А.С. Макаренко про роль колективу у формуванні та розвитку особистості

 

1.4. Виховний вплив колективу на особистість

 

Виховний вплив колективу здійснюється в багатьох напрямах. Передусім він реалізується у колективній діяльності учнів. У спільній діяльності видно успіхи та невдачі кожного вихованця, їх причини. Згуртований колектив одразу ж вживає необхідних заходів: схвалює або засуджує діяльність учня. Успіхи кращих стають прикладом для наслідування.

У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособистісні зв'язки і взаємини.

Науковими дослідженнями відкрито три найпоширеніші варіанти розвитку взаємин між особистістю і колективом:

І) особистість підкоряється колективу (конформізм);

2) особистість і колектив знаходяться  в оптимальних взаєминах (гармонія);

3) особистість підкоряє собі  колектив (нонконформізм).

У кожному з цих загальних  варіантів виділяється безліч ліній  взаємин, як наприклад: колектив відмовляється  від особистості; особистість ігнорує  колектив; співіснування за принципом  невтручання та ін.

У першому варіанті особистість може:

а) підкорятися вимогам колективу  добровільно,

б) поступатися перед колективом як зовнішньою силою, що має вищість,

в) намагатися зберігати свою незалежність та індивідуальністю підкоряючись колективу  лише зовні, формально.

Якщо особистість схиляється перед колективом, сприймає його цінності, колектив «поглинає» її, підпорядковує  нормам і традиціям свого життя. У другому варіанті поведінки, коли особистість і колектив знаходяться в оптимальних взаєминах, можливі такі шляхи розвитку подій:

 а) особистість  зовні підкоряється вимогам колективу,  зберігаючи внутрішню незалежність;

5) гармонізація особистості  й колективу.

У третьому варіанті взаємовідносин особисте ті і колективу, коли особистість підкоряє собі колектив, можливі два шляхи розвитку колективу:

а) збагачення соціального  досвіду;

б) втрата раніше набутого соціального досвіду.

На думку В.О. Сухомлинського, висока виховна ефективність взаємовідносин між особистістю і колективом досягається, якщо „це гуманні, людські  взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на цій основі єдині поняття про добро і зло.”

Вагому роль у вихованні  особистості в колективі відіграє громадська думка. Вона впливає на учня не лише під час зборів колективу  або через критику в стінній  газеті, а й у щоденному його житті та діяльності. У згуртованому колективі учні засуджують негідні вчинки товаришів, не чекаючи зборів.

Важливим засобом виховання  особистості в колективі є критика і самокритика. Критика допомагає позбутися недоліків у поведінці, запобігти можливим негативним вчинкам. Справедлива, доброзичлива критика спонукає порушника до роздумів і усвідомлення неправомірності своєї поведінки, до самокритичності.

Правильно поставлене колективне виховання передбачає розумне поєднання самостійного розвитку особистості з урахуванням потреб колективу. «Природа дитини егоїстична, — писала Софія Русова, — і цей егоїзм необхідний для найкращого розвитку її індивідуальності. Виховання не мусить знищувати у малої дитини інстинкту егоїзму, без нього дитина не розвивається в справжню людину, а в якусь солодку сентиментальну істоту. Але разом з розвитком індивідуальності мусить складатися гуртова свідомість, громадське єднання, свідомість своїх відносин і своїх обов'язків до колективу».

Виховний вплив колективу на його членів посилюється за розумного поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для вияву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності, якщо колектив дбає про утвердження відносин співпраці вчителя й учнів. У таких колективах ролі його учасників адекватні їх можливостям, контроль за їх діяльністю переростає у самоконтроль, а сам колектив терпляче ставиться до недоліків його членів. Важливо забезпечити своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу, створення тимчасових об'єднань з переведенням до них вихованців, у яких не склалися нормальні стосунки в первинному колективі, змінюваність характеру і видів колективної діяльності, що дає змогу прилучати учнів до нових стосунків.

 

РОЗДІЛ 2.

ТЕХНОЛОГІЇ А.С. МАКАРЕНКА

 

2.1. Основні технології А.С. Макаренка у колективному вихованні

 

Центром педагогічної теорії А.С. Макаренко є його вчення про колектив. Макаренко ввів термін «колектив» в професійно-педагогічну практику, розуміючи під ним певну організацію дітей.

