Болонський процес

ІІ.ІІ Як все починалося?

БП офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. 21 країна підписала декларацію 19 липня 1999 року у Болоні (звідси і назва всього Процесу). Декларація встановлює такі цілі:

• встановлення системи зрозумілих та подібних наукових ступенів;
• встановлення системи, заснованої на двох основних циклах: студентському та післядипломному;
• введення системи кредитів ЕCTS;
• сприяння мобільності шляхом подолання перешкод для забезпечення руху студентів, вчителів, дослідників, адміністративного складу;
• сприяння європейській співпраці у забезпеченні якості;
• сприяння необхідним європейським вимірам у вищій освіті.

Ці цілі є сутністю БП і значно розвинулися з того часу. Проте підписанню Болонської декларації передував інший документ, прийнятий такими країнами: Францією, Німеччиною, Італією, Великою Британією - Сорбонська декларація. Ця декларація забезпечила необхідний поштовх до створення Болонської декларації і визначила вже у 1998 році основні цілі Зони європейської вищої освіти.

ІІ.ІІІ. Хто бере участь у БП?

Після Конференції міністрів  у Бергені (2005 р.) у БП беруть участь 46 країн:

• з 1999 року: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словацька Республіка, Словенія, Угорщина, Чеська Республіка, Швеція, Швейцарія;
• з 2001 року: Хорватія, Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина;
• з 2003 року: Албанія, Андорра, Боснія та Герцеговина, Ватикан, Росія, Сербія та Чорногорія, "бувша Югославська Республіка Македонія";
• з 2005 року: Арменія, Азербайджан, Грузія, Молдова, Україна.

Крім цих країн (що є членами Bologna follow-up group - BFUG) та Європейської комісії, у БП беруть участь такі міжнародні організації (у якості консультативних членів):

• Рада Європи;
• Асоціація Європейських університетів;
• Європейська асоціація закладів вищої освіти (EURASHE);
• Національні спілки студентів Європи (ESIB);
• Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО (UNESCO-CEPES);
• Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (ENQA);
• Освітня Міжнародна Пан-Європейська структура;
• Союз конфедерацій промисловців та роботодавців Європи (UNICE).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ: Зміни в Болонському процесі та її учасники

ІІІ.І. Що відбулося після 1999 року?

Після підписання Болонської Декларації була організована контролююча структура. Було сформовано Групу по перевірці виконання БП (Bologna follow-up group (BFUG)), що вже згадувалася нами. Було вирішено, що зустрічі міністрів повинні відбуватися кожні 2 роки, і перша відбула ся у Празі у 2001 році.

Тим часом був обраний  головний доповідач Bologna follow-up group. Ним  був пан Педро Лоурті (Pedro Lourtie), який пізніше став представником  міністра освіти в Португалії. Його завданням було проведення моніторингу  впровадження цілей Болонської декларації і звітування з цього питання міністрам освіти у Празі (звіт).

У подальшому різні країни організували так звані "Болонські  семінари", що стосувалися різних важливих тем. Європейська асоціація університетів (що була сформована у березні 2001 року з двох мереж Європейських університетів) створила так званий ІІ Звіт щодо тенденцій у вищій освіті (Trends II report). Цей документ торкається питань втілення Болонської декларації на інституційному рівні. Також було прийнято Послання Саламансьої конвенції 2001 року. Національні спілки студентів Європи (ESIB - The National Unions of Students in Europe) прийняли Гьотебурзьку студентську декларацію - студентське послання для Саміту міністрів у Празі.

 ІІІ.ІІ. Прага, 2001 рік

У травні 2001 року в Празі  до БП приєдналися нові країни: Хорватія, Кіпр, Ліхтенштейн та Турція. Міністри прийняли так зване Празьке комюніке, яке встановлює основні напрямки роботи на наступні 2 роки, до наступної Конференції міністрів з питань БП у Берліні у 2003 році.

Важливо зазначити, що Празький саміт вніс декілька нових елементів  у БП:

• студенти були визнані повними рівноправними партнерами у процесі прийняття рішень, а ESIB стала консультативним членом Bologna follow-up group (разом із Радою Європи, Європейськом асоціацією університетів та EURASHE);
• було наголошено на соціальному вимірі БП;
• була висвітлена ідея того, що вища освіта є суспільною продукцією і суспільною відповідальністю.

