Гра як метод навчання. Її пізнавальне та виховне значення

У навчальних іграх немає  тих, хто програв або виграв, тут  виграють усі. Їх можна проводити  на будь-якому етапі уроку. Це дасть  змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних  ігор? Якщо залишитися в межах традиційних  форм і методів навчання, то в  структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.

Як оцінювати результати дидактичних ігор? Якщо після гри  вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і  результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша –  якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення від  належного рівня. Позитивний ефект  від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після  гри. Він легко виявляється в  моральному задоволенні від гри  її учасників.

Проте існують і обмеження  для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати  навчальну гру, якщо учні недостатньо  знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати  ігри на заліках і іспитах,  якщо вони не використовувалися  в ході навчання.

3. Не слід застосовувати  ігри з тих предметів і програмних  тем, де вони не можуть дати  позитивного ефекту[16].

Гра в початковій ланці  є засобом пізнання навколишнього  світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людяних взаємин. Більшість вчителів використовує гру як засіб цілеутворення педагогічної діяльності та інтерпретації її в особистості дії учня. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.

Від уроку до уроку повинні  змінюватися сюжети, ігрові ситуації. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну  працю.

Гру можна пропонувати  на початку уроку. Такі ігри мають  збудити думку учня, допомогти  йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру.

Ігри важливо проводити  систематично і цілеспрямовано на кожному  уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи  і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження  в учнів знань, вироблення вмінь  і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо[17].

Дидактичні ігри можна  використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для  його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і таких, для  повнішого і глибшого їх осмислення засвоєння, формування умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.

Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання. Дидактичні ігри добираються відповідно до програми.

Щоб ігрова діяльність на уроці  проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею  керувати, забезпечивши виконання таких  вимог:

1. Готовність учнів до  участі у грі (кожний учень  повинен засвоїти правила гри,  чітко усвідомити мету її, кінцевий  результат, послідовність дій,  мати потрібний запас знань  для участі у грі).

2. Забезпечення кожного  учня необхідним дидактичним  матеріалом.

3. Чітка постановка завдань  гри. Пояснення гри – зрозуміле,  чітке. 

4. Складну гру слід  проводити поетапно, поки учні  не засвоять окремих дій, а  далі можна пропонувати всю  гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати. 

6. Не можна допустити  приниження гідності дитини (образливі  порівняння, оцінки за поразку  в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити  учнів (звичайно непомітно для  них) так, щоб за кожною партою  сидів учень сильніший, а другий  – слабший. У такому разі  ігри між сусідами по парті  проходять ефективніше і постійно  контролюються сильнішими. Розсадити  учнів по рядах парт треба  так, щоб рівень їхніх знань  і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не  повинна проходити стихійно, вона  має бути чітко організованою  і цілеспрямованою. Учні мають  засвоїти правила гри, крім  того зміст гри, її форма  повинні бути доступними для  учнів[18].

Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів.

Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати  свої помилки.

Правила гри виконують  функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють  взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню  наполегливості, чесності, кмітливості  тощо.

Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має  знайти час і досить вимогливо  та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному  житті. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує  увагу.

Загадка – це досить поширений  жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемні ситуації на уроках української  та інших мов, математики, предметів  природничого циклу, а також проводити  інтегровані уроки. Крім народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що відображають явища природи, предмети побуту, техніки та ін.

За допомогою загадок  можна проводити нестандартні уроки  у формі КВК, заочних мандрівок  у світ цікавого.

Гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити ситуацію поразки  або успіху. Клас ділиться на команди, які, наприклад, “мандрують” до “країни чудес”. Вони потрапляють в гості до Весни, Літа, Осені, Зими, розгадують загадки, а також відповідають на запитання, пов’язані з сезонними змінами в природі. Причому, треба не тільки відгадати, а й пояснити, чому так чи інакше думає дитина, її іноді правильна відповідь може бути випадкова.

І ще одною, з можливих цікавих  пізнавальних ігор, являється казка. Казки використовують з метою  розвитку уяви. Гра називається «Продовж казку». Дітям пропонується нібито незавершена казка, о якої треба  придумати закінчення. Кожна дитина має можливість закінчити казку  по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву[19].

В.О. Сухомлинський радив  педагогам якомога більше використовувати  казку в роботі зі школярами. В  праці «Методика виховання колективу» (розділ «Творчість в колективі. Роль казки в колективному житті дітей») він рекомендував використовувати  казку для словотворчості дітей.

В.О. Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але  це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми  та форми роботи, які й сприяли  розвитку пізнавальної активності дітей  цього віку.

Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою  лише тоді, коли є радість.

