Заробітна плата як соціально-економічна категорія ринкової економіки і основна форма доходів найманих працівників

Звертає увагу значна різниця (близько 1,4 раз) між найбільшою середньою  заробітною платою,яка спостерігається  у м. Києві, та нею ж у регіоні, який посідає друге місце –  Донецькій області.

Найменші значення середньої  заробітної плати спостерігаються  у сільськогосподарських регіонах – Тернопільській, Херсонській та Чернігівській областях. Перевищення  її в цілому по Україні над заробітною платою у цих регіонах складає  приблизно 1,3 рази.

Різниця між м. Києвом та вищезгаданими областями складає  приблизно 2,1 рази. Це є негативним явищем, оскільки провокує відтік кадрів з регіонів в Київ.

Ліквідувати такий дисбаланс  важко, але його можна мінімізувати. Серед методів слід виділити:

• інвестиції в менш розвинуті регіони;
• податкові пільги;
• збільшення мобільності робочої сили.

Загалом, до початку кризи  зростання номінальних зарплат  відбувалося досить швидкими темпами. З початку кризи зарплати в  Україні залишилися практично на тому ж рівні. На фоні високого зростання рівня інфляції можна з впевненістю сказати що реальна заробітна плата знизилася.

Данні індексу реальної заробітної плати за регіонами у період 2008-2011 рр. наведено в Таблиці Б1 [9].

За період 2010-2011рр. зростання середньої заробітної плати досягнуто в усіх регіонах. Темпи її приросту коливались від 12,02 відсотка у Чернівецькій до 20,74 відсотка у Луганській області (Рис. 2.2) .

Найбільшими темпами зростала заробітна плата − у Луганській (120,74%), Київській (120,3%) та Донецькій (120,16%) областях (Рисунок А.1).

Індекс реальної заробітної плати штатних працівників в  цілому по Україні збільшився у 2010 році по відношенню до 2009 року на 10,2 відсотка, а за 2011 рік по відношенню до 2010 року – на 8,7 відсотка (Рис. 2.3) .

Найбільше зростання індексу реальної заробітної плати за 2011 рік відбулось у Київській (113,3%), Донецькій (110,9%), Волинській та Вінницькій (110,2%) областях.

 

Рисунок 2.2 − Темпи зростання  середньомісячної заробітної плати за регіонами в період 2010-211рр.

Рисунок 2.3 − Індекси реальної заробітної плати за регіонами у період 2008-2011рр.

 

РОЗДІЛ 3

 

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ  ПРОБЛЕМ ДОХОДІВ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

 

Здійснення будь-якого господарського процесу обов’язково пов’язане  із застосуванням праці та її оплатою. Заробітна плата відіграє важливу  роль в забезпеченні сталого розвитку країни, її рівень є одним із критеріїв  оцінки досягнень суспільства в  соціально-економічному розвитку. Саме від заробітної плати залежить можливість задоволення потреб населення, створення  комфортних умов життя та всебічного розвитку особистості. Тому організація  ефективної системи оплати праці  є однією з найважливіших проблем  ринку праці в Україні.

Враховуючи той факт, що більшість  вітчизняних підприємств не мають  сьогодні фінансових коштів для значного підвищення заробітної плати, необхідно  в першу чергу посилити мотивацію  персоналу підприємств до праці. Щоб підвищити зацікавленість персоналу  до роботи потрібно встановити систему  бонусів та премій, як річних, так  і квартальних. Наприклад, це можуть бути премії за виконання плану поставки продукції, підвищення обсягу продаж товарів, приріст обсягів відвантажень продукції  тощо. Така система буде стимулювати  працівників до кращого та ефективнішого  виконання своїх зобов’язань, максимально  реалізовувати свій фізичний чи інтелектуальний  потенціал, а також сформує довгострокову  прихильність працівників до фірми  та буде запобігати «перетіканню» персоналу  з однієї фірми в іншу. 
Також актуальною проблемою оплати праці є її диференціація. На сьогодні в нашій країні в галузях, де працюють найбільш кваліфіковані працівники (освіта, охорона здоров’я тощо) середньомісячна заробітна плата значно нижче середньої зарплати по країні. За останні десять років абсолютними лідерами за темпами зростання заробітної плати були не ті види діяльності та галузі, які визначають прогрес держави, а ті які пов’язані або з монопольним становищем галузі або з фінансовими структурами[10].