Між 2001 та 2003 роками була організована навіть більша кількість "Болонських семінарів". Пан Павел  Згага (бувший Міністр освіти Словенії, один з тих, хто підписав Болонську декларацію) був обраний Головним Доповідачем (його доповідь на Берлінській конференції міністрів можна знайти тут); Європейська асоціація університетів розробила ІІІ Звіт щодо тенденцій у вищій освіті (Trends III report), а також розпочала Проект якості культури у закладах вищої освіти та запустила Спільну кваліфікаційну програму (joint masters programme); Національні спілки студентів Європи (ESIB) завершили декілька студентських оглядів щодо впровадження Болонської декларації; Європейська комісія підтримала декілька Європейських проектів (the Tuning project, the TEEP project), пов'язаних із забезпеченням якості тощо.

ІІІ.ІІІ. Берлін, 2003 рік

На Берлінській конференції  міністрів, що відбулася у вересні 2003 року, 7 нових країн було прийнято до БП (Албанія, Андорра, Боснія та Герцеговина, Ватикан, Росія, Сербія та Монтенегро і "бувша Югославська республіка Македонія"). Таким чином, загальне число країн, залучених до БП, склало 40. Було також вирішено, що всі країни-учасниці Європейської культурної конвенції можуть приймати участь у БП при заяві щодо вступу та задовільному плані по впровадженню Болонських цілей у своїй системі вищої освіти. Крім звітування про роботу у 2001-2003 рр. та визначення цілей подальшої роботи, Берлінське комюніке також визначає:

• що дослідження є важливою частиною вищої освіти у Європі, а Зона європейської вищої освіти та Зона європейських досліджень є двома стовпами суспільства, заснованого на знанні. У подальшому необхідно звернути особливу увагу на навчання докторів наук, яке необхідно включити у БП;
• що до часу їх наступної зустрічі міністри досягнуть успіхів у таких основних областях: забезпечення якості, двоциклова система, офіційне визнання наукових ступенів та визначення періодів навчання;
• наступна Конференція міністрів відбудеться у Бергені у 2005 році.

Групі по перевірці виконання  БП (Bologna follow-up group) було запропоновано  звернути особливу увагу на 2 цілі:

• забезпечення якості - на це було видано мандат ENQA, EUA, ESIB, EURASHE;
• структура кваліфікаційних рівнів.

ІІІ.ІV Берген, 2005 рік

У травні 2005 року на Конференції  міністрів у Бергені було запрошено  ще 5 країн (Арменія, Азербайджан, Молдова  та Україна) у якості нових країн-учасниць БП. Таким чином, загальна кількість учасників БП зросла до 45. Було також прийняте рішення розширити коло консультативних членів БП за рахунок Пан-європейської структури міжнародної освіти (Education International (EI) Pan-European Structure), Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти (the European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA)) та Спілки конфедерацій промисловців та роботодавців Європи (the Union of Industrial and Employers' Confederations of Europe (UNICE)). Бергенська зустріч підтвердила зміну дій із створення планів на майбутнє на практичне втілення у життя, а саме:

• прийняття спільної структури кваліфікаційних рівнів Зони європейської вищої освіти з обов'язковою розробкою національних структур кваліфікаційних рівнів до 2010 року - початок робіт із даного питання назначено на 2007 рік;
• прийняття директив та стандартів забезпечення якості, створення запиту до ENQA, EUA, ESIB, EURASHE щодо розробки подальших пропозицій, що стосуються запропонованої реєстрації агенцій забезпечення якості;
• подальше наголошення на важливості соціального виміру вищої освіти, що включає академічну мобільність (але не лімітується нею);
• необхідність взаємодії між Зоною європейської вищої освіти та іншими частинами світу ("зовнішній вимір");
• зростаюча важливість адресації розвитку Зони європейської вищої освіти після 2010 року.

ІІІ.V. Лондон, 2007 рік

Велика Британія відповідала  за підтримку Секретаріату Bologna Follow Up Group протягом дворічного періоду - з 1 липня 2005 року по 30 червня 2007. Метою було забезпечення інформацією й новинами відносно роботи програми й розвитку Болонського процесу до проведення П'ятої Конференції міністрів у Лондоні, що пройшла 17-18 травня 2007 року. Результати проведення даної конференції викладені у двох документах: Лондонському комюніке та Аналізі Болонського процесу (Лондон, 2007).

У наступний дворічний  період (2007-2009 рр.) забезпеченням Секретаріату будуть займатися країни Бенелюкса (Бельгія, Нідерланди, Люксембург). Офіційний сайт Болонського процесу тепер можна знайти за адресою: www.ond.vlaanderen.be. Наступна Конференція міністрів планується до проведення 28-29 квітня 2009 року в університетах Leuven (Нідерланди) і Louvaіn-la-Neuve (Бельгія).

Хронологія подій Болонського  процесу

11 квітня 1997 року, Лісабон, Португалія  
Під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, які існують у системі вищої освіти Європи. Конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких згодом сформулювали і принципи Болонської декларації.

