Креативное развитие в различных видах деятельности

План 

Вступ ................................................................................ 3

 
Розділ 1. Теоретичні основи навчання дітей  дошкільного віку лічби за допомогою гри 
 
1.1. Сучасна класифікація дитячих ігор та ігрових

технологій …………………………………………………………....................... 5 
1.2. Навчання дітей дошкільного віку лічби за допомогою гри………………………………………………………………………………………………...9

 
Розділ 2. Методика навчання дітей дошкільного  віку лічби в практичній діяльності педагога 
2.1. Рухливі ігри в методиці навчання дітей лічбі ………………………………………………………………………….………………………….12 
2.2. Методичні рекомендації батькам та вихователям з навчання дітей лічби у грі …………………………….……………………………………………………………………….15

2.3.Заняття з математики  та природознавства для дiтей  середнього дошкiльного вiку……………………………………………………23 

Висновки…………………………………………………………………………………….27

 
Список джерел…………………………………………………………………………..28

Вступ 
  
Проблема засвоєння математичних знань на сучасному етапі набуває дедалі більшого значення. Навчання в дитячому садку спрямоване на виховання у дітей звички до повноцінної логічної аргументації всього того, що нас оточує. 
Розвитку логічного мислення у дошкільників найбільшою мірою відповідає навчання початкової математики. Для математичного стилю мислення характерні: чіткість, стислість, розчленованість, точність і логічна послідовність міркувань, уміння користуватись символікою. 
Основна мета формування елементарних математичних знань у дітей дошкільного віку полягє в тому, щоб дати їм математичні уявлення і початкові поняття, навчити їх найпростіші способи виконання математичних дій, сформувати відповідні уміння та навички, підготувати до самостійного застосування цих умінь при розв’язанні найрізноманітніших практичних і пізнавальних завдань, сприяти розвитку особистості загалом. 
Природно, що основою пізнання є чуттєве сприйняття, здобуте з досвіду та спостережень. У процесі чуттєвого пізнання формуються уявлення – образи предметів, їхніх ознак, відношень. Так оперуючи різноманітними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами), діти вчатся встановлювати рівність і нерівність множин, називати кількість словами. 
Державна національна програма „Освіта України ХХІ століття”, Національна доктрина розвитку освіти вказують на те, що дошкільне виховання є вихідною ланкою в системі безперервної освіти, становлення й розвитку особистості. Дошкільне виховання спрямовується на забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в ігровій та іншій діяльності. 
Метою курсової роботи є навчити дітей дошкільного віку лічбі за допомогою ігор.Завдання курсової роботи полягає у: 
- вивченні теоретичних основ навчання дітей лічбі задопомогою ігор, аналізі досліджень педагогів та психологів грита її формування.

3

- розгляді занять з  математики. 
- ознайомленні з методичними рекомендаціями батьків та вихователів. 
Об’єктом курсової роботи є навчання дітей лічбі в ігровій формі, а предметом – ігри як засіб формування у дітей лічильних операцій. 
Курсова робота складається з двох розділів. У першому розділі розглядаються теоретичні основи навчання дітей дошкільного віку лічбі за допомогою ігор. У другому розділі ми ознайомлюємося з методикою навчання дітей дошкільного віку лічбі в практиці роботи. 
Курсову роботу можна використовувати для написання наукових робіт, для підготовки лекцій, семінарських занять, написання рефератів. 
 

 
 
 
4

Розділ 1. Теоретичні основи навчання дітей дошкільного  віку лічбі за допомогою ігор. 
1.1. Сучасна класифікація дитячих ігор та ігрових технологій. 
Гра є багатоманітною за своїм змістом, характером, формою та явищем. Одна з перших класифікацій гри належить К. Гросу, який поділяв ігри на дві групи: 
-експериментальні - сенсорні, моторні, інтелектуальні, ефективні ігри, вправи для формування волі. На думку К. Гроса, за основу ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонування організму як цілісного утворення й визна-чають зміст ігор: 
-спеціальні («ігри спеціальних функцій») – ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання в різних сферах життя (суспільного, сімейного) часткові здібності, їх поділяють за інстинктами, які в дітей проявляються та вдосконалюються.

Відомий німецький психолог Вільям Штерн (1871— 1938) класифікував ігри на індивідуальні (за задумом дитини) та соціальні (спільні з іншими). При цьому він спирався на вихідне положення своєї теорії конвергенції про необхідність розвивати внутрішні сили дитини, її здібності й одночасно враховувати вплив середовища, в якому вона перебуває. На його погляд, зовнішній фактор (соціальне оточення) дає лише матеріал для гри, вибір якої дитина здійснює інстинктивно. 
Швейцарський психолог Ж. Піаже виокремлював: 
ігри-вправи (виникають у перші місяці життя дитини); 
символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей віком від двох до чотирьох років);ігри за правилами (ігри дітей від семи до дванадцяти років).Більш детальну класифікацію ігор запропонувала сучасна американська дослідниця Катрін Гарвей, поділивши їх на:ігри з рухами і взаємодією (відображають надлишок енергії та емоційний настрій дітей);ігри з предметами (починаються з маніпуляції, далі — практика і тренування до повного вдосконалення);мовні ігри (створення дітьми римованих творів, які не мають точного смислового змісту, — пісень, лічилок, приказок, жартів тощо);ігри із соціальним матеріалом («драматичні» або «тематичні»).

