Гра як метод навчання. Її пізнавальне та виховне значення

Курсова робота 

 

Гра як метод навчання. Її пізнавальне та виховне значення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст 

 

Вступ

Розділ 1. Роль гри в організації  навчального та виховного процесу

Розділ 2. Методика проведення гри, правила та вимоги до неї

Розділ 3. Застосування ігор та ігрових елементів на уроках інформатики

Висновки

Перелік використаної літератури

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Питання про те "Як навчати?" особливо актуальне нині, оскільки школа повинна готувати своїх  випускників до життя, до досягнення успіхів в ній, до правильної поведінки  в природі, суспільстві, державі, на виробництві. Навчання в школі повинне  прищепити учням уміння ставити  на початку своєї діяльності мету, знаходити раціональні шляхи  її досягнення, добиватися успіхів  в цій діяльності.

Дослідження психологів і  педагогів доводять, що відсутність  успіхів в навчанні, відставання  багатьох учнів пояснюється не природженою  відсутністю здібностей, а застосуванням  непродуктивних способів навчальної роботи, невмінням школярів вчитися. Отже, перед  школою стоїть важливе завдання –  навчити кожну дитину вчитися. Проте, це уміння не виникає само собою, а  є результатом великої спільної діяльності вчителя і учня, результатом  застосування в учбовому процесі  різних методів і прийомів навчання.

На сучасному етапі  розвитку шкільної освіти вчитель дістав можливість не слідувати, як раніше, суворим  методичним приписам, а практично  цілком орієнтуватися на творчий  підхід до організації процесу навчання: вибирати програму і підручники із декількох альтернативних варіантів, оцінювати їх з позицій теорії методики викладання свого предмету, а у виняткових випадках складати свої програми і учбові матеріали  до них.

У цих умовах ускладнюється  соціально-професійні якості вчителя, гостро встає питання про його методичну майстерність, про здатність  учителя творчо підходити до організації  учбового процесу.

За результат свого  навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю  сім’єю. Тепер дитина повинна дотримуватись  однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. Сьогодні гра  контролюється системою суспільного  виховання. У грі при цьому  існує суб’єктивна свобода для  дитини. Тут діти мають змогу самостійно розподіляти ролі, контролювати один одно, стежити за точністю виконання  того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.

У процесі гри в учнів  виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі  створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати  на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.

Гра – одна з найважливіших  сфер у життєдіяльності дитини, разом  з працею, навчанням, мистецтвом, спортом  вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати  вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу  розкутості, самостійності, творчості  та умови для саморозвитку.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що підходи до навчання інформатиці і інформаційним технологіям в школі за останніх двадцять років зазнали суттєві зміни. Сьогодні крім функціональної письменності сучасна освіта в області інформатики покликана забезпечити і соціальну адаптацію учнів, сприяти їх суспільному і громадянському самовизначенню. Тому разом з формуванням інформаційної культури учнів в процесі навчання сьогодні усе більш актуальна активізація виховної діяльності в процесі навчання інформатиці. Застосування гри на уроках інформатики в школі є одним із найефективніших підходів навчання, тому що ігрові підході полегшують засвоєння досить складної інформації для дитини, активізують її уважність, а також крім того навчаються «вмінню навчатися» самостійно.

Метою нашої курсової роботи є вивчення теоретичних питань, таких як методика застосування ігрового підходу у навчальному процесі, роль гри у вихованні та формування особистості дитини, а також розробка матеріалів для практичного застосування гри на уроках інформатики.

Для досягнення даної мети ми поставили перед собою ряд  наступних задач:

• проаналізувати праці вітчизняних та зарубіжних науковців по даному питанню;
• розглянути теоретичні питання ролі гри в організації навчального та виховного процесу;
• дати характеристику різних типів ігор та вимоги до них;
• довести ефективність застосування гри на уроках інформатики;
• розробити нариси уроків інформатики із застосуванням ігрових елементів та різних типів уроків-ігор.

Об’єктом нашого дослідження є методика застосування гри як ефективного методу засвоєння знань та закріплення навичок учнів.

