Про що може розповісти дитячий малюнок.

На духовний розвиток особистості, як відомо, впливає і сам характер викладання мистецтв в школі. Так, наприклад, навіть в теперішньому викладанні літератури виявляється деяка невірна тенденція. Суть її полягає в заміні емоційно-художнього розкриття смислу твору літератури його історично-соціальним аналізом. Сюжети і образи часто аналізуються лише з боку соціально-історичного, без використання творів мистецтва як засобу етичного і естетичного виховання. Це приводить до перетворення літератури в додаток уроку історії, послаблює інтерес учнів до мистецтва слова, перекручення їх уявлень про його значимість і в кінцевому підсумку збіднює їх духовне життя. Всі ті специфічні функції мистецтва в житті людини при такому методі викладання залишаються майже не використаними. Сам процес пізнання життя через мистецво розуміється в цьому випадку примітивно. Поза полем зору учителя і учня залишається справжній предмет пізнання мистецтва - ставлення людини до явищ життя. За предмет пізнання приймаються лише зовнішні форми речей і явищ. Бо аналіз, наприклад, побудови куба, циліндра, яблука або відмінності породи одних дерев від інших - це предмет вивчення, швидше, для креслення або ботаніки. Краса ж листка або яблука, наше про неї уявлення - вже проблема мистецтва. А це і є проблема людського ставлення. Поза цим немає і уявлення про красу, прекрасне. Тому так небезпечно для уроку малювання маса завдань типу "підібрати власний колір предмету", бо тут часто забувається саме проблема ставлення. Також і в бесідах про мистецтво, якщо вони не побудовані системно, з урахуванням мови мистецтва, зміст картини розкривається лише в плані ілюстрації подій і явищ.

З упевненістю можна сказати, що кожна дитина народжується з природними творчими задатками, але творчими людьми виростають лише ті, умови виховання яких дозволили розвинути ці здібності вчасно. Багато залежить від того, хто опиниться поруч із дітьми, коли вони робитимуть перші кроки у складний та багатогранний світ мистецтва.

Витоки творчих сил  людини йдуть із дитинства, з того часу, коли творчі прояви часто мимовільні та життєво необхідні. Дитяча художня  творчість має свої особливості, тож необхідно навчитися керувати особливостями її виявлення, розробляти методи, що пробуджують та розвивають дитячу творчість. Під поняттям розвитку творчої активності дитини ми розуміємо  якісні зміни в пізнавальній діяльності дітей, що відбуваються внаслідок розвитку вмінь та навичок мистецької діяльності. Науковці відводять значну роль заняттям художньою діяльністю, а також  усій виховній роботі з дітьми щодо розвитку в них уміння сприймати  красу в навколишньому світі  та в творах мистецтва, які відіграють велику роль у загальному і творчому розвиткові дитини. Інтерес до образотворчої  діяльності дітей зумовлюється його важливістю для розвитку особистості дитини, і з роками потреба в ній не послаблюється, а ще більше зростає.

Мистецтво є носієм історії  становлення та розвитку людства, воно містить моральні принципи, цінності, життєву мудрість багатьох поколінь, що  
передається наступним. 
 
При проведенні дослідженні використали такі емпіричні методи: анкетування, арт-терапевтичне дослідження, тренінгові заняття і спостереження, а також використовували методи опрацювання інформації: синтез, порівняння, аналіз, індукція. Дослідження проводили за допомогою анкетування для батьків та арт-терапевтичних методик: 
 
 

 

Висновок

 

Дана курсова робота присвячена вивченню та дослідженню впливу мистецтва на формування особистості , а саме ціннісних орієнтацій у підлітків. В роботі розглянули значення, зміст і поняття мистецтва, вивчення його різновидів, соціальних функцій мистецтва, використання засобів мистецтва в діяльності соціального педагога.

Розглянули погляди щодо природи процесу творчості як катарсису, а саме філософські думки  Платона. Більш глибинним вивченням  цього питання займались Шеллінг, Шопенгауер, Фіхте та В. Соловйов, що розглядали процес творчості, як злиття особистості митця із естетичним творчим світом. Вони вважали, що мистецтво володіє терапевтичними властивостями, а під час творчого акту людина звільняється від прихованих потенційних асоціальних вчинків.

Отже, формування особистості  розпочинається з перших років життя  людини і продовжується становитись  та розвиватися під час всього життєвого шляху особи. Найбільш інтенсивно відбувається формування системи ціннісних орієнтацій у підлітковому віці, це пов’язано з рядом чинників: розширення кола контактних груп, мрії, соціум де розвивається дитина. Значне місце у формуванні переконань та поглядів старшого школяра займає мистецтво.

