Сучасні засоби виховання підлітків в літніх таборах

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Виховання у літніх оздоровчих таборах.

1. Особливості психології та світогляду підлітків.
2. Методи та прийоми характерні для роботи у літніх оздоровчих таборах.
3. Висновки до І розділу.

Розділ 2. Сучасні засоби виховання підлітків в літніх таборах.

1. Організаційно-методичні моменти роботи із підлітками.
2. Форми та способи організації життя дітей у Л.О.Т..
3. Фізичне виховання: спортивні змагання, табірні заходи та свята.
4. Підлітки-інваліди та робота з ними.
5. Робота над моральними якостями і світоглядом.
6. Висновки до ІІ розділу.

Підсумок.

Список використаних джерел.

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Актуальність питання: На данному розвитку позакласної освіти України гостро стоїть питання про виховання у позашкільних навчальних закладах, оскільки життя сучасних дітей не обмежується школою. І якщо під час навчання їх енергію можна спрямувати на отримання додаткових знань і навиків у гуртках і секціях, то в літній час вони, фактично, підпорядковуються самим собі. У зв’язку з цим з’являється необхідність у літніх оздоровчих таборах. Тимпаче, що у чинному законодавстві України передбачена обов’язковість щорічного оздоровлення 50 відсотків дітей шкільного віку, з них 100 відсотків дітей-сиріт і 70 відсотків дітей із малозабезпечених сімей.

Хоча розробкою цієї проблеми уже займалися чимало методистів, зокрема таких як  Селевко Г. і Сетон-Томпсон Е., але питання літнього відпочинку розроблено досить однобічно, оскільки увага більше акцентується на методичній стороні питання, а не його практичній частині. По цій причині кожного року ми зтикаємося із проблемою знання методик, але не можливості застосування їх на практиці і тому бажаних результатів досягають лише провідні табори, які працюють по роками перевіреній програмі, хоча навіть там трапляються випадки, коли співробітники сліпо виконують поставлені адміністрацією завдання не розуміючи для чого. Саме тому ми обрали дану тему, щоб показати для чого і як на практиці застосовуються сучасні технології.

Об’єкт дослідження: Організація педагогічної роботи з підлітками в літніх оздоровчих таборах.

Предмет дослідження: Сучасні технології організації діяльності підлітків у літніх оздоровчих таборах.

Мета дослідження: Обгрунтування та розробка практичних рекомендацій для покращення роботи педагогів з підлітками в умовах літнього оздоровчого табору.

Завдання дослідження:

1. Науково-теоретичний аналіз проблем виховання підлітків у літніх таборах.
2. Вивчення, аналіз та узагальнення перспективного педагогічного досвіду педагогів-попередників.
3. Розробка рекомендацій для педагогів-організаторів в умовах роботи у літньому оздоровчому таборі.

Гіпотеза: Ефективність методів виховання підлітків у літніх оздоровчих таборах залежить від таких умов:

• зацікавленість педагога-організатора у своїй справі, наявність у нього педагогічного такту
• теоретична та практична підготовленість педагога до роботи у літньому оздоровчому таборі

Наукова новизна: Окреслюємо головні положення для організації продуктивної діяльності ЛОТ; Уточнюємо принципи і методи необхідні для роботи з дітьми у літній період та наводимо конкретні випадки застосування їх на практиці.

Практичне значення: Дані напрацювання можуть використовуватися педагогами-організаторами літніх таборів для покращення ефективності своєї роботи.

Апробація роботи:

Описані нами методи успішно апробувалися мною при роботі у дитячому літньому таборі Лісовий МДЦ Артек, а також застосовувалися мною у «Школа підготовки педагогів-організаторів від А до Я» де я: беру участь в розробці творчих проектів; організовую та беру участь в оцінці заходів культурно-масового характеру; проводжу індивідуальні та групові бесіди з майбутніми педагогами-організаторами на основі власного досвіду. Отриманий мною досвід допоміг у написанні статті: «Теорія «нового» виховання і «нових шкіл» та їх відбиток у освіті сьогодення».

 

Розділ 1. Виховання у літніх оздоровчих таборах

1. Особливості психології та світогляду підлітків.

Вирішення виховних завдань  у дитячих об’єднаннях обов’язково має спиратися на віковий підхід. Для того щоб здійснити поставлені мету і завдання не достатньо лише зацікавленості вожатого, його любові до дітей, недостатньо навіть індивідуального підходу до кожної дитини – жоден із цих засобів не працюватиме без врахування вікових характеристик вихованця. [22, c. 11] Особливо яскраво це видно на прикладі підлітків.

