Шпаргалка з "Педагогіки"

9.Програма  виховання і навчання дітей  дошкільного віку.Характеристика  Базової програми “Я у Світі”.

Робота дитячого дошкільного  закладу здійснюється на основі програми виховання і навчання — державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Науково, методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток.

Базову програму "Я у Світі" розроблено на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" та Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Вона є державною Програмою, в якій відображено вимоги щодо оновлення змісту освіти дитини від народження до шести (семи) років життя, зокрема до його інваріантної частини. В ній уніфіковано вимоги до розвиненості, вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку незалежно від місця її проживання.  "Я у Світі" — Програма нового типу. Тут подано базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника, формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладу розвивального життєвого простору.

Основні завдання Програми

1. Розвинути в дошкільника:
• базові якості (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність);
• різні форми активності (фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну, пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну);
• оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри, предметно-практичної діяльності, спілкування, навчальної діяльності).

Структурні принципи Програми      

За одиницю структурування матеріалів Програми взято психологічний  вік як інтегровану характеристику специфічних для кожного етапу  стосунків дитини з дорослими, ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості та особистості. На думку провідних  фахівців, паспортний вік не є надійним критерієм визначення реального рівня, якого досягла у своєму розвиткові дитина: діти однієї й тієї самої вікової категорії можуть істотно різнитися в цьому між собою. Власне, психологічний вік орієнтує педагогів не стільки на хронологічні рубежі, скільки на перехід дошкільника від зовнішньої регуляції його поведінки дорослим до саморегуляції. 
      Програма налаштовує педагога на відкриття дитині великого світу в єдності та розмаїтті його чотирьох окремих світів— ПРИРОДИ, КУЛЬТУРИ, ЛЮДЕЙ, ВЛАСНОГО "Я". Вона спрямована на формування в дошкільника цілісної картини світу — уявлення про середовище навколишнє та внутрішнє, про душевне життя (власне та інших людей). Програма актуалізує проблему формування у дитини елементарної форми світосприйняття — реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації набутих знань і управління своєю діяльністю.  

Базова програма є першою в Україні програмою розвитку. Вона реалізує ідею дитиноцентризму, орієнтує педагога на визнання пріоритету розвитку дошкільника як особистості, зокрема його соціально-моральної складової як основної. Разом з тим це не применшує ролі дорослого, не нівелює значення ефективно організованого навчально-виховного процесу. Пропонується лише змістити акценти з дорослого як організатора педагогічного процесу на дитину як об'єкт основної турботи, на її життєдіяльність. 
      Програмою проголошено пріоритет принципу активності, за яким дошкільник визнається активним суб'єктом життєдіяльності зі своїм індивідуальним досвідом та особливим сприйняттям світу. Такий підхід передбачає ставлення педагога до дитини як до особи, яка має право на власний вибір, прийняття самостійного рішення, на свої переваги та особистий час, на задоволення основних потреб, можливість усамітнитися, на відстоювання власної гідності. Впровадження у практику принципу активності додає дошкільникові свободи, актуалізує необхідність співвіднесення педагогом змісту й форми подання нової інформації із життєвим досвідом, суб'єктивною позицією дитини; привертає увагу дорослого до створення сприятливих умов для розвитку креативних здібностей, творчого ставлення дитини до життя. 
      Провідною ідеєю Програми є оптимальне використання дорослими можливостей кожного віку для повноцінного розвитку дитини. Вона зміщує акценти з проблеми підготовки до майбутнього шкільного життя на проблему забезпечення змістовного сьогодення.  
      У Базовій програмі підкреслено самоцінність дошкільного дитинства, визнано його особливу роль у становленні особистості та відмінність від шкільного віку. Дошкільний заклад названо інститутом соціалізації, а не школою для малят. Його основне призначення — навчати дитину основ науки життя, а не подавати знання з окремих предметів. Заняття як наближена до шкільного уроку форма організації діяльності дітей не вважається пріоритетною, особливо в перші п'ять років життя. Програма наголошує: збереження дитячої субкультури — важливе завдання сучасного дошкільного закладу. А отже, оптимальні педагогічні умови організації життєдіяльності дошкільника передбачають широке розгортання та збагачення змісту специфічних дитячих форм діяльності — ігрової, практичної, образотворчої, спілкування. 
Побудова Базової програми      

