Проектні технології як компонент інноваційної діяльності ПТНЗ

Проектні технології як компонент інноваційної діяльності ПТНЗ

Розвиток системи професійно-технічної  освіти вимагає від педагогічної науки і практики вивчення і впровадження інноваційних технологій у процес навчання та виховання на рівні всіх навчальних ланок. Інноваційні тенденції в професійно-технічній освіті пов’язані із загальними процесами, які відбуваються в суспільстві окремої держави та всього світового співтовариства. У наш час значно зросли вимоги до особистості. Сучасна молода людина повинна мати здатність до самовизначення в світі, вміння приймати обґрунтовані рішення щодо свого особистісного і професійного життя, бути активною і мобільною у мінливих життєвих обставинах, готовою до самовдосконалення та самоосвіти, толерантною у стосунках з іншими людьми. В умовах так званої традиційної системи навчання дуже часто не виховується відповідальне ставлення до власного розвитку і освіти. Як протилежність до традиційної системи навчання виникло поняття інноваційного навчання, яке має на меті забезпечити відповідність якості освіти новим реаліям життя.

Особистісно орієнтована  освіта спростовує одномірний підхід до педагогічних явищ і процесів, а  гуманізація всіх видів відношень усередині вітчизняної системи освіти стверджується як прерогатива у створенні інноваційного освітнього простору в країні, особливого роду комунікативного «поля можливостей». У такому «полі можливостей» кожен із учасників освітнього процесу активізує свої здібності, ініціює самореалізацію і самопрояв інтелектуального і творчого потенціалу. Таким унікальним «полем можливостей», а також ефективним інструментом інноваційних перетворень професійно-технічної освіти можуть бути проектні технології.

Метод проектів, або «метод проблем», виник у другій половині ХІХ ст. в школах США. Поширився на початку ХХ ст. в таких країнах, як Бельгія, Італія, Німеччина, Нідерланди, Фінляндія завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням. Відомий педагог та філософ Джон Дьюї розробив ідеї активізації доцільної діяльності учня у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях як засіб навчання. Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку ХХ ст. У 1905 році під керівництвом С.Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно впроваджувати проектні методи у практику викладання.

Під проектною діяльністю слід розуміти цілеспрямовану діяльність зі створення навчального, освітнього, педагогічного, культурного, технічного або виробничого продукту. Такими продуктами можуть бути різного роду  функціональні моделі, науково-дослідницьки розробки, творчі роботи, публікації, програмне забезпечення тощо.

Цікавим прикладом проектної  діяльності є завдання, яке отримають  стажери відомої компанії «Мерседес  – Бенц». Молодим спеціалістам пропонується створити діючу модель будь-якого (за вибором) автомобіля цієї марки. Починати роботу слід з «нуля», в розпорядженні стажерів лише набори запасних частин та інструменти, навіть немає технічних описів і креслень. Винагородою кращим робочим групам служить можливість подальшої роботи в компанії, а також створена ними модель, вартість яких сягає десятки тисяч доларів.

Щодо загального розуміння в педагогіці метод проектів – це організація навчання, за якою учні набувають знання і навички в процесі планування й виконання практичних завдань. Використання проектів у навчанні – це технологія, яка передбачає застосування різних методів та форм організації навчального процесу. Його концептуальними положеннями є:

• розумний баланс між теоретичним, академічним та прикладним знанням;
• розв’язання індивідуально або в підгрупі проблеми, яка вимагає інтегрування знань з різних галузей науки, техніки, творчості, синтезу знань з педагогіки, психології, соціології та інших наук;
• конкретний «відчутний» результат проекту, що змінює якість життя учасників на краще;
• добровільність, зацікавленість участі в проектній діяльності.

Для того щоб зрозуміти, що є проектним навчанням, слід виходити із супротивного, тобто чим воно не є в сучасній освіті:

• проектне навчання – це не передача певної суми знань, учень при роботі над проектом намагається грамотно виконати самостійно обрану роботу;
• проектне навчання – не форма контролю навчальної діяльності учнів, учні самі зацікавлені адекватно представити свою роботу всім зацікавленим;
• при проектному навчанні немає певної, строго заданої форми організації навчального процесу ( урок), учні самостійно нормують свою діяльність;
• проектне навчання – не закрита форма організації навчального процесу, тут немає таких замкнутих структур як класи, освітній процес відкритий і вільний, він цілком обумовлений внутрішньою мотивацією учня;
• проектне навчання  не є додатковим до базової, основної освіти, зв'язок пізнавальної і трудової діяльності здійснюється в єдиному освітньому процесі.

