Підприємство, його сутність та цілі. Функції підприємства

• наочні методи - ілюстрація, демонстрація

Ілюстрація - допоміжний метод при словесному методі, її значення полягає в яскравішому викладенні та показі власної думки. Засоби ілюстрації (картинки, таблиці, моделі, муляжі, малюнки тощо) є нерухомими, вони мають «оживати» в розповіді вчителя. Дидактики не рекомендують вивішувати або виставляти засіб ілюстрації заздалегідь (на початку уроку), щоб не привернути до нього увагу учнів, щоб ілюстрація не була достроковою до того моменту, коли для вчителя настане час скористатися наочним посібником.                                                                                      Демонстрація характеризується рухомістю засобу демонстрування: навчальна телепередача або кіно-відеофільм чи його фрагмент; діюча модель, дослід з фізики або хімії; спостереження за погодою (у початковій школі); досліди у шкільній теплиці, робота на пришкільних ділянках.

• практичні методи: досліди, вправи, навчальна праця. Лабораторні та практичні роботи, твори, реферати учнів

Ці методи не несуть нової  навчально-пізнавальної інформації, а служать лише для закріплення, формування практичних умінь при застосуванні раніше набутих знань. Більшість дітей активніше сприймають практичні методи, ніж словесні.

ІІ  підгрупа - за логікою передачі та сприймання навчальної інформації. Ці методи поділяються на індуктивні та дедуктивні.

• Індуктивні методи. Термін «індукція» походить від латинського inductio - зведення, вид узагальнення, який пов'язаний із передбаченням спостережень та експериментів на основі даних досвіду. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного.
• Дедуктивний метод, як уважають учені-дидакти, активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

ІІІ підгрупа - за ступенем самостійного мислення школярів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь і навичок. У даному випадку методи поділяються на репродуктивні та точні, проблемно-пошукові:

• репродуктивні методи - відтворена репродукція як засіб повторення готових зразків або робота за готовими зразками, термінологічно вживається не лише в дидактиці, а й в образотворчому мистецтві, архітектурі, інших видах творчої діяльності;
• творчі, проблемно-пошукові методи визначають порівняно вищий щабель процесу навчання, особливо там, де він організований на вищому, ніж у масовій школі, рівні (гімназіях, ліцеях, колегіумах, колежах). Проблемно-пошукова методика, на відміну від репродуктивної, пояснювально-ілюстративної, має спиратися на самостійну, творчу пізнавальну діяльність учнів. Як відомо, поняття «творчість» - це створення нового, оригінального, суспільно-цінного матеріального або духовного продукту. Творчість учнів має репродуктивний характер, тому поняття творчості по відношенню до школярів застосовується лише частково.                                                                                             Звичайно, включити учнів у творчу пізнавальну діяльність здатний тільки той педагог, який має високу професійну майстерність, якого учні поважають і люблять. На думку А. Макаренка, «те, що ми називаємо високою кваліфікацією, упевнене і чітке знання, уміння, майстерність, золоті руки, небалакучість і цілковита відсутність фрази, постійна готовність до роботи - ось що захоплює дітей найбільше».

Проблемний метод навчання наближений до творчості, він нібито стоїть на межі між репродукцією, розумовим формуванням і творчістю.

IV підгрупа - за ступенем керівництва  навчальною роботою поділяють  методи на два види:

• навчальна робота під керівництвом учителя - самостійна робота у класі. До неї належать класні твори, складання задач, самостійні письмові роботи, географічні подорожі. Власне кажучи, елементи самостійної праці учнів тут об'єднуються з інструктуванням, допомогою вчителя, у результаті чого школярі набувають навичок самостійності, закріплюючи індивідуальний стиль діяльності;
• самостійна робота учнів поза контролем учителя - самостійна робота вдома. Мова йде про домашні завдання - усні та письмові. Проти домашніх завдань виступають педіатри та гігієністи, уважаючи їх джерелом перевантаження учнів. Поряд із цим домашні завдання мають позитивний вплив на розумовий розвиток, виховання та самовиховання дитини, сприяють виробленню навичок самостійної пізнавальної діяльності.

Форми організації  навчання класифікуються за різними  критеріями:

1. за кількістю учнів – індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання;
2. за місцем навчання – шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
3. за часом навчання – урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;
4. за дидактичною метою – форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо);
5. за тривалістю часу навчання – класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків».