В процесі проведення уроків з елементами гри реалізуються ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – формується мотивація  навчальної діяльності й інтерес  дітей до предмету.

В процесі проведення уроків з елементами гри реалізуються ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – формується мотивація  навчальної діяльності й інтерес  дітей до навчання.

Під час проведення уроків з елементами гри доцільно дотримуватися  таких вимог:

Ø    адекватність форм проведення занять їх змісту (ігровою є тільки форма заняття);

Ø    навчальний зміст має бути посильним для кожної дитини (містити елементи диференціацій навчання);

Ø    навчальний зміст має відповідати дидактичній меті уроку;

Ø    наявність аудіовізуальних засобів навчання;

Ø    правила гри – прості й чітко сформульовані;

Ø    підсумок уроку – чіткий і справедливий.

Готуючись до проведення таких  уроків, учитель має продумати:

Ø    який матеріал краще використати для уроку;

Ø    які вміння і навички формувати;

Ø    які виховні завдання слід реалізувати і як;

Ø    як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до уроку, ознайомити їх з правилами гри;

Ø    час проведення уроку;

Ø    організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної мети;

Ø    зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації;

Ø    дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання;

Ø    підбиття підсумків[20].

На наш погляд, грати  доречно не лише з учнями молодших класів. Гра може благотворно впливати і на учнів старших класів.

Проблема підтримки інтересу до навчання на старшому етапі хвилює багато вчителів. Інтерес до вчення має велике значення для успішної реалізації завдань освіти, виховання  і розвитку учнів.

Таким чином, використання ігор на уроках допомагає формувати у  учнів певні навики, розвиває мовні  уміння, навчає умінню спілкуватися. Гра  є широким полем для колективної  діяльності учнів. Проте, ігри повинні  відповідати рівню підготовки учнів. Вибір форми гри має бути педагогічно  і дидактичний обґрунтований, ігри повинні проводитися методично  грамотно.

Отже, не можна допустити, щоб гра перетворилася на самоціль і з повчальної стала грою –  розвагою. Щоб цього не сталося, треба  наперед детально продумати, щоб  викликана її ходом захопленість була направлена на практичне опанування навчального матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Застосування ігор та ігрових елементів на уроках інформатики

На сьогоднішній день є  суттєві розбіжності між концепцією вивчення інформатики в 12-річній школі, проектом стандарту в освіті, діючою програмою, концепцією профільного  навчання і реальним станом справ  у школах. Причина – відсутність  альтернативності на рівні створення  методрозробок, програм, навчальних посібників і підручників тощо.

Структура типового шкільного  курсу інформатики, що вже не однократно обговорювалось на наукових конференціях, нарадах методистів та у фаховій  пресі, у перспективі мала би бути трьохрівневою. У нашій інтерпретації ці рівні конкретизуються так: 7 або 8 клас – базовий курс, 9-10 класи – основний курс, 11 клас – спеціалізований. У молодших класах комп’ютер слід використовувати як засіб вивчення інших предметів і цей процес не варто називати інформатикою.

Зацікавленість і доступність  подачі матеріалу значно підвищують можливість учня у вивченні інформатики. Щоб зрозуміти «як це зроблено», він готовий опрацювати не тільки ігровий матеріал, але й значно складніші та серйозніші розділи  теорії[21].

Інформатика відкриває для  дитини перспективи для самонавчання в напрямку, що її цікавить. Сучасні  журнали на доступному рівні дають  інформацію про новинки в апаратній  частині комп’ютера і в програмному  забезпеченні, полиці магазинів рясніють літературою, що навчається роботі з  MicroSoft Office, Windows та іншими популярними програмними продуктами.

Під час лекції або практичних занять з класом учитель намагається  привести роботу всіх учнів на уроці  «до спільного знаменника» і  виконати поставлену перед собою  задачу. Коли учні працюють з навчальною програмою самостійно, учитель має  можливість спостерігати за ними. Крім того, використовуючи комп’ютер, можна  проводити більш тривалий і глибокий аналіз, спостерігати розвиток інтелекту  учнів.

Однак, комп’ютери і програми, що використовуються в школах, ще не володіють достатнім рівнем штучного інтелекту, тому мають певний ряд  недоліків, які не можна не враховувати[22].

Так, мова навчальних програм  у більшості суха та лаконічна. Стиль  викладу матеріалу не завжди підходять  дітям, вони можуть їх дратувати. Це роздратування  повинно стати сигналом для вчителя  і, оскільки він не має можливості змінювати програму, необхідно спробувати змінити ставлення до неї учня або приділити йому увагу й  доповнити інформацію емоційними зауваженнями, згладжуючи тим самим гострі кути, що виникають під час навчання.