25 травня 1998 року, Париж, Франція  
Приняття Спільної декларації чотирма міністрами, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію й Францію

Березень 1999 року, Веймар, Німеччина  
Зустріч генеральних директорів EC і керівництва Рад ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації й оцінки у вищій освіті

Травень 1999 року, Копенгаген, Данія  
Публікація звіту "Тенденції у вищій освіті - I" за замовленням CRE, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять в EU, і при фінансовій підтримці EC

18-19 червня 1999 року, Болонья, Італія  
Перша зустріч європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, і прийняття спільної декларації

8-10 лютого 2001 року, Лісабон, Португалія  
Семінар "Акредитація / Додання законної сили"

14-15 лютого 2001 року, Берлін, Німеччина  
Національний семінар з питань Болонського процессу

16-17 лютого 2001 року, Гельсінкі, Фінляндія  
Міжнародний семінар "Університетські ступені короткого циклу"

1-3 березня 2001 року, Упсала, Швеція  
Неформальна зустріч європейських міністрів, відповідальних за освіту й наукові дослідження

2-4 березня 2001 року, Мальмьо, Швеція  
Міжнародний семінар "Транснаціональна освіта"

10 березня  2001 року, Антверпен, Бельгія  
Семінар фламандського співтовариства із проблем Болонського процессу

10-12 березня 2001 року, Антверпен, Бельгія  
Семінар студентів Європи "Втілення в життя Болонської декларації"

13-14 березня 2001 року, Белград, Югославія  
Національний семінар із проблем Болонського процессу

22-25 березня 2001 року, Ґетеборг, Швеція  
Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських союзів у Європі

29-30 березня 2001 року, Саламанка, Іспанія  
Конференція європейських вищих навчальних закладів й освітніх організацій, прийняття спільного документа

9 квітня 2001 року, Стокгольм, Швеція  
Зустріч Групи керівництва в Болонському процесі

21 квітня 2001 року, Брюссель, Бельгія  
Зустріч Ради Асоціації європейських університетів

26 квітня 2001 року, Брюссель, Бельгія  
Зустріч у розширеному складі групи, що готовить рекомендації по Болонському процессу

Квітень 2001 року, Гельсінкі, Фінляндія  
Публікація звіту "Тенденції у вищій освіті - II" при фінансовій підтримці EC й ETF

6-8 травня 2001 року, Хальмстад, Швеція  
Зустріч генеральних директорів EC і керівництва Рад ректорів європейських країн

10-16 травня 2001 року, Братислава, Словаччина  
Міжнародний семінар та 40-ва зустріч Ради Асоціації національних союзів студентів у Європі

17 травня 2001 року, Прага, Чехія  
Зустріч у розширеному складі групи, що готовить рекомендації з Болонському процессу

18-19 травня 2001 року, Прага, Чехія  
Зустріч європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту

Червень 2001 року, Рига, Латвія  
8-ма спільна зустріч у рамках мереж ENIC й NARIC і прийняття документа "Визнання результатів (навчання) у Болонськом процесі"

5-8 грудня 2001 року, Тампере, Фінляндія  
13-та щорічна конференція EAIE, у більшій своїй частині присвячена Болонському процессу

1-2 березня 2002 року, Брюссель, Бельгія  
Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи й розвиток для сільськогосподарських і пов'язаних з ними наук; компетенція випускників

2003 рік, Грац, Австрія  
Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів й освітніх організацій

2003 рік, Берлін, Німеччина  
Третя зустріч європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту

Травень 2005 року, Берген, Норвегія  
Четверта конференція європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту

Травень 2007 року, Лондон, Велика Британія  
П'ята конференція європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту

 

Список літератури

1. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) / Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І. - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. - 52 с.
2. Європейська та євроатлантична інтеграція України у сфері вищої освіти : Бібліографічний покажчик / Укладач А.В Тюменцева. - Запоріжжя : ЗНТУ, 2004. - 14 с.
3. Товажнянський Л.Л., Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити, - Харків: Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2004, - 143 с.
4. Національна доповідь щодо вступу України в Болонський процес, - 31 с.
5. Вища освіта в Болоньскому вимірі (перелік літератури), - 5 с.
6. Болонський процес: Модель структури додатка до диплому, - 3 с.
7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков; відп. ред.М.Ф.Степко. - К.: Изд. , 2004. - 24 с.
8. Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І.Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.) / За редакцією В.Г.Кременя, - Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2004, - 147 с.
9. Вища освіта України і Болонський процес// Навчальна програма. - київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 18 с.
10. Вища освіта в Болонському вимірі (Рекомендаційний список статей з періодичних видань), - 4 с.
11. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти" - В. С. Журавський, М. З. Згуровський, Київ 2003, "Політехніка"