Методика навчання дітей основним рухам

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.5.3. Специфіка навчання дошкільників вправам з рівноваги

 

 

Виконуючи перші спроби пересування по колоді або по похилій дошці, більшість молодших дошкільнят іде невпевнено, дивиться вниз під ноги. Декому потрібна допомога вихователя, який підтримував би дитину за руку, підбадьорював, допомагав піднятися та зійти з колоди, давав би рекомендації під час виконання вправи.

Дітям другої молодшої групи спочатку пропонується сходити з лави (колоди), поперемінно спускаючи ноги на підлогу. Стрибати з лави на килимок дозволяється після того, як малюки навчаться м'яко приземлятися, згинаючи ноги в колінах.

У середній групі дошкільнята продовжують удосконалювати раніше вивчені вправи та вивчають складніші, їм пропонують ходьбу по гімнастичній лаві приставним і перемінним кроком з рухами рук; ходьбу з м'ячем у руках і т. ін. Під час навчання вправ з рівноваги вихователь має звертати увагу на правильну поставу дітей, впевнене виконання руху, вміння орієнтуватися у просторі. При виконанні дітьми більш складних вправ з рівноваги потрібно знижувати темп до повільного.

Для дітей старшої групи пропонуються складніші вправи на рівновагу, які поєднуються з різними руховими завданнями: ходьба з пересуванням через предмети; ходьба по лаві приставним кроком, лівим і правим боком й ін.

Під час виконання цих вправ слідкують, щоб дошкільники йшли впевнено, дивлячись вперед, а не під ноги, у запропонованому темпі, зберігаючи правильну поставу. На кінці лави діти виконують зіскок з м'яким приземленням на напівзігнуті ноги.

Нові для дітей вправи доцільно вивчати спочатку в полегшених умовах.

У підготовчій групі вихователь підвищує вимоги щодо чіткості рухів, пов'язаних зі збереженням стійкості положення тіла під час присідання, приземлення після стрибків, швидких поворотів й ін.

Почуття рівноваги удосконалюється також під час виконання вправ спортивного характеру та рухливих ігор.

Вправи з лазіння та повзання відносять до циклічних рухів. Процес їх виконання має короткочасну повторюваність елементів: перемінні рухи рук і ніг при лазінні по гімнастичній стінці та повзанні по підлозі. При виконанні лазіння діти поступово засвоюють циклічність рухів рук і ніг. Приставний крок поступово змінюється на перемінний.

Вправи з лазіння та повзання супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші основні рухи, сприяючи активізації фізіологічних функцій органів і систем дитини. Вправи з лазіння позитивно впливають на виховання сміливості, рішучості, спритності, координації рухів, допомагають перебороти почуття страху перед висотою.

Діти другої молодшої групи досить швидко оволодівають повзанням по підлозі, пролізанням в обруч, підлізанням під дугу чи мотузку, натягнуту на висоті 50-40 см від підлоги, й ін. Важче їм дається повзання у поєднанні з вправами з рівноваги та лазіння по гімнастичній стінці.

 

Рис.2.5.4. Вправи з лазіння та повзання на заняттях з фізичного виховання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При повзанні в упорі стоячи під дугу або по гімнастичній лаві дитина спирається на носки, а руками - на кисті. Повзати можна на колінах і кистях, а також на колінах і ліктях.

Пересування рук і ніг під час повзання може виконуватися однойменним і різнойменним способами. При різнойменному способі спочатку висувають ліву руку та праву ногу, а потім праву руку та ліву ногу. При однойменному способі одночасно рухаються рука та нога з одного боку тіла. Дошкільнят навчають повзати обома способами. Вправи з повзання поєднують з рухами, які сприяють випрямленню тулуба.

Дошкільники всіх вікових груп повинні оволодіти вправами з підлізання під дугу та пролізання в обруч боком і грудьми вперед.

Для дітей другої молодшої та середньої груп значну складність становлять вправи з лазіння по гімнастичній стінці та похилій драбинці. При лазінні по цих знаряддях вони погано координують рухи ніг і рук, виявляють нерішучість. Тому молодших дітей спочатку навчають лазінню приставним кроком.

Швидкість лазіння в молодших дошкільнят дуже повільна, тому кожна дитина виконує вправу в індивідуальному темпі, вихователь звертає увагу дітей на необхідність міцно триматися за східець. При потребі дитині допомагають, підтримують її або дають певні рекомендації.

