Гра як метод навчання. Її пізнавальне та виховне значення

Багато навчальних програм  не передбачають багаторівневості навчання, тобто учень не може отримати додаткову  інформацію або уточнення з кожного  питання, що виникає в нього під  час навчання. Вчитель повинен  бути готовим прийти на допомогу і  ліквідувати проблеми, які виникли, а учень, у свою чергу, повинен  знати, що він зможе цією допомогою  скористатися.

Використання навчальних програм є дуже ефективним методом  навчання, якщо він поєднується з  нетрадиційними методиками, а вчитель  займає активну позицію і за необхідності стає проміжною ланкою між комп’ютером  і учнем під час занять.

На думку багатьох викладачів інформатики в школі, як і в  молодших, так в старших класах, найефективнішими вважаються інтерактивні методи навчання з елементами гри. Методика викладання предмету, особисті якості вчителя роблять значний вплив  на розвиток інтересу до предмету. Тому вчителями ведуться пошуки різноманітних  форм і ефективних методів викладання математики, які б активізували розумову діяльність учнів.

Існує багато різних прийомів і методів. Хотілося б зупинитися на застосуванні дидактичних ігор і  методу проектів на уроках інформатики. Нестандартна форма проведення уроку  зацікавлює учнів і будить емоції, викликає дух змагання, бажання отримати перемогу, у них з'являється відчуття здивування, посилюється розумова діяльність.

Такі уроки носять колективний  характер, при спілкуванні досягається  висока активність і контактність учнів. За допомогою гри можна досягти  міцного засвоєння знань, а також  можливість перевірки знань і  умінь при вирішенні задач. У  грі створюється позитивний емоційний  настрій, який сприяє успіху і підвищує інтерес до вивчення предмету[23].

У середній ланці (5 – 8 класів) добре проходять уроки-мандрівки  або уроки-пригоди [Додаток 1]. Суть таких  уроків полягає в наступному –  негативний герой (Плохіш, Нероба і тому подібне) викрадають принцесу (царівну, королеву) Інформатику. Для їх звільнення необхідно пройти ряд перешкод. Споряджаються одна або декілька експедицій для визволення. Кожній експедиції дається маршрут проходження або частина маршруту, а щоб отримати інформацію про подальшу дорогу проходження, необхідно виконати те або інше завдання. Перешкоди, що зустрілися, долає кожен член експедиції окремо або всі разом. В результаті спільних зусиль пригоди закінчуються благополучно і полонені визволяють. Дорогу проходження експедицій можна супроводжувати малюнками або картою проходження. Бажано при плануванні і проведенні даних уроків використовувати комп'ютерні тести, кросворди і так далі. Програми можуть писати ученики старших класів під керівництвом учителя.

У старших класах великий  інтерес учнів викликають уроки  у формі ділової гри, а також  робота над яким-небудь проектом і  його захист [Додаток 2]. Такі уроки здійснюють підготовку учнів до громадської  або виробничої діяльності. Використання цих форм уроку дає можливість учневі краще уявляти свої можливості в майбутній трудовій діяльності, перевірити їх при вирішенні конкретних завдань.

Вибір тематики проектів в  різних ситуаціях може бути різним. Прикладом короткострокових проектів можуть бути проекти по темах: «Оптимізація при рішенні завдань по екології, плануванню, економіці», «Застосування  похідної і інтеграла до вирішення  практичних задач»; довгострокових –  «Геометричні тіла навколо нас», «Людина  і координати», «Світ колеса»  тощо.

Результатом роботи учеників може служити алгоритм, записаний  на мові блок схем і оформлений в  текстовому редакторові; програма, написана на мові програмування Turbo Pascal; реферат, презентація; макети, плакати. Учні можуть скласти кросворд, провести опитування учнів школи по своїй темі, результат оформити у вигляді діаграм або графіків. Виконання проекту і його реалізація вимагає залучення знань школярів не по одному предмету, а із різних областей. Таким чином, досягається цілком природна інтеграція знань.

