Сім'я як об'єкт соціальної роботи

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРИСТЕТ

ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

 

реферат на тему:

 

«СІМ'Я ЯК ОБ'ЄКТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 46-сп групи

Факультету психології та соціології

Ніколаєнко Зінаїда Павлівна

Перевірила:

викладач кафедри соціальної педагогіки

Польшина Юлія Юріївна 

 

 

Харків – 2013

 

ЗМІСТ

Актуальність………………………………………………………………3

1. Сутність поняття “сім'я”………………………………………………….4
2. Типологія сімей…………………………………………………………...5
3. Нормативно-правова база соціальної роботи з сім'єю…………………8
4. Заклади і установи, які уповноважені проводити соціальну роботу з сім'єю……………………………………………………………………...10
5. Моделі соціальної роботи з різноманітними типами сімей…………...10
6. Напрями соціальної роботи з сім’єю……………………………………17
7. Висновок………………………………………………………………….24
8. Список використаних джерел…………………………………………..25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність  реферативного дослідження. Роль сім'ї в сучасному суспільстві і життя людини незрівнянна за своїм значенням, ні з якими іншими соціальними інститутами.

Сім'я як основний осередок суспільства виконує найважливіші соціальні функції, відіграє значиму  роль у житті людини, його захисту, забезпеченні соціалізації, формуванні і задоволенні індивідуальних потреб.

Сім'я - заснована на шлюбі  або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою, відношення між  чоловіком і дружиною, батьками і  дітьми. У соціологічних дослідженнях важливо враховувати середній розмір сім'ї, склад сімей, здійснюваний по різних підставах (числу поколінь в  сім'ї, числа і повноті подружніх  пар, числа і віком неповнолітніх  дітей), розподіл сімей по соціально - класовим ознаками. [1]

Сім'я має велике значення для стабільності і розвитку всього суспільства. Як мала група сім'я  виконує функції регулятивного  характеру поведінки її членів, як всередині цієї малої групи, так  і у поза. Сім'я виконує функції  відтворення та підтримання нового покоління, є первинним інститутом соціалізації - успішність, якої впливає  на все подальше життя індивіда.

Таким чином, враховуючи, що сім'я - одна з найдавніших інститутів соціалізації нових поколінь, який виконує функцію забезпечення безпеки  та захищеності будь-якої людини, але  в сучасних умовах переживає серйозні проблеми (економічна криза, нагнітання соціальної та політичної напруженості, міжетнічні конфлікти, зростаюча матеріальна і соціальна поляризація суспільства; дезорганізація факторів сімейної зв'язків, нестабільність подружніх відносин, зростання кількості розлучень, зміна положення подружжя в системі суспільної праці, серйозні економічні затруднененія, зміна емоційно-психологічних проявів, батьківської функції та ін), можна з повною підставою вважати, що пріоритетним напрямком соціальної роботи стає саме робота з сім’єю з вирішення чи запобігання вищезазначених проблем.

 

1. Сутність поняття “сім'я”

Існує безліч дефініцій поняття “сім'я”. Усі вони відбивають той стан у теорії соціальної роботи, коли предметом її вивчення стає сім'я як соціальний інститут, мала група й система взаємовідносин.

Як приклад наведемо деякі  відповідні визначення поняття “сім'я”.

Сім'я – це “соціальний  інститут, тобто стійка форма взаємовідносин між людьми, у межах якої здійснюється основна частина повсякденного  життя людей: сексуальні стосунки, дітонародження й первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо у ставленні до дітей та осіб похилого віку” [9, с. 61].

Як зазначає відомий український  учений О.В. Безпалько, сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального  розвитку суспільства та виконує в ньому такі функції:

господарсько-економічну –  планування сімейного бюджету, організація  споживчої діяльності по веденню  домашнього господарства та організації побуту сім’ї;

репродуктивну – продовження  людського роду через народження дітей;

комунікативну – створення  сприятливого сімейного мікроклімату, організація внутрішньосімейного спілкування;

виховну – передача дорослими  членами сім’ї соціального досвіду дітям;

рекреативну – організація  вільного часу та відпочинку сім’ї, розвиток інтересів і потреб її членів;

психотерапевтичну – психологічна підтримка членів сім’ї в різних життєвих ситуаціях, створення доброзичливого емоційного клімату в сім’ї з  метою відновлення фізичних і  психічних сил членів родини, витрачених у різних стресових ситуаціях [1, с. 59].

Виходячи із парадигми  розуміння сім’ї як соціальної групи, її можна визначити як динамічну  малу соціальну групу людей, поєднаних  спільністю проживання (чи тимчасовою відсутністю) і родинними взаєминами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки, свояцтва), спільністю формування й задоволення соціально-економічних і біологічних потреб, любов’ю, взаємною моральною відповідальністю [4, с.12].

