Ступені якості прикметника та способи їх вираження

Усі присвійно- відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно- відносні прикметники  можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники  виділяються в окрему групу присвійно- якісних (дідівські закони, заяча  душа, вовчий апетит).

З таким же значенням  виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях (Прометеєв вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота).

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають  граматичних ознак, властивих якісним  прикметникам. Деякі з них набувають  здатності сполучатися з кількісно- означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова).

Від цих прикметників суфіксально- префііксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському).

1.5 Відносно-якісні прикметники

Відносні прикметники  можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді  відносних, а на основі переносних значень  поступово створюються якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, напр., назви ознак  предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються беспосередньо (малиновий  стяг, буряковий рум’янець).

Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники(срібна ложка і срібна голова (сива).

Деякі відносно- якісні прикметники  мають ознаки якісних прикметників (напр., прикметники картинний, діловий, творчий можуть утворити вищий і  найвищий ступені порівняння або  синтаксично означатися кількісними словами занадто картинний, більш діловий, найбільш творчий).

Такі прикметники можуть ставати  твірними основами іменників з абстрактними значеннями (картинність, творчість) або  прислівників (картинно, мирно, творчо).

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Ступені порівняння якісних прикметників

2.1 Ступені порівняння

Ступені порівняння — словозмінна  категорія прикметників і прислівників, в якій виявляється здатність  вияву ознаки шляхом співвідносної  характеристики. Існує в протиставленні звичайного, вищого й найвищого ступенів порівняння. Звичайний ступінь прикметників є вихідною формою (солодка диня, легка хмаринка, проста відповідь), від якого за допомогою суфіксів, префіксів та допоміжних слів утворюються синтетичні й аналітичні форми вищого та найвищого ступенів порівняння: простіший, легше; найпростіший, найлегше; більш легке, найменш легке. Категорію ступенів порівняння мають лише якісні прикметники і прислівники.

Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати  на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.

 Кожен зі ступенів має  дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня  порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший.

При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Проста форма найвищого ступеня  порівняння утворюється за допомогою  додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий —  найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня  порівняння утворюється за допомогою  приєднання слів більш, менш до звичайної  форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.Повні й короткі, стягнені й нестягнені форми прикметників

Деякі якісні прикметники чоловічого роду в називному й знахідному відмінках можуть мати, крім повної (зелений, повний), ще й коротку форму (ясен день, красен лицем). Короткі прикметники мають нульове закінчення.

Прикметники жіночого, середнього роду та множини в називному й знахідному відмінках мають, крім звичайної  стягненої (висока, високе, високі), нестягнену форму (високая, високую).

Короткі та нестягнені форми прикметників вживаються здебільшого в поетичному стилі мовлення:

Стоїть гора високая, а за нею  вища (Народна пісня).

2.2 Відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого цей прикметник залежить у словосполученні чи реченні.

За характером кінцевого  приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду і м'яку.

2.3 Тверда група прикметників

До твердої групи  належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний  і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, безробітний, бідолашний, величний, веселий, весняний, відповідний, гіркий,глухий;

б) присвійні прикметники  із суфіксами -ів (після голосного  та апострофа - -їв), -ин (після голосного  та апострофа - -їн), які в називному  відмінку однини чоловічого роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андріїв, батьків, Галин, дідів, доччин, Ігорів, нянин, шевців;

в) усі короткі форми  прикметників: варт, винен, годен (згоден), готов, жив, здоров, зелен, ладен, певен, повен, повинен, прав, рад, ясен.

Відмінювання прикметників твердої групи

 

Чоловічий рід   жіночий рід

Н.  добрий   добра 

Р.  доброго    доброї

Д.  доброму   добрій 

Зн.  Добрий (-ого)  добру

Ор.  Добрим   доброю

М.  (на) доброму (-ім) (на) добрій

середній рід   множина

Н.  добре    добрі

Р.  доброго   добрих

Д.  доброму   добрим

Зн.  добре    добрі (-их)

Ор.  добрим   добрими  

М.  (на) доброму (-ім) (на) добрих

2.4 М'яка група прикметників

До м'якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м'який приголосний -н- і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (після голосного — -їй): безодній, будній, верхній, весінній, вечірній, всесвітній (кругосвітній), городній;

б) усі прикметники  на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній, давнішній, домашній, завтрашній, зовнішній, колишній;

в) відносні прикметники  з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники  з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.

