Соціальний педагог як організатор виховної роботи в соціумі

 

Соціальний педагог як організатор виховної роботи в соціумі.

ЗМІСТ
	стор.
ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
1.1. Робота соціального педагога з різними соціальними групами	6
1.2. Основні функції соціального педагога	16
1.3. Напрямки роботи та обов’язки соціального педагога	19
РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ ЯК ОРГАНІЗАТОР ВИХОВНОЇ РОБОТИ В СОЦІУМІ
2.1. Методика планування діяльності соціального педагога в навчальному закладі	25
2.2 Соціально-педагогічні технології роботи з різними соціальними групами	30
2.3. Реабілітаційні заклади нового типу та роль соціального педагога у них	34
ВИСНОВКИ	37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	41
ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми: Сьогодні жодна розвинена держава не може обійтися без соціальних працівників. Соціальні працівники професійно допомагають всім нужденним вирішувати проблеми, що виникають у їхньому повсякденному житті, у першу чергу тим, хто не захищений у соціальному плані (людям похилого віку, інвалідам, дітям, позбавленим нормального сімейного виховання, особам із психічними розладами, алкоголікам, наркоманам, хворим, родинам з "груп ризику", особам з девіантним поводженням). Вони не тільки знімають соціальну напруженість, але й беруть участь у розробці законодавчих актів, покликаних більш повно виразити інтереси різних верств населення.

Основне соціально-педагогічне положення можна сформулювати так: виховний процес виникає там і тоді, де і коли представники суспільства (батьки, педагоги) організовують цілеспрямоване задоволення всієї сукупності потреб вихованця, тому що виховання не зводиться до того чи іншого впливу вихователя, а тим паче обставин на психіку вихованця, а є цілеспрямованим сприянням розвиткові його як суб'єкта через задоволення всебічних і актуальних потреб, формуванню соціальної мікросистеми, яку вихованець створює власною активністю i яка включає найрiзноманiтнiші елементи - соматичні, психічні, предметні, соціальні. 

З цим положенням пов’язанi i з нього витікають інші, а саме: виховання відповідає своєму призначенню, протікає оптимально і злагоджено там, де вихователь стоїть на сторожі всебічних інтересів вихованця і має за мету суб'єктність його, а не об'єкти, якими вихованець володіє чи створює своєю працею; виховний процес зберiгає свою соцiальну сутнiсть i свою природу тiльки доти, доки вихователь ставиться до вихованця як до суб’єкта; для вихованця, як i для вихователя, сформованi фiзичнi i психiчнi новоутворення мають особистiсно розвиваюче значення тiльки у зв’язку з їх предметним i соцiальним змiстом у його (вихованця) iндивiдуальнiй соцiальнiй мiкросистемi; для вихователя (i суспiльства) його виховнi зусилля матимуть значення тiльки в тому разi i в тiй мiрi, коли і в якiй мiрi вони значимi для вихованця; в інших випадках виховання переходить у свою антитезу - виробництво, варіантом якого є і навчання; розвиток вихованця визначається особливостями тiєї соцiально-педагогiчної системи, в якiй вiн здiйснюється i з матерiалу якого формується особистiсна мiкросистема вихованця: особливостями соцiальних зв’язків та формувань, предметного добробуту, включаючи речi та iдеї, генетичного i соматичного здоров’я iндивiдiв, їх духовного багатства, характеру дiяльностi вихованця як способу його буття в матерiальному свiтi. 

Питання діяльності соціального педагога вивчали вітчизняні дослідники О.В. Безпалько, В.Г. Бочарова, Т.Г. Веретенко, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, С.Р. Хлебік та ін. 

Метою дослідження є найбільш повне вивчення та теоретичне обґрунтування можливостей соціальних педагогів як організаторів виховної роботи в соціумі. 

І для того, щоб досягти поставленої мети представляється необхідним у рамках даної роботи рішення наступних завдань:

1. розкрити необхідні питання і поняття для розуміння даної теми;
2. провести загальну характеристику роботи соціального педагога з різними соціальними групами;
3. проаналізувати основні функції соціального педагога;
4. проаналізувати напрямки роботи та обов’язки соціального педагога;
5. привести методику планування діяльності соціального педагога в навчальному закладі;
6. розробити соціально-педагогічні технології роботи з різними соціальними групами;
7. значення реабілітаційних закладів нового типу та роль соціального педагога у них;
8. зробити відповідні висновки.