5

Організовують їх діти самостійно, розвивають за власним задумом.Як правило, ці ігри мають персонажів двох типів: стереотипних (мама, лікар тощо) і тих, що змінюються; 
ігри за правилами, заданими дорослими; 
ритуальні ігри (засновані на рухах, ігрових предметах, мові, соціальній умовності). 
Узявши за основу класифікації ігор психологічні принципи, російський педагог П. Лесгафт виокремив сімейні (імітаційні) ігри, в яких діти дошкільного віку повторюють те, що бачать у навколишньому житті, та шкільні ігри, які мають певну форму, конкретну мету і правила. 
Загальну класифікацію ігор збагачує обґрунтування С. Русовою народних ігор як прадавнього засобу виховання і навчання дітей, нескінченного джерела духовних сил, патріотичних почуттів, формування характеру і світогляду дошкільнят. Ці ігри прилучають дітей до народної мудрості, досвіду поколінь. До цього часу вони не мають наукової кла-сифікації і використовуються для розвитку мовлення дітей, ознайомлення з природою, життям і працею дорослих тощо. Класифікація С. Новосьолової, маючи у своїй основі організаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє: 
1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей): 
ігри-експериментування; 
сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані); 
2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який ви-користовує їх з освітньою та виховною метою: 
- навчальні ігри ( дидактичні сюжетно-дидактичні, рухливі); 
- розважальні ігри (ігри розваги, інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановні); 
3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу (народні). Можуть виникати з ініацітиви дорослого, старших дітей. 
Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор: 
1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно-конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування)

6

2. Ігри за правилами.  Цю групу утворюють рухливі  (ве-ликої,середньої, малої рухливості; сюжетні, ігри з пред-метами; з переважанням основного руху; бігу, стрибків тощо; ігри-естафети) та дидактичні ігри (словесні, з іграшками, настільно-друковані) . 
Окрему групу становлять народні ігри (забави, рухливі, дидактичні, обрядові) . 
Кожна класифікація є досить умовною і не вичерпує всього різноманіття ігор. Наприклад, творчі ігри теж підпорядковані певним правилам, оскільки без правил неможлива будь-яка спільна діяльність, а ігри за правилами передбачають елементи творчості. У творчій грі їх установлюють діти, у рухливих і дактичних іграх — дорослі, пересліду-ючи виховну та навчальну мету. У творчих іграх і в іграх за правилами фігурують мета, уявна ситуація, самостійність дій, активна робота уяви, творчість. Різняться ці дві великі групи ігор спрямованістю творчої активності дітей: творчі передбачають реалізацію задуму, розвиток сюжету; ігри за правилами — вирішення завдань і виконання правил.

Перехід дітей від одного виду гри до іншого залежить як від  віку, так і від індивідуальних уподобань. Уникаючи надмірної регламентації, педагог має сприяти розвитку різних видів ігрової діяльності дошкільнят. 
Психологія обґрунтовує три основних види діяльності - ігрову, навчальну, трудову, які характеризуються гармонійним взаємодоповненням, взаємопроникненням та взаємоіснуванням. 
Навчально-виховна ефективність будь-якої діяльності перебуває у прямій залежності від рівня її організації, врахування вікових особливостей дітей, чергування та дозування видів діяльності, різноплановість якої має над-звичайно важливе значення у становленні особистості дитини. У діяльності складаються професійно-особистісні особливості людини. Формування її як суб'єкта діяльності починається в грі, у цьому полягає її значення, оскільки в ній дитина шукає не лише задоволення, а й серйозні знання. В активній ігровій формі вона глибше пізнає явища життя, суспільні відносини