Програма складається  з двох частин. У першій визначено  стратегічні підходи до модернізації змісту та гуманізації цілей і принципів організації сучасної дошкільної освіти України, обґрунтовано шляхи реалізації в педагогічну практику її особистісно орієнтованої моделі; сформульовано основні вимоги до розвиненості, вихованості та навченості дитини раннього і дошкільного віку; схарактеризовано зрілі форми прояву базових якостей особистості; визначено показники компетентності дитини; обґрунтовано умови оптимізації педагогічної діяльності та створення розвивального життєвого простору дошкільника; подано характеристику компетентної особистості дошкільника напередодні вступу до школи. 
      Друга частина містить матеріали тактичного характеру: вимоги щодо ефективного впровадження Базової програми; вказівки щодо врахування специфіки впливу на дошкільника різних соціальних інститутів; орієнтовні схеми організації життєдіяльності дитини на кожному віковому етапі; музичний репертуар; перелік літературних за жанрами; фізичні вправи для дітей різного віку; матеріал щодо використання комп'ютера та вивчення іноземних мов. 
      Оскільки за основний критерій структурування матеріалів Програми взято психологічний вік, найбільшими блоками в ній є вікові етапи розвитку — раннє (від народження до 3 років) та дошкільне дитинство (від 3 до 6/7 років). Усередині кожного виділено періоди: в ранньому віці — стадію немовляти (від народження до одного року) та стадію раннього віку (від року до трьох); у дошкільному віці — стадію молодшого ( 3-5 років ) та старшого дошкільного віку (5-6/7 років). Відтак Програма складається з чотирьох розділів, кожний з яких пов'язаний із певним етапом дитинства, орієнтує на певну вікову групу, розкриває специфічні для неї характеристики та пріоритетні напрями педагогічної роботи. 
      Розділи Програми "Я у Світі" структуруються за уніфікованою, єдиною для всіх вікових періодів життя рамкою-схемою, яка містить:

• загальні особливості вікового етапу
• характеристику психологічного віку
• освітні завдання
• лінії розвитку
• показники компетентності дитини
• зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності. Положення кожного наступного змістового блоку додаються, накладаються на висвітлені в попередньому, не повторюючи його.

       У Програмі виділено сім  ліній розвитку дошкільника: фізичний, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, пізнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний, креативний. Більшість із них традиційні, проте дві лінії означено вперше. Це стосується емоційно-ціннісного та креативного розвитку. їх введено з огляду на виняткову значущість для становлення дошкільника, його емоційної сприйнятливості та творчої уяви. Матеріали кожної із семи ліній розвитку висвітлюють: "сутність та специфіку означеного напряму становлення особистості 'вікову динаміку 'завдання розвитку 'особливості організації життєдіяльності дитини. Лінії розвитку реалізуються через відповідні форми активності дитини (наприклад, фізичний розвиток — через фізичну активність; креативний розвиток— через креативну активність). Зрілість фізичної активності характеризується за розвитком м'язово-рухової та предметно-практичної вправності дитини; пізнавальної — за розвитком загальної активності малюка, і такої, що має математичне спрямування. 
      Блок "Зміст та умови оптимізація педагогічної діяльності" розкриває основні стратегічні напрями та прийоми найдоцільнішої для кожного вікового етапу організації дорослим діяльності, спрямованої на розвиток, виховання й навчання дошкільника; актуалізує необхідність особистісного та професійного самовдосконалення педагога, розвитку в нього педагогічної рефлексії, відкритості до інновацій. 
      Заключним блоком, уміщеним у кінці першої частини Програми, є розділ "Портрет компетентного випускника ДНЗ". У ньому узагальнено показники, які засвідчують оптимальну для віку модель компетентної особистості, орієнтують педагога на збалансований розвиток дитини шести(семи)річного віку, дають йому змогу оцінити ефективність своєї педагогічної діяльності. 
      У розділі «Вимоги до створення розвивального життєвого простору дошкільника» розкрито важливість забезпечення єдності природного, предметного, соціального середовища та середовища внутрішнього "Я" для повноцінного розвитку дошкільника; конкретизовано вимоги до кожного з них на всіх вікових етапах; визначено умови ефективного впровадження у практику особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти; схарактеризовано стратегію поведінки дорослого як організатора життя та діяльності дитини. 
      Наявність у Програмі розділу "Врахування специфіки впливу різних соціальних інститутів" пояснюється тим, що нею можуть користуватися не лише педагоги дошкільного навчального закладу, а й батьки, вихователі дитячого будинку, педагоги позашкільного закладу, закладу інтернатного типу тощо. Матеріал цього розділу конкретизує особливості впливу на дитячу особистість кожного з інститутів соціалізації, щоб дорослі мали змогу враховувати їх у своїй діяльності, вносити необхідні корективи, користуватися запропонованими порадами. Важливе місце у другій частині Програми посідає розділ "Умови ефективного впровадження Програми у педагогічну практику". Тут визначено основні вимоги, яких слід дотримуватися педагогові в процесі роботи за Програмою "Я у Світі".      

З певністю можна сказати: за Програмою "Я у Світі" легко  працюватиметься тим, хто , сповідує особистісно орієнтований підхід до виховання й навчання дошкільників,  Адже сьогодні освітяни в усьому світі зорієнтовані на те, щоб виростити компетентну особистість. Не лише поінформовану, обізнану, вмілу, а й гнучку, здатну адекватно діяти, приймати самостійні рішення, пристосуватися до різних умов життя, визнавати свої помилки, відстоювати власну гідність, реалізовувати природні можливості, самовдосконалюватися.

10. Діти дошкільного  віку, іх особливості.

Оскільки психічні якості не виникають самі по собі, а формуються в процесі виховання, яке спирається на розвиток, то охарактеризувати дитину певного віку неможливо без урахування умов її виховання і навчання. Тому психологічна характеристика віку виявляє передусім ті психічні якості, які можна і необхідно сформувати у дитини.

