Організація спостережень за природою в початковій школі

Виконуючи інші завдання, учні міркують у такій самій послідовності: аналіз і виділення істотних ознак об’єкта; пошук і пояснення причин явища або події; встановлення і пояснення наслідку; співвіднесення причини й наслідку; висновок: пояснення взаємозв’язків між об’єктами, що аналізуються.

Вивчення теми “Рослини і тварини лісів, полів, лук, водойм” (3 клас) починається з виконання пізнавального завдання, мета якого об’єднати поодинокі предмети у певні класи (групи) предметів. Завдання формулюється так: “Перелічені назви рослин – дуб, шипшина, конвалія, копитняк, береза, смородина, фіалка, граб, малина, вовчі ягоди, ряст, пролісок – розподіли на групи: дерева, кущі, трав’янисті рослини. Поясни, за якими ознаками ти їх розподіляв.” Учням важко дати правильну відповідь, вони висловлюють різні думки (дерева високі, а кущі і трав’янисті рослини низькі; у дерев стовбур товщий, ніж у кущів і трав; у конвалії листя більше ніж у берези; конвалія дуже гарно цвіте, а у дуба не такі гарні квіточки; вовчі ягоди отруйні, а жолуді – ні та ін.). Отже, третьокласники відносять окремі предмети до певних груп, не беручи до уваги їх істотних ознак. Учитель звертається до учнів, щоб вони згадали, який вигляд має береза, тополя, горобина, осика, каштан, порівняли їх між собою і виявили, що для них всіх спільне. Учні відповідають, що для цих дерев спільне те, що вони мають один стовбур, а розгалуження гілок починається далеко від землі. В одних дерев гілки ростуть в різні боки, в інших – піднімаються стрімко в гору. Крім цього, учитель повідомляє, що дерева довго живуть. Це сприяє формуванню поняття “дерева”, усвідомленню його суті. Аналогічна робота проводиться у процесі формування понять “кущі”, “трав’янисті рослини”.

Учитель: “За якими ознаками треба віднести березу, дуб, граб до групи “дерева”?”

Учень: “За тими ознаками, які мають всі дерева, що ростуть на Землі.”

Учитель: “Які ж спільні ознаки дерев?”

Учень: “Дерева мають один стовбур, на стовбурі високо від землі розміщені гілки з листям, дерева довго живуть.”

Учитель: “За якими ознаками треба віднести шипшину, смородину до групи “кущі”, а конвалію, фіалку, пролісок – до групи “трав’янисті рослини”?”

Учень: “За тими ознаками, які спільні для кущів і трав.”

Учитель: “Які ж спільні ознаки кущів?”

Учень: “Кущі мають багато розгалужених низько над землею стовбурів. Кущі довго живуть.”

Учитель: “Які спільні ознаки мають трав’янисті рослини?”

Учень: “Трав’янисті рослини мають ніжні стебла, які на зиму відмирають у більшості рослин.”

Учні повинні усвідомити послідовність  дій класифікації. На запропоноване  запитання вчителя: “Які дії треба виконати, щоб віднести предмет до групи подібних предметів?” учням важко правильно відповісти. Тому вчитель розповідає їм, у якій послідовності необхідно міркувати, щоб дати правильну відповідь:

1. Зробити аналіз предмета чи явища, виділивши його істотні ознаки.
2. Відтворити в пам’яті істотні ознаки класу (групи), до якого належить розглядуваний предмет.
3. Співвіднести істотні ознаки окремого предмета з відтвореними істотними ознаками класу (групи).
4. Зробити висновок про можливість включення предмета до певного класу (групи).

Після цього послідовність дій  класифікації учні закріплюють словесно та в процесі виконання завдань. Наприклад: серед перелічених назв грибів визнач їстівні: білий гриб, лисичка, мухомор червоний, рижик, опеньок, свинушка, вовнянка, сироїжка жовта, рижик, бліда поганка, підосичник, сироїжка блювотна, маслюк, підберезник. За якими ознаками ти їх розподіляв?

Перед виконанням кожного завдання вчитель пропонує учням відтворити хід міркування словесно. Це сприяє успішному осмисленню суті класифікації.

Щоб переконатися, що учні досить чітко  усвідомили суть класифікації, учитель  пропонує їм виконувати пізнавальні  завдання в нових ситуаціях. Зокрема, їм пропонують пізнавальні завдання на самостійний розподіл окремих  предметів на групи, не називаючи істотних ознак цих груп. Наприклад: перелічені рослини: сосна, береза, осика, ряст, фіалка, вільха, зірочник, копитняк, калина, ліщина – віднеси до певної групи і поясни, чому ти так думаєш.

Крім того, учням пропонують завдання, якими передбачається самостійна конкретизація названих груп (класів) предметів. Наприклад: до перелічених груп рослин: однорічні рослини, дворічні рослини, багаторічні рослини – наведи кілька прикладів представників кожної з них. Чому саме ці рослини ти назвав?

Аналогічно будують завдання щодо тварин.

