Шпаргалка з "Педагогіки"

 Дитину слід поступово готувати до усвідомлення того, що її трудові доручення, якими б простими чи складними вони не були, є обов'язковими. Гра, хоч і створює можливості для підготовки до праці, але не замінює власне трудової діяльності дошкільнят. Це особливо важливо стосовно дітей молодшого дошкільного віку, яким властиві нестійкі мотиви поведінки, ігрове ставлення до праці і яких слід спрямовувати на те, щоб трудовий процес не перетворювався на ігровий. Водночас цілком доречне використання у грі старших дошкільників результатів їхньої праці (пошитого лялькового платтячка, змайстрованого човника та ін.).

Одним із компонентів  готовності дитини до трудової діяльності є привабливість праці. Цей своєрідний психологічний механізм формується під час усвідомлення дитиною того, що у процесі праці вона відкриває нове у собі, довкола себе, випробовує свої можливості на зовсім іншому рівні вимог, здатна досягти конкретного результату, який приносить радість їй і тим, хто вболіває за її успіхи.

29.Основні  види дитячої праці.

Праця є творчим  видом людської діяльності, що потребує від людини не тільки спеціальних  знань і умінь, дотримання технологічної  дисципліни, а й здатності оперативно приймати рішення у нестандартних  ситуаціях, постійно вдосконалювати процес праці та створюваний нею продукт. Навіть у дошкільному віці вона є різноманітною за змістом, передбачає використання різноманітних потенцій дитини. Основними видами дитячої праці є самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна (художня) праця. Всі вони мають певні можливості для вирішення виховних завдань. 
Самообслуговування. Виховне його значення полягає у спрямованості на задоволення повсякденних особистих потреб дитини (умивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка та ін.). У процесі самообслуговування вона привчається до порядку й організованої поведінки, оволодіває всіма компонентами трудової діяльності. У неї поступово формується вміння бачити результат праці, встановлювати зв'язок між метою, трудовими діями і кінцевим Результатом. Дитина стає самостійною, починає усвідомлювати, що праця є першою умовою виховання вільної і незалежної особистості. Якщо в молодшому дошкільному віці за допомогою самообслуговування виховують у дітей самостійність, здатність до переборення труднощів, формують трудові навички, то у старшому дошкільному віці воно стає звичним для дітей. Роботу із самообслуговування дитина має виконувати як щоденну та обов'язкову. Уваги педагога вимагає чіткість організації життя дітей, наявність відповідних побутових умов, що є передумовою своєчасності, постійності, систематичності, належної якості самообслуговування дітей. 

Господарсько-побутова праця. Метою господарсько-побутової праці є підтримання чистоти і порядку в приміщенні, на інших територіях життєдіяльності дитини, допомога дорослим в організації режимних процесів тощо. У молодшому дошкільному віці вихователь привчає дітей виконувати прості трудові дії з близьким у часі результатом (допомагати помічникові вихователя накривати на стіл; вихователю — у підготовці до заняття, підтримувати порядок на столі під час заняття, після нього — прибирати матеріали, складати на місце іграшки). 
У середньому дошкільному віці вихователь продовжує формувати у дітей інтерес і бажання виконувати завдання дорослих якісно, старанно, охоче. Зміст цієї праці ускладнюється за рахунок збільшення кількості, деталізації процесів. Передусім вихователь має допомогти дитині з'ясувати мету роботи, послідовність трудових дій (раціонально підготувати робоче місце, правильно виконувати посильні трудові дії з досягненням кінцевого результату, навести порядок на робочому місці, уміти працювати вдвох-утрьох). 
У старшому дошкільному віці діти починають розуміти працю як потрібну і серйозну справу, а інтерес до трудового процесу поєднувати з інтересом до його результатів. Значно складнішими стають для них трудові завдання. Праця у цьому віці все більше відокремлюється від гри, а епізодичні трудові доручення набувають для них значущості постійних обов'язків. Перед педагогами відкриваються можливості для реалізації програмних завдань виховання позитивних взаємин (працювати дружно, узгоджено, допомагати один одному), формування працелюбства, самостійності, активності та ін. 
   Організовуючи господарсько-побутову працю, вихователь використовує різноманітні методичні прийоми: показ виконання кожної елементарної дії та послідовності дій, супроводжуваний детальними поясненнями; безпосередню допомогу у виконанні трудових дій; особистий приклад; постійне нагадування про послідовність дій; використання дидактичних ігор та прийомів, створення ігрових ситуацій; заохочення з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей дітей; оцінку результатів виконаної роботи, аналіз конкретних суспільно значущих учинків тощо. 
   У старших дошкільників поступово згасає інтерес до того виду праці, який стає звичним, повсякденним. Тому для відновлення інтересу до неї слід збагачувати її елементами новизни (конкурс “Хто краще накриє стіл до обіду”, колективні обговорення творчого виконання обов'язків черговими у групі та ін.).    