«Колектив повинен бути першою метою нашого виховання, повинен  володіти абсолютно певними якостями»

Ці якості він визначив так: колектив об'єднує людей в  ім'я спільної мети, в загальній  праці і в організації цієї праці. Загальні і приватні цілі не повинні протистояти один одному. Кожна дія окремого учня, кожна його успіх або невдача повинні розцінюватися, як невдачі на загальному тлі, як удача у спільній справі.

Через колектив кожен  його член входить у суспільство, звідси випливає ідея дисципліни, поняття обов'язку і честі, гармонії особистих інтересів.

Колектив - це не натовп, а соціальний організм, «цілеспрямований комплекс особистостей», він володіє  органами самоврядування, уповноваженими представляти інтереси колективу і  суспільства. Завдяки досвіду колективного життя у хлопців розвиваються управлінські уміння, кожен вчиться розпоряджатися і підкорятися більшості, товариш навчається підкорятися товаришеві і бути його керівником одночасно, виробляють відповідальність та узгодженість у діях. Окремий член колективу повинен відчувати свою залежність від колективу, бути відданий його інтересам і дорожити ними.

Колектив сприяє вихованню  енергійних і активних членів суспільства, здатних знайти вірні моральні критерії для своїх вчинків і вимагати від інших поведінки відповідно до таких критеріїв, - це було переконанням А.С. Макаренка і воно здійснювалося в керованих ним дитячих установах.

У своєму розвитку колектив проходить три стадії:

На першій - колективу  ще немає, а педагог в цей час  виконує роль диктатора, виступаючи з вимогами до вихованців

На другій - виникає  актив-група найбільш діяльних вихованців, підтримують починання педагога та його вимоги до вихованців.

Третя - складаються органи самоврядування, колектив стає здатним  вирішувати найрізноманітніші навчальні, господарські, культурні та інші питання, вимоги йдуть до окремого вихованцю від усього колективу

«Під активом розуміються  всі вихованці, добре пов'язані  з закладу та його завданням, які  беруть участь у роботі органів самоврядування, в роботі управління виробництвом, в клубній та культурній роботі."

Потрібно прагнути до того, щоб більшість членів колективу  становило актив, особливо важливо  залучити до роботи найбільш діяльних хлопців як можна швидше, в початковий період організації колективу. Актив - опора педагога, завдяки йому вимоги педагога передаються членам колективу, стаючи вимогами самих хлопців. Члени активу можуть займати певні посади, не може бути ніяких матеріальних привілеїв і пільг, необхідно пред'являти до активу підвищені вимоги.

Колектив живе в постійному русі. Якщо колектив досяг поставленої мети, а нових перспектив перед собою не поставив, настає самозаспокоєння, немає більше прагнень, надихаючих учасників колективу, немає будуще го Колектив завжди повинен жити напруженим життям. А.С. Макаренко сформулював закон руху. Його джерелом він вважав завтрашню радість, до якої прагнуть вихованці. Він рекомендував починати з постановки цікавих, привабливих для дітей перспектив.

Перспективи можуть бути близькими, середніми та далекими. При цьому важливо, щоб вони були загальними, потрібна гармонія особистих і загальних перспектив.

Близька перспектива  особливо важлива для дітей молодшого  віку і на перших стадіях розвитку колективу: це кіно, концерти, вечори, прогулянки, екскурсії та ін Будь-яка, навіть невелика радість робить колектив більш дружним і бадьорим.

Середня перспектива - це радісне колективне подія, кілька відсунути  в часі: свята, ювілейні дати, літній відпочинок, закінчення і початок  навчального року та ін Ця подія вимагає довгої підготовки і обговорення.

Далека перспектива - це майбутнє установи.

«Колектив є розширена  сім'я, і для кожного члена майбутня доля установи ніколи не може бути байдужою."

Розвиток дитячого колективу, за Макаренком, повинно відбуватися  постійно; воно має спрямовуватися педагогічним колективом, який творчо шукає найбільш ефективні шляхи для його руху вперед.

«Може бути, головна відмінність  нашої виховної системи від буржуазної в тому, що у нас дитячий колектив обов'язково повинен рости і багатіти, попереду бачити кращий завтрашній день і прагнути до нього в радісному загальному напрузі, у наполегливій веселою мрії."

