Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури

 

 

 

 

 

 

Проблемне питання

 

«АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

НА УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ»

 

 

 

 

 

Вчитель української мови та літератури

      Раковецької ЗОШ І-ІІ ст.

                           Богородчанської районної ради

                                    СИСАК ЛЮДМИЛА СТЕПАНІВНА

 

 

 

 

 

2011рік

 

 

Зміст

1. Вступ                                                                                                                3
2. Науково-теоретичне обґрунтування проблеми                                           5
3. Технологія роботи над проблемою                                                               7
4. Результативність    роботи                                                                             20
5. Висновок                                                                                                          21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

                                                                             Скажи мені, і я забуду;

                                                                              Покажи мені, і я,

                                                                              можливо, запам'ятаю;

                                                                              Залучи мене, і я зрозумію.

                                                                              Конфуцій, 450 р. до н. е.

                Сучасний етап історичного розвитку України характеризується істотними змінами в житті її народу, оновленням усіх сфер діяльності людини, переоцінкою та утвердженням у свідомості нації нових світоглядних орієнтацій. Принципово важливі положення. концепцій визначають право школи й учителя на суверенність, автономність у виборі форм і методів навчання і виховання учнів, забезпечення максимального врахування й розвитку їхніх індивідуальних здібностей, нахилів, талантів, реалізацію демократичних прав дітей.

               Новий час висуває нові вимоги до школи. В умовах ринкової економіки важливо сформувати творчу особистість, найважливішими якостями якої є ініціатива, свобода вибору, самореалізація.

Потреби життя, шкільна практика дають нове розуміння процесу навчання.

Згідно із законом України «Про освіту», Державною національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті, Концепцією загальної середньої освіти ми маємо здійснити кардинальний перехід від традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових знань, до особистісно розвивального, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, створення умов для формування освіченої, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації його природних задатків та можливостей в освітньому процесі.

                Провідна роль в організації навчально-виховного процесу завжди належала і належить учителеві. Саме він здійснює керівництво процесом навчання, шукає оптимальні способи організації уроку з метою інтенсифікації навчання й розвитку творчої індивідуальності учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Науково-теоретичне обґрунтування проблеми

                Немає абстрактного учня... мистецтво і майстерність навчання, виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.

                                                                                                В. Сухомлинський

                 Нині, крім запровадження нових прогресивних методик, слід змінити саму ідеологію навчання й виховання. Головне — навчити дитину вчитися й переконати її в тому, що вона сама визначає свою долю.

                 Одним зі шляхів удосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання української мови та літератури є інтенсифікація навчання, що передбачає по-новому структурований зміст, запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізнавальних інтересів, глибше сприйняття й розуміння теоретичного матеріалу Традиційні методи навчання замінюються інноваційними, що передбачають зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованій на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

               Підхід, у якому акцент перенесено на самостійну активну діяльність

учнів, можна назвати «навчанням, у центрі якого перебуває учень». В основу такого навчального процесу закладено співробітництво і продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв'язання проблем, формування здібностей виділяти важливе, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягати значимих результатів.

             В українській педагогіці такий підхід пов'язано з використанням проблемного та проектного методів навчання ,активізацію пізнавальної діяльності учнів на уроках у яких навчальну діяльність спрямовано на успішну роботу в умовах реального суспільства.

                 Результатом навчання стає вже не  засвоєння знань, вмінь і навичок, а формування основних компетентностей, які забезпечують успіх практичної діяльності. Важливою ознакою проектного підходу є гуманізм, увага та повага до особистості учня, позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток  особистості учня.

                Нові підходи до організації уроку української мови та літератури створюють сприятливі умови для формування особистості, для розвитку творчості не тільки учня, а й вчителя.

              Необхідно шукати такі форми проведення уроку, які захопили б, принесли радість і задоволення, активізували пізнавальну діяльність на уроках української мови та літератури.

             Ян Коменський вважав інтерес основою навчання, адже оригінальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, сприяє широкому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в них творчих здібностей.

             В описі роботи над проблемою охоплені найважливіші  питання активізації пізнавальної активності на уроках української мови та літератури.Особливу увагу приділено уроку , який дає  імпульс для різнобічного розвитку  особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологія роботи над проблемою

              Основною формою організації навчального процесу в школах усіх типів був і залишається урок.

              Кожний урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя залежить, наскільки її зможуть сприйняти та засвоїти учні, якими навчальними методами та прийомами при цьому треба скористатися.

              Урок у новому розумінні слід розглядати як засіб розвитку особистісних якостей учня, збагачення його суб'єктивного досвіду, з одного боку, а з іншого — як середовище для повноцінної навчальної цілереалізації учнів.

         Проблема, над якою я працюю – «Активізація пізнавальної діяльності  учнів на уроках української мови та літератури», — цікава та багатогранна. Як і чим заохотити учня до співпраці? Як примусити битися захоплено дитяче серце у відповідь на художній твір? Як запалити вогник у юній душі? Як навчити молоду людину слухати і чути іншого, прийняти чи зрозуміти точку зору свого співрозмовника і толерантно ставитися до людей? І таких «як» — багато.

