Психофізіологічні особливості розвитку дітей середнього шкільного віку в умовах хореографічного навчання

 

Психофізіологічні особливості розвитку дітей середнього шкільного віку в умовах хореографічного  навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Психофізіологічний розвиток дітей середнього шкільного           

віку…………………………………………………………………………….. 5

            1.1. Особливості фізичного та психічного розвитку дітей середнього

             шкільного віку……………………………………………………….. 5

            1.2. Протиріччя розвитку дітей середнього шкільного віку……… 11

РОЗДІЛ 2. Психофізіологічний розвиток дитини середнього шкільного віку за умов хореографічного навчання ..................................................... 19

            2.1. Сутність психофізіологічного розвитку дитини під час занять   

            хореографією.………………………………………………………… 19         

            2.2. Розвиток особистості підлітка у дитячому колективі  .............. 24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність  роботи. Наука про організм дитини – це найтяжчий розділ науки про людину. Якщо зрілий організм дорослої людини представляє собою відносно однорідну систему складних функцій, то відносно організму дитини таке твердження є не дійсним. Саме слово – дитина – потребує обов’язкового пояснення, про який вік дитини ідеться мова. Середній шкільний вік є найбільш цікавим для дослідження розвитку дітей на уроках з хореографії.

 Під час визначення цілей на заняттях з хореографії, необхідно враховувати особливості психофізіологічних якостей дитини: сили, швидкості, витривалості та спритності. В той час як сила - це майже цілком фізична якість організму. Вона безпосередньо залежить від об’єму та якості м’язової маси і тільки другорядним чином від інших обставин. Швидкість - дуже складна якість, у складі якої є дещо від фізіології та психології. Іще більш складна якість – витривалість. Вона цілком базується на дружній кооперації усіх органів та систем тіла. Та найбільш складна та комплексна якість – це спритність. Про неї уже складно сказати, чого в ній більше – фізичного чи психічного. У всякому разі, спритність – це функція, управління, а у зв’язку з цим головне місце для її здійснення займає центральна нервова система.

У середньому шкільному  віці найбільшого результату можна  досягти у розвитку швидкості та спритності, що пов’язано з активним становленням опорно – рухової, центральної нервової системи та вестибулярного апарату. Ці аспекти у своїх працях розглядали Безруких М.М, Сухарєв А.Г,        Макарова Г.А, Фомін Н.А. та ін. Але дослідження проводилися здебільшого з точки зору фізичної культури та спорту. З позиції ж хореографії матеріалу, що стосується цього питання досить мало. Саме тому темою нашого дослідження ми обрали психофізіологічний розвиток дітей середнього шкільного віку в умовах хореографічного навчання.

Мета роботи є дослідити та проаналізувати психофізіологічні особливості розвитку дітей середнього шкільного віку та прослідкувати їх розвиток на уроках з хореографії.

Згідно до мети можна виділити завдання роботи:

• дослідити особливості психічного та фізіологічного розвитку дітей середнього шкільного віку;
• визначити протиріччя, які виникають у розвитку дітей цього віку;
• проаналізувати сутність психофізіологічного розвитку дітей середнього шкільного віку на заняттях з хореографії;
• розглянути розвиток особистості підлітка у дитячому колективі.

Об’єктом  роботи є вікова психологія та фізіологія.

Предметом роботи є особливості психофізіологічного розвитку дітей середнього шкільного віку.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ  РОЗВИТОК ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

 

 

1.1. Особливості фізичного та психічного розвитку дітей середнього

шкільного віку

 

 

Середній шкільний або підлітковий вік є одним з найтяжчих та суперечливих стадій розвитку дитини, так як у цей період відбувається становлення багатьох функцій, якостей, особливостей її організму та особистості. Тому він являється цікавим для дослідження та аналізу.

У підлітковому віці відбуваються кардинальні зміни організму дитини на шляху до біологічної зрілості. Ці зміни зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Статеве дозрівання впливає на появу почуття власної дорослості, появу інтересу до представників протилежної статі, пробудження нових романтичних почуттів і переживань. [4, с. 320]

Активізація діяльності гіпофізу спричиняє інтенсивний  фізичний і фізіологічний розвиток. Прискорюється ріст тіла в довжину. У дівчаток цей процес розпочинається з 11 років, що на 2 роки раніше, ніж у хлопчиків. У зв'язку з бажанням подобатися представникам протилежної статі, така різниця призводить до появи цілого комплексу переживань, особливо у хлопчиків.

Зміцнюється м'язово-скелетна система, зростає фізична сила. Але  ріст хребта відстає від темпу росту тіла в довжину. Можна відмітити порушення пропорцій тіла. Простежується невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи. Тому часто порушується робота серця, спостерігається швидка втомлюваність. Здійснюється перебудова моторного апарату. Часто втрачається гармонія в рухах, вміння володіти власним тілом. У підлітків може з'являтися протест проти таких змін зовнішності та формуватися гіпертрофований образ фізичного "Я".

Перебудова  нейрогуморальних співвідношень стає основою загальної неврівноваженості підлітка, вразливості, роздратованості.

Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період має  принципові відмінності від ситуацій розвитку в дитинстві. Тепер уже  інакше розставляються акценти між  сім'єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до навчання займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка.. Відбувається подальша соціалізація "Я" особистості: усвідомлення своїх прав і обов'язків, прагнення завоювати статус дорослого. Підліток залучається до життя дорослих, вступає в різні громадські організації.