Для молодших дітей легшою є вправа з лазіння по похилій драбинці. Тому доцільно починати навчання з лазіння з похилої драбинки, а потім - пропонувати виконувати його на гімнастичній стінці.

У середній групі вправи з лазіння та повзання закріплюються й удосконалюються. Вихователь домагається, щоб дошкільнята не пропускали східців під час лазіння по гімнастичній стінці та драбинці вгору та вниз, не ставили одночасно руки та ноги на один східець, а переступали б через нього. Під час виконання цих вправ вихователь стоїть поруч і за необхідності допомагає дитині.

Лазіння по гімнастичній стінці та драбинці потребують від дітей певного рівня розвитку м'язової сили, спритності й уваги. Ці якості недостатньо розвинуті у дошкільнят, тому ці вправи виконуються у довільному для дитини темпі.

Перед дітьми старшої групи під час виконання вправ з лазіння та повзання ставлять підвищені вимоги: пересуватися приставним кроком з одного прольоту гімнастичної стінки до іншого, лазити перемінним кроком (різнойменним й однойменним способами), ритмічно, не пропускаючи східців, з правильною координацією рухів рук і ніг. У цій групі дітей навчають лазінню по канату: з положення вису на прямих руках зігнути ноги та підтягнути їх якнайвище, обхопити канат колінами та підйомами ніг; затискуючи канат ногами; випрямити ноги, одночасно згинаючи руки та підтягуючи тулуб вгору; перехватом рук по черзі вгору перейти в положення вису на прямих руках. Старші дошкільники досить швидко оволодівають вправами з перелізання через гімнастичну лаву. Дітям цього віку пропонують виконання корисної для них вправи - повзання по- пластунськи на підлозі.

Для дітей підготовчої групи доцільно поєднувати різні види повзання та лазіння. Під час прогулянок з метою удосконалення в дошкільників рухів з лазіння та підлізання використовують природні умови. Вправи з лазіння потребують правильної організації дітей, дисципліни та страховки з боку вихователя.

В усіх дошкільних групах вправи з лазіння та підлізання удосконалюються в різноманітних рухливих іграх.

Метання предметів відносять до одноактних локомоторних рухів. Вправи з метання предметів розвивають окомір, влучність, координацію рухів, зміцнюють м'язи рук і тулуба. У дошкільному віці застосовують метання предметів на дальність й у ціль і різні вправи з кидання та ловлення м'яча.

Для дітей другої молодшої групи вправи з метання в ціль і на дальність досить важкі, тому що вони потребують певної координації рухового апарату, вміння розраховувати силу та точність кидка, залежно від відстані до цілі та її розміщення. Тому з дошкільнятами цієї групи рекомендується проводити підготовчі до метання вправи: катання, кидання та ловлення м'ячів, кульок, ін. Основна мета вправ - навчити дитину енергійно відштовхувати від себе м'яч у заданому напрямку. Спочатку молодших дітей вчать відштовхувати м'яч пальцями кисті, щоб він котився по підлозі у певному напрямку. Для проведення цієї вправи діти стають у коло або півколо, в його центрі - вихователь, який прокочує м'яч по черзі кожній дитині, а вона - повертає його вихователю. Відстань поступово збільшується ВІД 1 ДО 2 м.

Після того, як діти оволодіють цією вправою, їм пропонують прокочувати м'яч між двома предметами та влучати м'ячем в інші предмети з відстані 1-1,5 м. Корисним для дітей цього віку є підкидання м'яча вгору та ловлення його обома руками. Тримаючи м'яч обома руками, опущеними вниз, дошкільнята кидають його вгору над головою на 0,5 м, а потім намагаються зловити обома руками, не притискаючи до тулуба.

Вихователь також навчає дітей кидати м'яч об землю та ловити його після відскоку. Молодшим дошкільникам важко ловити м'яч обома руками. Тому їм показують, як тримати руки під час ловлення м'яча.

Найскладнішим для дітей є виконання вправ з метання предметів на дальність і в ціль. Малюки майже не контролюють положення ніг і тулуба під час метання предметів, для дітей цього віку характерна байдужа поза під час метання на дальність і в ціль. У даній віковій групі спостерігається відсутність повороту тулуба в напрямку руки, що кидає предмет. Діти виконують кидок у більшості випадків не енергійно, в основному - від плеча, їм важко розрахувати силу кидка та відстань до цілі. Тому влучання предметів у ціль дуже рідкі.

