Розробка карток-завдань

Групова форма організації контролю використовується в тих випадках, коли перевіряються підсумки навчальної роботи або хід її виконання частиною, групою учнів, які одержали певне завдання. При цьому питання ставляться перед групою, в їх вирішенні беруть участь учні, які працювали в складі даної групи, і обов'язково залучаються інші учні.

Індивідуальний контроль застосовується для ґрунтовного ознайомлення майстра із рівнем навчальних досягнень окремих учнів. При цьому звертається увага на осмислений характер відповіді учня, логічність його суджень, доказовість положень, уміння застосовувати засвоєні знання. Цей вид контролю здійснюється на уроці, залежить від часу, що відводиться на контроль, характеру й обсягу вивченого матеріалу, рівня підготовки учнів.

Комбінована форма контролю поєднує індивідуальний контроль з фронтальним і груповим: майстер одночасно викликає для відповіді декількох учнів, один з них відповідає усно, 1 — 2 готуються до відповіді, виконуючи на дошці необхідну роботу, а решта учнів виконує індивідуальні письмові чи практичні завдання, перевагою комбінованої форми опитування є можливість ґрунтовно перевірити декількох учнів при порівняно невеликій витраті часу. Недоліком є те, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, бо учні, які самостійно виконують завдання, не беруть участі у фронтальній роботі з групою, а результати їх праці перевіряються майстром за межами уроку.

Самоконтроль допомагає учневі самостійно розібратися в тому, як він оволодів знаннями, перевірити правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінити практичне значення результатів проведених дослідів, виконаних вправ, задач тощо.

 

Розділ 2. Розробка та методика використання карток-завдань для контролю знань учнів з теми «Ремонт системи мащення двигунів»

 

2.1. Методика використання карток різних видів

 

Картки-завдання бувають різних типів, найкращі результати дають завдання, які направлені на контроль уміння застосовувати теоретичні знання на практиці, уміння аналізувати, приймати особливі рішення і т.д.

на порівняння («В чому подібність і відмінність...?»; «Чим відрізняється...?»; «Вкажіть різницю...»);

на встановлення причинно-наслідкових  зв'язків (Що послужило причиною...?»; «Що відбудеться, якщо ...?»; «Як зміниться...?»; «Який зв'язок існує...?»; «Чому...?»);

на визначення мети дії, явища, процесу  і т.д. («Яку мету переслідує...?»; «Яке призначення... ?»; «Для чого виконується... ?»);

на виявлення основних характерних  рис, ознак і якостей предметів, явищ чи важливих умов якогось процесу чи дії («Вкажіть характерні риси...»; «Які умови необхідні...?»; «В якому випадку... ?»; «Що забезпечує... ?»);

на встановлення значення того чи іншого явища, процесу («Який вплив  здійснює...?»; «Яке значення має... ?»);

на пояснення, обґрунтування, доказ («Чим пояснити...?»; «Докажіть...»; «Як  пояснити... ?»);

на висновки і узагальнення («Який  висновок можна зробити...?»; «В чому суть...?»).

Наприклад, учням можна задати наступні питання:

«Яка причина появи охолодної ридини в маслі?» ( Недостатнє затягування гайок кріплення головки циліндрів, утворення в ній тріщин, пошкодження її прокладки, порушення ущільнень стаканів форсунок і гільз циліндрів).

«Внаслідок чого підвищився рівень масла?» (Несправна паливоподаюча апаратура, паливо з неї попадає в картер).

 

картки-завдання можуть використовуватись  як на актуалізацію знань учнів, так  і на закріплення вивченого матеріалу; також їх використовують для визначення рівня знань з теми чи розділу, а також за допомогою карток завдань можно проводити комплексну контрольну роботу з предмету, залікове заняття, екзамени.

Особливого значення прийоми тестового  контролю знань та вмінь учнів  набувають у зв'язку з переходом  в Україні на зовнішнє державне тестування. Поняття «тест» використовують як:

-  завдання (тестове завдання);

-   карту (батарея тестів)

-   весь комплекс завдань,  тобто в узагальненому вигляді.

Таким чином, за допомогою карток-завдань  можна здійснити діагностичний  контроль знань, формувальний та контрольний.

В дадатку А роблені картки-завдання для тестового контролю знань.

Тести дозволяють за короткий час  виявити рівень знань учнів з  вивчаємої теми, визволити час  на самостійне вивчення теми, або для  удосконалення вмінь та навичок, на закріплення теоретичного матеріалу.