Правильність рішення  кожної окремо взятої задачі впливає  на загальний результат. Урок може проходити  у вигляді виробничої наради. Сильні учні виконують роль адміністрації  тієї або іншої установи. Вони розподіляють обов'язки між членами свого колективу. Кожен учень виконує певну  роль і вирішує конкретну задачу. Під час проведення таких уроків учитель спільно із учнями також  здійснює постановку, програмування  і реалізацію на ЕОМ задач прикладного  характеру. На подібних уроках розглядаються  математичні, фізичні, екологічні задачі, проводиться дослідження і аналіз отриманих результатів.

Результативність таких  уроків підтверджується практикою. Приведені вище прийоми і методи допомагають закріпити і здійснити  перевірку теоретичного і практичного  матеріалу.

Важливе питання, яке вирішує  вчитель на кожному уроці: як викликати  до життя внутрішні сили учня, збудити  інтерес до того, що вивчається, активізувати його прагнення до збагнення нового? Для цього необхідно різноманітити  форми і методи як проведення уроку  в цілому, так і окремих його етапів.

В результаті таких уроків, змінюється психологічний клімат в  класі, тому що вчителеві доводиться переорієнтовувати свою учбово-виховну  роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Кожен учень відчуває особисту відповідальність перед своїми товаришами, тому що результат його роботи впливає  на загальний результат.

Він вчиться радіти досягнутим успіхам, а також спільно переживати невдачі. Підсилюється зацікавленість учнів, підвищується їх працездатність. Те, що відбувається на уроці стає пропущеним через особове і індивідуальне  сприйняття. Ученик в даній моделі навчання виступає як суб'єкт діяльності. Змінюється характер взаємодії учасників  учбового процесу. Навчання будується  на принципах педагогіки співробітництва, при цьому досягається розуміння  і визнання особистості учня. На таких уроках, як правило, учні показують  кращий результат, чим при відповіді  на ті ж самі питання в контрольній  або самостійній роботах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

На різних стадіях еволюції соціальний за змістом і формою феномен  гри розвивався на всьому протязі  людської історії і набував різних якостей і особливий суспільно - культурний сенс. Багато дослідників  гри пов'язують її походження з релігійною культурою. Ігри довгий час були інструментом дії на хід історичних подій в  суспільстві і природі.

Народна виховна мудрість емпірично передбачала розв’язання  важливих технологічних завдань  формування особистості дитини. Зокрема  засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання  стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали  в неї позитивні емоції.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою  діти пізнають світ. Без гри дітям  жити нудно, нецікаво. Буденність життя  може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють  свою силу і спритність, у них  виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення  гра може стати незамінним помічником педагога.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра  – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа  спілкування дитини.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі  створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати  на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

Можливість проявляти  творчість в роботі вимагає від  учителя глибоких і міцних знань  методики свого предмету і в той  же час великого мистецтва і організації  діяльності школярів. Як і педагогіка, методика характеризується єдністю  двох зачинань – науки і мистецтва, в ній тісно переплітається наука  і творчість.

Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для  школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні”.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з  колективом класу, взаєморозуміння  між учителем і учнем. У процесі  гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в  діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Використання ігор на уроках допомагає формувати у учнів  певні навики, розвиває мовні уміння, навчає умінню спілкуватися. Гра є  широким полем для колективної  діяльності учнів. Проте, ігри повинні  відповідати рівню підготовки учнів. Вибір форми гри має бути педагогічно  і дидактичний обґрунтований, ігри повинні проводитися методично  грамотно.

Але дуже важливо пам’ятати  що, гра – не самоціль, а тільки засіб покращити результати навчання школярів, гра не повинна перетворюватися  на розвагу.

Основним завданням шкільного  курсу інформатики, як і будь-якого  загальноосвітнього предмету, є розвиток ученика як особи розвиток його мислення, його творчого потенціалу, розвиток його здібностей. У всіх програмах, що існують  в даний час по інформатиці  значну долю|частку| займає вивчення основ  програмування або алгоритмізації. При цьому школярі знайомляться з однією з мов програмування  і набувають певного стилю  мислення. У процедурних мовах  програма описує які дії і в  якій послідовності необхідно виконати, тому процедурне програмування засноване на алгоритмічному мисленні і служить засобом|коштом| його розвитку.