У цей період дитина знаходиться  на роздоріжжі між тим хто вона є, адже виглядає вона, найчастіше, уже  як доросла особа, але психічно ще абсолютно не сформована і не готова до дорослого життя. Цей період є надзвичайно важким. Так, він важкий для вихователів, але насамперед для самих дітей. Завданням вихователів, вожатих полягає в тому, щоб  допомогти підліткові перебороти труднощі, створити умови для успішного формування їхньої особистості.

Розрізняюсь середній та старший підлітковий вік.

Молодший підлітковий вік – це вік кипучої енергії, активності, великих задумів і великих справ. Уже нагромаджено значний досвід колективної діяльності, досить розвинено почуття колективної відповідальності, вміння ставити мету і свідомо її досягати, організаторські вміння і навички. Значно розширюється діапазон інтересів, що впливає на розвиток у них ініціативи, творчості. Саме молодший підліток починає проявляти особливий інтерес до громадського життя, намагається розібратися у потоці інформації, виробити власну точку зору. Зміни у інтелектуальній сфері дозволяють усе більшою мірою спиратись на них у виховній роботі.

Більший розвиток самостійності, самопізнання, намагання розібратися  у своїх перевагах і недоліках  спонукають підлітка до самовиховання. І тут педагог має допомогти йому правильно реалізувати це прагнення. У цей період яскраво проявляється нерівномірність у розвитку дітей. Наприклад, підліток серйозно захоплюється певною літературою, читає «дорослі» книги з цієї галузі, а до всього іншого може ставитись байдуже.

Дванадцятиріччя являє собою  переломний період у житті дитини. Традиційно, у багатьох народів дитина після виповнення 12 років вважалася  дорослою, отже, і ставитись до неї  слід відповідно. На думку дослідників  духовного розвитку дітей, період від 12 до 14 років – це період апробації  набутого досвіду через власні вчинки. Дитина прагне до самостійності, самовиявлення своєї особистості.

Це природна вікова потреба  дитини, яку слід враховувати у  виховній роботі з підлітками в ЛОТ. [22, c.17]

У віці 12-14 років авторитет  батьків значно знижується. Для дитини основною стає думка однолітків. Тому вожаті, враховуючи цю вікову особливість, не повинні нав’язувати дитині свої думки і рішення, а дати їй можливість самій впевнитися у правильності рішення, однак, не зважаючи на це данний вік є і найбільш піддатливим для впливу, оскільки особистість вихованця ще недостатньо сформована і він знаходиться у пошуку певного ідеалу (авторитета), яким цілком може виступити вожатий показавши свій професіоналізм і уміння. Таким чином діти згодом з легкістю прийматимуть усі ідеї подані педагогом-організатором. Головне у стосунках із цією віковою групою, як уже згадувалося вище, не відноситися до них як до дітей, а приймати їх рішення, як рішення дорослих.

Старші підлітки – це період активної особистісної індивідуалізації, етап, коли загострено переживається прагнення до самоствердження.  Це саме та фаза становлення особистості дитини, коли активною стає позиція «чим би не виділятися, тільки б виділятися». Тому найголовнішим завданням для вихователя є контролювання бажання персоналізуватися, об’єктивно визначити можливості щодо допомоги підліткові обрати правильний шлях, підтримувати його активність і коригувати її спрямованість. Старші підлітки наполегливо шукають сферу, де б вони могли відбутися як особистість. Саме тому і свою точку зору вони можуть обстоювати дуже гаряче і наполегливо, вступаючи в дискусії не лише з ровесниками, а й з дорослими. Зовні це виглядає як непокора, неповага щодо старших, але насправді підлітки намагаються будь-якими засобами захистити себе, захистити те, чим вони дорожать, що становить їх особисте надбання.[22, c.23]

Прагнення ж виділитися можна  спрямовувати у корисне русло, оскільки у данному віці підлітку важливі  не засоби досягнення цілі, а результат  – загальна увага до нього. Так, проблемним підліткам можна із впевненістю довіряти відповідальні завдання, наприклад: поставити танець для загону, вести команду під час змагань… Коли дитина відчує себе потрібною зникне і необхідність у «показовій» поведінці, однак тут також потрібно бути обачним, оскільки дитина може захопитися «владою» і втратити почуття реальності, тому надаючи їй права керівника слід періодично нагадувати, що вона всеж не вожатий.

