Психофізіологічні особливості розвитку дітей середнього шкільного віку в умовах хореографічного навчання

  Дитячий колектив, який існує в сучасній загальноосвітній школі являє собою багатопланову систему, всередині якої діти можуть бути членами об'єднань, різних за характером і тривалістю існування. 
Важливу роль відіграє характер взаємин, які складаються між дітьми у зміненні структури постійних і тимчасових об'єднань, що проводить всіх школярів через положення керівників і виконавців, формуючи вміння командувати товаришами і підкорятися товаришеві, створюючи розгорнуту мережу різноманітних зв'язків, відносин. [13, с. 175-186]

Особливе місце в  кріпленні між колективних зв'язків займає цілеспрямоване створення тимчасових об'єднань, що дозволяють організувати діяльність дітей в невеликих групах, яким доручається виконання короткочасних справ. Психологічна своєрідність цих груп полягає в тому, що школяр в такому об'єднанні, що нараховує зазвичай лише кілька дітей, постійно перебуває під впливом громадської думки товаришів і не може ухилитися від прийнятих норм поведінки. Крім того дітям легше здійснювати самостійне керівництво невеликим числом однолітків. 
           Але головне полягає в тому, що тільки в невеликих групах кожна дитина може визначити для себе такий стан у спільній роботі, при якому він здатний прикласти всі свої знання, сили і здібності, тобто виникає можливість для кожного виділити свою роль у загальній діяльності, найбільшою мірою адекватну його індивідуальним нахилам. 
До числа важливих моментів в організації дитячого колективу відноситься різновікові побудови контактних об'єднань школярів. Різновіковий склад дитячих колективів нівелює зазвичай існуючу в об'єднанні однолітків тенденцію замикатися в колі групових інтересів. Дитина відчуває вплив кожної такої групи і, займаючи в ній певне місце, в той же час сам впливає на оточуючих, оптимізуючи власний розвиток.

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, після проведеного дослідження, виявилося, що середній шкільний вік є оптимальним для впливу фізичного навантаження на уроках з хореографії, коли найбільш інтенсивно формуються основні ланки опорно-рухової системи та рухових якостей. Великими потенційними можливостями для вдосконалення рухової системи володіють підлітки. Це підтверджують яскраві приклади досягнення підлітків у заняттях танцями чи балету, де ми можемо спостерігати надзвичайно високі прояви координації рухів. Разом з тим варто зауважити, що цей вік характеризується значними перебудовами у функціонуванні організму, що пов’язано зі статевім дозріванням. Тому для підлітків хлопчиків та дівчат, які не займаються хореографією, потрібно дозувати навантаження, які пов’язані з виявленням максимальної сили та витривалості. При врахуванні функціональних можливостей дитячого організму хореографічне навантаження мають надзвичайно сприятливий вплив на фізичний та розумовий розвиток дитини.

Заняття  хореографією є ефективним засобом вдосконалення рухового апарату дитини середнього шкільного віку. Вони лежать в основі будь-якої рухомої навички. Під впливом вправ формуються закінченість та стійкість усіх форм рухомої діяльності людини. Фізіологічний зміст вправна уроках хореографії зводиться до створення динамічного стереотипу. У початковий період виконання вправ має місце широко розповсюджене збудження в корі великих півкуль головного мозку. У дієвий стан залучається велика кількість м’язів, рухи учня є незграбними, метушливими, хаотичними. При цьому скорочуються багаточисленні м’язові групи, які часто не мають ніякого відношення до даного рухового акту. У наслідок цього розвивається гальмування, знижується м’язова працездатність.

У процесі вправ широко розповсюджене коркове збудження концентрується в обмеженій групі м’язів, безпосередньо пов’язаних з цим рухом чи руховим актом, створюється центр стаціонарного збудження, від чого рухи стають більш чіткими, вільними, координованими та більш економічними в плані витрат часу та енергії.

На завершальній стадії формується стійкий стереотип, по мірі повторення вправи рухи стають автоматизованими, добре координованими, вони виконуються  тільки за рахунок сполучення тих  груп м’язів, які необхідні для даного рухового акту.

Систематичним тренуванням  досягається збільшення сили та корисної дії м’язів тіла. Під час системних занять хореографією у дітей-підлітків відбувається зменшення кількості сердечних скорочень, але збільшується систолічний та хвилинний об’єм крові при незначному прискоренні роботи серця.

Тобто, тренованість, яка  може бути досягнута засобами хореографічного  виховання дитини середнього шкільного  віку, призводить не тільки до фізичного  вдосконаленню дітей та зміцненню  їх здоров’я, вона відображається на розвитку вищих нервових функцій та психічних процесів, сприяє гармонічному розвитку особистості.       

Повноцінне формування особистості у підлітків відбувається тільки в невеликих групах, де кожна дитина може визначити для себе такий стан у спільній роботі, при якому він здатний прикласти всі свої знання, сили і здібності, тобто виникає можливість для кожного виділити свою роль у загальній діяльності, найбільшою мірою адекватну його індивідуальним нахилам.

