Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Декабря 2013 в 22:51, курсовая работа
Основними завданнями курсової роботи є :
•розглянути економічну сутність заробітної плати,її форм, систем;
• вивчити виробничо-економічну діяльність;
•проаналізувати статистичний матеріал;
•дати рекомендації щодо вирішення низки проблем, пов'язаних із заробітною платою.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЯК ОСНОВНОЇ ФОРМИ ДОХОДІВ НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ
1.Поняття заробітної плати
2.Сутність та функції заробітної плати
3.Розподіл доходів та оплати праці
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДОХОДІВ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ В УКРАЇНІ
2.1 Виявлення недоліків і суперечностей діючої системи оплати праці працівників.
2.2 Середьомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності. Динаміка номінальної і реальної заробітної плати по Україні.
2.3 Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності. Динаміка номінальної і реальної заробітної плати за регіонами.
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ДОХОДІВ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Необхідно також урахувати, що:
Спираючись на ці вихiднi положення, маємо можливість розкрити сутність заробітної плати, яку слід розглядати принаймні з п'яти позицій.
По-перше, заробітна плата
– це економічна категорія, що відображає
відносини мiж власником
По-друге, заробітна плата
– це винагорода, яку за трудовим
договором власник або
По-третє, заробітна плата – це елемент ринку праці, що виступає як ціна, за якою найманий працівник продає послуги робочої сили. З огляду на це заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили.
По-четверте, для найманого працівника заробітна плата – це його трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці, i який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.
По-п'яте, для підприємства заробітна плата – це елемент витрат на виробництво, що включаються до собiвартостi продукції, робіт (послуг), i водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.
Заробітну плату правомірно розглядати і як форму економічної реалізації права власності на ресурс праці або як форму доходу від “ людського капіталу ”, носієм якого є найманий працівник. Під людським капіталом в економічній теорії розуміється міра втіленої у людині здатності приносити дохід. Цей вид капіталу специфічний. Він включає в себе, з одного боку, природжені здатності – фізичну силу, здоров’я, талант, а з другого, - набуті упродовж життя знання, навички, досвід.
Отримуючи нові знання, досвід, розвиваючи природжені здатності, конкретний індивід збільшує свій людський капітал, підвищує його кількісні і якісні параметри. Як і будь-який інший капітал, цей вид капіталу має приносити дохід, маса якого залежить від маси і структури капіталу та ефективності його використання.
Винятково важлива роль заробітної плати у функціонуванні економіки обумовлена тим, що вона має одночасно та однаково ефективно виконувати ряд суспільно значимих функцій. Слово “ функція ” латинського походження й означає призначення, сферу діяльності, роль. Отже, функція заробітної плати — це її призначення і роль, як складової сфери практичної діяльності щодо узгодження і реалізації інтересів головних суб`єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців.
Першорядне значення серед
основних фундаментальних функцій
заробітної плати займає відтворювальна.
Заробітна плата виступає основним
джерелом коштів на відтворення робочої
сили, а отже її параметри мають
формуватися виходячи з вартісної
концепції оцінки послуг робочої
сили.
У заробітній платі як формі доходів найманих
працівників закладений значний мотиваційний
потенціал. Намагання людини покращити
свій добробут, задовольнити різноманітні
потреби, спонукає її до активної трудової
діяльності, підвищення якості робочої
сили, повнішої реалізації свого трудового
потенціалу, більшої результативності
праці. За таких умов заробітна плата має
стати основною ланкою мотивації високоефективної
праці, встановлення безпосередньої залежності
заробітної плати від кількості і якості
праці кожного працівника, його трудового
внеску. Отже до числа основних функцій
заробітної плати слід віднести мотивуючу.
Як важлива складова ринку
праці заробітна плата має
виконувати і регулюючу функцію.
Ця функція полягає у впливі заробітної
плати на співвідношення між попитом
і пропонуванням, на формування персоналу
підприємств, рівень його зайнятості,
а також міжсекторіальну
При визначенні індивідуальної
заробітної плати вкрай важливо
реалізувати принцип однакової
винагороди за однакову працю, забезпечити
соціальну справедливість. Вирішення
цих завдань пов`язане з
Належне місце серед інших
має зайняти оптимізаційна
Кожна зі згаданих функцій заробітної плати має власних персоніфікованих носіїв (носія), тобто суб'єктів (суб'єкта), які найбільш заінтересовані в її реалізації. Так, у реалізації відтворювальної та мотивуючої функцій найбільше заінтересовані наймані працівники. До регулюючої функції найбільш “ схильні ” державні органи, що заінтересовані в повноцінному функціонуванні ринку праці. У реалізації соціальної функції заробітної плати заінтересовані переважно наймані працівники, а також держава як гарант прав і свобод трудящих та соціальної справедливості в суспільстві. У реалізації оптимізаційної функції найбільш заінтересований роботодавець, оскільки саме він повинен отримати певний виробничий результат від використання найманої робочої сили, бо тільки це дає йому змогу мати очікуваний дохід і водночас власний зиск – прибуток.