. Метою даної роботи  було дослідити вплив мистецьких засобів на становлення особистості в підлітковому віці, а саме формування системи ціннісних орієнтацій.

Під час роботи висунули таку гіпотезу:

· ймовірно, що мистецтво  здійснює вагомий вплив на становлення  ціннісних орієнтацій в особистості  підлітка;

Після проведення дослідження встановили, що у багатьох діагностованих учнів підліткового віку найбільш притаманно такі ціннісні орієнтації: здоров’я, вірні друзі, щасливе сімейне життя; вагоме значення мають також саморозвиток, робота над самим собою, постійне фізичне та духовне вдосконалення та самостійність, незалежність суджень та вчинків. А серед шляхів їх реалізації: вихованість, життєрадісність, чесність а також терплячість до поглядів та думок інших людей, уміння пробачати іншим їхні провини і самоконтроль, самодисципліна.

Формування ціннісних  орієнтацій – це складний і тривалий процес, він залежить від соціуму, зовнішніх умов, рівня розвитку культури, від самої людини, її бажань, мотивів та інтересів. Становлення чи якісна зміна ціннісних орієнтацій потребує довготривалого, систематичного впливу за допомогою засобів мистецтва. Таким чином висунута гіпотеза підтвердилась частково.

Результати дослідження дають можливість працівникам соціально-психологічно-педагогічної сфери по новому поглянути на становлення особистості старшого школяра, формування його ціннісних орієнтацій, поглядів переконань за допомогою мистецьких засобів

 

Список літератури

 

1. Абрамова Г.С. Практическая  психология. – М.: Академія, 1997. –  368с.

2. Анастази А Психологическое тестирование. – М.: Педагогика, 1982. – 279с.

3. Братусь Б.С. Аномалии  личности. – М.: Мысль, 1988. – 301с.

4. Бурлачук Л.Ф., Морозов  С.М. Справочник по психологической  диагностике. – К.: Наука, 1989.–  197с.

5. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение  в общую психологію: Курс лекцій: Учебное пособие для вузов. – М.: ЧеРо, 1997. – 210с.

6. Грузенберг С.О. Теория  катарсиса. Творчество как катарсис // Практична психологія і соціальна робота. – 2007. - №12. – с. 70 – 76

7. Грузенберг С.О. Теория  катарсиса. Творчество как катарсис // Практична психологія і соціальна робота. – 2008. - №1. – с. 69 – 80

8. Кон И.С. Ребьонок и  общество: Историко-этнографическая  перспектива. М., 1988. – 332с.

9. Лозовий В.О. Основи  естетики. – К.: Вища школа, 2005. –  275с.

10.   Маклаков А.Г. Общая психология. – Спб.: Питер, 2001. – 592с.

11.   Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальна література», 2004. – 272с.

12.   Орбан Л.Э. Становление личности. – М.: Наука, 1992. – 68с.

13.   Простір артотерапії. Збірник наукових праць. Вип. 1(3). 2008

14.   Романець В.А. Психологія творчості: Навч. Посібник. 3-тє вид. – К.: Либідь, 2004. – 288с.

15.   Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, 1998. – 800с.

16.   Соціальна психологія : навчально-методичний посібник / Л.Е. Орбан, В.Д. Хрущ. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет, 1994. – 100с.

17.   Соціальна робота в Україні: Навчальний посібник / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, О.І. Янкович, З.П. Бондаренко, Т.Л. Лях; Луган. держ. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка; Християнський дитячий фонд. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ДЦССМ, 2004. – 256с.

18.   Старовойтов А.В. Содержательные и процесуальныэ особенности арттерапии // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. - №5. – с. 70 – 72

19.   Талько М. Діагностика ціннісних життєвих орієнтацій у старшокласників // Соціальний педагог. – 2008. - №7. – с. 27 – 42

20.   Терлецька Л. Психокорекція засобами малюнку. – К.: Главник, 2007. – С.144

21.   Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й. Капської. – К., 2000. – 372с.

22.   Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і замежами буденності. – К.: Либідь, 2003. – 376с.

23.   Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 574с.

24.   Фромм Э. Искусство любить: исследование природы любви. – М., 1990. – 60с.