Дуже доречно використовувати  активні методи навчання при роботі з підлітками старшого шкільного  розвитку. Вони допомагають їм проявити себе, свої можливості, відчути свої сильні сторони, і просто роблять урок цікавішими і ефективнішими.

 Можливі різновиди активних способів навчання:

• ділова гра,
• розігрування ролей,
• аналіз конкретних ситуацій,
• активне програмове навчання,
• ігрове проектування,
• стажування та проблемна лекція.

Методи активного  навчання використовуються для тренування та розвитку творчого мислення школярів, формування в них відповідних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального матеріалу.

 

Ділова  гра включає наявність ігрового моделювання та розподіл ролей між

учасниками  гри; наявність загальної мети всього ігрового колективу,

досягнення  якої забезпечується взаємодією учасників  гри, підкоренням їх

різнобічних інтересів  цій загальній меті.

Розігрування  ролей є простішим методом порівняно з діловою грою, що

потребує менших затрат часу та засобів на розробку та впровадження.

Взаємодія учасників  ігрового заняття може здійснюватися, зокрема, у

вигляді дискусій.

Аналізу конкретних ситуацій як нетрадиційного методу навчання властиві:

наявність складної задачі чи проблеми, формулювання викладачем

контрольних запитань з даної проблеми, обговорення  можливих варіантів її

вирішення.

Метод активного програмового навчання характеризується однією

специфічною рисою  – поінформованістю викладача у  правильному чи

найоптимальнішому вирішенні поставленої перед  студентами проблеми.

"В принципі  методи активного програмового  навчання та ігрового проектування можуть розглядатися як різновидності методу аналізу

ситуацій. Їх виділення  пов'язане з суттєвими відмінностями  призначення,

областей використання та масштабу ситуацій, що розглядаються" .

Що стосується методу ігрового проектування, то при його використанні

відсутнє наперед відоме вирішення поставленої перед студентами задачі.

На відміну  від методу аналізу ситуацій для  даного методу, процес

проектно-конструкторського  вироблення варіантів вирішення, їх захисту та

обговорення може тривати кілька тижнів.

Стажування як метод навчання полягає в тому, щоб студент у ролі стажиста

займав певну  посаду. Хоча і під контролем, він  повинен самостійно діяти,

тобто приймати рішення, взаємодіяти з іншими посадовими особами.

Проблемною  є така лекція, що містить у собі проблемні, дискусійні

твердження, варіанти вирішення яких досягаються обов'язковим

обговоренням  їх між усіма присутніми. Цьому  передує монолог викладача, в

якому він вводить  слухачів у проблему, вказує на можливі  підходи до її

аналізу на матеріалі  співставлення різних факторів та теорій і знайомить

з деякими умовами  та прецендентами її розв'язання, створюючи  тим самим

грунт для проблематизації  зовнішнього діалогу.

 

 

 

 

1.3. Висновки і рекомендації стосовно викладання економіки в даній віковій групі.

 

 На мою думку , старший шкільний вік є найбільш вдалим для вивчення дисципліни економіка . Для формування особистості старшокласника та економічного мислення у нього .

Викладення економіки  для старшокласників , в першу  чергу має бути легким для розуміння, використовуючи при цьому економічні логічні схеми та приклади .  Ефективним закріпленням розуміння теми може стати приклад з повсякденного життя , реальні факти певної країни . Уроки повинні проходити жваво , залучаючи до роботи усіх присутніх . Для зацікавлення учнів потрібно використовувати активні методи навчання, такі як : методи кейсів , метод мозкового штурму , ігор , дискусій ….

Потрібно заохочувати  учнів у висловлюванні власних  думок з тої чи іншої проблеми . Викладачеві потрібно підводити  учнів до розуміння суті , самої теми . І при цьому необхідно поповнювати словарний запас учнів новими термінами та поняттями , адже без них їм буде тяжко висловлювати свою думку та створювати логічні ланцюжки .

