Майстерність роботи вчителя з батьками учнів

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми [29; 226].

Процес налагодження взаємодії  з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

• використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;
• довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;
• педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник – особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;
• життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога [29; 226].

Успішна виховна робота з дітьми неможлива без постійного співробітництва школи і сім'ї, метою якого є узгодження, координування виховних впливів. З цією метою педагоги використовують такі форми і методи роботи з батьками учнів, як відвідування їх удома, запрошення їх до школи, дні відкритих дверей у школі, класні батьківські збори та ін.

2.2. Індивідуальна робота з батьками

Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямах: з колективом батьків і індивідуально. У практиці склалися найбільш раціональні її форми: загальні і класні збори батьків, колективні і індивідуальні консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, оформлення різних за формою і змістом текстових матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт учнів. Батьки залучаються до участі в організації учбово-виховного процесу: керівництво гуртками, виступи перед батьками і дітьми, підготовка і участь в проведенні позакласної і позашкільної роботи з учнями, господарська допомога і т. д.

Успіх здійснення поставлених  перед школою задач багато в чому залежить від характеру тих взаємовідносин, які складаються між вчителем і батьками. Основою таких взаємовідносин повинні стати взаємодовірчі контакти. У їх створенні провідна роль належить вчителеві. Педагог повинен "володіти високо розвиненим почуттям відповідальності перед батьками за навчання і виховання дітей, постійно вивчати і всебічно знати сім'ї учнів; бути порадником, другом, довіреною особою кожної сім'ї, зберігати відомі йому сімейні таємниці; завжди пам'ятати про ранимість батьківських почуттів і не ображати їх нетактовною оцінкою недоліків в навчанні і поведінці дитини або тим більше публічним негативним висловлюванням про дітей; уміти показати дітям позитивні якості їх батьків і, спираючись на це, сприяти підвищенню їх авторитету; рахуватися з думкою батьків про свою діяльність, терпляче сприймати їх критичні зауваження в свою адресу, не забувати при цьому, що самокритичність педагога підіймає його авторитет в очах батьків [28; 86].

Налагодження з батьками доброзичливих контактів відбувається легше, якщо вчитель будує спілкування цілеспрямовано, враховуючи ситуацію, заздалегідь продумує не тільки зміст бесіди, але і її хід, можливі варіації і несподівані повороти. Даючи поради, прагнучи, якщо це необхідно, внести корективи у виховні впливи батьків на дитину, треба пам'ятати, що пряме, нетактовне втручання у внутрішні справи сім'ї може викликати протест і нанести важкопоправну шкоду. Адже кожний батько виховує своїх дітей так, як він вважає потрібним, виходячи з своїх знань, умінь, почуттів і переконань. Сторонньому, навіть вчителеві, який звичайно близький батькові, важко протистояти цьому. Та і чи треба? [28; 87]

У спілкуванні з батьками потрібно уникати повчального тону, повчальних зауважень. Це роздратовує  батьків, відновлює проти втручання, як їм здається, в їх особисті справи. У роботі з батьками треба враховувати, що більшість батьків знають про свої обов'язки, прагнуть їх виконати, але не завжди уміють зробити це правильно. Обов'язок школи – допомогти їм в цьому.

Любов і повагу батьків вчитель завойовує передусім добросовісною роботою, чуйним відношенням до учнів. Без цього не можна розраховувати на співпрацю.

Вдумливий і серйозний  педагог завжди знайде шлях до зближення і встановлення з батьками контактів, необхідних для вироблення загальних заходів впливу на дитину. Але, обдумуючи шляхи і форми спілкування з сім'ями своїх учнів, педагог повинен пам'ятати про те, що ні в якому разі не можна йти на поводі у батьків. Не треба боятися робити у потрібних разах зауваження, треба категорично пред'являти ті або інші вимоги, домагатися виконання даних школою рекомендацій по вихованню дитини. В роботі з батьками школа повинна вийти з того, що основною метою цієї діяльності повинне стати зміцнення і розвиток сім'ї як комуністичного колективу.

Велика соціальна значущість цілеспрямованого спілкування з  сім'єю полягає в тому, що, направляючи по потрібному руслу впливи батьків на дітей, вчитель впливає і на перебудову внутрішньо-сімейних відносин, сприяє вдосконаленню особистості самих батьків, тим самим підвищує рівень загальної культури населення.

Індивідуальна робота з батьками і іншими дорослими членами сім'ї учня складна і різноманітна. Індивідуальне спілкування, якщо воно продумано побудоване вчителем, як правило, результативне.