 

2.2. План-конспект заняття  з теми «Обслуговування та ремонт системи мащення двигунів»

 

Мета роботи. Навчитися практично виконувати всі операції технічного обслуговування та ремонту системи мащення двигунів;

прививати любов до праці, до обраної професії; розвивати творче мислення учнів, увагу, пам’ять.

Матеріально-технічне оснащення: Монтажні двигуни, комплект інструментів .

 

 

Література:

Ремонт тракторов и автомобилей  сельскохозяйственных машин. Изд. 2-е  перераб. и доп. М.:Колос, 1973.

Бабусенко С.М. Практикум по ремонту тракторов и автомобилей.М.Колос, 1978.

Гельман Б.М.,  М.В.Москвин.– Сільськогосподарські трактори і автомобілі. Двигуни.–К.Урожай, 1990.–304с.

Хід заняття

1. Організаційна частина  (5 хв.)

Перевірка присутності учнів, перевірка  готовності до заняття, організація робочих місць, призначення чергових.

2. Вступний інструктаж   (45 хв.)

Повідомлення теми заняття, навчальної мети та завдання практичної роботи.

Перевірка теоретичних знань з  теми «Система мащення. Двигуни».

Робота з картками (роздаються всім учням підгрупи).

Картка № 1.

1. Охарактеризуйте значення масляної  плівки, що розділяє тертьові  деталі.

2. Розшифруйте марки масел  M-10Bt, М-10В2, М-8Гг.

3. Яка відмінність включення масляних радіаторів в системах мащення двигунів Д-240, ЗМ.3-53 і А-41?

Картка № 2

1. Яке розміщення всмоктувальних патрубків водяних насосів двигунів ЗМЗ-53 і ЗИЛ-130? Поясніть причину різного розміщення.

2. В чому полягає різниця схем увімкнення масляних радіаторів і маслоочисників у системах мащення ЗМЗ-53 і ЗИЛ-130?.

3. Для чого потрібний клапан  перед масляним радіатором двигуна  ЗМЗ-53? Чому немає такого клапана перед радіатором двигуна ЗИЛ-130?

Картка № 3

1. Як приводиться у дію водяний насос, яким шляхом вода від нього надходить у правий водорозподільний канал?

2. Як підводиться масло до  корінних і шатунних підшипників? 

3. По якому шляху масло із  піддона дизельного двигуна потрапляє до втулок коромисел газорозподільного механізму?

4. Де у системі мащення дизельного двигуна встановлений диференційний клапан і як він працює.

Зібрати роботи учнів. Пояснити правила  безпечної роботи.

Основні правила безпечної  роботи

1. Спецодяг повинен бути підібраний  за розміром і ростом, справний, акуратно заправлений, а обшлаги рукавів застебнуті.

2.  Руки не повинні бути мокрими або замасленими, щоб інструмент не вислизнув, а навчальні посібники не забруднились. Замаслені руки не можна мити бензином.

3.  Робочі місця  утримуйте в чистоті і порядку,  забороняється захаращувати підлогу, заставляти проходи. Пролиті нафтопродукти треба засипати сухим піском, потім зібрати його і витерти насухо місце. Обтиральний матеріал зберігають в металевому ящику з щільною кришкою.

4.  Забороняється  ставати на підняті, але не  закріплені від прокручування  колеса та інші нестійкі частини машини.

5.  Круглі деталі  потрібно розміщати на столі,  верстаку або на полиці так,  щоб вони не скочувались.

6.  Інструмент  повинний бути справним, у молотка  бойок злегка випуклий, гладенький, без збоїн і тріщин, рукоятка молотка виготовлена із дерева твердої породи, овальної форми, гладка, без тріщин, сучків і задирок, не замаслена. Закріплюють рукоятку на молотку нерухомо,   наприклад металевим клином. Перед початком  роботи треба перевірити стан молотка.

Ударна поверхня зубила, бородка має бути злегка випукла, без сколів, вибоїн, задирок і тріщин; робочий кінець викрутки плоским і не гострим, хрестоподібний кінець не повинен бути забитим. Працювати викруткою, у якої погнутий стержень, небезпечно, вона зривається з головки гвинта.

7.  Бойки молотків і вибивачів  повинні бути з м'якшого металу, ніж деталь, яку вибивають.

8.  Гайковий ключ підбирайте  точно за розміром гайки. Якщо  губки  ключа  непаралельні,  ключ може   зриватися з гайки  і в результаті спричинити  травму. Під час роботи ключами великих розмірів не можна підкладати між гранями ключа і гайки або головки болта металеві пластини, подовжувати ключі за допомогою труб.