Сім’я складається з трьох  основних підсистем: чоловік – жінка; батьки – діти; дитина – дитина. Ці системи є відносно автономними, проте взаємозалежними в повсякденному житті.

Сім’я виступає насамперед провідним важливим чинником соціалізації особистості на мікрорівні. Її основні соціалізуючі функції полягають у забезпеченні фізичного та емоційного розвитку індивіда, формуванні статевої ідентифікації дитини, її розумового розвитку, а також розвитку здібностей і потенційних можливостей, забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванні ціннісних орієнтацій особистості; оволодінні дитиною основними соціальними нормами [1, с. 59].

Деякі фахівці роблять  спроби дати визначення сім'ї на основі системного підходу з урахуванням  того, що вона несе в собі одночасно  ознаки і соціального інституту, і малої групи, і системи стосунків. До найбільш значущого для практичного  соціального працівника можна віднести визначення сім'ї, подане І. Трубавіною.

„Сім’я – це соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства  і включає в себе інші підсистеми (членів сім’ї); це мала соціальна група, первинний контактний колектив. Усе  це дозволяє говорити про такі її ознаки, як шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановлені  зв’язки між членами сім’ї; родинні  почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і  проживання членів сім’ї; наявність  певних функцій у суспільстві (видів  життєдіяльності сім’ї), прав сім’ї  в суспільстві й прав членів сім’ї  в родині, обов’язків членів сім’ї  стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів”[19, с. 4].

 

 

 

 

2. Типологія сімей

Успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів  соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.

Я вважаю за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку виконує сім'я. І у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім'ю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

1. Залежно від виконання  матеріально-економічної функції:

- за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

- за професійною приналежністю,  освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання  житлово-побутової функції, за  структурою сім'ї та особливостей проживання:

- за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання  демографічної функції:

- за кількістю дітей  в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні  (3 і більше дітей до 16 років);

- за однорідністю соціального вкладу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.д.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські);

- за тривалістю подружнього  життя - сім'ї молодожонів (до 1 року);

сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; і т.п.

Деякі автори таку типологію  розглядають дещо інакше і виділяють  етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й  вік дитини: молоді сім'ї, сім'ї з  дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка - професіонали); сім'я середнього класу, сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї  безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту  та ін.

4. Залежно від виконання  комунікативної функції:

- сім'ї за типом керівництва  - гелітарні (рівноправні, демократичні); авторитарні (підпорядкування одного  члена подружньої пари іншому);

- за типом юридичних  взаємостосунків - побудовані на  шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття  без оформлення шлюбу); оформлені  юридичне, але проживають окремо;

- за юридичними взаємостосунками  батьків та дітей - чоловік  і жінка живуть з різними  дітьми; чоловік або жінка (чи  обидва) мали дітей до вступу  в шлюб, зведені діти; усиновлені  діти; опікунські сім'ї;

- за якістю емоційно-психологічних  взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх,  культ сили);

- соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки  з морально-правовими органами  суспільства);

- сім'ї зі специфічними  проблемами - сім'ї з психічними  та фізичними захворюваннями; сім'ї  правопорушників; сім'ї алкоголіків,  наркоманів; сім'ї з захворюваннями  на СН1Д; сім'ї зі схильністю  до суїциду; сім'ї інвалідів.

5. Залежно від виконання  виховної функції:

- благополучні;

- неблагополучні (в тому  числі, зовні благополучні);

- сім'ї групи ризику.

Таких типологій можна  назвати значно більше. Крім того, у  межах кожного типу можна ще визначити  окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї  змішані, в яких поєднано кілька типів  і видів. Наприклад, міські сім'ї  можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна  сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.

 

3. Нормативно-правова база соціальної роботи з сім'єю

В Україні є різні види державної соціальної підтримки  сімей з дітьми: грошова і натуральна допомога, соціальні пенсії, пільги, послуги тощо. Правове регулювання, призначення і виплати допомог здійснюються на підставі Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. Та

Закону України "Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В "Основних напрямках  соціальної політики на період до 2004 року", затверджених Указом Президента України від 24 травня 2000 р. № 717, визначено необхідність надання адресного характеру соціальним програмам. Система соціальної допомоги передбачає поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, тобто врахування матеріального становища сімей, заміни системи пільг окремим категоріям населення на адресну цільову допомогу, розроблення єдиних принципів і критеріїв надання різних видів допомоги. При визначенні розмірів соціальної допомоги враховується матеріальна забезпеченість сім'ї та вартісна величина межі малозабезпеченості. З метою підтримки найменш захищених верств населення 1 червня 2000 р. прийнято Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист — забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям, зокрема тим сім'ям, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму сім'ї.