Праця в природі. Особливість її полягає в тому, що діти мають справу не з предметами, а з об'єктами живої природи — працюють у куточку природи, на городі, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці. 
   Праця в природі є доступним дітям дошкільного віку видом продуктивної трудової діяльності. Кінцева мета (виростити квіти, овочі тощо), її результати конкретні та зрозумілі, однак їх неможливо швидко досягти. Віддаленість результату вимагає від дитини тривалих фізичних і розумових зусиль, повсякденної копіткої роботи, терпіння. Як правило, більшість дітей охоче працює з живими об'єктами, радо доглядає за ними, пізнаючи світ живої природи, розкриваючи свої нові можливості, виховуючи в собі дбайливе ставлення до всього живого. Однак у них ще мало досвіду, умінь, тому дорослі мають разом із дітьми виробити чіткі правила їх поведінки і діяльності у природі.    

Ручна (художня) праця. Функціональною її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, тканини: іграшок-саморобок, вітальних листівок, ялинкових прикрас, персонажів і декорацій лялькового театру, букетів із засушених рослин, килимків для ляльок, серветок тощо.  Така праця розвиває уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, моторні навички дітей, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. її результати здебільшого викликають позитивні емоції, захоплення дорослих, що посилює ефект самопізнання, самоусвідомлення, самоствердження дитини, збуджують у ній здорове честолюбство. Нерідко вже з дошкільного віку дитина починає усвідомлювати свої здібності, талант, виношувати мрію на все життя. 
   У різних вікових групах різні види праці мають неоднакову питому вагу. У молодших і середніх групах переважає самообслуговування та прості види господарсько-побутової праці, а у старших — праця в природі та художня праця.

30.Форми  організації праці дітей

Праця дітей дошкільного  віку в дитячому садку організується в трьох основних формах: у формі доручення, чергувань, колективної трудової діяльності.  
Доручення - це завдання, які вихователь епізодично дає одному або декільком дітям, враховуючи їх вікові та індивідуальні можливості, наявність досвіду, а також виховні завдання.

Доручення можуть бути короткочасними чи тривалими, індивідуальними чи загальними, простими (що містять у собі одне не складне конкретна дія) або більш складними, що включають в себе цілий ланцюг послідовних дій.  
Виконання трудових доручень сприяють формуванню у дітей інтересу до праці, почуття відповідальності за доручену справу. Дитина повинна зосередити увагу, проявити вольове зусилля, щоб довести справу до кінця і повідомити вихователю про виконання доручення.   
У молодших групах доручення індивідуальні, конкретні і прості, містять в собі одне - дві дії (розкласти ложки на столі, принести лійку, зняти з ляльки сукні для прання і т.д.). Такі елементарні завдання включають дітей у діяльність, спрямовану на користь колективу, в умовах, коли вони ще не можуть організувати працю за власним бажанням.  
У середній групі вихователь доручає дітям самостійно попрати лялькове білизна, вимити іграшки, підмести доріжки, згребти пісок у купу. Ці завдання більш складні, бо містять у собі не тільки декілька дій, але й елементи самоорганізації (підготувати місце для роботи, визначити послідовність її тощо).