Наведемо декілька прикладів навчальних проектів:

   1) Проект «Всесвіт і шляхи його еволюції» для учнів ІІ курсу ПТНЗ, який є інтегрованим з предметів астрономія, фізика, біологія, інформатика; проект виконується протягом 2 місяців, учасники поділяються на групи: «Фізики», «Астрономи», «Біологи»; результатом роботи над проектом є презентація в електронному виді, розміщення інформації на сайті в Інтернеті та печатна публікація.

2)Проект «Математика в моїй професії» для учнів ІІ курсу ПТНЗ Учні збирають статистичну інформацію про необхідність вивчення математики в професійному навчанні та зокрема в галузі будівництва. За результатами роботи над проектом готується інформаційний бюлетень та розробляються веб-сторінки з малюнками та статтями для училищного веб-сайту.

3) Проект «Зарубіжний куточок в твоєму місті» для учнів І-ІІ курсів ПТНЗ, предмети - історія, іноземна мова, географія, інформатика; учасники проекту поширюють через Інтернет опис «куточка рідного міста» ( вулиця, будинок, пам’ятник), якимсь прямо чи дотично пов’язаного з закордонною країною.

Яким чином реалізується навчальний проект?

Перший етап: ЗАДУМ - обирається провідна ідея проекту, мета проекту, основні проблемні питання та завдання проектної діяльності, відбувається планування проекту та прогнозується  кінцевий результат. Все це робиться учнями самостійно, завдання педагога – допомагати та проконсультувати.

Другий етап: ПІДГОТОВКА – учасники проекту визначають потрібні ресурси та шляхи здійснення своїх задумів. До ресурсів належать: інформація, обладнання, приміщення, матеріали, енергія, час, грошові кошти а також виконавці.. Комбінувати та організовувати ці ресурси учні мають таким чином, щоб максимально використати їхній потенціал та властивості. На цьому етапі затверджується тема проекту і виконується календарне планування роботи, всередині проектної групи створюються робочі мікрогрупи.

Третій етап: ЗДІЙСНЕННЯ – виконання проекту має здійснюватися учнями самостійно. Педагог – куратор проекту – постійно налаштовує учнів на роботу, надає їм допомогу в складних ситуаціях. Роботу учням слід представляти в найбільш привабливій, з їхньої точки зору, формі, а також правильно обирати методи мотивації.

Четвертий етап: АНАЛІЗ – якщо учні досягли успіху, то можна зробити висновок про те, що їхній задум здійснився, що було прийнято правильне рішення та обрана відповідна ціль. В іншому випадку їм слід, опираючись на набуті знання, обговорити, якою була причина невдачі, з тим, щоб уникнути їх у подальшій діяльності. При підбитті підсумків роботи над проектом, учні також представляють свої результати іншим. Робота над проектом закінчується написанням повного звіту, аналізом проведеної роботи, створенням презентації проекту.

Оволодіння педагогами та іншими працівниками освіти проектними технологіями дозволить більш професійно здійснювати власну освітню  діяльність, готувати учнів до творчої самостійної роботи у формі учнівських проектів, що містять елементи наукової дослідницької роботи:

• визначення проблем і задач діяльності;
• висування гіпотез;
• визначення методів дослідження;
• збір, систематизація отриманих даних;
• підведення підсумків;
• оформлення результатів;
• представлення готових проектів.

Слід зазначити, що саме наявність реального кінцевого  результату роботи над проектом (модель, науково-дослідницька публікація, реферат, інформаційний продукт, навіть художній твір) позитивно відрізняє метод проектів від інших освітніх технологій. При цьому кожен учасник проектної діяльності, незалежно від свого базового рівня та індивідуальних здібностей, вносить свій особистісний вклад до створення кінцевого освітнього продукту, індивідуально планує свою участь у проекті, створює свою особистісну освітню траєкторію. 

Проектні технології дають учневі можливість бути справжнім суб’єктом своєї освітньої діяльності, здійснювати власну педагогічну діяльність, що має індивідуальний, автономний характер.

Проектна діяльність радикально змінює зміст освіти, який повинен конструюватися з орієнтацією  на кінцевий продукт ( результат комбінованої – автономно-спільної і практично-пізнавальної діяльності учня) і його практичні досягнення, а не на рівень засвоєних знань, оцінюваний учителем.