Відмінювання прикметників м`якої групи

 

чоловічий рід  жіночий рід

Н.  осінній  осіння

Р.  осіннього  осінної

Д.  осінньому  осінній

Зн.  осінній (-ого) осінню

Ор.  осіннім  осінньою 

М.  (на) осінньому (на) осінній

 

  

середній рід   множина

Н.  осіннє   осінні

Р.  осіннього   осінніх 

Д.  осінньому   осіннім 

Зн.  осіннє   осінні (-іх) 

Ор.  осіннім   осінніми  

М.  (на) осінньому (-ім) (на) осінніх

 

 

2.5 Повна та коротка форми прикметників

 

Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кільіксть прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.

Повні форми прикметників існують у двох різновидах: 1)стягненій  і 2)нестягненій формах.

1. Нестягнені форми  прикметників (лише жіночого і  середнього роду) можливі у називному  та знахідному відмінках однини  і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії.Вони зустрічаються здебільшого в народній творчості та поезії.

2. Cтягнені форми є  загальновживаними : гарна, гарне,  гарні; синя, синє, сині. Стягнені  і нестягнені форми прикметників  жіночого і середнього роду  відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -еє (-єє), -її (-її); у стягненій - -а(я), -е(-є), -і(-ї).

2.6 Способи творення прикметників

Префіксальним способом прикметники утворюються від:

а) прикметників: сильний  — пресильний; високий —невисокий;

б) іменників (із прийменником без): без меж — безмежний; без крил — безкрилий.

Суфіксальним способом прикметники утворюються від:

а) іменників: сон —  сонний; книга — книжний, книжковий;

б) прикметників: білий  — біленький, білесенький, білісінький, білуватий; тісний — тіснуватий;

в) дієслів: гнути —  гнучкий; брати — беручкий; пекти  — пекучий;

г) прислівників: тут —  тутешній; вчора — вчорашній.

Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються  від іменників: без талану — безталанний; при школі — пришкільний.

Основоскладанням утворюються  прикметники від:

а) двох прикметників: кислий і солодкий — кисло-солодкий; світлий  і синій — світло-синій;

б) сполучення іменника і  прикметника або числівника: довгі  ноги — довгоногий; сільське господарство — сільськогосподарський.

Складносуфіксальним способом (складанням основ з додаванням суфікса) утворюються прикметники від  словосполучень: п'ятнадцять років  — п'ятнадцятирічний, десять поверхів — десятиповерховий, лівий бік  — лівобічний.

2.7 Правопис прикметників

Під час написання прикметників трапляються значні труднощі, пов'язані зі специфікою їх вимови, словотвору і формотворення.

Правопис префіксів:

Слід розрізняти префікси пре- і при-:

а) префікс пре-

вживається переважно  у якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано. Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов'янського походження: преосвященний, преподобний, престол;

б) префікс при-

вживається у прикметниках, утворених від поєднання іменників  із прийменниками зі значенням наближення: пригірок, прикордонний; неповноти  дії: присісти та приєднання: прибити;

в) префікс прі-

вживається тільки у  словах прізвисько, прізвище, прірва.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Слід розрізняти слова, у яких пре-, при- входять до складу кореня і не є префіксами:

 

Пре-: президент, презент, препарат, прейскурант, престиж, прелюдія, премія, прем'єра, презентація, претендент, прерія, пресування, пресловутий.

При-: приватний, привілей, примха, призер, принцип, прилад, призма, присудок, природа, пригода, прикмета, присяга, приятель.

Правопис суфіксів:

а) -н(-ий) у більшості  якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, фабричний;

б) -н(-ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в уріх прикметниках прислівникового та іменникового походження після ж, ш: братній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній,ранній, самобутній, суботній, хатній, ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній;

в) -ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників  І відміни: баба — бабин, Галя —  Галин, свекруха — свекрушин, тітка  — тітчин,Марія — Маріїн, Софія  — Софіїн;

 ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ! 

Приголосні г, к (шк), х  перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка—Мелащин, | сваха — свашин.

г) -ин-, -ичн-, -ист- пишуться після твердих приголосних: бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий;

ґ) -ічн- після м'яких приголосних: академічний, анархічний;

д) -їн-, -їст-, -їчн після  голосних та апострофа: героїчний, двоїстий, зміїний, солов'їний;

є) -ев- уживається після  м'яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: березне'вий, груше'вий, овоче'вий, си'тцевий;

є) -єв- пишеться після  м' яких н, т або й: алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий;

ж) -ов- вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий  приголосний або шиплячий (ж, ч, ш, щ), м'який приголосний або й: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий,

життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються  на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-ев-) у  присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва, Андрієве; кобзарева, кобзареве; скрипа-лева, скрипалеве; сторожева, сторожеве. У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва — Олексіїв;

з) -уват-, а після м'яких приголосних -юват-, уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;