Розробка карток-завдань

ЗМІСТ

Вступ   3

Розділ 1. Роль контролю і оцінки у навчальній діяльності. Види та

методи контролю   5

1. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності .............. 5

1.2. Контроль результатів навчально-пізнавальної  діяльності учнів   7

 

Розділ 2. Розробка та методика використання  карток-завдань для контролю знань учнів з теми «Ремонт системи мащення двигунів»  11

2.1. Методика використання карток різних видів   11

2.2. План-конспект заняття з теми «Обслуговування та ремонт системи мащення двигунів»   12

Висновки  24

Література  26

Додатки

 

ВСТУП

Стрімкі зміни у суспільному  житті України та економічні перетворення потребують докорінної перебудови у підготовці кадрів для всіх галузей народного господарства. З погляду на це виникає реальна необхідність реалізації нових підходів у справі навчання та виховання студентської молоді.

Педагогічна освіта покликана забезпечувати  формування педагога, який здатний  підготувати майбутнього кваліфікованого  робітника, а також розвивати  особистість учня та виховувати в нього відповідальність за професійне майбутнє.

Вивчення автомобіля та його обслуговування в професійно-технічних навчальних закладах має велике значення для  підготовки учнів до практичної діяльності.

Автомобіль широко використовується не тільки в народному господарстві, але все більше і більше застосовується в побуті людей. Тому знання його будови і вміння обслуговування і керування корисні і необхідні людям різних професій.

Особливо необхідно знання будови двигуна, бо двигун – це серце автомобіля. У двигуні, що працює, багато деталей, які передають різні зусилля, стикаються й переміщуються одна відносно одної. На подолання сил, що виникають при цьому, витрачається частина потужності двигуна. Крім того, тертя призводить до нагрівання й спрацьовування деталей. Аби створити найкращі умови для роботи тертьових деталей двигуна, треба максимально зменшити сили тертя. Це досягається використанням для виготовлення деталей антифрикційних сплавів, якіснішим обробленням робочих поверхонь, застосуванням підшипників кочення. Головний і найефективніший спосіб зменшення сил тертя — введення шару мастила між тертьовими поверхнями. В цьому разі безпосереднє тертя робочих поверхонь деталей замінюється тертям шарів мастила між собою. Крім того, мастило охолоджує деталі, що змащуються, й забирає тверді частинки, які утворюються внаслідок спрацьовування тертьових поверхонь, запобігає корозії деталей, зменшує зазори. Таким чином, для зменшення сил тертя призначена система мащення.

Вчитель професійного навчання планує, як застосовувати різні методи і прийоми, найкраще подати матеріал з будови, технічного обслуговування та ремонту системи мащення двигунів, оцінити отримані знання.

Значну регулятивну роль у навчанні відіграє здійснення контролю за якістю оволодіння виучуваним матеріалом і спонукання учнів до самоконтролю.

У зв’язку з цим проблемність полягає в розробці карток завдань  для контролю знань учнів з теми «Ремонт системи мащення двигунів».

Тема дослідження: «Розробка карток-завдань для контролю знань учнів з теми «Ремонт системи мащення двигунів та методика їх використання на заняттях з виробничого навчання ».

Об’єкт дослідження: навчальний процес в ПТНЗ.

Предмет дослідження: методика використання карток-завдань для контролю  знань учнів з теми «Ремонт системи мащення двигунів».

Мета дослідження: розробити картки-завдання для контролю знань при вивченні теми «Ремонт системи мащення двигунів»

Завдання дослідження:

• проаналізувати методико-педагогічну літературу стосовно теми дослідження;
• з’ясувати роль контролю знань в навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• розробити картки-завдання контролю знань учнів при вивченні теми «Ремонт системи мащення двигунів».
• розробити заняття з теми «Обслуговування та ремонт системи мащення двигунів».

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Роль контролю  і  оцінки  у  навчальній  діяльності.  Види та методи контролю

 

1.1. Значення контролю знань у виробничому навчанні та його регулювання

 

Значну регулятивну роль у навчанні відіграє здійснення контролю за якістю оволодіння виучуваним матеріалом і  спонукання учнів до самоконтролю. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, шляхом проведення опитування, заліків та екзаменів. Самоконтроль реалізується у вигляді самоперевірок учнями ступеня засвоєння вивченого матеріалу, правильності виконання вправ шляхом зворотних дій, відповідності зробленого виробу еталону. Контроль і самоконтроль забезпечують функціонування зворотного зв'язку в навчальному процесі — одержання викладачем інформації про ступінь труднощів, типові недоліки, що викликає необхідність внесення змін до методів, форм, засобів навчання,[11, c.63].