Важливим шляхом згуртування  колективу є накопичення позитивних традицій. Традиції - це такі стійкі форми колективного життя, які емоційно втілюють норми, звичаї, бажання вихованців. Традиції допомагають виробляти загальні норми поведінки, розвивають колективні переживання. Ніщо так не скріплює колектив, як традиція, стверджував А.С. Макаренко. У керовані ним виховних установах культивувалися і дбайливо зберігалися яскраві, барвисті традиції, які об'єднували колектив комунарів. Цікаві традиції склалися в багатьох школах: останній дзвоник, святкові дні народження школи, спортивні свята. Традиції закріплюють все цінне в досвіді колективу, створюючи в той же час його самобутність. «Традиції прикрашають життя хлопців».

Дитячий колектив на думку  А.С. Макаренко повинен володіти такими ознаками:

1) мажор - основна якість  життя. «Постійна бадьорість, ніяких похмурих осіб, ніяких кислих виразів, постійна готовність до дії, райдужний настрій, саме мажорне, веселе, бадьорий настрій, але зовсім не істеричність».

2) відчуття власної  гідності й гордості за свій  колектив

3) захищеність кожного  в колективі

4) зовнішня краса і  естетика

5) присутність гри в житті колективу

Організація виховного  процесу у Макаренка - це організація  формування колективу, який стане об'єктом  і суб'єктом виховного впливу. Виховна робота - перш за все організація, тобто здатність організувати життєдіяльність дітей. Повага в роботі керівника має поєднуватися з вимогливістю.

Провідні відносини  в колективі - ділові і трудові. Трудова діяльність є основною. Праця сам по собі не виховує, а виховує його сенс.

Самоврядування в колективі  мало демократичний характер. Кожен член колективу мав право голосу, вільно висловлював свою думку. «Загальні збори членів комуни було дійсно реальним правлячим органом." На загальних зборах обиралися органи самоврядування: рада командирів, санкоміссія, хозкоміссія; ці органи працювали за планом і регулярно.

Вся різноманітна діяльність вихованців була злагодженою і чітко  організованої завдяки самоврядуванню.

Можна виділити такі концептуальні  ідеї та принципи технології А.С. Макаренко:

1) Концепція перспективних  ліній (дитина повинна розуміти, навіщо живе ...) «Виховати людину - значить виховати в нього перспективні шляхи, по яких розташовується його завтрашня радість».

2) Головний інструмент  виховання - колектив "Тільки створивши єдиний колектив, можна розбудити в дитячій свідомості могутню силу громадської думки як регулюючого і дисциплінуючого виховного чинника", - писав Макаренко

3) Включення дітей  у спільну діяльність

4) Принцип оптимістичній  віри в дитину

"Гарне в людині  доводиться проектувати, і педагог  це зобов'язаний робити"

5) Принцип довіри

6) Принцип поєднання  найвищих вимог і поваги

«Як можна більше поваги до людини і якомога більше вимогливості до нього».

7) Принцип паралельного  впливу (одночасний вплив педагога  на особистість і на колектив) Макаренко вважав, що впливати на окрему особистість можна, діючи на колектив, членом якого є ця особистість. У цьому принципі реалізується вимога колективу - "один за всіх і всі за одного". "Принцип паралельної дії" не виключає, однак, застосування "принципу індивідуальної дії" - прямого, безпосереднього впливу педагога на окремого вихованця

8) Ідея різновікових  загонів

9) Використання змагання  та ігри у житті дітей. У дитячому віці гра має велике значення, і дитина, писав Макаренко, повинен грати, "треба не тільки дати йому час пограти, але треба просочити цією грою все його життя".

«Який дитина в грі, такий  багато в чому він буде в роботі, коли виросте».

10) Включення колективу  в систему широких соціальних  зв'язків.

"Справжня педагогіка - це та, яка повторює педагогіку  всього суспільства".

Макаренко був упевнений, що його педагогічні ідеї і практичні  висновки не є приватними, специфічними для дітей особливого контингенту. Він встановив, «що ніяких особливих методів по відношенню до безпритульних вживати не потрібно» Тому його технологія може поширюватися на всі категорії дітей.