Особливої  уваги потребує розгляд питання про вікові особливості  стосунків хлопчиків і дівчаток у старшому підлітковому віці. З 12 до 15 років антагонізм у стосунках  між статями змінюється симпатією, виникають перші спроби познайомитися, зблизитися. Але це ще не кохання, хоча перші почуття підлітка можуть бути досить сильними. Тому, організовуючи виховну роботу в загоні старших підлітків в умовах ЛОТ, особливу увагу слід звертати на використання таких видів діяльності, які б цікавили і хлопчиків і дівчаток, де виникає єдиний, дружній колектив хлопчиків та дівчаток, яких об’єднує насамперед  почуття взаємної поваги, довіри, доброзичливості. Якщо на такому благодійному грунті виникнуть взаємні почуття хлопчика та дівчинки, то вони лише позитивно вплинуть на формування кожного.

2. Методи та прийоми характерні для роботи з підлітками.

Для організації діяльності дитячих оздоровчих таборів важливими  є такі положення:

• дитячі оздоровчі табори є частиною соціального середовища, в якому діти реалізують свої можливості, потреби в індивідуальній, фізичній і соціальній компетенції
• в основі діяльності дитячого оздоровчого табору лежить принцип масовості і загальнодоступності заходів по зацікавленості; розвиток творчості і самодіяльності, соціально значущої направленості діяльності; єдинства оздоровчої і виховної роботи з дітьми; взаємозв’язку із сім’єю та соціальним середовищем
• дитячі оздоровчі табори характеризують предметно-практичну діяльність, конкретні життєві ситуації, котрі допомагають пізнати дитину, вибудувати відносини  між дітьми, дітьми та дорослими.

При правильно організованій  діяльності дитячий оздоровчий табір  надає чудовий фундамент для  самопізнання і самовиховання, що обумовлено рядом особливостей. Так, в умовах табору можуть бути організовані всі провідні види діяльності (комунікативна, спортивна, трудова, пізнавальна, естетична, художньо-творча, виховна и т.д.) Взаємовідносини дітей у таборі носять нетрадиційний характер по формі і включенню їх в ті чи інші сфери діяльності, що сприяє появі ініціативи і суб’єктної активності. Відбувається постійний самоаналіз  того що відбувається у таборі, в тому числі і участь у цьому кожної дитини окремо.

Реалізація виховної функції  актуалізації відбувається загалом  за рахунок тимчасового колективу. Обмежено контакт із зовнішнім світом, в результаті чого створюється своєрідна  педагогічно керована мікросхема, яка  дозволяє актуалізувати позитивний життєвий досвід і закріпити його напросязі певного часу. Розвиток самоврядування допомагає відчути  всю складність соціальних відносин, сприяє формуванню соціальної активності, розвиває лідерські якості.[29, c.90]

Варто пам’ятати що літо це не лише період року, а й важливий, унікальний фрагмент не зупиняючогося потоку дитячого життя. Оскільки данний період уже за своєю природою відмінний від звичайного шкільного плину часу, то відповідно у педагогіки вільного часу дітей також є окремі принципи:

1. Принцип інтересу (активність чи пасивність людини у вільний час повністю визначається лише наявністю інтересу до вище згаданої).
2. Принцип колективної діяльності (колективна діяльність формує цінністно-орієнтаційну цілісність групи, народжує традиції, організаційну структуру, емоційну ідентифікацію і, в результаті , веде до підвищення активності у вільний час).
3. Принцип «червоної лінії». У роботі із дітьми завжди необхідна так звана «межа», переходити за яку є вкрай небезпечним. «Червона лінія» -  це межа ризику, розумного і допустимого у всьому:

• у відносинах дружби і виховання дітей;

• в інформації будь-якого вигляду, яку педагог-організатор надає дітям(перш за все в питаннях політики, соціального життя людей, чи особистого життя інших педагогів-організаторів);
• в організації діяльності, особливо пов’язаної із ризиком для життя, здоров’я та психіки підопічних.

4. Принцип «всесильної купки». Відпочинок у літньому оздоровчому таборі справа передусім колективна. Навіть радість перемоги тут ділиться на усіх (перемога команди). Можна розуміти під цим поняття ядро дитячого колективу – почуття поряд плеча друга, на яке можна спертися.