Починаючи вивчення теми “Тварини лісу”, учитель розповідає третьокласникам, як важливо навчитись правильно  порівнювати природні явища, предмети. Після цього їм пропонують порівняти  ведмедя і лося. “Що треба нам  для цього зробити?” – звертається вчитель до учнів. Вони міркують так: “Щоб порівняти цих тварин, слід поставити їх поряд: ведмідь бурий, а лось сірий, ведмідь ходить повільно, а лось – швидко.” Як бачимо, діти перелічують відмінні ознаки кожної тварини, але не можуть назвати дії, які треба виконати, щоб порівняти ведмедя і лося. Тому вчитель наводить учням послідовність порівняння: уважно розгляньте тварин, що порівнюються; поміркуйте, які ознаки має кожна тварина; назвіть спільні і відмінні; порівняйте найістотніші ознаки; поясніть результати порівняння.

Після цього структурний склад  прийому порівняння закріплюють  відповідними завданнями. Наприклад, порівняйте ведмедя і лося, лося і кабана тощо. Учні відтворюють хід міркувань  словесно. У процесі опрацювання  інших тем учні закріплюють набуті вміння, використовуючи їх для виконання пізнавальних завдань у нових ситуаціях. Зокрема, їм пропонують порівняти різні умови середовища, причому розглядаються не тільки предмети і явища, які в момент порівняння перебувають в статистичному стані, а й ті, що розвиваються, залежать від ряду умов тощо. Наприклад, чи можуть рости в пустелях дерева, що мають коротке коріння й великі листки? Чи є в пустелі тварини, колір покриву яких не нагадував би суху траву?

Пізнавальні завдання спрямовують  також на пошуки внутрішньої подібності й відмінності між предметами і явищами, на узагальнення: придивіться до гербарних зразків ковили й пшениці. Що в них спільне і чим вони відрізняються? Розгляньте на таблицях зображення білого і бурого ведмедів. Визначте спільні і відмінні ознаки між ними. Чим зумовлені відмінні ознаки?

Проводячи дослідження, особливого значення надають вербальному способу  міркувань. Учні відтворюють їх перед  розв’язуванням усіх пізнавальних завдань. У міру набуття досвіду їм пропонують подумати, що слід зробити, щоб порівняти предмети, віднести поодинокий предмет до певної групи предметів, дізнатися, що від чого залежить, довести правильність думки, виділити головне. Внаслідок цього міркування учнів постійно формуються в правило-схему. На початку навчання цей процес буде посильний лише дітям з високим рівнем розвитку. А більшість учнів потребує відтворення всього ходу міркувань. Лише поступово, набувши певного досвіду виконання пізнавальних завдань на новому матеріалі, вони також починають успішніше осмислювати суть прийому розв’язування.

Виділення головного в спостережуваному об’єкті: 1) всебічний аналіз об’єкта; 2) виділення його істотних ознак; 3) з’ясування, яка серед них найістотніша.

Доведення правильності міркувань: 1) виділення істотних ознак об’єкта; 2) співвіднесення їх з істотними ознаками поняття (тези), що відображає загальне положення; 3) пошук потрібних доказів (фактів), які підтверджують або заперечують те, що доводять.

Аналіз наведених схем формування в учнів молодших класів прийомів розумової діяльності свідчить про чітку тенденцію створення в їх свідомості певного алгоритму міркувань.

Аналогічні завдання пропонують і  під час вивчення інших тем: “Степ”, “Праця людей у степу”, “Мішані  ліси”, “Праця людей у зоні мішаних  лісів”. Наводимо приклади відповідних пізнавальних завдань:

1. Розгляньте зображення песця і лисиці. Опишіть їхній зовнішній вигляд. Розповідайте в такій послідовності: форма тіла, покрив, забарвлення, будова кінцівок, особливості пересування. Спочатку розкажіть про спільні ознаки, а потім про відмінні. Які ознаки свідчать про життя тварин в різних умовах?
2. Розгляньте зображення дерев, що ростуть у зоні мішаних лісів (сосни і дуба). Опишіть їх у такій послідовності: висота дерева, розміри стовбура, колір кори, розміщення гілок та їх напрямленість, величина листків, їх форма, величина й форма шишок. Спочатку розкажіть про спільні ознаки, а потім про відмінні. Чого більше – подібного чи відмінного?

Така послідовність завдань  дає змогу всебічно аналізувати  об’єкти, сприяє свідомому закріпленню певних орієнтирів, за якими відбувається мислительна дія.

