А.С. Макаренко про роль колективу у формуванні та розвитку особистості

Такі в основних рисах  подання А.С. Макаренко про колектив та вихованні в ньому. Він вважав, що не може бути абсолютною, єдино вірної теорії. Його відкриття були народжені самим життям, підкріплені практикою і відбувалися у спільній діяльності педагога з вихованцями.

 

2.2. Сучасне застосування технології колективного виховання

А.С. Макаренка

 

Сьогодні величезна  цінність теорії і практики А.С. Макаренко в тому, що він сформулював ряд важливих ідей у галузі педагогіки: зв'язок виховання з життям, багатостороннє вплив на відносини з допомогою діяльності, різноманіття внутрішньоколективних і міжколективні відносин та ін

Ідеї ​​Макаренка продовжують жити і розвиватися. Підтвердження тому - приклади сучасних установ, які успішно використовують елементи його технології.

Один із прикладів - середня  школа № 2 м. Козьмодем'янську. Це особлива школа, де в основному навчаються діти з малозабезпечених, неблагополучних сімей. Діти приходять туди з великими проблемами в поведінці, розвитку та вихованні. З 2000 року в школі помінялося керівництво і перед новим директором постало питання про те, як керувати школою і що можна зробити для хлопців, позбавлених батьківської уваги і турботи. Результати роботи з такими дітьми, як правило, непередбачувані, тому певного рецепту або чіткого плану бути не могло. На допомогу прийшли праці А.С. Макаренко. Багато «золоті» ідеї виявилися придатними для роботи. За А.С. Макаренко виховна система - це обов'язково жива система, з елементами творчого розвитку, зміни, вдосконалення. Вона не може бути твердою застиглою нормою. Ця думка стала основною у виховній системі другої школи:

«Наша виховна система - система відкрита, жваво реагує на зміни внутрішніх і зовнішніх  умов. У залежності від обставин, вносяться корективи і поправки, відкидаються застарілі і непотрібні кошти ».

Система «перспективних ліній колективу та особистості», розроблена Макаренко, також використовується в даній школі.

«Виховати людину - значить  виховати в нього перспективні шляхи, по яких розташовується завтрашня радість ...»

Провідні напрямки виховання - розвиток волі, здібності особистості  утвердитися в життя відповідно до своїх здібностей, знаннями, переконаннями.

Концептуальні позиції  педагогічного колективу виражаються в наступних принципах, які перегукуються з принципами А.С. Макаренко:

1) поєднання навчання  з продуктивною працею,

2) облік вікових і  індивідуальних особливостей учнів,

3) успішність дитячої  праці

4) творчий характер  праці

5) рівність прав і  обов'язків вихователів і вихованців,

6) чітка організація  праці

На думку директора  школи, проблема перевиховання найкращим  чином вирішується за допомогою  психолого-педагогічних методів, розроблених  А.С. Макаренко:

Метод переконання - вихованцю  надаються переконливі аргументи, його включають в критичний аналіз своїх вчинків

Метод переучування - щоб  включити вихованця в новий моральний  досвід, з боку вихователя і колективу  необхідна попередня організаторська  робота.

Метод метод перемикання - заняття підлітка працею, навчанням, нової громадською діяльністю.

Ідеї ​​виховання у дітей життєвої активності й особистої відповідальності підпорядкована вся діяльність педагогічного колективу.

Ще один приклад - Білгородська сільська школа - одна з тих, хто став призером Міжнародного конкурсу імені А.С. Макаренко. Умови цього конкурсу досить жорсткі, - беруть участь школи, які займаються продуктивною працею, вміють заробляти гроші і поповнюють свій бюджет з позабюджетних джерел.

Директор відзначає  особливу роль праць А.С. Макаренко. Робота школи побудована на основі його принципів. «Наш шлях єдиний - вправи в поведінці, і наш колектив - гімнастичний зал для такої гімнастики ... Повне відмова від думки, що для хорошої школи необхідні і достатні лише правильне зміст освіти і хороші методи в стінах класу ... Тільки організація школи як господарства зробить її виховує. »

Цікавий досвід 5-ї школи  м. Махачкали. Організація продуктивної праці здійснюється на ділянці, виділеній заводом. Старшокласники займаються виготовленням різноманітних товарів народного споживання, отримують спеціальності токаря, слюсаря, столяра. Після закінчення школи їм видають посвідчення за відповідним розрядам цієї спеціальності. На кошти, виручені від реалізації виробів хлопців, школа набула комп'ютерний клас, побудувала майстерні ювелірної справи, обладнала швейний цех і спортзал необхідним інвентарем, підготувала до роботи керамічний цех.