Основні функції заробітної
плати тісно взаємопов'язані і
лише за їхньої сукупної наявності
досягається ефективна
Сукупні доходи населення, їхній рівень,
структура, засоби одержання і диференціація
є показниками економічного і
соціального добробуту
Розподіл доходів тісно
пов'язаний з розподілом ресурсів. Через
диференціацію доходів у
Традиційна суперечка
між прихильниками і
Державне регулювання
економіки спрямовано на підвищення
ефективності суспільного виробництва,
забезпечення соціальної справедливості
і стабільності. Та сфера державного
регулювання, яку називають соціальною,
повинна задовольняти всі перераховані
цілі. Більшість економістів
Різноманітні напрямки економічної теорії по-різному пояснюють джерела доходів, але єдині в тому, що кожний виробничий чинник пов'язаний із певним доходом, що дає можливість інтегрувати різноманітні уявлення. Трактування основних проблем теорії доходів у сучасних умовах значно відрізняється від уявлень минулого. Ріст національного добробуту і створення систем соціального регулювання значно згладжують проблеми класового протистояння. Проте аналіз співвідношення долей праці і капіталу в сукупних доходах признається загальнозначущим і широко використовується в сучасному економічному аналізі.
На базі функціонального
розподілу доходів
Функціональний розподіл доходів відбиває реальний його розподіл серед громадян в умовах, коли можлива однозначна ідентифікація соціального статусу як особи найманої праці, так і власника майнового капіталу. У сучасних умовах у наявності розмивання соціального статусу, що виражається в тому, що наймані робітники одночасно є власниками капіталу, володіючи різноманітними видами цінних паперів, нерухомістю, організуючи приватний бізнес. Якщо біля 90 % населення враховується національною статистикою як особи найманої праці і водночас частка власників (з урахуванням членів сім'ї) доходить до 50 %, то в наявності диверсифікація соціального статусу, що значно згладжує проблему класового протистояння.
На основі даних про розподіл доходів усі сім'ї можна об’єднати у певні доходні групи. Співставивши частку кожної із груп і сукупного доходу, можна побудувати графік, що ілюструє диференціацію доходів.
Якщо доходи розподіляються рівномірно, то кожна група сімей повинна одержувати доход, що відповідає її питомій вазі, а графік розподілу доходів буде поданий бісектрисою ОА на рис.1.1. У табл. 1.1 ця ситуація характеризується як абсолютна рівність. Протилежна абсолютній рівності гіпотетична абсолютна нерівність відповідає ситуації, коли 1 % сімей одержує 100 % доходу, а інші не одержують нічого. У цьому випадку графік розподілу доходу поданий кривою, що збігається з осями системи координат із вершиною в точці В.
Рисунок 1.1 – Криві концентрації доходу (Лоренца)
Таблиця 1.1− Показники розподілу доходу
% доходу | ||
% сімей |
Абсолютна рівність |
Абсолютна нерівність |
0 |
0 |
0 |
20 |
20 |
0 |
40 |
40 |
0 |
60 |
60 |
0 |
80 |
80 |
0 |
100 |
100 |
100 |
Фактично розподіл доходів відбивається кривими виду І, ІІ, ІІІ. Чим ближче криві фактичного розподілу до бісектриси ОА, тим більш рівномірний розподіл доходів є в дійсності. Розбіжність видів кривих фактичного розподілу пов'язана з тим, що в них враховуються доходи, І – до відрахування податків, ІІ – після відрахування податків, III – з урахуванням трансфертних платежів. Обернена залежність між відносними розмірами доходу (багатства) і числом їхніх одержувачів, виражена графічно, називається кривою концентрації, або кривої Лоренца. Ступінь нерівності (або ступінь концентрації) математично виражається площею фігури над кривою фактичного розподілу, співвіднесеною з площею трикутника ОАВ, - індекс Джінні. Узагальнення фактичних даних на базі описаної методології використовується для оцінки ступеня нерівності розподілу доходів у різні періоди часу, між різними країнами або групами населення.