Суть регулювання навчально-пізнавальної діяльності полягає і в тому, щоб  на кожній стадії навчання стежити  за її відповідністю цільовим установкам і завданням процесу навчання. Адже залежно від конкретних завдань навчання і особливостей матеріалу, що вивчається, на різних етапах процесу навчально-пізнавальна діяльність учнів матиме різний характер: в одному випадку головним буде осмислення і засвоєння теоретичних знань, в іншому — тренувальні вправи щодо застосування їх на практиці, ще в іншому — узагальнення і систематизація знань. Усе це впливає на загальну структуру навчального процесу і висуває на перший план то одну, то іншу групу навчальних завдань — пізнавальних дій.

Регулювання важливе й для врахування індивідуальних особливостей і здібностей учнів. Учням, які виявляють здібності  в навчанні, дають складніші або  додаткові практичні завдання з  метою сприяння їхньому розумовому розвитку. Учням, які відчувають труднощі, майстри приділяють більше уваги, допомагають їх подолати.

 

Оцінка викладачами і самооцінка учнями досягнутих у процесі навчання результатів є важливим стимулом навчання. Вони можуть сприяти формуванню мотиву, який тісно пов'язаний з інтересом до учіння, почуттям задоволення від успіхів, радістю від подолання труднощів і досягнення мети.

Оцінка і самооцінка дозволяють встановити відповідність досягнутих у процесі навчання результатів  поставленим цілям і завданням  навчання, відзначити успіхи учнів, виявити недоліки у їхній навчальній роботі, встановити причини відхилень, проектувати нові завдання.

Головною функцією методів контролю і самоконтролю є контрольно-регулювальна. Це означає, що контроль не повинен  відокремлюватися від навчального процесу, а бути компонентом, який виконує навчальні, виховні, розвиваючі, спонукаючі функції, [10, c.47].

Залежно від організації контрольних  зрізів, джерел інформації, способів одержання і обробки даних та ін. виокремлюють:

Метод усного контролю. Усний контроль здійснюється шляхом індивідуального і фронтального опитування. При індивідуальному опитуванні викладач ставить перед учнем декілька запитань, при фронтальному — серію логічно пов'язаних між собою питань перед усім класом. Правильність відповідей визначається викладачем, коментується. За підсумками контролю виставляються оцінки.

Метод письмового контролю. Здійснюється за допомогою контрольних робіт, письмових заліків, які можуть бути короткочасними (15—20 хв.) і протягом усього уроку.  Письмовий контроль відрізняється також глибиною діагностики (поверховий зріз чи ґрунтовний аналіз).

Метод лабораторного  контролю спрямований на перевірку вмінь учнів користуватися обладнанням, яке буде використовуватися на практично-лабораторних роботах.  До контрольних лабораторних робіт включають також письмові та графічні роботи, розв'язання експериментальних та проблемних задач, які потребують проведення дослідів.

Меmoд машинного (програмованого) контролю. Здійснюється за допомогою електронно-обчислювальної техніки і контролюючих програм. Комп'ютер є найоб'єктивнішим контролером при вивченні всіх навчальних предметів. Програми для контролю здебільшого складаються за методикою контрольних програмованих вправ. Відповіді набираються цифрами або у вигляді формул. У міру розвитку і насичення комп'ютерами профтехучилищ цей метод набуватиме більшої ваги. Проте машина не може врахувати психологічні особливості учня, своєчасно надавати йому допомогу при утрудненні — не може повністю замінити майстра. 

Метод тестового контролю. Може бути безмашинним і машинним. В основі такого контролю лежать тести — спеціальні завдання, виконання (чи невиконання) яких свідчить про наявність (або відсутність) у учнів певних знань, умінь.

Memoд самоконтролю. Передбачає формування в учнів уміння самостійно контролювати ступінь засвоєння навчального матеріалу, знаходити допущені помилки, неточності, визначати способи ліквідації виявлених прогалин у навчанні, [19, c.213].