Предмет нашої курсової роботи – пізнавальне та виховне значення гри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Роль гри  в організації навчального та виховного процесу

Спроби розгадати «таємницю» походження гри робилися вченими  різних напрямів науки впродовж багатьох сотень років. До цих пір в теорії і практиці існують полярні точки  зору – від повного заперечення  вмісту виховної ролі в ігровій діяльності до крайнього її перебільшення і  навіть абсолютизації культурного  значення гри.

На різних стадіях еволюції соціальний за змістом і формою феномен  гри розвивався на всьому протязі  людської історії і набував різних якостей і особливий суспільно  – культурний сенс. Багато дослідників  гри пов'язують її походження з релігійною культурою. Ігри довгий час були інструментом дії на хід історичних подій в  суспільстві і природі[1].

Початок розробки загальної  теорії гри слід віднести до праць  Шиллера і Спенсера. Значний внесок до даної теорії внесли Бюлер, Гросс, З. Фрейд, Вундт, Бейтендейк, Піаже, Штерн, Дьюї, Жані, Колодязя, Фромм, Хейзінга, Валлон, Берн та інші.

У вітчизняній педагогіці і психології серйозно розробляли теорію гри К.Д. Ушинський, В.А. Сухомлинський, П.П. Блонський, Г.В. Плеханов, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, А.С. Макаренко, М.М. Бахтін, Ф.А. Фрадкина, Л.С. Славіна, Е.А. Флеріна, Д.В. Менджеріцкая, Ю.П. Азаров та інші.

Слід зазначити що для  більшості наукових концепцій характерне трактування гри як переважно  дитячої, дошкільної особливої «зони» дитячого життя. Хоча ігри, безперечно, є значуща діяльність і для  підлітків, і для юнацтва, і для  дорослого, і взагалі супроводить  людині упродовж всього її життя.

Культурна цінність гри безперечна, гра несе в собі потенціал всіх видів естетичної діяльності людини. Дослідники гри часто посилаються  в своїх працях на роман німецького письменника Г. Гессе «Гра в бісер», в якому він розглядає естетичний аспект ігрової діяльності в житті  людей ХХ століття. Гессе переконує, що гра, відірвана від життя, може перетвориться на жорстокий аморальний засіб, здатний формувати бездумну активність. На думку Гессе, естетичний характер гри як такий виражається у відчуттях вільної незацікавленості, легкості стосунків і насолодою творчою основою гри.

Є ще одна дуже цікава проблема, що вимагає свого осмислення, –  використання прихованих ігрових початків в художніх творах дитячої літератури. Закони гри в своїх віршах, оповіданнях, повістях широко використовували відомі радянські поети і письменники  А. Гайдар, Л. Кассиль, С. Міхалков, С. Маршак, А. Барто та інші. Маршак говорив, що у дитячих письменників має бути ігрова природа творчості.

Таким чином, існує безліч теорій походження і розвитку гри  у тому числі і в педагогічному  аспекті. Багато учених пов'язували  виникнення гри з релігією, з мистецтвом, з трудовою діяльністю і так далі. Кожна епоха по-новому використовувала  можливості гри. Але безперечне те, що гра – потреба зростаючої дитини, свобода саморозкриття, головна  сфера спілкування дітей[2].

На сучасному етапі  навчання школа повинна не лише формувати  в учнів певний набір знань. Необхідно  будити і постійно підтримувати прагнення  їх до самоосвіти, реалізації творчих  здібностей.

Дуже важливо на ранніх стадіях навчання запалювати в кожному  учневі інтерес до навчання. Інтерес  цей треба постійно підтримувати. Давно відмічено, що у людини залишається  в пам'яті, а відповідно і в  навиках, значно більше, коли він бере участь в процесі з цікавістю, а не спостерігає з боку[3].

Необхідна така реалізація всередині системи освіти, яка  б дозволила школярам різного  віку з цікавістю виконувати поставлені завдання.

Застосування нетрадиційних, нестандартних форм навчання благотворно  позначається на учбовому процесі.