Дуже уважно потрібно відноситися до прохань, з якими батьки часто звертаються до вчителя. Не виконати прохання можна тільки в тому випадку, якщо його виконання може шкодити дитині. Якщо ж прохання продиктоване станом здоров'я дитини або іншими серйозними обставинами, його потрібно обов'язково врахувати в роботі.

Бувають прохання, що не відносяться до здоров'я учня, – пересадити на іншу парту, частіше питати на уроках, бути суворішим, вимогливіше або, навпаки, м'якше в поводженні з дітьми, простежити, щоб дитини не кривдив хтось з товаришів, і т. д. До цих прохань, якщо вони не продиктовані надмірною дбайливістю мами або тата, також потрібно прислухатися, оскільки батьки добре знають свою дитину.

Індивідуальне спілкування  не тільки дає можливість вчителеві  впливати на батьків, але і, в свою чергу, багато в чому допомагає йому у виборі правильного підходу  до дітей.

Враховуючи рівень фізичного, розумового, етичного і естетичного  розвитку кожного учня свого класу, педагог диференційовано підходить до відбору методів і прийомів впливу на дитину [28; 89].

Багато що у відносинах школи і сім'ї залежить від першої зустрічі, першої розмови батька майбутнього першокласника з вчителем, адміністрацією школи. Ця розмова звичайно буває при першому відвідуванні сім'ї, до початку учбового року, або ж, якщо вчитель не встиг відвідати цю сім'ю, при записі дитини в школу. Доброзичливий тон, готовність вислухати, терпляче відповісти на питання, розсіяти батьківські побоювання-обов'язкова умова цієї зустрічі.

В першій розмові з батьками не треба говорити про труднощі в  організації роботи з учнями. І хоч часто ця розмова обмежується отриманням документів і формальних відомостей про дитину і її сім'ю, треба постаратися, щоб у батьків з'явилася упевненість, що вчити і виховувати їх сина або дочку будуть кваліфіковані педагоги і для цього підготовлені все необхідні умови.

Вже тут батько повинен відчути, що вчитель зацікавлений в бесіді з ним. Тому не треба відповідати батькам односкладово, кажучи, що на всі питання вони отримають вичерпні відповіді на перших батьківських зборах. Особливо це відноситься до батьків першокласників – адже деякі з них, якщо дитина не ходила в дитячий садок, уперше розлучаються з ним і дуже хвилюються. Для батьків цих дітей така зустріч часто стає першим зіткненням з педагогами, зв'язок і взаємодія з якими у вихованні дітей з цього дня повинні увійти в звичку, стати законом. Це потрібно враховувати при проведенні цієї зустрічі.

Увагу батьків потрібно зупинити на необхідності підготовки дітей до приходу в школу, і особливо тих. хто раніше не відвідував дитячий садок. Передусім, про свої тривоги і побоювання з приводу вступу в школу батьки не повинні говорити при дітях. Висловлювання типу "Не знаю, чи справиться він (вона)", "Ось підеш в школу дізнаєшся, як байдикувати" і т. п. насторожують, лякають дітей, формують у них неправильні уявлення про школу. Вчитель радить батькам розказати дітям про те цікаве, що вони дізнаються в 1 класі, чому навчаться [28; 90].

Нехай до першого дня приходу в школу батьки разом з дітьми зроблять який-небудь виріб, який можна використати в житті класу, або виростять рослину, зберуть букет квітів або осіннього листя.

Якщо в сім'ї є можливість, нехай в перший день в школу учня проводить не одна мама або тато. Урочистіше проходять перші проводи в школу, якщо дитину супроводять і інші члени сім'ї, друзі.

Щоб в майбутньому раціональніше  спланувати роботу, намітити індивідуальний підхід до кожного батька, знайти шляхи залучення сім'ї до активної участі в справах класу і школи, можна при записі дитини в школу запропонувати батькам запитальник. Зміст питань буде залежати від контингенту батьків класу, від зацікавленості вчителя в отриманні відповідей на певну тему і т. д.

Для отримання різносторонніх відомостей про учнів добре, якщо на кожну дитину, що прийшла з дитячого саду, школа заздалегідь отримає характеристики. Це допоможе вчителеві в індивідуальному підході до дітей, у визначенні шляхів взаємодії з сім'єю, підкаже, які питання задати батькам, а які опустити.

Переглянувши документи кожного учня, вчитель намічає, з ким з батьків потрібно зустрітися індивідуально, кого можна запросити в школу на колективну бесіду. Запрошених на бесіду батьків оповіщають зарання. Є батьки, які дуже хвилюються перед початком учбової діяльності дітей. Їх лякає все нове, що увійде в життя дитини. З такими батьками індивідуально, або створивши невелику групу, можна провести екскурсію, щоб показати їм приміщення школи, розташування класів і рекреацій [28; 92].