 

1.2. Контроль результатів  навчально-пізнавальної діяльності  учнів

 

Під поняттям «контроль» розуміють виявлення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів, [11, c.73]. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою. Метою перевірки є визначення рівня і якості навчальних досягнень учнів, а не ступеня його невдач.

Контроль містить у собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки.

Типові критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з професійної  підготовки у системі професійно-технічної  освіти ґрунтуються на вимогах Закону України «Про освіту», Закону України «Про професійно-технічну освіту», діючих нормативно - правових актів в галузі професійно-технічної освіти та кваліфікаційних характеристик професій працівників, а також на Загальних критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.

Функції оцінки не обмежуються тільки констатацією рівня досягнень. Оцінка є засобом стимулювання учіння. Під  впливом об'єктивного оцінювання в учнів формується адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх успіхів.

Принципи організації  діагностики і контролю за навчальною діяльністю учнів:

1. Об'єктивність, позбавлена суб'єктивних  і помилкових оціночних суджень  і висновків викладач. Об'єктивність забезпечується науково обґрунтованим змістом діагностичних тестів (завдань, питань), діагностичних процедур; точним, адекватно установленим критерієм оцінювання знань, умінь. Об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки збігаються незалежно від методів і засобів контролювання та викладачів, які здійснюють діагностування.

2.  Систематичність, регулярність  проведення діагностичного контролю на всіх етапах процесу навчання. При цьому комплексно використовуються  різні форми, методи і засоби контролювання, перевірки й оцінювання, що вилучає універсальність окремих методів і засобів діагностування.

3.  Гласність, що полягає в  проведенні відкритих випробовувань усіх учнів за тим самим критерієм. Рейтинг кожного учня відомий усім, оцінки оголошуються і мотивуються. Результати діагностичних зрізів, їх аналіз обговорюється відповідними майстрами. На цій основі складаються перспективні плани удосконалення викладання предмета, [10, c.143].

Дотримання вищеназваних принципів  забезпечить надійність діагностики і виконання учнями своїх завдань у процесі навчання.

Діагностика, контроль, перевірка  й оцінювання знань, умінь учнів  проводяться у тій самій логічній послідовності, що й вивчення. Основними ланками перевірки є попередня, поточна, повторна, періодична, підсумкова.

Попередня перевірка проводиться перед вивченням нового курсу або нового розділу курсу з метою визначення знань учнів з найважливішого матеріалу попереднього навчального року, півріччя. Попередня перевірка поєднується з так званим компенсаційним (реабілітаційним) навчанням, спрямованим на ліквідацію прогалин у знаннях, уміннях учнів.

Поточна перевірка здійснюється майстром в ході вивчення кожної теми. При цьому діагностується засвоєння учнем лише окремих елементів навчальної програми. Основні функції поточної перевірки — навчаюча, стимулююча.

Повторна перевірка проводиться з метою повторення матеріалу, який вивчався раніше. Вона сприяє зміцненню знань, але не дає можливості характеризувати динаміку навчальної роботи.

Періодична  перевірка проводиться здебільшого після вивчення частини, розділу програми або великої теми. Її метою є діагностування якості засвоєння учнями взаємозв'язків між структурними елементами навчального матеріалу, що вивчався в різних частинах курсу, систематизація й узагальнення.

Підсумкова  перевірка здійснюється в кінці кожного семестру і навчального року. Її призначення — діагностування рівня (якості) фактичної успішності учнів відповідно до поставленої на даному етапі мети навчання.

Для перевірки знань використовуються методи контролю — способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя. Пригадаємо, що традиційними методами контролю в профтехучилищах є методи усного контролю й опитування учнів, контрольне читання креслення, технічної чи технологічної документації; письмового контролю: письмові відповіді на питання, вирішення різних ситуаційних задач; практичного контролю: розв'язування проблемних задач, підготовка машин для обробки ґрунту, дотримання правил безпеки, [19, c.94].

Залежно від специфіки організації контролю за навчальною діяльністю учнів використовуються такі форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль.

При фронтальній формі організації майстер ставить питання до всієї групи  з метою залучення її до обговорення. Фронтальна форма дозволяє вдало поєднувати перевірку знань з повторенням і закріпленням матеріалу. За порівняно короткий час майстер перевіряє знання у значної частини учнів групи. Зрозуміло, що на підставі коротких відповідей учнів важко судити про реальний рівень засвоєння ними знань.