7

людей, трудові процеси. Гра — це світ практичної діяльностідитини, яка задовольняє не тільки фізичні, але й духовні потреби. Ди-тяча гра є формою реалізації її активності, формою життєдіяльності. Гра є автономною й «цінновічною», як довготривала школа реалізації практично всіх можливос-тей дитини і багато в чому дорослої людини. Водночас, гра - це вивірений століттями, народним досвідом, соціально-культурними нормами суспільства фактор соціалізації особистості. Гра є традиційним засобом народної педагогіки. Люди здавна використовували гру як метод трансляції досвіду старших поколінь молодшим. 
Спектр цільових орієнтацій ігрових технологій. Гра широко використовується у дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, У сучасній школі, коли педагоги акцентують увагу на активізації та інтенсифікації навчального процесу, ігрова діяльність використовується як самостійна технологія з метою засвоєння понять, тем, розділів навчального предмета; як елемент (іноді достатньо істотний) іншої технології; як урок (заняття) чи його частина (вступ, пояснення, закріплення, вправа, контроль); як технологія позакласної виховної роботи. Поняття «ігрові педагогічні технології» включає велику групу ігрових методів, прийомів та форм організації педагогічного процесу. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра характеризується істотною ознакою - чітко сформульованою метою навчання й виховання і відповідними результатами, які можуть бути обґрунтовані, виділені у певному вигляді і характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. 
Ігрові технології мають такий спектр цільових орієнтацій: 
- дидактичні: розширення світогляду, пізнавальна діяльність; застосування знань, умінь та навичок у практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності, розвиток загальнонавчальних умінь та навичок; розвиток трудових навичок; 
- виховні: формування певних підходів, позицій, моральних, естетичних і світоглядних установок; виховання самостійності,

8

волі, співробітництва, взаємодопомоги, колективізму, комунікативності тощо; 
- розвивальні: розвиток уваги, пам'яті, спостережливості, мови, мислення, творчих здібностей, мотивації навчальної діяльності; уміння порівнювати, аналізувати, робити самостійні висновки, співставляти, знаходити аналогії, уявляти, приймати оптимальні рішення, фантазувати, розвивати здатність до емпатії та рефлексії. 

1.2. Навчання дітей дошкільного віку лічби за допомогою гри 
Порівняння предметних множин готує дітей до лічби предметів. Ще до навчання лічби діти навчаються виділяти кожен елемент множини, бачити їх повторність, навчаються узагальнювати — робити висновок про рівність чи нерівність порівнюваних предметів, тобто про рівночисельність множин. 
Вивчення чисел, дій додавання й віднімання в межах десяти займає значне місце в програмі формування початкових математичних знань у дітей дошкільного віку. Процес лічби зводиться до встановлення взаємно однозначної відповідності між елементами предметної множини і числами натурального ряду.

Відомо, що натуральний ряд  чисел став для людини тим еталоном, з яким порівнюють будь-яку предметну  множину: поступово діти навчаються лічби, у них формуються поняття  про числа. 
У розвитку лічильної діяльності дошкільнят, формуванні у них понять про число значення має участь різних аналізаторів: лічба на слух, на дотик, лічба рухів. Дітям часто пропонується полічити, наприклад, звуки і відтворити таке саме число, використовуючи предмети. Навпаки, дитині показують предмети, вона їх має мовчки полічити і стільки ж раз вдарити в бубон. 
Ігри з правилами — важливий засіб навчання дітей початкових математичних знань. 
Для уточнення, закріплення початкових математичних знань, умінь порівнювати в величини, визначати форму, орієн-туватися з часі з дітьми дошкільного віку проводяться ігри.

9

Такі ігри об'єднують певну  групку дітей, а інколи всіх дітей групи. Так, у молодшій групі можна провести рухливу гру«Який м'яч більший?». У ній можуть брати участь усі діти групи: вони стають у коло і передають по ньому великий і маленький м'яч, один з м'ячів «утікає», а інший «доганяє» його, В кінці гри діти кладуть у центр кола спочатку більший м'яч, визначаючи його колір, форму, а потім менший величини. 
Правила гри вказують, як виконувати завдання гри, які дії і в якій послідовності виконує кожен з учасників гри і які дії йому заборонено. Правила вимагають від дітей активності й гальмування, тому вони сприяють розвитку вмінь дітей керувати своїми діями, підкоряючи їх меті, стримувати свої пориви i бажання. 
У дидактичних іграх уточнюються, закріплюються і роз-ширюються знання дітей, їх уміння. Кожна дидактична гра сприяє розумовому розвитку дітей, розвитку мислення і мови. Ігри з математичним змістом вимагають від дитини вмінь порівнювати, робити узагальнення, висновки. У грі «Назвати предмет однієї форми» діти мають пригадати потрібну фігуру, а потім, порівнюючи її форму з формою різних предметів, об'єднати в одну групу предмети названої форми, абстрагуючись від інших їхніх властивостей. Уявлення дітей про форму стають більш усвідомленими. 
У дидактичній грі закріплюються і поглиблюються ті знання і вміння, що вивчались на заняттях з математики. У таких іграх формуються уміння дітей знаходити схожість і різницю, порівнювати, узагальнювати. Ігри з матрьошками, башточками, розбірними грибками спрямовуються на засвоєння вмінь порівнювати предмети за їх величиною, будувати ряди величин. В іграх «Лото», «Пори року», «Лічильня», «Доміно», «Геометричне», «Арифметичне» уточ-нюються знання про час, число, дії над ними, вміння визна-чати форму, абстрагуючись від кольору, величини. У грі «Магазин іграшок» закріплюються уміння додавати і від-німати в межах 10, уміння оперувати монетами, розмінювати і набирати певну суму. Гра «Чарівний мішечок» сприяє