У 2011 році найбільшу заробітну плату одержували працівники фінансових установ (5340 грн.), транспорту і зв’язку (3138 грн.), державного управління (3053 грн.). Найнижча заробітна плата у працівників, що займаються готельно-ресторанним бізнесом (1777 грн.) , працівників охорони здоров’я та надання соціальної допомоги (1778 грн.). Заробітна плата працівників торгівлі та надання ремонтних послуг знаходиться на середньому рівні(2339 грн.)[6].

Тобто в України були і залишаються  незадовільні співвідношення заробітної плати, а це означає, що заробітна  плата не формується під впливом  чинників, що визначають рівень оплати праці в світовій практиці: кількості  і якості праці, результатів праці, а визначається належністю до певної сфери економічної діяльності. Цей  факт призводить до підриву мотивації  до праці. 
Для вирішення проблеми диференціації рівня заробітної плати потрібно удосконалити тарифну систему та запровадити нормування праці. Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про переважне застосування єдиних тарифних ставок для працівників, фахівців і службовців. Що стосується “ технології ” побудови єдиних тарифних ставок, їх різноманітності, то для зарубіжної практики характерна строкатість. Кожна галузь, як правило, розробляє свої тарифні сітки, які в свою чергу модифікуються на рівні фірм. Тарифна ставка повинна визначатися на основі врахування віку, стажу, кваліфікації (розряду або категорії) та результативності праці.

Також гостро постає проблема заборгованості заробітної плати. За даними Держкомстату заборгованість з виплати заробітної плати починає поступово зменшуватися. Станом на 1 лютого 2011 року її сума становить 1344,4 млн. грн., що на 8,8% менше 2010 року[6].

Найбільш негативним наслідком  заборгованості із заробітної плати  є те, що вона підштовхує працівників  шукати іншу чи додаткову роботу, і  вони легко погоджуються на «неформальну зайнятість», що є ще однією гострою  проблемою в Україні як для  працівників, так і для держави. Адже, на підприємствах наявні неофіційні поза облікові нарахування й виплати заробітної плати працівникам без сплати встановлених податків і платежів, так звана заробітна плата “у конвертах ”. Ситуація з нелегальними зарплатами та робочими місцями в Україні потребує обов’язкового вирішення, адже за підрахунками різних експертів, кількість одержувачів зарплати “у конверті ” становить від 2 до 7 млн. осіб. За оцінками експертів розмір прихованої заробітної плати в Україні складає приблизно 50% легальної. У той же час у більшості країн світу поріг кордону рівня “ тіньової ” економіки – 20% [11]. А це говорить про те, що ці працівники соціально незахищені, роботодавці не виплачують лікарняні та не гарантують сплату соціальних внесків для отримання пенсії, а також держава недоотримає мільярди коштів до державного бюджету.

Для вирішення цієї проблеми потрібно вдосконалити контроль за діяльністю підприємств. Надати необхідні повноваження контролюючим органам та інспекціям. На сьогодні активно розробляється  комплекс заходів щодо легалізації  заробітних плат та робочих місць, що є складовою пенсійної реформи.

Ще однією проблемою ринку праці  є те, що спостерігається перерозподіл зайнятості в сторону некваліфікованої робочої сили. Чисельність працівників  найпростіших професій зросла на 43,2% при  скороченні чисельності кваліфікованих та освічених працівників. Майже 5 частина  працівників зайнята на посадах, що не відповідають їхньому рівню  освіти, а відповідно і рівню заробітної плати. Кожен двадцять третій працівник  з вищою освітою в Україні  зайнятий на роботах, які такого рівня  освіти не потребують[10]. Як свідчить досвід іноземних країн, вирішенням проблеми не пов’язаності заробітної плати із рівнем кваліфікації, може слугувати зміна орієнтації підприємців і менеджерів у сфері стимулювання праці з кількісних на переважно якісні показники діяльності. Тобто, пріоритет якісних показників повинна виражати перевага в оплаті розумової праці порівняно з фізичною.