Велику роль у навчанні відіграє саме ставлення викладача  до учнів . Коли викладач ставиться до учнів як до дорослих , вислуховує їхні думки та враховує їх позиції, це підвищує розуміння та співпрацю між викладачем та учнями . Потрібно заохочувати та хвалити учня за інтерес до економіки поза межами класу , допомогати у вирішенні тих чи інших проблем , рекомендувати додатковий матеріал , тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. Розділ. Аналіз навчально-методичних джерел з методики викладання теми «Підприємство, його сутність та цілі. Функції підприємства».

2.1. Аналіз викладення  обраної економічної теми у навчальних, наукових і методичних джерелах.

 

Головним завданням  шкільного предмета «Економіка» - є  освоєння базових знань економічної  науки , для полегшення подальшого вибору професії , та ознайомити учнів з  основними тенденціями розвитку економіки на сучасному етапі .

Міністерством освіти і науки України  передбачається вивчення предмета з 2011/2012 навчального року за певними критеріями . Економіка буде викладатися в  класах усіх профілів на рівні , академічному (окрім економічного профілю ) , для цього буде виділятися 1 година на тиждень . Тоді коли на профільному рівні економіка буде викладатись 3 години на тиждень .

Вивчення економіки у загальноосвітніх навчальних закладах на рівнях стандарту  має такі особливості :

• Програма розрахована на 35 годин , які призначенні для вивчення матеріалу на уроках , виконання практичних робіт та резервний час .
• Програма включає в себе чотири розділи : «Основи економічного життя суспільства» , «Ринкова економіка», «Національна економіка як ціле», «Світова економіка» , що в сумі охоплюють десять тем .

Для вивчення начального предмета нам пропонують один  з  підручників :  Економіка (рівень стандарту , академічний рівень). 11клас / І.Ф. Радіонова.-  Кам’янець – Подільський : Аксіома , 2011.-176с.

Проведемо аналіз цього підручника . В цьому підручнику тема «Підприємство, його сутність та цілі. Функції підприємства.» охоплюється в одному розділі «Ринкова економіка», та складається з однієї теми, яка поділяється на такі розділи:

 Тема 5 . Підприємницька діяльність

5.1 Які функції виконує підприємець.

5.2 Види підприємницької діяльності та види підприємств.

5.3 Як між собою пов’язані дохід , витрати та прибуток підприємця.

5.4 Чому підприємству  потрібні зв’язки з фінансовими установами.

5.5 Що таке бізнес – план.

 

Прочитавши матеріал, який повинен повністю розкривати сенс моєї теми, я залишилась не зовсім задоволеною . В цьому підручнику надається не дуже поглиблений розгляд теми сутності та цілей підприємства. 

Хоча я не можу не виділити і позитивні характеристики цього матеріалу . Адже автор виділив та звернув увагу на цю тему у читачів для вивчення такого питання як підприємство .

 

Профільне вивчення предмету економіки у старшій школі  займає 210 годин , оскільки на його вивчення надається 2 роки протягом десятого і  одинадцятого класу .

   Вивчення профільного предмету має певні особливості :

• Навчальний предмет викладається протягом двох років , по три години на тиждень .
• Програма включає 5 розділів : «Вступ до економічної теорії », «Фундаментальні поняття ринкової економіки та ринкова інфраструктура », «Теорія і практика підприємницької діяльності» , «Національна економіка та роль уряду у її функціонуванні», «Світова економіка та інтеграційні процеси» , що охоплюють 24 теми .

Для вивчення предмету на профільному рівні рекомендовано : Економіка (профільний рівень), 10-11 класи (автори І.Ф. Радіонова , В.В. Радченко , видавництво «Аксіома»,2011.

 

Проведемо аналіз запропонованого  нам підручника на розкриття теми «Підприємство, його сутність та цілі. Функції підприємства.» . Ця тема розташована у третьому розділі цього підручника.

 

Оцінивши книгу я  можу зробити такі висновки , що зі збільшенням  часу на вивчення всього курсу економіки , автори збільшили і сам матеріал . В якому більш широко і повно розглянуте значення та функції підприємства.

Негативними сторонами  є те , що змінений матеріал є тяжким для сприйняття . Прочитавши теоретичну частину не відразу можна зрозуміти  тему яку намагаються розкрити .

Але одним з позитивних сторін є те , що практична сторона  повністю розкриває суть тем . Поєднання  тексту з легкими і зрозумілими  прикладами повсякденного життя , дає  змогу зрозуміти тему яку розкривають  автори .