Дуже важлива форма  проведення індивідуальної бесіди. Кожний співрозмовник повинен уміти не тільки говорити, але і слухати. При знайомстві з батьками це правило особливо необхідно дотримувати. Вчитель при першій зустрічі в основному вислухує маму, тата, дідуся, бабусю, відповідає на їх питання. Розказуючи про вимоги, що пред'являються до дитини в школі, про ті нові умови, в яких вона має знаходитися, треба обов'язково підкреслити, що все це буде входити в життя дітей поступово, а вчителі постараються врахувати індивідуальні особливості і схильності учнів.

Багато які вчителі  готують різного змісту пам'ятки, які вручають батькам майбутніх першокласників. Такі пам'ятки допомагають батькам своєчасно зорієнтуватися в новій для них ролі – батьків школяра, упорядковують деякі організаційні питання, зосереджують їх увагу на першорядному.

Перше відвідування сім'ї майбутнього учня бажано провести до початку учбового року. У цьому випадку батьки, слідуючи порадам вчителя, завчасно зможуть вжити необхідні заходи, направлені на своєчасну і всебічну підготовку дитини до школи.

Прийшовши в сім'ю, вчитель  знайомиться з умовами, в яких живе учень, із загальною атмосферою в будинку, при першому знайомстві можна зробити деякі висновки про духовну і педагогічну спрямованість життя сім'ї, про її моральний мікроклімат, взаємовідносини з навколишніми людьми і один з одним, сімейних традиціях, організації життя, місці дитини в сімейному колективі.

Перший візит в сім’ю  – відповідальний момент, що часто  вирішує, чи будуть батьки довіряти вчителеві, прислухатися до його порад, чи налагодиться контакт і взаєморозуміння в питаннях виховання дітей в школі і в сім'ї. Вчитель заздалегідь готується до відвідування тієї або іншої сім'ї: дізнається її склад, матеріальне становища, з'ясовує, де працюють батьки, продумує можливі запитання членів сім'ї і відповіді на них, намічає, які відомості про дитину йому треба отримати.

Але перший прихід в сім'ю може не вирішити всіх цікавлячих вчителя питань. У таких випадках не треба поспішати, виявляти нетерпіння. Бесіда повинна протікати в доброзичливому, привітному, спокійному тоні. Бажано, щоб в розмові брали участь всі дорослі члени сім'ї: батько, бабуся, дідусь. Тому доцільно прийти до учня додому, коли вся сім'я в зборі. При першому відвідуванні сім'ї рекомендується знайти і відмітити те позитивне, що є в організації життя цієї сім'ї.

У бесіді з батьками вчитель  дізнається про звички, стан здоров'я, рівні розвитку дитини; цікавиться, як спить дитина, їсть, чи любить займатися, трудитися, грати; чи є місце для занять і гри, чи досить воно освітлене і зручне дитині. При першому відвідуванні сім'ї вчитель звертає увагу і на те, які обов'язки має дитина в домі, який вони носять характер – епізодичний або постійний; чи надається дитині можливість діяти самостійно, або його опікають навіть в дрібницях. Дуже важливо з'ясувати, чи підтримують батьки у майбутнього учня інтерес до навчання, школи.

Підготовка майбутнього  учня до школи багато в чому залежить від його фізичного розвитку, здоров'я. Важливим чинником фізичного розвитку є відповідний віку дитини режим життя. Вчитель дізнається у батьків, чи виконується в сім'ї режим сну, харчування, рухової активності, дає з цього приводу поради [28; 95].

Вступ дитини в школу завжди хвилює батьків. Якщо відвідування сім'ї проводиться до першого вересня, треба дати батькам практичні поради, розказати, як психологічно готувати дитину до нового етапу життя

У сім'ї майбутнього першокласника  добре розказати про те, як допомогти йому безболісно звикнути до нових умов життя, включитися в шкільний колектив. Потрібно також підкреслити, що для успішного навчання необхідно виховувати в дитині посидючість, увагу, прагнення набувати знання. Батькам радять поспостерігати: чи може дитина самостійно зайнятися справою і довести її до кінця, спокійно посидіти за столом під час малювання, розглядання книги, за їжею; чи уміє він уважно вислухати дорослого, слідувати його порадам, вказівкам; чи може себе обслужити під час виходу на прогулянку, в процесі їжі, умивання. Звернути увагу треба і на те, як він грає: цікаві чи і різноманітні сюжети гри, або вони обмежені вузьким змістом, чи доводить дитина задум до завершення, як поводиться з іграшками.