Нетрадиційний урок – це урок, який характеризується:

• нестандартним підходом до відбору змісту учбового матеріалу;
• до поєднання методів навчання;
• до зовнішнього оформлення.

Одна з форм таких уроків є гра. «Вчитися треба весело». Урок-гра  – це метод навчання, спрямований  на моделювання реальної дійсності  з метою ухвалення рішень в  модельованій ситуації.

Основна мета гри – підняти  інтерес учнів до навчання, і тим  самим підвищити ефективність навчання. Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і  захоплення, що сам процес гри сповнений  несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри  на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову)[4].

Урок-гру можна розглядати як одну з форм активного навчання, такі уроки передбачають творчий  підхід з боку вчителя і ученика, освоєння умінь учеників в процесі  активної пізнавальної діяльності.

Гра є методом навчання, який направлений на моделювання  реальної дійсності з метою ухвалення  рішень в конкретній ситуації, її основною метою є поглиблення інтересу до навчання і тим самим підвищення ефективності навчання. Гра має таке ж значення в житті дитини, яке  у дорослого виробнича діяльність, робота. Що зовні здається безтурботною і легкою, насправді, гра вимагає  у дитини віддачу максимуму своєї  енергії, розуму, витримки, самостійності. Нерідко педагог вважає за краще  проводити із дітьми заняття в  звичній для них і для нього  призначеній формі лише тому, що боїться шуму, безладу, які нерідко  супроводжують гру. Для учнів  урок-гра – перехід в інший  психологічний стан, це інший стиль  спілкування, позитивні емоції, відчуття себе в новій якості. Для вчителя  урок-гра, з одного боку – можливість краще зрозуміти учнів, оцінити  їх індивідуальні особливості, вирішити внутрішні проблеми (наприклад, спілкування), з іншого боку, це можливість для  самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей.

Гра є найприроднішою і  найпривабливішою діяльністю для школярів. Це К. Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим –  ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності…  З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити  приємність в їх виконанні»[5].

Коли діти навчаться грати, а педагог керувати, управляючи грою, він почне відчувати, як всі в  грі підкоряються йому, знаходяться  в його владі. Умови гри вимагають  від дитини швидкості думки, особливої  уваги емоційної напруги, він повинен увійти до гри. Головне завдання педагога – заохочувати подібні ігри дітей, вчити в процесі гри підтримувати дитячу ініціативу в придумуванні і організації різних ігор, надавати їм необхідну допомогу. Не можна забувати про те, що дидактична гра дуже емоційно насичена. Беручи участь в ній дитина переживає хвилювання, радість від вдало виконаного завдання засмучення з приводу невдачі, бажання заново випробувати свої сили. Загальний емоційний підйом захоплює всіх дітей навіть зазвичай пасивних[6].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з  колективом класу, взаєморозуміння  між учителем і учнем. У процесі  гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в  діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у  захопленні не помічає, що вчиться –  пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

Гра стимулює краще запам'ятовування і розуміння матеріалу, що вивчається, а також гра сприяє підвищенню мотивації і дозволяє навчати  комплексно використовувати органи чуття при сприйнятті інформації, а також самостійно і неодноразово відтворювати її в нових ситуаціях.

Гра – це діяльність, мотив  якої лежить в ній самій. Тобто  така діяльність, яка здійснюється не ради результату, а ради самого процесу.

У нашій школі на уроках інформатики ми широко використовуємо ігрові технології. Грати можна цілий  урок або використовувати ігрові фрагменти на уроках, не можна забувати про ефективність використання даної  технології в позаурочний час.

Звичайно, гра не має бути самоціллю, не повинна проводитися  тільки ради розваги дітей. Вона обов'язково має бути дидактичною, тобто підпорядкованою  тим конкретним учбово-виховним задачам, які вирішуються на уроці, в структуру  якого вона включається. Через це гру наперед планують, продумують її місце в структурі уроку, визначають форму її проведення, готують матеріал, необхідний для проведення гри[7].