Про що може розповісти дитячий малюнок.

 

 

2.2. Про що може  розповісти дитячий малюнок.

"Людина є мірою всіх речей" – так висловлювався давній мудрець. Ця думка була гаслом як в античні часи, епоху Відродження, Нового часу, так є актуальною і нині . вона не тільки визначає особливу роль людини у світі, її призначення, а й визнає людину критерієм розвитку змісту малюнка в творчій художній діяльності дітей. Відразу до зображувальної стадії каракулів дитина починає малювати людину, яка стає найулюбленішим предметом зображення. Цю особливість вчені помітили вже давно. Так, італійський дослідник дитячого малюнка Д. Річчі дотепно зауважив, що біблійне створення світу закінчилося творінням людини, а дитина починає творити в зворотньому порядку - з людини. Англійський дослідник Д. Селлі додає, що при цьому діти починають саме з голови – значущої частини "вінця творіння". Російська дослідниця Ю.Н. Болдирєва, аналізучи дитячі малюнки показала, що переважаючою темою в малюванні дітей є образ людини (в порівнянні з іншими темами – 80%). Сучасні дослідники також вважають, що образ людини є домінуючим зображенням дитини. В.В. Селівачов, порівнюючи зображення первісної людини і дитини дошкільного віку, зауважує, що для першої – головним об'єктом зображення є промислова тварина, від якої залежить існування самої людини; для дитини – головним об'єктом зображення є людина. А.М. Шуберт при вивченні малюнків дітей Півдня, підтвердила, що для людей примітивної культури є тваринна тематика.

А. С. Мухіна пояснює факт домінування образу людини не стільки тим, що дитина орієнтується на собі подібних, а на тому, що дорослі майже всіх цивілізованих країн знайомлять дитину насамперед із зображенням людини. Як доказ, вони наводять те, що діти відвідують дитячі навчальні заклади і вчаться малювати згідно з навчальними програмами, зображують спочатку стрічки, доріжки, драбинки, кульки, квітки тощо.

Але як би там не було, а  цікавість дитини до зображення людини залишається стійкою.

Саме це металізування  стало основним показником рівня розумового розвитку дитини. Підставою для створення такого тесту була думка про те, що малювання, яке є природною і приємною діяльністю для дитини, формується разом з розвитком психіки людини. Звідси випливає, що малювання, мова розвиваються разом з психікою, тому вони можуть стати показниками психічного розвитку дитини. Тест приділяє увагу не тільки художнім засобам виразності зображення людини, скільки точності, конкретності, деталізуючи її форми. Якщо раніше цим тестом вимірювали інтелект дитини, то сьогодні ним користуються для виявлення загального рівня розвитку дитини.

Діагностичний підхід на базі малювання людини показала і інша американська дослідниця К. Маховер, яка проаналізовуючи дитячі малюнки (з зображенням людини в тому числі), визначила певні риси, які стосувались не тільки рівня інтелектуального розвитку, скільки особистісних властивостей. Махове склала тест, який передбачав протекцію особистісних властивостей, внутрішнього світу і переживань дитини на малюнок. Вона зазначила, що коли дитина малює людину, то підсвідомо ідентифікує її з собою або з кимось іншим. Цей тес, як інші проективні методики може виявити деякі загальні тенденції, бути додатковим до місця дослідження.

На зображення людини в  дитячому малюванні ґрунтуються  також і тести на виявлення  індивідуально-типологічних відмінностей, статево-рольової орієнтації та багатьох інших модифікацій. Використання малюнків з людиною в практичні психології є метою діагностики додатково  підтверджує те, що саме образ людини поширеним і популярним у дитини. Це дає уяву для більш уважного ставлення до цього феномена художньої діяльності як психологів, так і педагогів.

Ніщо в житті так  не цінується як рідне оточення., сім'я. Адже сім'я – це саме той інститут виховання, що склався природним чином, де можна відчути тепло близьких людей , їх піклування одне про одного.

Виховання в сім'ї здійснюється в різних життєвих ситуаціях, тут створено емоційну атмосферу захищеності дитини, умови для виховання і розвитку в ній найкращих рис особливості. Однак, іноді на жаль трапляється так, що в нормальній на перший погляд родині малюк росте в атмосфері байдужості, почуває себе дискомфортно. Найчастіше причиною цього є те, що батьків хвилюють власні проблеми, а чим живуть їхні діти – їх не дуже цікавить. Щоб краще пізнати особливості своєї дитини і створити в родині атмосферу здорових стосунків, пропонуємо батькам скористатися наступними тестами.

Тест. "Графічне зображення своєї дитини".

