці, відмінні від тих процесів, які були властиві ранніх стадій розвитку капіталізму. Тому врахувати їх у той час було неможливо. Зокрема, виходячи з теорії. Маркса, потреба в робочій силі визначається витратами капіталу. Іншими словами, якщо поставити питання: «скільки повинно привернути підприємство (фірма) працівників для свого виробництва?», то здавалося б, відповідь проста: «стільки, скільки треба виробництва». Однак в умовах ринкових відносин відповідь буде більш складним. Як відомо, в ринковій економіці кожне підприємство (фірма) функціонує заради отримання максимального прибутку. Тому додаткові робочі найматимуть лише в тому випадку, якщо їхня праця буде відповідати цій умові. Мірою максимального виграшу від найму робочої сили є граничний дохід від продажу продукту, виготовленого з її допомогою.

Для кожного певного періоду  завжди існує максимальний обсяг  випуску продукції, якого можна  досягти при даних витратах факторів виробництва. Цей взаємозв'язок між  випуском продукції і витратами  на її виробництво виступає в якості економічного закону, іменованого в  економічній науці як «функція виробництва», або «виробнича функція». Математично  вона виражається формулою:

                                         П = F(X1;X2;X3),                                            (1.1)

де       П - продукція,

 Х1 - праця,

 Х2 - земля,

 Х3 - капітал.

Ця формула висловлює  кількісну визначеність заміни одного чинника іншим. Різні комбінації цих факторів виробництва дають  різні кількості продукції. Вдала  їх комбінація дозволяє отримувати максимальний обсяг випуску продукції. Додатковий продукт (обсяг виробництва), отриманий в результаті збільшення даного фактору виробництва на одну додаткову одиницю при незмінній величиною інших факторів, називається граничним продуктом того чи іншого чинника виробництва. Він виражається у фізичних одиницях. У бізнесі ж важливий не фізичний обсяг «граничного продукту», а додаткова сума грошей, яку приносять фактори виробництва, тобто дохід від «граничного продукту».

Дохід від «граничного  продукту праці» називають заробітною платою, землі - рентою, капіталу - прибутком, процентом.

Визначення заробітної плати  як доходу від «граничного продукту»  означає оцінку праці працівника при його суспільно необхідних витратах. Однак на виробництво одного і  того ж товару різні працівники витрачають різний робочий час, що залежить від кваліфікації, досвіду, знань, застосовуваних знарядь праці і технологій. Тому при визначенні заробітку кожного працівника повинні бути враховані індивідуальні витрати. Для цього використовуються такі критерії оцінки праці, як кількість і якість праці. Кількість праці - це його тривалість в рамках суспільно нормальної інтенсивності. Якість праці - це сукупність параметрів, що характеризують його складність, тяжкість, шкідливість значимість.

В умовах науково - технічного прогресу, коли безпосередні виробничі  функції людина перекладає на машини, дуже складно об'єктивної мірою застосувати  ці критерії.

У нашій країні основним інструментом диференціації заробітної плати залежно від якості праці  є тарифна система. На етапі розробки тарифних умов встановлюється розмір тарифної ставки 1-го розряду, або вихідного  окладу, визначається число розрядів (посадових категорій), встановлюються між розрядні коефіцієнти, або схеми посадових окладів. Потім передбачається внутрішньогалузева і територіальна диференціації ставок і окладів, конструювання структури, форм і систем зарплати.

Основними формами заробітної плати є погодинна і відрядна. Почасова оплата здійснюється залежно  від фактично відпрацьованого часу. Відрядна - від кількості виготовленої продукції певної якості.

У рамках двох форм зарплати праці використовуються різні системи. Погодинна зарплата існує у вигляді:

- прямої погодинної системи, коли заробіток виплачується в розмірі тарифної ставки за фактично відпрацьований час;

           - почасово - преміальної, коли понад тарифної ставки виплачуються премії за досягнення кількісних і якісних показників.

При відрядній формі зарплати застосовуються такі системи, як:

            - пряма відрядна, при якій оплата проводиться за незмінної вартості за кожну одиницю виробленої продукції;

- відрядно - преміальна, що передбачає виплату премій за ряд показників;

- відрядно - прогресивна, коли за перевиконану норму виробітку використовуються підвищені розцінки;

- акордна система, при якій винагорода виплачується за весь обсяг виконаних робіт.

Слід розрізняти номінальну і реальну зарплату. Номінальна зарплата являє собою суму грошей, одержувану працівником за одиницю часу праці (годину, тиждень, місяць). Реальна зарплата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати на отриману суму грошей. На останню значний вплив  робить зростання цін на товари і  послуги. Тому зі зростанням номінальної  зарплати життєвий рівень людей може не тільки рости, але і знижуватися. Це відбувається тоді, коли темпи зростання  цін на товари і послуги випереджають темпи зростання номінальної  зарплати.

Якщо глибше вникнути в  два підходи до визначення сутності заробітної плати, стає очевидним той  факт, що основна різниця між ними в тому, що перший з них бере до уваги характер власності на засоби виробництва як визначальний мотив  розподільних відносин у суспільстві, у той час як 2  - ой підхід начисто ігнорує ці відносини, беручи до уваги лише економічну сторону розподільних відносин.

 

 

 

 

1.2 Сутність та функції заробітної плати

 

Заробітна плата як економічна категорія і елемент системи  господарювання належить до числа найскладніших. В ній відображаються відносини  виробництва і розподілу, взаємодія  різних носіїв економічних інтересів, ступінь розвитку продуктивних сил  і зрілості виробничих відносин та багато інших аспектів життя суспільства. У сучасній змішаній економіці, яка  ґрунтується на багатоманітності форм власності й господарювання, послуги  робочої сили є різновидом товару. Тому трактувати сутність заробітної плати слід з урахуванням вартісної  оцінки послуг робочої сили, розглядаючи  її як вихідну в процесі з'ясування природи заробітної плати.