Методика навчання дітей основним рухам

1. Методика навчання дітей основним рухам

У системі фізичного виховання дітей дошкільного віку одне з головних місць посідає розвиток основних рухів: ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння й ін.

Основні рухи проявляються у повсякденній і трудовій діяльності людини. Вони є складовою дитячих ігор, важливим засобом фізичного виховання та необхідною основою всебічного розвитку дошкільнят.

Завдяки високій пластичності нервової системи нові рухи краще засвоюються дітьми, тому формування рухових навичок потрібно починати з дошкільного віку.

Розглянемо особливості навчання кожного виду основних рухів у дітей різних вікових груп.

Ходьба - основний спосіб пересування людини у просторі, що належить до циклічних локомоторних рухів. Циклічність їїскладається з чергування кроків лівої та правої ніг, а також погоджених із ними рухів рук. Автоматизований кроковий рефлекс, який є фізіологічною основою ходьби, формується наприкінці першого року життя дитини.

Характерною особливістю ходьби є постійне одиночне чи подвійне опорне положення, тобто доторкання до землі (підлоги) однією чи обома ногами. Швидкість ходьби залежить від частоти (темпу) та довжини кроків. Середній темп ходьби дорослої людини - близько 120 кроків за хвилину, а довжина кроку - 70-90 см. Темп ходьби дошкільника - у межах 148-172 кроків за хвилину, довжина кроку - 42-63 см.

Систематичне щоденне тренування дитини у ходьбі рано формує стійку навичку в цьому виді основних рухів. На початку дошкільного віку діти вже досить вільно володіють ходьбою, проте у молодших дітей під час ходьби спостерігається погана координація роботи рук і ніг. У наступних вікових групах відбувається удосконалення цього важливого руху (в дітей середньої групи зменшуються бічні розгойдування під час ходьби, покращується координація рухів рук і ніг, діти краще орієнтуються при пересуванні в колоні по одному та під час рухливих ігор). Більша частина дітей старшої групи виконує ходьбу впевнено, з правильною координацією рук і ніг, чітким кроком, з постановкою ноги на п'яту та наступним перекатом на носок, що сприяє більш енергійному відштовхуванню від землі. Наприкінці дошкільного віку в кожної дитини повинна бути сформована автоматизована навичка з ходьби.

Формування навички з ходьби відбувається у дитини протягом дошкільного віку. У кожній наступній віковій групі збільшується кількість дітей, які виконують ходьбу без помилок. Швидкість ходьби (за умови виконання цього руху в однаковому темпі) також зростає з віком, що пов'язано зі збільшенням довжини кроку.

Вченими були розроблені методичні рекомендації щодо формування навички з ходьби.

У дошкільників другої молодшої групи особливу увагу приділяють оволодінню координацією рухів рук і ніг під час ходьби, привчають дітей вільно рухати руками, формують навички орієнтування в просторі (не наштовхуватися на зустрічні предмети; швидко зупинятися за сигналом вихователя й ін.). Привчаючи дітей ходити легко, не човгаючи ногами по підлозі, пропонують їм різноманітні вправи, які сприяють зміцненню м'язів ніг: ходьбу на носках з переступанням через предмети, високо піднімаючи стегна. Доцільно чергувати ходьбу з високим підніманням стегна та на носках із звичайною ходьбою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.5.1. Ходьба як основний вид рухів 

Діти другої молодшої групи недостатньо орієнтуються у просторі, їм важко пересуватися у колоні по одному в темпі, запропонованому вихователем. Тому під час ходьби по колу вихователь іде разом з групою та нагадує дітям, щоб вони не відставали одне від одного, не наштовхувалися на дітей, які йдуть попереду (дотримувалися дистанції). Щоб група використовувала всю площу залу, на кутах його ставлять орієнтири, які група обходить із зовнішнього боку під час ходьби по колу.

Під час навчання дітей ходьбі в колоні одне за одним, парами, врозтіч під час занять фізкультурою та під час прогулянок застосовуються різні ігрові прийоми та рухливі ігри.

Через недостатність розвитку м'язів-розгиначів частина дітей молодшого дошкільного віку не може рівно тримати тулуб, часто горбиться. Це може призвести до порушень постави. Тому потрібно нагадувати їм, щоб діти не опускали голови під час ходьби, не сутулилися.