II.Форми організації спостережень на уроках природознавства

2.1. Організація роботи з календарем спостережень за природою

Учні 3-4 класів можуть самостійно спостерігати за змінами висоти Сонця на небозводі, яка вимірюється за допомогою тіні від гномона. Довжину тіні від гномона учні вимірюють у двадцятих числах кожного місяця о 12 годині 30 хв. На основі цих вимірів вони роблять висновок, що висота Сонця змінюється кожного сезону: літом Сонце піднімається високо над горизонтом, його видимий шлях на небозводі довгий, тривалість дня велика; узимку Сонце піднімається низько над горизонтом, його видимий шлях на небозводі менший, тривалість дня коротша. Отже, встановлюється взаємозв’язок між висотою сонця і тривалістю дня. Тривалість дня визначається за часом сходу і заходу Сонця. Від висоти Сонця на небозводі і тривалості дня залежить температура повітря. Як правило, чим вище знаходиться Сонце над горизонтом опівдні, чим довший день, тим більше поверхня землі дістає тепла, тим вища температура повітря. Після того, як третьокласники ознайомляться з будовою термометра і навчаться ним користуватися, вони щоденно між 12-13 годинами вимірюють температуру повітря. Температура повітря днів, які передують вивченню теми “Термометр”, повідомляється та обліковується вчителем у класному календарі природи та праці людей. Учні переписують ці дані в свої зошити для самостійної роботи з природознавства на уроці, на якому вивчається термометр.

Наступний об’єкт природи, за яким учні щоденно ведуть спостереження, - вітер.

У початкових класах діти звертають увагу  на те, як залежно від напряму  вітру змінюється температура повітря, які вітри приносять потепління і похолодання.

Уявлення  про силу вітру учні дістають за деякими місцевими ознаками. Наприклад, коли тихо – листя на деревах нерухоме; слабкий вітер – шелестить листя і рухаються дрібні гілки; помірний вітер – помітно рухаються великі гілки дерев; сильний вітер – хитаються великі дерева. Ці ознаки вітру записують словами.

Крім  цих елементів неживої природи, учні спостерігають за опадами і  хмарністю, за тим, як хмарність впливає  на опади. Так, у процесі спостережень вони доходять до висновку, що восени небо частіше вкривається хмарами, ніж  літом, у результаті чого випадають довгочасні дощі, на відміну від літніх, короткочасних.

За  температурою повітря, вітром, опадами, станом неба учні спостерігають щоденно, а за замерзанням ґрунтів і  водойм – періодично.

Періодичні  спостереження проводять і за компонентами живої природи, наприклад, за змінами в рослинному світі: листопадом, набубнявінням бруньок, їх розпусканням, цвітінням, дозріванням плодів тощо; за змінами в житті тварин: зникненням комах, відлітанням птахів у теплі краї, появою комах, поверненням з вирію птахів, гніздуванням птахів та ін.

Спостерігають також і за змінами в праці  людей протягом року. У сільській  місцевості – за збором урожаю, весняною сівбою, роботою в садах, на городах  тощо; у місті – за роботою  в парках і скверах, очищенням  вулиць від снігу, висаджуванням дерев, кущів, висіванням квітів та ін.

Щоб діти вміли спостерігати самостійно, вони повинні мати певні знання, володіти прийомами спостереження  над об’єктами природи. Тому спочатку вчитель показує, як аналізувати  спостережувані явища, предмети, дає докладний план спостережень, наприклад за Сонцем (чи високо піднялось, як воно світить); температурою повітря (тепло, прохолодно, холодно, мороз, визначити скільки градусів); вітром (з якого боку дме, сильний, слабкий, помірний або зовсім його немає); опадами (у вигляді чого йдуть, коли почались, чи значні); хмарністю (яка частина неба вкрита хмарами, колір хмар, густі хмари чи прозорі, високо вони чи низько, рухаються чи не рухаються). Навчити дітей зв’язно розповідати, описувати той чи інший об’єкт допоможе чіткий план, за яким характеризуватиметься компонент, який вивчається, щоб учень мав змогу розглядати його в певній послідовності, охопити найістотніші ознаки, встановити взаємозв’язок та взаємозалежність об’єкта і навколишнього середовища. Наприклад, проводячи спостереження за предметами неживої природи (тверді тіла і рідини) учням можна запропонувати такий план: стан; форма; колір; маса; площа або об’єм, які займає; змінюваність; інші властивості (горючість тощо); використання.

Спостереження третьокласників за водоймами (річкою) можна проводити за планом, поданим на с.82 підручника з природознавства для 3 класу.

Одночасно учні ведуть спостереження за рослинами  і тваринами. Ці спостереження також  виконують за допомогою плану  дій у формі запитань і завдань, розміщених у певній послідовності.

Так, спостереження за розвитком рослин проводять у такій послідовності: набубнявіння бруньок; розпускання  бруньок; початок цвітіння; закінчення росту пагонів; початок достигання плодів; початок листопаду (25% природного осипання листя).

Спостереження за деревами: висота дерева (високе чи низьке порівняно з іншими деревами); розміри стовбура (товстий, тонкий) і  форма крони (залежно  від того, де дерево росте); колір  стовбура; особливості кори (гладенька, шершава); розміщення гілок, їх напрям (залежно від того, де дерево росте); величина і форма листків; стан дерева в ту чи іншу пору року.

Спостереження за тваринами: назва  тварини; її зовнішній вигляд; як тварина  пересувається (стрибає, ходить, бігає тощо); чим і як живиться (гризе, жує, ковтає); як здобуває їжу; в яких умовах живе; як змінюється поведінка тварини, її забарвлення залежно від пір року.