Виховання дітей дошкільного  віку ґрунтується на його загальних особливостях. Головними напрямами виховання є:

— фізичний розвиток дитини, охорона і зміцнення її здоров'я;

— розвиток діяльності, пізнавальної активності, формування різних видів мислення, пам'яті, уяви;

— вироблення моральної спрямованості особистості; навчання спілкуванню і стосунків з людьми;

— формування готовності до систематичного шкільного навчання.

У ранньому і дошкільному  періодах життя виховання справляє великий розвивальний вплив за умови  максимального використання активності дитини, залучення її до діяльності, яка найповніше відображає її інтереси, ставлення до навколишнього світу.

Дошкільний вік (3—6 років) пов'язаний з домінуванням ігрової  діяльності. На нього припадають головні  досягнення дитини у пізнавальному (формуються уявлення про зв'язки різних сфер дійсності, образне і початки логічного мислення, сенсорні та інтелектуальні здібності), емоційно-вольовому розвитку (окреслюються прийоми саморегуляції, самостійність поведінки, розвиваються усвідомлена дисциплінованість, ініціативність дій, здатність до спілкування, формуються почуття обов'язку, відповідальності тощо). На межі 6—7 років життя формуються передумови для успішного переходу до шкільного навчання.

Виховання дитини дошкільного  віку має орієнтуватися на особливості її розвитку в молодшому, середньому і старшому дошкільному віці.У вихованні молодших дошкільників важливо створити сприятливі умови для розширення кола предметів і явищ, які вони пізнають, допомагати в ознайомленні з ними, для розвитку спілкування з дорослими й однолітками. Це особливо актуально перед вступом дитини до дошкільного закладу, оскільки полегшує її адаптацію в ньому.У вихованні дітей середнього дошкільного віку слід розвивати дослідництво, експериментування, самостійний пошук відповідей на різноманітні питання, цілеспрямованість поведінки і діяльності, заохочувати до довірливих стосунків і вчити усвідомлювати свою роль у спілкуванні.Старших дошкільників ознайомлюють з моральними цінностями: вчать правильно поводитися, спрямовують їхню творчу активність, інтереси до різних видів діяльності, які у цей період набувають значного розвитку. У дітей на 6—7-му роках життя слід виховувати психологічну готовність до навчання у школі, розвивати навички вільного спілкування.

Загальні вікові особливості розвитку по-різному реалізуються в кожної дитини. Педагогіку, яка не орієнтується на індивідуальний темп розвитку дитини, індивідуально-психологічні відмінності дітей, називають «бездітною».Індивідуально-психологічні відмінності — стійкі особливості психічних процесів, за якими люди відрізняються один від одного.

Індивідуальність характеризують природні задатки, темперамент, особливості  перебігу психічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, увага, мислення), інтереси і потреби, воля і почуття, здобутий у процесі розвитку досвід. Дітей однакового віку розрізняють за типологічними особливостями вищої нервової діяльності, фізичного і духовного розвитку, здібностями та інтересами. Знання педагогом темпу індивідуального розвитку дитини, її «психологічного портрета» на кожному етапі дошкільного дитинства допомагає йому в конкретизації, спрямуванні педагогічних умов розвитку, оскільки, як зауважувала Софія Русова, індивідуалізація є найважливішою вимогою справедливого виховання.

11.Вихователь  ДНЗ, особливості його професії.

Поряд з високими моральними якостями, глибокими знаннями методики навчальновиховної роботи і психологічних  особливостей дітей дошкільного  віку вихователь повинен мати комплекс професійно важливих психологічних  якостей, які визначають його педагогічну майстерність. Ці вимоги диктує специфіка діяльності вихователя і об'єкта його діяльності — особистості дошкільника.

У діяльності вихователя виділяють такі основні функції: виховна, освітня, охорона та зміцнення здоров'я.Виховна функція втілюється в діяльності, що ставить за мету формування гармонійно розвиненої особистості в процесі морального, трудового, розумового, естетичного і фізичного виховання дитини. Вихователь ознайомлює дітей з проявами високої моралі та відповідальності людини, формує в них почуття патріотизму, співробітництва, працьовитості, вчить їх правильно поводитися і спілкуватися з однолітками і дорослими.Освітня функція виявляється у процесі збагачення дитини певними знаннями, вміннями та навичками не тільки в ігровій діяльності, яка переважає в дошкільному віці, а й у спеціально організованій навчальній, а також побутовій і трудовій діяльності. Специфічною і важливою функцією вихователя дошкільного закладу є охорона і зміцнення здоров'я дітей. Враховуючи слабку опірність організму дитини до хвороб, вихователь повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, вживати заходів щодо їх загартовування, зміцнення здоров'я. Для цього він повинен добре знати анатомію дитячого організму, засоби загартовування і фізичного розвитку дитини, реалізовувати останні у дошкільному закладі та проводити відповідну роботу серед батьків, які часто погано підготовлені з цього важливого напряму виховання.