9.  Розсувний ключ не розрахований  на дуже великі навантаження.  Користуватись ним  можна лише у  випадку крайньої необхідності. При цьому губки ключа   зсувайте впритул до граней гайки і повертайте тільки в бік рухомої губки.

10.  Для відгвинчування туго  затягнутих гайок або затягування їх до відказу користуйтесь торцевими ключами, прикладаючи значні зусилля.

Головку такого ключа надівайте  на гайку до упору, займіть стійке положення, а рукоятку розмістіть так, щоб зусилля було направлене до себе, а не від себе. При використанні всіх інших гайкових ключів робочий рух (обертання) з прикладанням великих зусиль також повинен бути направлений тільки до себе.

Підтягуючи кріпильні деталі, стежте, щоб рука, яка обертає ключ, не поранилась об гострі краї сусідніх деталей.

11.   Гострі інструменти беріть  за неробочу частину, а подаючи такий інструмент іншому, тримайте його обережно, робочою частиною до себе.

12.  Розбирання і складання  важких і громіздких агрегатів викопують на стендах або пристроях, які забезпечують надійне стійке положення агрегата. У стендів, які повертаються, перевірте справність фіксуючих пристроїв, щоб запобігти самовільному повороту або зміщенню закріплених частин машини.

13.  Розбирати і складати агрегат  треба обережно. Наприклад, коли виймають або вставляють в циліндр поршень з шатуном, щоб не поранити   руки, не  можна   братися за шатун біля поршня або за край його юбки.

14.  При демонтажі і монтажі  пружних спіральних пружин користуйтесь спеціальними знімачами, які запобігають вильоту, зриву або несподіваному розпрямленню пружин. Знімайте клапанні пружини без різкого натискання на важіль пристрою.

15.  Приступаючи до роботи  із знімачами, перевірте відсутність   тріщин у деталях,   пошкоджень   різьби   гвинта, справність лапки тяги. Встановлюйте знімач так, щоб силовий гвинт розмістився співвісно до деталі і всі його лапки  захватили її.

Пояснення нового матеріалу.

Основні несправності системи змащування: спрацювання і пошкодження деталей  масляного насоса, масляних фільтрів, центрифуги і клапанів.

Масляний насос. У цьому насосі спрацьовуються корпус, кришка і шестерні, при цьому подача насоса знижується, що спричинює спадання тиску в системі змащування. Тому для виявлення спрацювання деталей до розбирання насоса перевіряють його подачу.

Щоб відновити нормальну глибину  гнізд під шестерні у корпусі, спрацьованому у спряженні з  торцями нагнітальних шестерень, його шліфують або обробляють напилком по привалковій площині кришки, перевіряючи при цьому площину за плитою. Радіальний зазор у спряженні корпуса з зубцями шестерень допускається не більш як 0,15—0,25 мм. Ремонтують корпус розточуванням і встановленням стальних вкладишів (на клей) або нанесенням епоксидної суміші з наступним розточуванням. Тріщини заварюють електродуговим зварюванням біметалевим електродом або зарівнюють епоксидними сумішами. Площину кришки насоса, спрацьовану в спряженні з торцями шестерень, шліфують до ліквідації слідів спрацьовування.

Нагнітальні шестерні, дуже спрацьовані  по окружності головок зубців і по товщині, вибраковують, пошкоджені їх торці шліфують. Водночас проточують площину корпуса, спряженого з кришкою, забезпечуючи глибину гнізд, що відповідає висоті шестерень.

Після складання насоса валик привода  шестерень має вільно обертатися від зусилля руки. Його осьове переміщення не повинно перевищувати 0,3 мм.

Складений насос обкатують і  перевіряють його продуктивність на стенді КИ-1575 або КИ-5278. Після обкатки регулюють запобіжний клапан. Він повинен відкриватися і перепускати масло при тиску в системі 0,6—0,8 МПа.

Масляні фільтри. У фільтрах переважно забруднюються і пошкоджуються фільтруючі елементи. Стрічко-щільові елементи фільтрів грубої очистки масла забруднюються асфальтосмолистими відкладами, при цьому знижується їхня пропускна здатшсть. Для відновлення пропускної здатності елементи очищають від відкладів дерев'яною лопаткою, а потім промивають гасом і прочищають капроновою щіткою. Найкращий спосіб очищення фільтруючих елементів — видержка їх у розчинно-емульгуючому засобі АМ-15. Три валіть видержки залежно від ступеня забруднення становить 5—24 год. Після цього елементи споліскують у теплому розчині Лабомід-101 (10 г/л) або воді.