Провідний вид  діяльності - інтимно-особистісне спілкування.

Основні новоутворення: почуття дорослості, потреба в самореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя.

Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і, разом  з тим, відсутність соціального  досвіду; відмінності між фізичною і соціальною зрілістю підлітка. [20, с. 30]

У підлітковому віці продовжується інтелектуалізація  всіх психічних процесів. Вчителі  та батьки більше апелюють до розуму дитини, ніж до почуттів. Продовжує інтенсивно розвиватися теоретичне мислення. Підліток уже вміє оперувати гіпотезами, розвиваються такі мислительні операції, як класифікація, аналогія, узагальнення. Це дозволяє підлітку аналізувати абстрактні ідеї. Проявляється рефлексивний характер мислення. Саме завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється здатність до самоаналізу. Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки, схильності до експериментування.

Активно засвоюються  процеси запам'ятовування, оволодіння способами і прийомами учіння. Розвивається логічна пам'ять, у результаті чого вповільнюється розвиток механічної пам'яті. Процес запам'ятовування зводиться до встановлення логічних зв'язків усередині матеріалу.

Сприймання  ускладнюється, розвивається післядовільна увага. Підліток здатний тривалий час утримувати увагу на певному об'єкті.

Зв'язок уяви з  теоретичним мисленням сприяє розвитку творчості. Діти починають писати вірші, музику, створюють авіамоделі тощо. Уява в цей період обслуговує бурхливе емоційне життя підлітка. Активно  розвивається читання, монологічне і писемне мовлення. Розвиваються комунікативні здібності учнів.

Сфера пізнавальних інтересів підлітків виходить за межі школи і перетворюється в  сферу пізнавальної самодіяльності. Незадоволеність собою стає джерелом активності та самоосвіти.

Ставлення до вчителів диференціюються. В свою чергу ставлення до навчального предмета залежить від ставлення до вчителя. Головне для підлітка на уроці - спілкування. Зменшується заглибленість у навчання. Зростають індивідуальні відмінності між дітьми.

Для підліткового віку характерним є пріоритет дитячої спільноти над дорослою. Спілкування з однолітками є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі спілкування засвоюються норми моралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх і поваги один до одного. Переорієнтація спілкування з дорослими на спілкування з ровесниками здійснюється тому, що це:

- важливий канал  інформації для підлітків;

- специфічний  вид міжособистісних відносин, у  процесі яких підлітки здобувають  навички соціальної взаємодії, формуються уміння підпорядковуватися колективній дисципліні, виробляються комунікативні навички;

- специфічний  вид емоційного контакту, в процесі  якого здійснюється взаємодопомога, переживається почуття солідарності.

Для підлітка характерними є дві важливі протилежні потреби:

1) потреба бути  самому, потреба територіальної  автономії (приватизація);

2) потреба приналежності  до групи, бути в компанії, бути таким, як усі (афіліація).

Будь-який шкільний клас диференціюється на групи, зокрема:

1) існує соціальний поділ;

2) складається особлива внутрішньо шкільна і внутрішньо-класна ієрархія, заснована на офіційному статусі учнів;

3) відбувається  диференціація авторитетів, статусів  на основі неофіційних цінностей,  прийнятих в учнівському середовищі.

Відповідно, у школярів зустрічається три різних види взаємин: зовнішні, ділові контакти; товариські взаємини, які сприяють взаємообміну знаннями, уміннями, навичками; дружні зв'язки, які дозволяють вирішувати певні питання емоційно-особистісного характеру. На перше місце виходять товариські відносини. Взаємини з ровесниками базуються на нормах рівноправ'я. В групах підлітків встановлюються відносини лідерства. [27, с. 44-45]

До закінчення підліткового віку з'являється потреба  мати близького друга. У дівчаток потреба в дружніх відносинах виникає на півтора - два роки раніше, ніж у хлопчиків. Дівчата більш емоційні. Підлітки частіше вибирають друзів власного віку. У визначенні дружби переважають два мотиви - вимога взаємодопомоги і вірності та очікування співчуття і розуміння зі сторони друга.

Основна особливість  підліткового віку - перебудова взаємин  з дорослим, яка пов'язана з  появою почуття дорослості.

Однією з  основних потреб стає потреба у звільненні від контролю і опіки батьків, вчителів, старших. Це період емансипації дитини від батьків. Емансипація може бути емоційною, поведінковою, нормативною. Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві.

Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими є: різниця у досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії.

Найкращі взаємини з батьками складаються, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Він характеризується тим, що батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і обговорюють їх з підлітками; влада батьків використовується лише в міру необхідності; цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила, але не вважають себе безгрішними; вони прислухаються до думки дитини, але не виходять лише з його бажання.

Ще одна проблема у спілкуванні з дорослим - це змістовий бар'єр. Він характеризується тим, що дитина ніби не чує, що говорить їй дорослий. Втрачається виховне значення слова. Щоб запобігти утворенню змістового бар'єру не варто багаторазово повторювати одні й ті ж вимоги, на які підліток не реагує. Необхідно, щоб вимога відповідала внутрішній позиції. Підлітки виконують усі вимоги дорослого, які роблять їх у своїх очах більш самостійними.

Вчитель повинен  перейти на новий стиль спілкування  з підлітком, ставитись до нього  як до дорослого, передати підлітку відповідальність за свої вчинки і надати свободу дій. Для цього важливо встановити дружні взаємини з підлітком, будувати спілкування на основі взаємної поваги.