Ефективна організація  проектування, як особливого типу інтелектуальної  діяльності, вимагає:

• наявності освітньої проблеми, достатньо складної та актуальної, щоб задовольнити навчальні запити та життєві потреби учнів;
• дослідницький характер пошуку розв’язання проблеми, висунення та перевірки гіпотез, обґрунтування висновків;
• емоційної забарвленості навчального процесу, створення ситуації успіху (зацікавленості, подиву, бажання дослідити поставлену проблему);
• активізації психічної діяльності учнів (мислення, увага, пам'ять, мовлення, рівень вольової активності);
• структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;
• моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми;
• самодіяльний характер творчої активності учнів;
• практичне і теоретичне значення результату та готовність до застосування цього результату;
• широке використання на уроках парної і групової форми організації навчальної діяльності учнів;
• гуманізацію взаємодії вчителя і учня, міжособистісного спілкування; підтримання стосунків відвертості, довір’я, поваги один до одного, створення соціально-педагогічних умов для самоствердження кожної дитини в учнівському колективі;
• стимулювання учнів до висунення альтернативних припущень і здогадів;
• створення учням умов застосування нових уявлень до осмислення широкого кола ситуацій і явищ для оцінки їхнього прикладного значення;
• підведення підсумків проектної діяльності, щоб учні усвідомили свої успіхи і недоліки. 

Новою характерною рисою  проектних технологій стало те, що вони почали розповсюджуватися як по горизонталі, так й по вертикалі. Наприклад, якщо його використовувати в педагогіці, то він в рівній мірі є ефективним як для інноваційного навчання учнів, так й для професійного зростання педагогів та адміністраторів освіти. Тому доцільним при втіленні цього методу в профосвітянську практику починати саме з викладацького складу та з управлінців освіти, що надасть їм змогу не тільки в повній мірі засвоїти цей метод, але й самим значно підняти свій професійний рівень та якість своєї праці.

 Педагог, як учасник  роботи над проектом, усвідомлює власну педагогічну місію – змінити на краще якість життя своїх вихованців, виховати потребу у саморозвитку, у змістовній життєтворчості. Педагог–проектор прагне до експериментування, до самовдосконалення, він ініціативний, активний, креативний, компетентний, має розвинену проектно-конструктивну свідомість. Педагог також здатний оцінити нові ідеї, використовувати їх в своїй роботі, а головне, спроможний створити свій власний творчий проект, свою освітню технологію. Тому сучасна педагогічна культура, взагалі інноваційна культура одним зі своїх показників має проектну культуру.

   Для педагога  участь в проектній діяльності  дозволяє:

1. засвоїти проектний спосіб як засіб розвитку освітнього простору та втілення інновацій в освіту та в виробництво;
2. розвинути свою культуру та професійну компетентність в рамках проектної, конструкторської й управлінської діяльності;
3. створити умови для саморозвитку, самоорганізації, самореалізації кожного учасника освітнього процесу.

Як показує досвід, проектні методи є результативними при підготовці  роботи педагогічних рад, науково-практичних конференцій, при роботі над навчальними планами та програмами, при реалізації різних стратегічних завдань інноваційного розвитку освіти. Вони мають суттєві переваги порівняно з іншими засобами педагогічної творчості – такі, як:

• пряме звертання до професійного педагогічного досвіду, методики і дидактичної системи навчання;
• освоєння інформаційних технологій як інструментів створення педагогічного проекту;
• створення у результаті проектної діяльності освітніх або педагогічних продуктів, об’єднаних єдиною педагогічною метою і єдиним технологічним середовищем, яке можна відразу використовувати у проектній діяльності педагогів;
• ґрунтування навчання на принципах партнерства між педагогами та учнями, між керівниками проекту та слухачами – саме такий стиль спілкування педагог може потім перенести в свою практику;
• пріоритет самостійності в одержанні і формуванні нових знань;
• системність навчання, що припускає встановлення відповідності між цілями, змістом, методами і засобами ( технологією ) та результатом навчання;
• самодіагностика, самооцінка результату (експертиза якості освіти на основі освітніх стандартів);
• створення оптимальних умов  для самореалізації педагога, його індивідуальної роботи, спрямованої на удосконалювання професійної майстерності.