На думку багатьох викладачів інформатики в школі, як і в  молодших, так в старших класах, найефективнішими вважаються інтерактивні методи навчання з елементами гри. Методика викладання предмету, особисті якості вчителя роблять значний вплив  на розвиток інтересу до предмету. Тому вчителями ведуться пошуки різноманітних  форм і ефективних методів викладання математики, які б активізували розумову діяльність учнів.

Гра належить до традиційних  і визнаних методів навчання і  виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій  діяльності освітня, розвиваюча й виховні  функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні  можливості, виховує особистість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаної літератури

1. Антонова О.П. Інформатика. Цікаві задачі. 2-9 класи. – Шепетівка: «Аспект», 2008, – 96 с.
2. Артемова Л. В. Вчися граючись. – К.: Томіріс. – 1990. – 170 с. С. 3-5.
3. Білоусько Л. Використання дидактичного матеріалу та дидактичних ігор у розвитку логіко-математичних уявлень дошкільників. // Рідна школа – 2001. – №8 – ст. 53.
4. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 126 с.
5. Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: Посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І. – К.: Наук. світ, 2001. – 270 с. С. 3 – 12.
6. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии.- 1966. - № 6. – С. 5-16.
7. Глинський Я. М. Інформатика. Навч. посібник для учнів 10-11 кл. Частина 1. Алгоритмізація і програмування. Мова Паскаль. 8-ме вид. - 256 с.
8. Глинський Я. М. Інформатика. Навч. посібник для учнів 10-11 кл. Частина 2. Інформаційні технології. 8-ме вид. – 264 с.
9. Глинський Я.М., Ряжська В.А. Інтернет. Мережі, HTML i телекомунікації. Навчальний посібник. 5-те. вид. – 224 с.
10. Глинський Я.М. , Ряжська В.А. Яким ми бачимо предмет шкільної інформатики. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2002 р.
11. Глинський Я.М. Особливості викладання інформатики в школі на сучасному етапі. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2002 р.
12. Глинський Я.М., Анохін В.Є., Ряжська В.А. Методичне забезпечення шкільного курсу інформатики. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2004 р.
13. Збаровская Н. В. Обучающие игры в библиотеке: Технология игрового имитационного моделирования: Практ. пособие. – СПб.: Профессия, 2002. – 91 с.
14. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на основе исследования, игр, дискуссии (анализа зарубежного опыта). – Рига: Пед. центр «Эксперимент», 1995. – 176 с.
15. Концепція середньої загальноосвітньої школи України — К , 1990.
16. Макаренко А. С. Гра // Твори: в 7 т. – К., 1954 – Т4. – С. 367-368.
17. Микитинська М.І., Мацько К.Д.. Математичні ігри в 1-3 класах. (Навчально-методичний посібник). – К., 1980. – 320 с. С. 3-13.
18. Никитин Б. Розвивающие игры. – К., 1980. – С. 10-12.
19. Нечаєва Л. І. Дидактичні матеріали для розвитку комунікативних умінь молодших школярів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – 79 с.
20. Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О. Базовий курс інформатики у 2-х книгах. (навчально-методичний посібник). – К.: Видавнича група BHV, 2005. – 130 с.
21. Самоукина Н. В. Организационно-обучающие игры в образовании: Практ. руководство. – М.: Нар. образование, 1996. – 110 с.
22. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 231 с.
23. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1949. – с. 213.
24. Щербань П. М. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі. // Початкова школа – 1997 - №9 – ст. 18.
25. Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закл. – К.: Вища школа, 2004 – 206 с.
26. Яворская Г. Х. Игра в дидактических моделях учебного процесса в высшей школе. – Одесса: [НИРИО ОИВД], 2000. – 113 с.