Формування постави - тривалий процес, який продовжується й у наступній віковій групі. Під час ходьби у дітей п'ятого року життя звертається увага на природне положення тулуба: спина рівна, підборіддя трохи підняте, живіт підтягнутий; рухи рук енергійні, ноги повністю випрямляються під час відштовхування. Корисна ходьба з гімнастичною палицею на плечах, лопатках, за спиною та перед грудьми, а також з фіксованим положенням рук. Такі вправи дають змоіу відчути дитині правильне положення тулуба та голови під час ходьби.

Дітям середньої групи рекомендують ходьбу зі зміною темпу та напрямку (за вказівкою вихователя), з переступанням через предмети, поставлені на підлогу на відстані 35-40 см й ін.

Головна вимога з боку вихователя у формуванні в дітей цієї навички - навчити дітей виконувати ходьбу впевнено, легко, з правильною координацією роботи рук і ніг.

У дошкільників старшої та підготовчої груп продовжують удосконалювати навички правильної ходьби, спрямовуючи основну увагу на вироблення в них правильної постави, чіткого та ритмічного кроку, природного руху руками. Вони повинні навчитися ходити зі зміною темпу та напрямку, виконувати вправи на увагу та витримку під час ходьби, дотримуватися однакової відстані один від одного, йти в темпі, визначеному вихователем.

У цьому віці широко застосовують ходьбу приставним кроком (лівим і правим боком), спиною вперед, схрещеним кроком, напівприсідаючи, з предметом у руках.

Ходьба, яку проводять з групою дітей, сприяє розвитку спільній узгодженості рухів, організованості, удосконалює орієнтування у просторі. Тому доцільно змінювати способи ходьби.

У дітей старших пікових груп необхідно домагатися правильного дихання під час ходьби.

Дошкільникам усіх вікових груп корисна ходьба на носках, п'ятках, зовнішньому та внутрішньому боці стоп, з високим підніманням стогмп, з рухами рук вгору та вниз й ін. Ці вправи ииконуютіїся як імітаційні, що чергуються зі звичайною ходьбою.

Вправи з рівноваги сприяють удосконаленню навички ходьби и різних умовах і позитивно впливають на формування мостйни дошкільників.

Біг має ряд спільних структурних рис із ходьбою циклічність рухів, їх послідовність, перехресну координацію рухів ніг і рук. Однак характерною ознакою бігу, яка відрізняє його від ходьби, є фаза «польоту» - положення тіла без опори, після відштовхування ногою від землі. У цьому русі тривалість безопорних й опорних фаз майже однакова.

Ніг - це більш інтенсивний рух. Руки дитини під час бігу зігнуті в ліктях, і мах ними більш енергійний. Біг значно більше навантажує м'язовий апарат, і особливо дихальну та серцево- судинну системи.

Техніка бігу в різному темпі має свої відмінності. При збільшенні швидкості бігу кут відштовхування стає більш гострим, приземлення здійснюється під кутом, близьким до прямого, збільшуються амплітуда та швидкість рухів ніг та рук. Швидкість бігу, як і ходьби, залежить від довжини та частоти кроків.

Під час бігу діти другої молодшої групи ставлять ногу на п'яту, з поступовим перекатом на всю стопу. При цьому відбувається розворот стоп назовні при ставленні їх на землю, спостерігаються значні бічні коливання тулуба. Координація рухів під час бігу ще недостатньо розвинена. Характерними для дітей цього віку є дрібні та нерівномірні бігові кроки.

У середній групі якість виконання бігу покращується. У більшості дошкільнят п'ятого року життя спостерігаються хороша координація роботи рук і ніг, ритмічність бігових кроків, орієнтування у просторі. Однак не всі елементи техніки бігу виконуються чітко й упевнено. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.5.2. Особливості навчання дошкільників бігу

Біг дошкільнят старших груп відзначається прямолінійністю, хорошою координацією, рухи ніг і рук добре узгоджені, зменшується розворот ступнів назовні. Проте окремі деталі техніки ще недостатньо засвоєні. Діти підготовчої групи виконують біг легко, положення тулуба при цьому невимушене, бігові кроки рівномірні, відштовхування енергійне. Це свідчить, що у більшості дітей сформовано міцну навичку в цьому виді рухів.Швидкість бігу з віком дитини зростає переважно за рахунок зміни довжини бігових кроків, на яку впливає сила відштовхування ногами від землі.