Рис.2.5.5. Навчання дітей метанню

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У дошкільнят середньої групи можливості виконувати вправи з метання, ловлення та прокачування м'ячів значно збільшуються у зв'язку з ростом сили, розвитком координації рухів і окоміру. Дітям пропонують різні вправи з прокачування м'ячів між предметами, метання торбинок з піском, м'ячів, сніжок на дальність і в ціль з відстані 2-2,5 м.

Діти п'ятого року життя, порівняно з малюнками попередньої вікової групи, впевненіше виконують вправи з кидання та ловлення м'яча. Для формування стійких навичок кидання та ловлення м'яча необхідно широко застосовувати ці вправи під час самостійних ігор дітей з м'ячем. Протягом року діти цієї групи навчаються метати предмети на дальність і в ціль способом «з-за спини через плече». Кидаючи предмет правою рукою на дальність, дитина повертається лівим боком у бік кидка, відставляє назад праву ногу на відстань кроку та переносить на неї вагу тулуба, виконуючи замах рукою з-за спини через плече, під час кидка вага тулуба переноситься на ліву ногу. Всі рухи виконуються вільно, з широким замахом рукою, рівноприскорено до моменту випуску предмета з руки.

Структура рухів при виконанні метання предмета в ціль має деякі відмінності, порівняно з метанням на дальність.

Діти цієї групи, особливо хлопчики, виконуючи метання м'яча в ціль, намагаються зіставляти свої рухи із силою кидка та його напрямком, тому влучають частіше за малюків.

При формуванні цієї навички у дошкільнят середньої групи звертають увагу на всі елементи даного руху почергово.

Після засвоєння техніки метання предмета «з-за спини через плече» на дальність діти оволодівають навичкою метання в горизонтальну та вертикальну цілі.

Вправи з метання предметів для дошкільників старшої групи значно ускладнюються. Діти цієї вікової групи вже повинні оволодіти навичками кидання та ловлення м'яча в парах, по колу; кидання м'яча вгору або об стінку обома й однією рукою, ловлення його; відбивання м'яча об землю долонею на місці та в русі й ін. Дітей вчать кидати м'яч одне одному та вперед'різними способами: знизу, від грудей, з-за голови, від плеча. При виконанні кидка м'яча обома руками знизу ноги ставлять на ширину плечей, м'яч утримується пальцями знизу, під час кидка руки випрямляються у напрямку руху.

Значна увага в цій групі приділяється удосконаленню навичок метання предметів на дальність і в ціль. Дітей привчають самостійно слідкувати за правильним вихідним положенням ніг перед початком кидка, виконувати широкий замах рукою та проносити її під час кидка над плечем, а не збоку, переносити вагу тіла одночасно із змахом правою рукою з правої ноги на ліву, виконувати всі рухи гармонійно, невимушено та чітко. У цій віковій групі з'являється кінестетичний контроль, діти намагаються зіставляти свої рухи із силою кидка та його напрямком. Тому влучання предметів у ціль стають більш частими.

Діти підготовчої до школи групи більш впевнено та спритно виконують кидки та ловлення м'яча різними способами. Вони вільно просуваються вперед, ударяючи м'яч долонею руки об землю (підлогу), кидають м'яч в кільце.

При удосконаленні техніки метання предметів на дальність звертають увагу дітей на повне випрямлення руки у ліктьовому суглобі з енергійним рухом кисті у напрямку кидка. Дітей привчають виконувати кидок по вищій траєкторії польоту.

Метання виконується не тільки в нерухому, але й у рухому ціль під час ігор. Точність влучань м'ячем у ціль правою та лівою рукою збільшується з віком.

Зі збільшенням віку в дітей встановлюється функціональна асиметрія верхніх кінцівок. Тому вправи з метання предметів дітям пропонують виконувати правою та лівою руками, що забезпечить рівномірне навантаження на обидві сторони тіла дитини та сприятиме її гармонійному розвиткові.

Оволодіння правильною технікою метання: прийняття правильного вихідного положення, широкий замах рукою, енергійний кидок предмета з більш високою траєкторією, - суттєво впливає на кількісні результати в даному виді основних рухів.

Вправи зі стрибків позитивно впливають на організм дитини: зміцнюють м'язи та зв'язки нижніх кінцівок, удосконалюють координацію рухів, сприяють розвитку спритності та вихованню сміливості. Однак потрібно пам'ятати, що невміле застосування стрибків може привести до виникнення у дітей плоскостопості та травм.