25.   Яновський М.І. Психологічний вплив мистецтва на людину // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. - №4. – с. 19 - 22

 

 

2.3 Аналіз та підсумки експерименту 
З метою перевірки нашої гіпотези та визначення результативності організованої освітньо - виховної роботи з досліджуваного питання нами було проведено порівняльний (контрольний експеримент). Зміст завдань повторював констатуючий експеримент. Як результат ми отримали наступні показники:

№ п/п	Прізвище,     ім’я дитини	Творча     активність,     інтерес	Уміння     співставляти    і порівнювати	Знання про     навколишню дійсність	Загальна оцінка
1.	Хміль Сергій	+	+-	+-	В
2.	Кіпоренко Катерина	-	+-	+	С
3.	Дзюба Аня	+	+	+	В
4.	Семененко     Роман	+-	+-	+	С
5.	Коваль Даша	-	-	+	Н
6.	Маркова Оля	-	-	+	С
7.	Нагорна Олена	-	-	+	С
8.	Поколодний Дмитро	+	+	+	В
9.	Єна Микита	+	+	-	С
10.	Ситнік Яна	+	+	+	В
11.	Ткаченко Андрій	-	-	+	С
12.	Тільний Олег	+	+	+	В
13.	Хоменко Сергій	-+	-+	+	С
14.	Близнюк Богдан	-	-	+	Н

 
 
У відсотках це становить: 
 
 
Як показують підсумки нашого експерименту, майже всі діти добре ознайомлені з різними видами образотворчого мистецтва емоційно реагують на декоративне мистецтво, яке характеризує яскравість і багатство кольорів, гармонійність кольорових поєднань, чіткість і продуманість форми, простоти композиції. А саме: вишивка, кераміка, декоративний розпис. За допомогою основних жанрів мистецтв проходить формування особистісного ставлення дітей до тих чи інших творів. Вони через емоційні почуття, захоплення красою розуміють, що все намальоване взяте з життя-квіти, листя, бутони та інше. Тож під час розглядання творів мистецтва вихователям потрібно допомогти дітям виділяти основну композицію, кольорове поєднання, ритм. Направити увагу дітей, розвивати уяву і естетичний смак в гармонійному поєднанні на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності-малювання, ліплення, аплікацію.  
 
Як бачимо найважливішими результатами опанування мистецької діяльності було те, що діти усвідомили себе суб’єктом творчості, митцями, здатними не лише відтворювати здобули враження, а й інтерпретувати їх, збагачувати власним досвідом, творчо самовиражатися у різних видах художньої діяльності. 
 
 
Загальні висновки 
 
На основі аналізу наукових джерел та спеціальної літератури загальна характеристика проблеми дослідження становлення особистості дітей старшого дошкільного віку є опанування мистецької діяльності, усвідомлення дитиною себе суб’єктом творчості, митцем, здатним не лише відтворювати здобути враження, а й інтерпретувати їх, збагачувати власним досвідом, творчо самовиражатися у різних видах художньої діяльності.  
 
Основна мета естетичного виховання – виховання культури почуттів – як естетичних і моральних, так і специфічних для мистецької діяльності (почуття ліній, форми, кольору, ритму, композицій, інтонацій тощо.) 
 
Специфіка мистецької діяльності дошкільника полягає в обмеженості її технологічного аспекту з одного боку, в поєднанні з буянням дитячої фантазії, нескінченним рядом художніх образів із другого. Самобутність останніх визначає мистецьку цінність духовних і рукотворних витворів дошкільнят, становить суть дитячої творчості. Формування в дошкільному віці умінь та навичок мистецької діяльності є засобом естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку. Головне завдання – розвинути у дитини сприятливість як базову особистісну якість, прищепити здатність «приймати», «передавати», «трансформувати», тобто бути споживачем і творцем культури. 
 
Тож послідовність навчально-виховної роботи в різних видах мистецької діяльності має такий вигляд: виховання емоційно-чуттєвої сфери – засвоєння елементарної інформації – оволодіння уміннями та навичками (технічними прийомами, засобами художньої виразності кожного виду мистецтва) – творча самореалізація дитини (образотворення у різних видах художньої діяльності, через різноманітні техніки, в роботі з різним матеріалом). 
 
Образотворча діяльність старших дошкільнят безпосередня; створювані ними образи наївні, за своєю декоративною яскравістю нагадують фольклорні. Діти не стільки прагнуть чітко передавати в малюнку риси й властивості об’єктів, скільки активно «входять в образ», «проживають» його, ніби оживляють мазок, лінію, форму. Обираючи кольори фарб, вони керуються насамперед своїм емоційним ставленням до художнього образу, настроєм, певним життєвим враженням. 
 