Об'єктом дослідження є робота соціальних педагогів.

Предмет дослідження: є організація виховної роботи в соціумі.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у курсовій роботі завдань використано такі методи наукового дослідження:

− теоретичний аналіз наукових літературних джерел з метою визначення стану розробленості означеної проблеми;

− емпіричні, а саме: спостереження, самоспостереження, констатуючий та формуючий експерименти, опитування, інтерв'ю, бесіда, тестування для визначення соціально-педагогічної роботи педагога щодо організації виховної роботи.

При написанні курсової були використані праці великих вчених, таких як: Брутман В. І., Іванова Н.П., Грибанова Г.В, Карл Е., Цимбал Є.І., Ліханов А, Мухіна В.С., Смагін Л . І. І.В., Рузской А.Г., Чербакова І.М., Галагузова М.А., Василькова Ю.В., Т.А. Василькова і багато інших, які присвятили свої праці даної тематики.

Виходячи з цієї системи поглядів на проблему, сформульовано гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що соціально-педагогічна робота педагога щодо виховання в соціумі:

1. вона носитиме системно-комплексний характер;
2. розроблятимуться та впроваджуватимуться різноманітні програми соціальної підтримки та надання соціальних послуг, об’єктивовані потребами соціуму;
3. активізація соціальних педагогів у вирішенні проблем.

Теоретичне та практичне значення курсової роботи: систематизація та уточнення понять, виявлення суттєвих рис та ознак соціально-педагогічної роботи соціального педагога як організатора виховної роботи в соціумі, виділення певних рекомендацій та порад, розкриття головних та суттєвих аспектів вибраної теми.

Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів (6 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (38 найменувань). Обсяг курсової роботи складає 43 сторінки друкованого тексту.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

 

 

1. Робота соціального педагога з різними соціальними групами

 

Усе суспільство в Україні можна розділити на багато соціальних груп, в залежності від проблем, які потребують вирішення стосовно людей, що входять до цих груп. Але у будь-якому разі, якщо розглядати роботу соціального педагога, то найпершою та початковою соціальною групою буде та, з якої "все починається". Такою є сім`я. Після неї ідуть інші (дитячий садок, школа, вищі навчальні заклади), які також впливають на розвиток особистості і як результат - на розвиток всього українського суспільства. 

Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. 

Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї. 

Державна політика, спрямована на підтримку молодої сім'ї, знайшла своє вираження у Законі про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім'ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім'ї, її соціальний захист [12, с. 123].

Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сім'я, негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначаться і на якісному відтворенні населення. 

Несприятливі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім'ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями заради ближнього. 

Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. Збільшується кількість неповних сімей, діти у таких сім'ях не мають належного матеріального забезпечення. Крім того, виховання дитини одним з батьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванні особистості як хлопчика, так і дівчинки. 

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молода сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. [12, с. 123]. Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні соціальної реабілітації. Соціальна робота з сім'єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. 

Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності [12, с. 123]. 

Завдання соціальних служб у роботі з сім'єю - надання конкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі- та позасімейного спілкування, планування сім'ї, життєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розв'язання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та ін. 

Одним з важливих принципів роботи з сім'єю є принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сім'ї вирішити власні проблеми. 

Соціальна робота з сім'єю спрямовується на всю сім'ю в цілому, а також на окремих її членів (дітей, батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботи вирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування, нормалізації життєдіяльності і відпочинку сім'ї та окремих її членів, спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональному розв'язанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси [12, с. 123].

Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в діяльності соціальних педагогів. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім'ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює загрозу для стабільності сім'ї. Існують сім'ї, які потребують соціально-психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів (серйозні тривалі захворювання членів сім'ї, майнові втрати, нервово-психічні захворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари та ін). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії у взаємостосунках та врегулюванні подружніх взаємин даної сім'ї. 

Основні структури, що застосовуються, - це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування, психоемоційні тренінги, бесіди-консультації та ін.