Дагестанська школа  багато в чому сприйняла традиції народної педагогіки: колективізм, глибоке  розуміння необхідності праці і глибоку повагу до людей праці, дбайливе ставлення до його результатів.

«Теплий дім» (це назва  дитячого будинку в Омській області) також використовує у своїй роботі принципи технології колективного виховання. Дитячий будинок може повністю утримувати себе (як свого часу колоністи Макаренко). Завдяки такому підходу з'являється можливість краще одягнути і нагодувати дітей, а також організувати цікавий відпочинок. Хлопці отримують професійну підготовку. Серед випускників можна зустріти людей різних професій: офіцери, професора, люди різних робочих спеціальностей і ін

Як і в колоніях А.С. Макаренко, в «Теплому домі» діє самоврядування. Робота побудована на механізмі самодіяльної ініціативи дитячого колективу.

Все, що робиться - робиться разом. Не переривається зв'язок з тими, хто «закінчив» дитячий будинок.

У «Теплий дім» нерідко  потрапляють важкі діти. Вони поступово виправляються і повністю вливаються у сформований дружний колектив.

Звичайно навряд чи вийде  сьогодні в чистому вигляді реалізувати  технологію А.С. Макаренко. Але її елементи зустрічаються, мабуть у всіх освітніх та виховних установах. Методика коммунарский зборів, наприклад. Не випадково ініціатор і засновник Комунарського руху І.П. Іванов, говорячи про ідейні витоки цієї методики посилався на Макаренка. Вийшла ніби гра за мотивами його виховної системи. Виховний колектив, як живий організм з постійними і тимчасовими загонами, чіткий розклад, ігрова та трудова діяльність, традиції, загальний збір як вищого органу самоврядування, почетаніе прапора, «завтрашня радість» - все це має прямий зв'язок з ідеями А.С. Макаренко. Елементи колективного виховання нерідко зустрічаються в роботі деяких педагогів. Покладаючись на авторитет всього колективу можна поощеряя або покарати окремих особистостей, наприклад. Традиції, перспектива, трудові акції, самоврядування, зборів та ін є практично в кожній школі.

Ідеї ​​Макаренко не стільки минуле, скільки майбутнє педагогіки і виховання. А.С. Макаренко - класик не тільки радянської та російської, а й світової педагогіки. Він основоположник сучасної теорії та методики виховання. Тільки з опорою на його спадщину можна створити ефективну виховну систему.

 

Висновки

 

Фахівці з особистісно  орієнтованої педагогіки доводять, що центром педагогічної системи є  особистіть педагога. Саме тому виділити і оцінити особистісно орієнтований аспект педагогічної спадщини А.С.Макаренка неможливо без оцінки педагогічної позиції вихователя у цій системі. Зрозуміло, що центром макаренківської системи є сам Антон Семенович Макаренко, її сутність, її якість значною мірою визначається особистістю видатного педагога.

Отже, вивчення педагогічної спадщини А.С.Макаренка дає можливість визначити ті позиції, на яких він  як професійний педагог, як особистість  будував свою педагогічну систему.

Перша позиція – це позиція діалектичного зв’язку у вихованні колективу і особистості. Це корінне питання системи, її системоутворюючий елемент. В пострадянські часи саме проблема особистості і колективу стала об’єктом найсильнішої уваги і об’єктом найгострішої критики. А.С.Макаренка звинувачують у нехтуванні інтересами особистості заради колективу. Але ось думки з цього приводу Антона Семеновича: “Гідним нашої епохи організаційним завданням може бути тільки створення методу, який, будучи загальним і єдиним, в той самий час дає можливість кожній окремій особі розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність, йти вперед по лініям своїх нахилів.

Цілком очевидно, що, приступаючи  до виконання такого завдання ми не маємо вже можливості панькатися тільки з окремою “дитиною”. Перед нами відразу стає колектив як об’єкт нашого виховання. Проектування особи від цього набирає нових умов для виконання завдання. Ми повинні видавати як продукт не просту особу, що має ті чи інші риси, а члена колективу, при цьому колективу певних ознак” [2, 417].

Очевидно, що метою педагога є розвиток особистості, а колектив – обов’язковою умовою досягнення цієї мети.