           Сучасна епоха характеризується становленням нової теорії освіти — особистісно орієнтованої. Організація уроку в особистісно орієнтованому навчанні на різних його етапах передбачає різну роль учителя: вчитель-організатор, вчитель-спостерігач, вчитель-консультант.

         Працюючи над проблемою ставлю  такі завдання:

• сприяти підвищенню активізації та актуалізації навчальної діяльності      школярів;
• розвивати творчі здібності учнів;
• формувати в учнів критичне мислення як різновид творчого;
• створювати систему мотивів діяльності особистості з метою формування позитивного ставлення навчання;
• розвивати навички зіставляти, аналізувати й не боятися висловлювати власні думки;
• використовувати інтерактивні методи навчання;
• виявляти та максимально розвивати індивідуально значущі позитивні нахили кожного школяра.
• реалізувати вимоги мовної і мовленнєвої компетентностей в єдності чотирьох складових - слухання, читання, говоріння, письмо;
• виробляти позитивне ставлення до мовленнєвої діяльності, що передбачає проведення нетрадиційних уроків, уроків на текстовій основі;
• застосовувати завдання і вправи, які б впливами на формування мовленнєво-комунікативних вмінь;
• орієнтувати   учнів   на   складання       зв'язних       висловлювань, дослідницької, проектної роботи на уроках.

             В основу роботи над проблемою покладено компетентісно орієнтований підхід, спрямований на розвиток життєвих компетентностей, їхньої здатності розв'язувати завдання в різних сферах життєдіяльності, реалізації аксіологічної, літературознавчої, формотворчої змістової лінії на уроках літератури та мовної, мовленнєвої компетентності на уроках мови.                       

            Чим забезпечується мовна (лінгвістична) компетенція?

            При вивченні змістового компонента рідної мови мовну компетенцію школярів забезпечує мовна (лінгвістична) змістова лінія. Лінгвістична (мовна) компетенція - це знання основ науки про мову, знання про мову як систему, володіння способами і навичками дій з вивченим і виучуваним матеріалом.

Для сприяння і розвитку мовних компетенцій оновлено зміст курсу рідної мови в школі, створено навчальний матеріал для забезпечення діалогічного контакту учня з навчальним матеріалом.

                У чому полягає мовленнєва (комунікативна) компетенція?

Комунікативна (мовленнєва) компетенція забезпечує: оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності й основами культури усного й писемного мовлення, вміннями й навичками спілкування в різних сферах і ситуаціях у відповідності до досвіду, інтересів, психологічних особливостей мовця; здатність засобами мови вирішувати актуальні для мовця й суспільства задачі спілкування у побуті, суспільній, виробничій та культурній сферах життя, вміння використовувати мову й мовлення для реалізації цілей спілкування.

                Формування вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні,  говорінні,  письмі), тобто формування комунікативної (мовленнєвої) компетентності, передбачене мовленнєвою (комунікативною) лінією навчальної програми.

З метою формування мовленнєвих компетенцій широко впроваджую в практику навчання такі альтернативні форми, як проектна та дослідницька діяльність; посилення діяльнісного характеру освіти, рольове навчання, використання інтерактивних ігор, вправ, методик.

Застосовувані технології інтерактивного навчання та критичного мислення допомагають створити суб'єкт-суб'єктні стосунки (учень є суб'єктом пізнання).

   З інтерактивних форм перевагу надаю кооперативній формі навчальної діяльності, яка реалізується через методи «Ажурної пилки», «Вільного мікрофона», рольові ігри (імітації), «сенкан», гронування.Вони є універсальними для розвитку життєвих компетентностей, формуючи уміння на навички працювати та діяти в команді, колегіально вирішувати спільні завдання. Інтерактивні форми сприяють актуалізації особистісних якостей школяра.

                Ефективним є спільне з школярами планування роботи на уроці, проблемні ситуації. Ось низка проблемних запитань, над якими була організована робота: Чому Лоскотона показано в образі дядька,а не хлопчика,дідуся? Чи можна купити або продати сміх?; Що таке добро?;Чи притаманний спосіб життя Фарбованого Лиса сучасникам?; Чи живуть такі «Лиси» в наш час?

Проводжу й дослідницьку роботу на уроках української мови: дослідження орфограм , особливостей речення з прямою мовою; даного і нового; на уроках літератури : комічне у казці «Цар Плаксій і Лоскотон» В.Симоненка, дослідження художніх засобів творів, історії написання. Як засіб розвитку рефлексії, практикую написання, створення асоціативних рядів, формулювання запитань, що змушують дитину задуматися  над тим,  чи  відповідають її уявлення загальнолюдським:«Чого навчає цей твір?», «Як би ви вчинили на місці героя?», «Чи трапляються подібні випадки в наш час?». Так формуються комунікативні та мотиваційні компетентності.