Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2015 в 19:55, доклад
У системі фізичного виховання дітей дошкільного віку одне з головних місць посідає розвиток основних рухів: ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння й ін.
Основні рухи проявляються у повсякденній і трудовій діяльності людини. Вони є складовою дитячих ігор, важливим засобом фізичного виховання та необхідною основою всебічного розвитку дошкільнят.
Стрибки належать до рухів ациклічного типу, в яких немає фаз, що повторюються. Стрибок складається з чотирьох фаз, які послідовно змінюють одна одну: підготовчої (приймання вихідного положення або розбіг), основної (відштовхування), фази польоту та заключної (приземлення).
Виконання стрибка вимагає узгодженої роботи багатьох м'язів, складної координації рухів, що можливе лише при певному рівні розвитку рухового аналізатора та підготовленості опорно-рухового апарату дитини. Тому тільки в певній віковій групі дітей навчають того чи іншого виду стрибків.
Стрибок у довжину з місця. Техніка стрибка у довжину з місця майже не відрізняється у дітей різних вікових груп. Вихідне положення перед стрибком - «старт плавця» (ноги напівзігнуті, тулуб нахилений вперед, руки відведені у сторони- назад). Відштовхування виконується обома ногами, одночасно руками роблять мах вперед-вгору. В польоті ноги згинаються в колінах і виносяться вперед. Під час приземлення дитина присідає та ставить руки вперед - у сторони, забезпечуючи тим самим м'яке та стійке приземлення.
СТРИБКИ
Рис.2.5.6. Особливості навчанню дошкільників стрибати
Навчання дітей другої молодшої групи стрибати у довжину з місця починають після того, як вони навчаться підстрибувати на обох ногах на місці та з просуванням вперед.Розучування стрибка проводиться цілісним методом, при цьому увага дітей зосереджується на тому елементі, який у них гірше виходить. Діти четвертого року життя добре розуміють словесні зауваження, зроблені в доступній для них формі, та точно копіюють показаний рух. Спочатку їм пропонують стрибати через стрічку або «струмок» шириною 15-20 см, викладений з двох стрічок. Відстань стрибка в довжину з місця поступово збільшується до 45-50 см.
Щоб дошкільники правильно та швидко оволоділи найскладнішими елементами стрибка, треба давати їм тренувальні вправи: махи прямими руками вперед з підніманням на носки; стрибки на місці; стрибки з просуванням уперед й ін.
Дітям середньої групи цей рух вже відомий, тому перед вихователем стоїть завдання досягти вищої якості його виконання; він має вказувати на всі помилки в процесі вдосконалення стрибка у довжину з місця.
У цій групі діти стрибають через «струмок», ширина якого збільшується до 70-80 см. Окремі елементи стрибка вдосконалюються в ході цілісного виконання руху, без виділення їх з усієї системи.
У старшій групі вдосконалення стрибка здійснюється так: стрибок через «струмок» з поступовим збільшенням його ширини до 90 см; стрибки з просуванням вперед, 4-6 разів підряд. Рух виконується краще, коли дитина відштовхується не на повну силу, тому ширину «струмка» треба збільшувати поступово, регулюючи цим зусилля дітей під час виконання стрибка.
Систематично вправляючись у стрибках в довжину з місця, діти підготовчої групи досить легко долають відстань 100-110 см. У цьому віці найскладніше у виконанні стрибка - приземлення. Треба спрямовувати вихованців на виконання м'якого та стійкого приземлення.
Вчити стрибати у глибину краще тоді, коли діти вже вміють стрибати в довжину з місця. Стрибок у глибину має таку саму структуру руху, відмінність - лише в характері відштовхування й у ступені навантаження на опорно-руховий апарат дитини під час приземлення.
У другій молодшій групі з перших занять треба ставити завдання навчити дітей правильно відштовхуватися та стійко приземлятися. Для цього з двох стрічок роблять «стежку» шириною 20 см, кладуть її на відстані 50 см від куба (висотою 15-20 см) або гімнастичної лави, з якої виконуватиметься стрибок, і пропонують дітям точно приземлитися на «стежку». Щоб виконати це завдання, треба правильно відштовхуватися вперед-вгору. Від дітей четвертого року життя не варто вимагати точного виконання всіх елементів стрибка у глибину, важливо, щоб на цьому етапі вони оволоділи загальною структурою стрибка та правильним приземленням.
У середній групі формування та вдосконалення навички стрибка у глибину відбувається в такій послідовності: стрибок з гімнастичної лави або куба (висотою 20-30 см); стрибок в обумовлене місце - на «стежку» або на аркуш паперу 20x30 см, стрибок з правильним виконанням усіх його елементів.
Для вдосконалення відштовхування (від якого залежить і приземлення) дошкільнятам дають завдання сильно відштовхнутися вгору так, щоб «руками дістати стелю». Місце приземлення обмежують квадратом, викладеним з шнура або стрічок (40x40 см).
У старшій і підготовчій групах продовжують закріплювати навички стрибка у глибину в різних умовах. У дошкільників старших вікових груп стрибки у глибину поступово ускладнюють: стрибки з приземленням в обумовлене місце, з поворотом на 900 праворуч і ліворуч.
Стрибок у довжину з розбігу - один з найскладніших видів рухів у дошкільників. Основна мета початкового етапу формування навички цього стрибка - навчити дітей відштовхуватися однією ногою та стійко приземлятися на обидві ноги.
Стрибок у довжину з розбігу виконується так: розбіг рівноприскорений, останній крок перед відштовхуванням дещо скорочується; відштовхування виконується однією ногою, руки при цьому роблять мах вперед-вгору; в фазі польоту ноги згинаються в колінах і перед приземленням виносяться вперед; приземляються на п'яти або на всю ступню, для стійкості руки виносять вперед - у сторони.
Формування навички стрибків у довжину з розбігу відбувається в такій послідовності: стрибки з одного-двох-чотирьох- шести кроків; удосконалення відштовхування однією та приземлення на обидві ноги; енергійний мах руками в момент відштовхування, польоту та стійкого приземлення. Потім, коли діти навчаться правильно відштовхуватися та приземлятися зі скороченого розбігу, в них удосконалюються окремі елементи стрибка.
Оскільки діти підготовчої до школи групи вже вміють стрибати у довжину з розбігу, основне завдання тут - удосконалення якості стрибка та стабільність у правильному виконанні руху.
Стрибок у висоту з розбігу за своєю структурою схожий на попередній. Дошкільнята виконують його також способом «зігнувши ноги». Дітям цього віку не рекомендують приземлятися на одну ногу, як того вимагають стрибки способом «переступання», бо це спричинює значне навантаження на опорно-руховий апарат. Отже, спосіб «зігнувши ноги» є найбільш оптимальним для дошкільнят.
У цьому стрибку розбігаються перпендикулярно до перешкоди, відштовхуються однією ногою з одночасним махом рук угору; в фазі польоту ноги максимально згинають у колінах і підтягують до грудей; приземляються на обидві ноги, виносячи руки вперед і в сторони.
Дітей старшої групи навчають стрибати у висоту з розбігу так: стрибок через мотузку заввишки 10-15 мм з одного кроку поштовхом однією ногою та махом іншою з приземленням на обидві ноги; те саме - з двох-трьох кроків з одночасним махом рук вперед-вгору; з 3-5-метрового розбігу з правильним виконанням усіх його елементів: розбіг, енергійне відштовхування, політ, зігнувши йоги, стійке та м'яке приземлення на обидві ноги; стрибок через гумову тасьму заввишки 30 см з 6-8-метрового розбігу.
Коли дошкільнята навчаться виконувати стрибок у полегшених умовах, довжина розбігу та висота перешкоди поступово збільшуються. Не треба вимагати від дітей максимальної швидкості розбігу (це не дає змоги правильно виконати стрибок). Збільшувати висоту перешкоди треба в межах, рекомендованих програмою (30-40 см).
Під час виконання стрибків у довжину та висоту з розбігу вихователь повинен стояти поблизу місця приземлення дошкільнят.
Вправи зі стрибків зі скакалкою вивчаються зі старшими дошкільнятами. Дошкільнята можуть вправлятися з довгою та короткою скакалкою.
Послідовність вправ зі стрибків через довіу скакалку така: стрибки на обох ногах через нерухому скакалку, підняту на 10-15 см над землею; перестрибування через скакалку, що хитається, з одного кроку; стрибки на обох ногах вліво та вправо, через скакалку, що хитається; пробігання під скакалкою, що обертається; стрибки через скакалку, що обертається.
Діти старших вікових груп можуть стрибати підряд 10-12 разів.
Коротку скакалку добирають відповідно до зросту дитини. Спочатку скакалку обертають вперед. Під час стрибків через неї ноги ледь зігнуті, тулуб прямий, обертають скакалку тільки кистями рук. Спершу стрибають повільно, а потім темп обертання скакалки поступово прискорюють. Дітям нагадують, щоб вони стрибали на обох ногах або по черзі - на правій і лівій. Це сприяє гармонійному розвитку обох ніг. Безперервні стрибки із скакалкою можуть тривати до 1,5 хв. Дихати при цьому треба рівномірно.