Можна запропонувати дитині намалювати свою сім'ю у вигляді квітки. При цьому не варто підказувати як треба малювати. Квітка може бути будь-якою. Як дитина хоче, так і малює. Головне дати їй аркуш паперу і олівці.

Виконуючи завдання, дитина виявляє свої почування в родині, оцінює своє місце в ній. Ця оцінка виявляється також у ставленні малюка до завдання. Так, у разі незадоволення сімейною ситуацією, він може виявити захисну реакцію: "Хочу малювати інше".

Розташування і розміри  квітки відбивають особливості сімейних взаємовідносин, а також те, як їх сприймає дитина. В центрі, найчастіше, зображується той, хто є головним у родині. Якщо дитина подає себе крупним планом, це може свідчити про її егоїзм. І ще одна суттєва деталь: першим малюк завжди зображує того, кого найбільше любить.

Зверніть також увагу  на кольори зображення. Яскравий, життєрадісний  колір (жовтий, зелений, голубий) свідчить про позитивний стан дитини, а використання темних кольорів (чорного, коричневого, темно-синього) — про знижений емоційний фон.

Як тільки дитина закінчить  малювати, спитайте в неї, де чиє  зображення та підпишіть разом із нею пелюстки квітки. І не поспішайте з висновками: резуль-

тат може залежати від настрою  дитини, від її бажання малювати і від вашої здатності зрозуміти  зображене на малюнку.

Взагалі особливість тестів полягає в тому, що використовувати їх варто не один раз, а протягом певного періоду, причому краще поєднувати кілька тестів, а потім порівнювати результати.

Тест "Намалюй  свою сім'ю"

Дуже багато може "розказати" про дитину її малюнок. Тест-малюнок  цікавий і простий у виконанні. Коли ваш син або донька виявлять бажання помалювати, запропонуйте їм зобразити вашу сім'ю.

При аналізі малюнка важливо  пам'ятати, що дрібниць тут немає. Тому необхіднгі звертати увагу на всі деталі. Як правило, хороші відносини в родині пер^ даються у вигляді зображенні'* веселих облич; при поганих взаємовідносинах у сім'ї малюнок відрізняється схематичністю, незавершеністю. Коли діти, старші п'яти років (нормального розвитку), у малюнку пропускають якісь частини обличчя (очі, рот) - це може свідчити про якісь порушення в сфері спілкування. Зверніть особливу увагу на зображення частин тіла. Символіка тут така: голова - розум і контроль; шия - можливість здійснення контролю розуму над емоціями; руки - встановлення контактів із людьми; ноги - опора в житті й свобода пересування.

Зверніть також увагу  на обличчя тих, кого намалювала ваша дитина: очі — радість або смуток, тривога і контроль; вуха — можливість слухати й чути, сприймати інформацію; рот — можливість спілкуватися, їсти, кричати (чим агресивніша зображувана людина, тим більший в неї рот).

Тривожні, невпевнені в собі-діти по кілька разів можуть перемальовувати свій малюнок, стирати окремі його елементи. Крім того, зображення, як правило, займає не увесь простір аркуша, а лише його частину.

Існують характерні особливості  малюнка, що відбивають психологічний  клімат у родині. Ось деякі з  них.

Дитині добре вдома. Зображується спільна діяльність усіх членів родини. Ніхто не забутий, не зображений окремо. Лінії малюнка рівномірні, з середнім натиском; малюнок всередині контура не заштрихований.

Дитина відчуває обстановку вдома як ворожу щодо себе. Пози фігур  виражають агресивність. Постаті  деформовані або закреслені. Руки зображених людей розкинуті в  сторони, пальці довгі, підкреслені.

Дитина стривожена через  домашні конфлікти. Зображені фігури поділені лініями (бар'єрами). Деякі з них стерті, у деяких немає якихось частин тіла. Спостерігається ізольованість окремих членів сім'ї, деяких або зовсім немає, або вони повернені спиною. На малюнку можуть співіснувати занадто великі й занадто малі фігури.

Дитині приділяється мало уваги. Малюк зображений поверненим спиною або дуже маленького зросту. Фігури розміщені в нижній частині  аркуша. Дитина на малюнку ізольована від інших членів родини або зовсім відсутня. Лінія малюнка слабка, переривчаста.

Дитина відчуває тривожність. Малюнок всередині контуру заштрихований, видно сліди стирання. Відмічається сильний натиск олівця, зроблено подвійні або переривчасті лінії. Малюнок  обмежений лініями зверху (стеля) і знизу (підлога). Підвищену увагу спрямовано на деталі, спостерігається переважання намальо ваних речей.