Твори образотворчого мистецтва, як засоби формування особистості старших дошкільників дозволяє дітям у лініях, фарбах, композиції дізнаватися про почуття й помисли художника, зрозуміти, яку важливу роль відіграють художні засоби в створенні того чи іншого образу. Це розвиває в дітей інтерес до творів мистецтва, вони можуть охарактеризувати героїв, дати назву картинам. Навчання включає розвиток уміння бачити, розуміти художній образ живописного твору, бачити в картині головне, уміти розповісти про неї. Паралельно йде робота щодо збагачення мовлення дітей виражальними засобами (метафорами, епітетами) розвитку вмінь будувати промову, використовуючи речення різних типів, дотримуючись структури. 
 
Мета становлення особистості засобами художніх творів в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу. 
 
Заняття з образотворчого мистецтва мають важливе естетичне виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більш уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.  
 
Введення в програму поширені заняття з образотворчого мистецтва допоможуть виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і естетично обізнаним.  
 
Експериментально перевіривши вплив творів образотворчого мистецтва на становлення особистості старших дошкільників виявив що майже всі діти добре ознайомлені з різними видами образотворчого мистецтва емоційно реагують на декоративне мистецтво, яке характеризує яскравість і багатство кольорів, гармонійність кольорових поєднань, чіткість і продуманість форми, простоти композиції. А саме: вишивка, кераміка, декоративний розпис. За допомогою основних жанрів мистецтв проходить формування особистісного ставлення дітей до тих чи інших творів. Вони через емоційні почуття, захоплення красою розуміють, що все намальоване взяте з життя: квіти, листя, бутони та інше. Тож під час розглядання творів мистецтва вихователям потрібно допомогти дітям виділяти основну композицію, кольорове поєднання, ритм. Направити увагу дітей, розвивати уяву і естетичний смак в гармонійному поєднанні на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності-малювання, ліплення, аплікацію. 
 
Як бачимо найважливішими результатами опанування мистецької діяльності було те, що діти усвідомили себе митцями, здатними не лише відтворювати здобули враження, а й інтерпретувати їх, збагачувати власним досвідом, творчо самовиражатися у різних видах художньої діяльності. 
 
Діти починають, вибірково ставитися до різних видів образотворчої діяльності, у них з’являються свої уподобання. 
 
Образотворча діяльність старших дошкільнят безпосередня; створювані ними образи наївні, за своєю декоративною яскравістю нагадують фольклорні. Діти не стільки прагнуть чітко передавати в малюнку риси й властивості об’єктів, скільки активно «входять в образ», «проживають» його, ніби оживляють мазок, лінію, форму. Обираючи кольори фарб, вони керуються насамперед своїм емоційним ставленням до художнього образу, настроєм, певним життєвим враженням. 
 
Вплив творів образотворчого мистецтва надає вагомого значення по формуванню відчуття художньої форми, образному мисленню. Вони пов’язані із зоровим сприйманням, умінням спостерігати з цією метою періодично проводити уроки милування (природою, картинами, спілкуванню, виконанню розвивальних завдань, розгляду картин). 
 
Тож навчити дитину малювати можна, не всі це робитимуть однаково добре, творчо, та зображувати оточуюче зможуть всі. 
 
Оволодіння техніками малювання, сам процес художнього зображення є школою підготовки руки дитини до письма, пізнання оточуючого середовища, формування основ математики, розвитку психічних процесів, є лікувальною терапією психіки дитини, є підґрунтям діагностування інтелекту та психічного здоров’я дитини; розвитку мовлення. Тож малювання для дитини дошкільного віку – школа інтелектуального розвитку. Малювання – природна і приємна діяльність для дитини. Тож навчаймо дітей зображенню, бо все то їм на користь. 
 
Тож навчити дитину малювати можна, не всі це робитимуть однаково добре, творчо, та зображувати оточуюче зможуть всі. 
 
На мій погляд процес зображення для дитини, це не лише розвага, процес самовираження, значно більше. 
 
Оволодіння техніками малювання, сам процес художнього зображення є школою підготовки руки дитини до письма, пізнання оточуючого середовища, формування основ математики, розвитку психічних процесів, є лікувальною терапією психіки дитини, є підґрунтям діагностування інтелекту та психічного здоров’я дитини; розвитку мовлення. Тож малювання для дитини дошкільного віку – школа інтелектуального розвитку. Малювання – природна і приємна діяльність для дитини. Тож навчаймо дітей зображенню, бо все то їм на користь.