“Колектив – гімнастичний зал для вправляння у поведінці. Хіба можна сказати краще про  колектив як про умову розвитку особистості? А хіба сам розвиток не є діалектичною взаємодією внутрішніх (біологічних) і зовнішніх (соціальних) факторів? Саме на глибокому розумінні такої взаємодії грунтується педагогічна позиція А.С.Макаренка єдності колективу і особистості у вихованні. До сказаного можна лише додати ще дві характеристики, які дає Антон Семенович Макаренко колективу: “А в першій частині “ПП” я хотів показати, як я, не мавши досвіду і навіть помиляючись створював колектив з людей заблудлих і відсталих. Це мені вдалося завдяки основній настанові: колектив має бути живий і створювати його можуть справжні живі люди які в своєму напружені й самі перероджуються”(3, 330).

Другу професійну педагогічну  позицію А.С.Макаренка можна було назвати позицією відповідності. Тобто відповідності будь-яких форм, методів, дій конкретним обставинам педагогічної ситуації. Багато відомих педагогів і до А.С.Макаренка і після нього, висловлювали думку проте, що накращі педагогічні методи ті, які найповніше відповідають конкретним обставинам, починаючи від особливостей соціального середовища і закінчуючи особливостями характерів тих, на кого спрямовано педагогічний метод. Для Антона Семеновича Макаренка це не просто важлива обставина, а сутнісна принципова позиція.

Ще однією принциповою  педагогічною позицією Антона Семеновича Макаренка була позиція необхідності у вихованні вимоги і дисципліни. Без неї неможливо було б створити такий виховний колектив, який би був універсальним і ефективним інструментом виховання особистості.

У сучасному макаренкознавстві питання вимоги, дисципліни і покарання є гостро дискутивними. Обстоювання Антоном Семеновичем Макаренко необхідності дисциплінування і покарання дало підставу його критикам звинувачувати його не тільки в авторитаризмі, а й у нехтуванні інтересами особистості.

Антон Семенович Макаренко практикою своєї виховної установи і аналізом її діяльності довів, що дисципліна загартовує характер і виховує прекрасні особисті якості.

“Індивідуальний підхід до дітей не означає, що треба морочитися з усамітненою, примхливою особою. Під прапором індивідуального підходу не слід протягати міщанське індивідуалістичне виховання. Безпорадний є той педагог, який потурає недолікам учня, сліпо йде за його примхами, підігрує і сюсюкає, замість того, щоб виховувати і переробляти його вдачу. Треба вміти ставити безкомпромісні вимоги до особи дитини, яка має певні обов’язки перед суспільством і відповідає за свої вчинки. Індивідульний підхід до дитини в тому й полягає, щоб відповідно до її індивідуальних особливостей зробити її відданим і гідним членом свого колективу, громадянином... держави. Зітхаючи за хорошою дисципліною, у нас бояться процесу дисциплінування. По суті справи, ми не далеко відійшли від віри у горезвісну самодисципліну. Школа повинна з першого ж дня поставити перед учнем тверді, незаперечні вимоги... суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і за що карають.

Контроль громадської  думки великого авторитетного і  улюбленого шкільного колективу  загартовує характер учня, виховує волю, прищеплює суспільно корисні навички особистої поведінки, гордість за школу і за себе як за члена цієї славної співдружності. І тоді дитина поводиться не залежно від зовнішньої обстановки, - у товаристві хороших дітей вона хороша, а серед забіяк і сама хуліганить, - вона знає, як себе тримати: за що її похвалить улюблений нею колектив і за що засудить. Так народжується у дитини твердість, незламність загартованого характеру, так виховується почуття громадської честі, обов’язку, усвідомлення обов’язку щодо інших людей” [2, 354-355].

Четвертою педагогічною позицією А.С.Макаренка можна визначити позицію реалізму. Сам початок існування колонії імені М.Горького пов’язаний із болючою і складною проблемою боротьби за фізичне виживання. Голод, холод, бідність – це ті перші “педагогічні” проблеми, які довелось вирішувати А.С.Макаренку з невеликою групою вихованців. Тому з самого початку педагогічна система формувалася на реаліях свого часу, конкретної соціально – економічної ситуації. Позиція реалізму проявилась і в тому, що Антон Семенович Макаренко вірячи у велику силу виховання все ж не ідеалізував конкретні педагогічні ситуації. Відповідаючи перевіряючим колонію на їх зауваження і пропозиції він говорив, що чудес не буває, і той хто виріс бездоглядним, має досвід крадіжок та пияцтва, може випити і може вкрасти, перебуваючи у колонії. Але сила виховання не в тому, що б нічого не траплялось, а тому, як оточення, колектив ставиться до випадків негативної поведінки, як сам вихованець, який вчинив не добре, сприйме реакцію колективу і як сам поставиться до свого вчинку.