У старшій групі індивідуальні доручення організовуються у тих видах праці, в яких у дітей недостатньо розвинені вміння, або тоді, коли їх навчають новим вмінням. Індивідуальні доручення даються також дітям, які потребують додатковому навчанні або особливо ретельному  контролі.

У підготовчій до школи групі при виконанні спільних доручень діти повинні проявляти необхідні навички самоорганізації, і тому вихователь більш вимогливий до них, переходить від роз'яснення до контролю, нагадування. 
Чергування - форма організації праці дітей, що передбачає обов'язкове, виконання дитиною роботи, спрямованої на обслуговування колективу. Діти по черзі включаються в різні види чергувань, що забезпечує систематичність їх участь у праці. Призначення і зміна чергових відбувається щодня. Чергування мають велике виховне значення. Вони ставлять дитину в умови обов'язкового виконання певних справ, потрібних для колективу. Це дозволяє виховувати у дітей відповідальність перед колективом, дбайливість, а також розуміння необхідності своєї роботи для всіх. 

У молодшій групі в процесі виконання доручень діти отримали навички, необхідні для накриття на стіл, стали більш самостійними при виконанні роботи. Це дозволяє в середній групі на початку року ввести чергування по їдальні. Щодня за кожним столом працює один черговий. У другій половині року вводяться чергування з підготовки до занять. У старших групах вводиться чергування по кутку природи. Чергові щодня змінюються, кожен з дітей систематично бере участь у всіх видах чергувань.  
Найбільш складною формою організації праці дітей є колективна праця. Він широко використовується в старшій і підготовчій групах дитячого саду, коли навики стають більш стійкими, а результати праці мають практичну та громадську значущість. Діти вже мають достатній досвід участі в різних видах чергувань, у виконанні різноманітних доручень. Сучасні можливості дозволяють педагогу вирішувати більш складні завдання трудового виховання: він привчає дітей домовлятися про майбутню роботу, працювати в потрібному темпі, виконувати завдання у визначений термін. У старшій групі вихователь використовує таку форму об'єднання дітей, як спільна праця, коли діти здобувають загальну для всіх завдання і, коли в кінці роботи підводиться загальний підсумок.  
У підготовчій групі особливе значення набуває спільна праця, коли діти опиняються в залежності один від одного в процесі роботи. Спільна праця дає педагогові можливість виховувати позитивні форми спілкування між дітьми: вміння ввічливо звертатися один до одного з проханням, домовлятися про спільні дії, допомагати один одному. 

31.Моральне  виховання дошкільників.Принципи  морального виховання

Моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

Моральне виховання  передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості:

— цілеспрямованість (полягає в чіткій окресленості мети педагогічних впливів);

— багатофакторність (передбачає враховування усіх чинників, які відіграють суттєву роль у процесі виховання);

— віддаленість у часі результатів роботи (виховання є тривалим процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);

— неперервність (полягає в систематичності взаємовпливів вихователя і вихованця);

— визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем для дитини);

— цілісність (передбачає внутрішню єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної культури людини).

Моральне виховання  з перших років життя дитини спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів  і потреб. Адже на цьому етапі  закладаються основи морального розвитку особистості, розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері дитини-дошкільника, що виявляються у розвитку моральних мотивів поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають супідрядності — підпорядкованості певній вищій меті. Тому неувага до морального виховання в дошкільному віці не може бути компенсована у подальші роки Дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки, важливі для особистісного розвитку якості психіки. Однією з перших моральних потреб є потреба у спілкуванні. Задовольняється вона у процесі взаємодії з дорослими, які добирають педагогічне доцільні зміст і засоби спілкування. У ньому дитина здобуває перший досвід моральної поведінки. Це аж ніяк не означає, що дорослий формує її за власним задумом чи зразком. Дитина розвивається лише тоді, коли сама активно діє. Мистецтво вихователя виявляється у пробудженні і спрямуванні її активності на самовиховання.

Процес морального виховання  ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Основні принципи такі:

- цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання — всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності;