Інтерактивні методи навчання у вивченні курсу «Я і Україна» для учнів 3-го класу

учителем час. Завдання домашніх груп у цьому випадку вже є  остаточне 

узагальнення та корекція всієї інформації.

 

2.3. Технології ситуативного моделювання

 

Модель навчання у грі  — це побудова навчального процесу  за допомогою 

включення учня у гру (передусім  ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Використання  гри  в  навчальному  процесі  завжди  стикається  з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні  гри  у  навчанні  полягає  у  підпорядкуванні  гри  визначеній дидактичній меті [7, c. 3].

Ігрова  модель  навчання  покликана  реалізовувати,  крім  основної

дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення 

емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога

розвитку  творчої  уяви;  надання  можливості  зростання  навичок 

співробітництва  в соціальному  аспекті;  надання  можливості  висловлювати

свої думки.

Учасники  навчального  процесу,  за  ігровою  моделлю,  перебувають  в 

інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна 

свобода  інтелектуальної  діяльності,  яка  обмежується  лише  визначеними 

правилами  гри.  Учні  самі  обирають  власну  роль  у  грі,  висуваючи 

припущення про ймовірний  розвиток подій, створюють проблемну  ситуацію,

шукають  шляхи її розв'язання»  беручи  на  себе відповідальність за обране

рішення. Вчитель в ігровій  моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з 

правилами  гри,  консультації  під  час  її  проведення),  суддя-рефері

(коректування  і  поради  з  розподіл  ролей),  тренер ( підказки  учням  для 

прискорення  проведенню  гри),  головуючий,  ведучий ( організатор 

обговорення).

Як  правило,  ігрова  модель  навчання  реалізується  за  чотири  етапи: 1)

орієнтація (введення учнів  у тему, ознайомлення з правилами  гри, загальний 

огляд її перебігу); 2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри,

визначення  ігрових  завдань,  ролей,  орієнтовних  шляхів  розв'язання

проблеми); 3) основна частина  — проведення гри; 4) обговорення.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширеними з 

них є моделюючі. Кожна  така гра відбувається за схемою. Учні «вводяться» в 

ситуацію,  на  основі  якої  вони  отримують  ігрове  завдання.  Для  його

виконання  учні  поділяються  на  групи  й  обирають  відповідні  ролі.

Починаючи  висувати  припущення  щодо  розв'язання  проблеми (1-й  крок),

вони стикаються з тим, що їм не вистачає інформації. Тоді отримують  її від 

учителя, або вчитель сам  корегує діяльність учнів новим  блоком інформації.

В  іграх,  побудованих  на  використанні  учнями  вже  відомого  матеріалу,

джерелом інформації є  судження, висловлені попередніми учасниками гри. З 

отримання нової інформації та її аналізу під кутом зору ігрового завдання

починається  наступний  етап  гри (2-й  крок),  далі  гра  розгортається  за

невизначеним сценарієм, що реалізує кілька етапів взаємодій  між учнями, які 

«грають  ролі» (3-й  крок).  Нарешті  після  завершення  сценарію  потрібне

серйозне обговорення, рефлексія  того, що відбулося, усвідомлення учнями

отриманого досвіду на теоретичному рівні (4-й крок).

 

Симуляції або імітаційні ігри

Імітаціями (імітаційними  іграми) називають  процедури  з  виконанням

певних  простих,  відомих  дій,  які  відтворюють,  імітують  будь-які  явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну  ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію, наприклад  проводячи дослід.  Як  правило,  вчитель  надає  під  час  імітації  чіткі  поопераційні інструкції.  Учні  можуть  виконувати  дії  індивідуально  або  в  групах. 

.  Дуже  важливою  процедурою  імітації  є  обговорення   отриманих  результатів  діяльності  та  усвідомлення учнями  причинно-наслідкових   зв'язків,  які  можна  простежити,  аналізуючи результати імітації  у різних її учасників. 

Імітаційні  ігри  розвивають  уяву  та  навички  критичного  мислення,

сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

 

Як організувати роботу

1.  Виберіть явище, тему  для імітації.

2.  Сплануйте все, що  необхідно для імітації, продумайте  участь у ній усього 

класу.

3.  Надайте  учням   достатньо  інформації,  щоб   вони  могли  впевнено 

виконувати всі передбачені  процедури і, одночасно, вчитися.

4.  Перед імітацією  зробіть короткий вступ. 

5.  Заздалегідь продумайте  запитання для підбиття підсумків. 

Складніші  імітаційні  ігри  інколи  називають  симуляціями,  або 

ситуативним моделюванням, хоча чіткого розмежування в літературі немає.

 

Спрощене судове слухання (суд prose)

Поширеною технологією імітаційної (симуляційної) гри спрощені судові

слухання.

Технологія спрощеного судового слухання (суд prose – «власний суд  »)

дає  можливість  учням  розіграти  судовий  процес  з  конкретної  справи  з 

мінімальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб: судді, що

буде  слухати  обидві  сторони  і  приймати  остаточне  рішення,

обвинувачуваного й обвинувача або їхніх представників[13, c. 44].

Мета:  технологія  спрощеного  суду  дає  можливість  учням  отримати

спрощене уявлення про  процедуру прийняття судового рішення, взяти участь

у вправі, пов'язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

 

Як організувати роботу

1.  Оберіть  ситуацію ( судову  справу,  випадок,  дилему)  для  вивчення.

Перевірте, чи відповідає вона очікуваним результатам та темі уроку.

2.  Підготуйте додаткову  інформацію (статистику, думки авторитетів,  закони 

тощо)  або  продумайте  посилання  на  неї.  Якщо  необхідно,  інформація

може бути подана на дошці, в папках, книжках тощо.