Отже, на сьогоднішній день у нашій  країні існує велика кількість невирішених  питань і протиріч у сфері оплати праці. Час диктує необхідність такої  системи оплати, яка формувала  б могутні стимули розвитку праці  і виробництва. Тож, оптимальними шляхами  вирішення проблем оплати праці  є: посилення мотивації працівників  підприємств до праці, запровадити  індексацію заробітної плати відповідно до збільшення цін на товари та послуги, удосконалення тарифної системи  та нормування праці, активна участь держави у регулювання оплати праці, зміна орієнтації підприємців  і менеджерів у сфері стимулювання праці з кількісних якісні показники  діяльності тощо. 
Удосконалювання систем оплати праці, пошук нових рішень, глибоке вивчення західного досвіду, може дати нам вже в найближчому майбутньому підвищення зацікавленості працівників до високопродуктивної праці.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Заробітна плата залежить від якості і продуктивності праці,  а також –  від добре функціонуючої системи формування зарплати,  яка забезпечує належний (справедливий)  розподіл створеної у виробничому процесі доданої вартості (доходу)  та запобігає негативним впливам,  що можуть виникнути через завищення/заниження оплати праці. Оскільки питання створення належної системи формування заробітної плати рівною мірою торкається роботодавця, працівника та держави, то у процесі (процедурі)  формування зарплати повинні брати участь їх представники та рівною мірою враховуватися інтереси кожної із сторін.

Однак,  досі в Україні соціальні стандарти залишаються вкрай заниженими, а заробітна плата є чи не найнижчою в Європі і дорівнює заниженому прожитковому мінімуму.  Крім того,  можна припустити,  що притаманна Україні майнова поляризація суспільства спричинена не критичною диференціацією заробітної плати, а вкрай несправедливим розподілом доходу між працею і капіталом.

Навіть під час економічного зростання та переходу України до групи країн із середнім рівнем розвитку (за показником конкурентоспроможності)  не було запроваджено належної системи формування заробітної плати,  яка могла б дати поштовх до зростання продуктивності,  розвитку внутрішнього ринку,  збільшення інвестицій та досягнення на цій основі стійкого економічного зростання –  відповідно до “ доброчинного кола добробуту ”.

Україна потребує також розвитку товарного та фінансового ринків, інфраструктури тощо. За умов існування ефективного ринку товарів,  реалізація виробленої конкурентоспроможної продукції є джерелом підвищення як доходів компаній,  так і реальної заробітної плати працівників,  отже – зростання рівня добробуту та купівельної спроможності,  а тим самим і розширення податкової бази і збільшення податкових надходжень до бюджету.  А за умов ефективності державних і суспільних інститутів, достатні обсяги бюджету є джерелом для збільшення та покращення структури державних видатків на інфраструктурні проекти та освіту.  Це,  своєю чергою,  з одного боку,  сприяє підвищенню якості людського капіталу (здоров’я,  освіта,  кваліфікація), а з іншого –  створює певний (позитивний) дисбаланс на ринку праці,  усунення якого відбувається через задоволення попиту на якісні трудові ресурси і внесення відповідних змін до системи формування заробітної плати.