Маючи справу з такими тестами, пам'ятайте, що професійне тлумачення малюнка може дати лише спеціалісті Тому коли вас хвилює поведінка вашої дитини, краще звернутися до психолога. Однак не варто забувати, що такого роду малюнки є індикатором вашої родини, а, отже, й вашої дитини, її душевного стану.

 

 

 

 

 

Через мистецтво і усвідомлюється це ставлення, відбувається і передача

знань наступним поколінням, формування традиції ставлення. І це

неможливо зробити іншими шляхами, оскільки це ставлення завжди єдність

почуттів і знань, а подібна  єдність можлива лише в мистецтві, в його

образній, емоційній формі пізнання. Формула, навіть найкраща, не може

передати почуття її творця. Суть мистецтва можна визначити як

морально-естетичну позицію часу, середовища, виражені особистістю

художника в творі мистецтва.

 

 

Мова мистецтва - це образна будова, через яку художник виражає, а глядач

сприймає зміст твору. Проте  мова мистецтва - це не просто його

зображувальні засоби (хоч вони часто  ототожнюються з мовою). Мова - це

сама образна будова твору, система, структура, метод використовування

цих засобів. Ми будували уявлення дітей  про засоби мистецтва, зв'язуючи

їх з уявленням про роль цих  засобів у мові, образній будові мистецтва.

Ми дали чітке розуміння: всі  засоби мистецтва - засоби вираження

художнього образу. Людина зображує, будує і прикрашає не заради цього, а

-----> Page:

художнього образу. Людина зображує, будує і прикрашає не заради цього, а

лише заради вираження свого  ставлення до об'єкту, до життя.

 

.

 

Характерно, що сформована радість  творчої праці переносилась учнями на

всі інші заняття. І немає в школі  іншого предмета, який дав би дитині

таке широке поле для творчого переломлення своїх вражень і уявлень, яке

дає їй зображувальне мистецтво  з самих перших кроків, з першого  класу.

 

Учити творчості можна лише по-творчому, захоплюючись і захоплювати

дитину мистецтвом.

 

Якщо символ масового виробництва - саме єдинообразність, то смисл виховання  людини зворотний - неповторність. Саме в дитинстві формується або яскрава  людська індивідуальність або безлика, безкрила стереотипність. Саме в дитинстві закладається шлях людини до власного щастя або нещастя.

Навіть самий найбільший талант живе серед людей. Його оточують близькі, рідні, ровесники, співробітники. Йому неможливо пройти в житті повз дружніх, синівських, батьківських обов'язків і почуттів, повз своєї любові.

Хоч чому ж неможливо? Скільки  людей проходять повз всього цього, не одержуючи і невіддаючи всієї повноти почуттів, не відчувши - величезних - радощів життя! Від чого так буває? Ми нерідко недооцінюємо ролі почуттів у нашому житті. Ми заглибились в "світ інформації", ми взагалі почали нехтуватичасом вважати логічне мислення єдино гідним сучасної людини, а емоції (емоційно-асоціативне мислення) чимось атавістичним. І звичайно, присвятивши всі сили розвитку в мисленні дітей раціонального, логічного початку, часто не звертаємо уваги на розвиток їх почуттів. І одержуємо нерідко логіку безкрилу, нетворчу, а емоційне життя примітивне до неуцтва. А цей недолік - відсутність культури почуттів, здатності співпереживати — в зрілі роки, як підтверджують дослідження, неможливо набути навіть проходженням будь-якого спеціального курсу "хороших манер". Цей "університет''може лише одягнути нерозумні, примітивні почуття в маскувальний одяг, але не змінить їх. Звичайно, здержувати примітивно-грубу поведінку також не шкодить. Але хіба не краще розвивати свої почуття в дитинстві на справжньому людському рівні? Відповідь може бути лише одна - можна, прилучивши дітей до найбагатшого досвіду почуттів людських, накопиченому в мистецтвах в широкому розумінні цього слова: музика, література, живопис. Кожне з мистецтв має свою неповторну будову мови і образного мислення, і має свій аспект змісту. І цю будову образного мисленя, і мову, на якій дане мистецтво звертається до духовного світу людини, треба навчитися сприймати.

Є багато шляхів до покращення масового розвитку особистості засобами мистецтва, які ми, на жаль, використовуємо далеко неповністю. Тут і розширення виставочної діяльності, і створення нових музеїв, і кіно, і школа, і сім'я і ін. Все це - ланка єдиної лінії. Проте, школа більше ніж інші здатна з дитинства прищепити кожній людині любов до мистецтва, дати основи його розуміння. Це її важливе завдання. Ось чому так хвилює саме в школі існуюча недооцінка естетичної освіти і виховання.