3.  Продумайте самі  можливі варіанти розв'язання  ситуації.

4.  Підготуйте план  проведення судового слухання (його  регламент запишіть 

на дошці).

5.  Проведіть аналіз  ситуації за наведеною вище  схемою.

6.  Познайомте клас  з процедурою слухання.

7.  Поділіть клас на  три однакові групи: судді,  обвинувачі й обвинувачувані.

а) Суддів необхідно проінструктувати про процедуру судочинства і  дати

їм  час  для  підготовки  питань,  б)  Обвинувачам  необхідно  надати  час  для 

підготовки до вступної промови  і вик ладу аргументів, в) Обвинувачуваним 

необхідно надати час для  підготовки до вступної заяви і захисту.

•  Запропонуйте суддям сісти  в різних кутках класу. Дайте їм таблички

«суддя»  або  картки  з  іменами,  а)  Запропонуйте,  щоб  до  кожного  судді 

приєднався один обвинувачуваний  та один обвинувач. Повідомте суддям, що

коли поруч із ними будуть обидва гравці, вони можуть починати «суд».

•  Проведіть суд від  свого імені, використовуючи такий  порядок:

а) Вступні заяви учасників  у відповідному судовому порядку. Ці заяви 

повинні бути обмежені визначеними  часовими рамками, б) Обвинувачуваний 

викладає  суть  захисту,  і  його  опитує  суддя.  в)  Обвинувач  викладає

аргументацію, і його опитує суддя, г) Суддя виносить рішення  і повідомляє

його після того, як весь клас знову об'єднається.

Після  оголошення  суддями  своїх  рішень  запропонуйте  запрошеному 

спеціалісту  обговорити  процес  прийняття  й  ухвалення  рішень.  Розгляньте

варіанти,  які  будуть  запропоновані  запрошеним  спеціалістом  або  дійсним 

суддею порівняно з  рішеннями, прийнятими учнями-суддями.

 

Розігрування ситуації за ролями

(«Рольова гра», «Програвання  сценки», «Драматизація»)

Імітує  реальність  призначенням  ролей  учасницям  та  учасникам  і 

наданням їм можливості діяти  «наче насправді». Кожна особа  в рольовій грі 

має чітко знати зміст  її ролі та мету рольової гри взагалі.

Мета  рольової  гри  — визначити  ставлення  до  конкретної  життєвої

ситуації, набути досвіду  шляхом гри, допомогти навчитися  через досвід та

почуття.  Рольова  гра  може  також  використовуватися  для  отримання 

конкретних навичок, наприклад  безпечної поведінки певній ситуації тощо.

Розігрування  конкретної  життєвої ситуації за  ролями допоможе  учням 

виробити  власне  ставлення  до  неї,  набути  досвіду  шляхом  гри,  сприяє

розвитку  уяви  і  навичок  критичного  мислення,  вихованню  спроможності

знаходити й розглядати альтернативні  можливості дій, співчувати іншим.

У ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену  проблему

або ситуацію. Рольова гра  потребує ретельної підготовки. Початкові  вправи

мають бути простими з наступним  ускладненням. Наприклад, можна почати з 

читання  текстів «  с  ролями»,  формулювання  коротких  висловлювань  або 

відповідей  від  імені  історичної  особи,  природного  явища,  конкретного 

предмета, тварини.

 

Як організувати роботу

1.  Сплануйте попередньо  роботу та підготуйтесь:

•  сформулюйте проблему, яку буде ілюструвати рольова  гра;

•  спільно з учнями визначте кількісний склад  учасників  рольової гри і 

спостерігачів, а також  подумайте, як доцільніші працювати  над грою: усім

класом  чи  одночасно  кількома  малими  групами.  Заохочуйте  нерішучих 

учнів до співучасті;

•  надайте  учням  достатньо  інформації,  щоб  вони  могли  переконливо 

виконувати свої ролі і, одночасно, вчитися;

•  продумайте, як буде проходити  рольова гра. Сценарій можна скласти  у 

вигляді:

— розповіді, під час якої ведучий розкриває суть справи, а  решта учнів 

озвучують її, розкриваючи  зміст через ролі «своїх» персонажів;

— Інсценізації,  під  час  якої  герої  діють  частково  спонтанно,  без 

підготовлених діалогів, але  відтворюють основну ідею інсценізації.

2.  Підготовка й тренування  учнів: 

•  дайте  учням  час  на  обдумування  ситуацій  своїх  ролей.  Якщо  для 

проведення гри треба  переставити меблі, зробіть це саме зараз;

•  забезпечте активну  участь всього класу в проведенні вправи;

•  не забувайте про  ретельне обговорення й міркування учнів з приводу 

вправи, які треба обов'язково вислухати наприкінці.

3.  Не чекайте відшліфованої  гри із самого початку. Дайте  учням можливість 

провести рольову гру  й імітувати історичні й сучасні  ситуації. Змінюйте

види діяльності.

4.  Такі  вправи  повинні   проводитися  в  обстановці  довіри,  щоб  учні  не 

почувалися  ніяково.  Учні  повинні  розуміти,  що  реагувати  можна  по-

різному.  Практика  допоможе  учням  почувати  себе  впевненіше  при 

проведенні таких вправ.

5.  Після  закінчення  вправи  проводиться  ретельний   і  поглиблений  аналіз 

учасниками та «спостерігачами» набутого досвіду, їхніх думок та почуттів;

6.  Подумайте  про   вихід  дітей  з  ролей.  Для  цього  проводиться   детальне 

обговорення ситуації

 

 

2.4. Технології опрацювання дискусійних питань

 

Дискусії  є  важливим  засобом  пізнавальної  діяльності  учнів  у  процесі