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. (Пер. И.И. Скворцова – Степанова.) Т.1. Кн.1. Процесс производства капитала. М., Политиздат, 1978. - 907 с.
2. Колот А. Глобалізація економіки та її вплив на соціально трудову сферу. // Україна аспекти праці.2005р. – №3.-23с.
3. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. За редакцією Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, Київ – 1997.
4. Егоршин А.П. Организация труда персонала: учебник /А.П. Егоршин, А.К. Зайцев. – М. : ИНФРА – М, 2008.- 320с.
5. Крайник О.П. Економіка підприємства: навч. посіб. / О.П. Крайник, Є.С. Барвінська – Львів : Інтелігент – Захід, 2005. - 295с.
6. Середня заробітна плата за вилами економічної діяльності [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua, вільний – Назва з екрана.
7.   Темпи зростання номінальної та реальної заробітної плати [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua, вільний – Назва з екрана.
8. Середньомісячна заробітна плата за регіонами за період з початку року [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua, вільний – Назва з екрана.
9. Індекси реальної заробітної плати за регіонами [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua, вільний – Назва з екрана.
10. Сухорукова Т.Г. Современные подходы к управлению заработной платой на отечественных предприятиях // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. - №32. – с.236-239.
11. Покатеєва О.В. Шляхи вдосконалення системи оплати праці на підприємстві // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємство. – 2010. - №3. – с. 139-141.
12. Потриваєва Н.В. Стан та проблеми застосування форм і систем оплати праці в Україні // Інноваційна економіка. – 2010. – №7. – с.43-46.
13. Кузнецова Л.І., Кузьменко В.П. Заробітна плата – показник добробуту населення // «Економіст», 2005. - №10.
14. Калина А.В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: МАУП, 2004.
15. Посилкіна О.В., Євтушенко В А., Єгорова О.Ю. Економіка праці: Навч. посіб. — X.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2003. — 208 с.
16. Уманський О.М., Сумцов В.Г., Гордієнко ВД. Соціально-трудові відносини: Навч. посіб. — Луганськ: Вид-во СНУ ім В. Даля, 2003. —472 с.
17. Экономика труда: Учебник / Под ред. проф. П.З. Шлендера и проф.Ю.П. Кокина. — М.: Юриста, 2003. — 592 с.
18. Беляев О. О., БебелоА. С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму. - К.: КНЕУ, 2003. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. - К.: Вища шк., 2003.
19. Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість (навчальний посібник). - К., 1996. Валовой Д. В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997.
20. Маршавін Ю. М. Ринок праці та функціонування державної служби зайнятості: Навч.-метод, посібник. - К.: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, 1998.
21. Лібанова Є. М. Ринок праці (соціально-демографічні аспекти). - К., 1996. Лукинов И. И. Эволюция экономических систем. - М.: Экономика, 2002.
22. Рынок труда: Учебник / Под ред. проф. В. С. Буланова и проф. Н. А. Волгина. - М.: Экзамен, 2000.
23. Соціальна ринкова економіка: орієнтири для України / Р. Клал гам. М. Ломанн, О. Олійник та ін.; За ред. Р. Клапгама. - 2-ге вид., - К.; РАДА-лтд, 2006. 

 

 

ДодатокА

 

Таблиця А1 − Темпи зростання середньомісячної заробітної плати за регіонами

 

Показники	Темпи зростання
1	2	3
	2010	2011
АР Крим	116,64	115,27
Вінницька	117,94	116,39
Волинська	118,57	117,85
Дніпропетровська	120,68	117,77
Донецька	120,46	120,16
Житомирська	119,56	116,02
Закарпатська	118,18	112,08
Запорізька	118,67	119,2
Івано-Франківська	118,44	114,84
Київська	115,5	120,3
Кіровоградська	118,09	116,47
Луганська	121,25	120,74
Львівська	116,44	115,61
Миколаївська	117,5	115,36
Одеська	114,5	116,67
Полтавська	121,9	118,03
Рівненська	121,44	112,81
Сумська	117,14	116,67
Тернопільська	117,5	112,78
Харківська	114,19	116,84
Херсонська	116,94	113,68
Хмельницька	117,42	116,18
Продовження таблиці  А1
1	2	3
Черкаська	119,78	117,44
Чернівецька	116,35	112,02
Чернігівська	116,79	115,37
м. Київ	108,54	116,93
м. Севастополь	115,14	114,26