   Отже, протиріч які виникають у розвитку дітей підліткового віку досить багато. Тому під час роботи з цим віком необхідно обережно, з розумінням та знанням особливостей їх розвитку підходити до співпраці з ними. Так як центральним моментом розвитку особистості у підлітковому віці є пізнання себе, формування на цій основі певного ставлення до себе, самоствердження, зміна самооцінки—усе це та багато інших явищ узагальнені в одному понятті: "самосвідомість".

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баришнікова Т. Основи хореографії/ Т.Баришнікова. – М. : Академія, 2001. - 272 с.

2. Безруких М. Вікова фізіологія. Фізіологія розвитку дитини/ М. Безруких. - М. : ВЦ «Академія», 2002. - С. 393-398.

3. Безугла Г. Координація музичного та хореографічного матеріалу в процесі здійснення музичного супроводу уроку класичного танцю / Г.Безугла // Вісник академії російського балету імені А.Я Ваганової. – 1991.  – № 7. – С. 142-151.

4. Бернштейн Н. Нариси з фізіології руху і фізіології активності/ Н. Бернштейн. - М. : Просвещение, 1966. - 349 с.

5.      Борисов А. Балетна школа / А.Борисов. – Самара : Луч, 1991. – 356 с.

6. Борисов-Дрондін О. Танець класичний: термінологія і пластична структура елементів екзерсису, навч. метод. посіб. / О.Борисов-Дрондін. – Самара : Луч, 2003. – 459 с.

7. Ваганова А. Основи класичного танцю / А.Ваганова. - М. : Мистецтво, 1984. - 342 с.

8. Вайнбаум Я. Гігієна фізичного виховання і спорту / Я.Вайнбаум, В.Коваль, Т.Родіонова. - М. : ВЦ «Академія», 2002. – 360 с.

9. Васильєв О. Етнофітнес і культура руху / О.Васильєв // Сучасні естрадні танці. – 2003. - № 1 (13). – С. 42-43.

10. Габріелова Є. Про хореографічну розминку в гімнастиці / Є. Габріелова // Гімнастика. - 1975. - № 1. – С. 34.

11. Грибанова М. Вправи для розвитку виворотності в початкових класах/ М.Грибанова // Вісник академії російського балету імені А.Я. Ваганової. – 1998. - № 6. - С. 23-27.

12. Дубровський В. Спортивна медицина / В.Дубровський. - М. : ВЛАДОС, 1999. – 567с.

13. Дубський Т. Народно-сценічний танець як особливий вид соціокультурної діяльності / Т. Дубський. - М. : Просвещение, 1991. - С.175-186.

14. Єрмолаєв Ю. Вікова фізіологія / Ю.Єрмолаєв. - М. : СпортАкадемПресс, 2001. - 444 с.

15. Іваницька І. Рухова активність і здоров'я дітей / І.Іваницький. - М. : Медицина, 1987. - С. 27-29.

16. Іваницький М. Анатомія людини з основами динамічної та спортивної морфології / М.Іваницький. - М. : Просвещение, 1985. – 432 с.

17. Котельникова Є. Біомеханіка хореографічних вправ / Є. Котельникова. - Л. : Мистецтво, 1986. – 431 с.

18. Лисицька Т. Хореографія в гімнастиці. - М.: ФІС, 1984.

19. Лук'янова Є. Дихання в хореографії / Є.Лук’янова. - М. : Луч, 1979. – 45 с.

20. Макарова Г. Спортивна медицина / Г.Макарова. - М. : Радянський спорт, 2002.- 267 с.

21. Немов Р. Психологія. Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / Р.Немов. - М. : ВЛАДОС, 2000. - С. 143.

22. Підкасистий П. Педагогіка / П.Підкасистий. - М. : Педагогічне товариство Росії, 1998.

23. Пономарьов Я. Психологія творчості і педагогіка / Я.Пономарьов. - М. : Педагогіка, 1976.- С.45-68.

24. Сухарєв А. Рухова активність і здоров'я підростаючого покоління / А.Сухарєв. - М. : Медицина, 1996. – 234 с.

25. Смирнов І. Мистецтво балетмейстера /І.Смірнов. - М. : Просвещение, 1986. - 192 с.

26. Тихвинський  С. Дитяча спортивна медицина. Керівництво для лікарів / С.Тихвинський. – М. : Медицина, 1991. - 559 с.

26. Тарасова Н. Теорія і методика викладання народно-сценічного танцю: навч. посіб. / Н. Тарасова. – СПб. : ІГПУ, 1996.- 478 с.

27. Фомін Н. Фізіологічні основи фізичного виховання / Н.Фомін. – М. : Искусство,1981. - С. 44-45.

28. Хендрікс К. Танцювально-рухова терапія / К.Хендрікс. - М. : Профиздат, 2004. - С. 64-69.

29. Холодов Ж. Теорія і методика фізичного виховання і спорту / Ж.Холодов, В.Кузнецов. - М. : Искусство, 2001. - С. 175-178.

30. Чистякова М. Психогімнастика / М.Чистякова - М. : Просвещение, 1995. - С. 48-54.

31. Шамін Л. Робота з самодіяльним колективом / Л.Шамін. - М. : Музика, 1983. - 184 с.