Дослідження показують, що у всіх дітей 3-6 років є фаза польоту під час бігу. Із збільшенням віку дітей тривалість фази польоту збільшується, а фази опори зменшується. Кількість дошкільників, які виконують біг без помилок, збільшується з віком. Також покращується прямолінійність руху, зменшується розворот стоп, ноги ставляться на опору ближче до середньої лінії та передньої частини стопи, що створює оптимальні умови для роботи м'язів стопи під час відштовхування. Швидкість бігу дітей на різних дистанціях збільшується з віком і сформованістю правильної навички бігу.

Формування навички бігу в дошкільників різних вікових груп відбувається з використанням різноманітних вправ під час занять з фізичної культури, ранкової гімнастики та рухливих ігор.

При навчанні дітей другої молодшої групи бігу важливо стежити за енергійним відведенням зігнутих у ліктях рук, виробляти вміння бігати у різному темпі, у колоні та врозтіч, не наштовхуватися одне на одного, оббігати предмети, поставлені на підлозі. Багато бігових вправ побудовані на імітації або пов'язані з конкретним завданням вихователя. Дітей навчають бігати легко, з енергійними рухами зігнутих у ліктях рук, поступово розвиваючи ритмічність рухів.

У середній групі основним завданням є навчити дітей під час бігу ставити ногу на землю з носка. При цьому дитина повинна тримати тулуб рівно, з невеликим нахилом вперед; стегно махової ноги активно рухається вперед-угору; руки зігнуті у ліктях, виконують енергійні рухи залежно від роботи ніг, стопи ставляться паралельно.

У цій групі діти повинні вміти бігати врозтіч і одне за одним, колу, робити повороти й ін. Важливо також розвивати вміння оперативно реагувати на сигнал вихователя як рухом, так і гальмуванням. Майже всі вправи з бігу доцільно під час ранкової гімнастики та занять виконувати з музичним супроводом, що розвиває ритмічність цього руху.

Оволодіти навичкою правильного бігу допомагають різноманітні підготовчі вправи: біг з високим підніманням стегна; біг з переступанням через предмети; біг по «купинках» й ін.

У старшій і підготовчій групах рекомендують частіше застосовувати біг з прискоренням до максимальної швидкості. Під час бігу слідкують, щоб діти не збивалися з напрямку енергійно рухали зігнутими у ліктях руками й активно ставили на землю ногу з носка.

Для формування та вдосконалення навички з бігу в дошкільників доцільні такі вправи: біг звичайним кроком; на носках і з високим підніманням стегна; біг з наступанням на риски, позначені на землі через 80-90 см; біг зі зміною темпу та напрямку, із зупинками за сигналом вихователя; з оббіганням предметів, наввипередки; біг з прокачуванням обруча по землі поштовхом долоні; біг зі скакалкою, яку обертають вперед, й ін. Для розвитку швидкості бігу застосовується повторне пробіган- ня відрізків по 20-30 м, у зворотному напрямку діти повертаються спокійним кроком; човниковий біг 4x10 м з максимальною швидкістю; біг на 30 м з поступовим прискоренням.

Важливе значення для вдосконалення навички бігу в усіх вікових групах мають рухливі ігри з ловленням і втіканням (у молодших групах), з бігом наввипередки, зі змаганням із швидкості та спритності в іграх естафетного характеру (у старших дошкільників).

Вправи з рівноваги сприяють розвитку координації рухів, спритності, вихованню сміливості, наполегливості, рішучості, впевненості у своїх силах, формують правильну поставу в дошкільників.

Під час виконання вправ з рівноваги на підвищеній опорі вихователь здійснює страховку дітей, особливо молодших вікових груп.

Вміння зберігати рівновагу розвивається у дошкільників поступово, у процесі вдосконалення функцій вестибулярного, м'язового та зорового аналізаторів, якими керує центральна нервова система.

Удосконаленню рівноваги сприяє виконання спеціальних фізичних вправ у статичних (збереження рівноваги в певній позі) та динамічних положеннях (у русі).

Молодшим дошкільникам важко зберігати рівновагу через обмежений руховий досвід. Однак ця здатність необхідна, щоб навчитися правильно виконувати більш складні основні рухи. Тому вправи з рівноваги займають значне місце в обсязі засобів фізичної культури малюків. Дітям пропонують спочатку найпростіші, посильні для них вправи з рівноваги: ходьба по зменшеній площині опори, переступання через предмети та ходьбу між ними. Потім вивчають складніші вправи: ходьбу по гімнастичній лаві та дошці, один край якої покладено на щабель гімнастичної стінки або куб.