Сучасні засоби виховання підлітків в літніх таборах

Така робота носить соціальний характер, оскільки її реалізація проходить у конкретних соціальних умовах і направлена на досягнення певного соціального рівня активності особистості.

Необхідним у данній ситуації є більш насичене і взаємопов’язане  дозвілля, у якому здорові діти б взаємодіяли із дітьми-інвалідами. У залежності від конкретних порушень у здоров’ї дітей це можуть бути змішані загони або ж маса  гуртків і заходів, на яких діти змогли б взаємодіяти і співпрацювати.

Також слід пам’ятати що у деяких дітей інвалідів через  частий дефіцит спілкування особливо гостро проходить проблема спілкування  із протилежною статтю. Причому часто  почуття які підліток відчуває інколи набагато важливіші за сам об’єкт кохання, що інколи призводить до показової  поведінки. Багато в чому ці почуття  є нафантазованими і покликані  компенсувати гостре почуття самотності. Але при цьому обранець чи обраниця най частіше ідеалізуються, отримуючи статус неземної істоти, що призводить до загострення почуття самотності наодинці зі своїми почуттями.

Так, у дитячому таборі Лісовий  МДЦ Артек  4 зміна була зміною дітей-інвалідів, усі загони складалися виключно із таких дітей. Фактично до кожного загону було прикріплено  психолога-волонтера, який піклувався психічним станом колективу і  окремих дітей зокрема. Це було зумовлено тим, що підліток за своїми віковими особливостями завжди незадоволений собою і шукає для себе нові образи, а обмежений інвалідністю сприймає світ і навколишнє середовище особливо гостро. Однак, хоча допомога психолога є дієвою, але складність може полягати у відмові дитини спілкуватися із ним.

 Зрозуміло, що у такому віці уже неможливо просто «за руку завести дитину до кабінету». Необхідна попередня її згода на це. Потрібно дати зрозуміти дитині що: «у нас із тобою щось не виходить, і це є наша спільна проблема, давай звернемося до когось іще…»

 

5. Робота над моральними якостями і світоглядом.

Під час відпочинку у таборі педагог-організатор проводить значну виховну роботу: формує у дітей систему соціальних знань і умінь, необхідних для самопізнання, формування нормальної соціальної поведінки, оптимального вибору своєї позиції щодо оточуючих. Під системою виховної роботи, як правило, розуміють систему взаємопов'язаних виховних заходів (справ, акцій), що призводять до поставленої мети. У кожному таборі вони мають свою специфіку і тематику і зачіпають свої (у залежності від тематики зміни) цілі.

Так, у Дитячому таборі Лісовий  МДЦ Артек кожну зміну проводились  такі заходи як «Ліхтарики надії» та «Ярмарок милосердя». «Ліхтарики надії» представляли собою акцію спрямовану проти  війни, маючи за мету показати дітям  що війна це не лише героїзм і  подвиги, а іще і сльзи, горе, тисячі втрачених життів. По завершенні свята  всі діти спускалися до берегу моря і пускали на воду кораблики із запаленими свічками у пам’ять про жертв війни. Не даремно однією із ідіом Артека є «всі артеківці проти війни». Усі хто побував там дізнаються про Аманту Сміт – дівчинку яка написала президентам двох ворогуючих держав (СРСР і США) листа із проханням припинити війну.  Шлях від кострової площі до берега моря діти проходять у мовчанні, яке дає їм можливість обдумати отриману інформацію. У дитячому таборі «Кипарисовий» МДЦ Артек проводиться аналогічний захід під назвою «Ліхтарики дружби», який також включає тематичну постановку та спуск із ліхтариками до моря.

«Ярмарок милосердя»  являв собою акцію збору коштів на ліки для одиноких пенсіонерів. Кожен  загін готував кілька «етапів» з  послугами, які надавалися за символічну плату, а за зібрані кошти президенти загонів потім купували ліки і  разом із старшими вожатими відвозили  їх пенсіонерам. У дитячому таборі Ласпі було запроваджено «День Підприємця» по суті також нагадуючий описаний вище захід, але у ньому була загальноприйнята грошова одиниця – ласпійки.

Такі заходи спрямовані на розвиток розуміння моральних цінностей, щоб діти не просто засвоювали правила і моральні цінності, а розуміли для чого вони і чому з’явилися.

Крім массових заходів  у яких бере участь весь табір існують певною мірою «сімейні» традиції, як не звиходять за межі загону, такі як загінне коло, вечори біля багаття, тренінги та спеціальні ігри, які проводять педагоги-організатори та табірний психолог.  Під час таких «сімейних» заходів діти діляться своїми враженнями та обговорюють поведінку один одного. Законом у таких випадках є: «кожен може сказати все що хоче».

Обмінюючись таким способом досвідом і світобаченням діти швидше дорослішають і починають дійсно розуміти «що є добре, а що погано».  На випадок якщо дитина є занадто  сором’язливою і не може відкритися на початку зміни і говорити із своїми однолітками  існують так звані екрани настрою, які являють собою календар із колонкою для кожної дитини і умовними знаками для позначення свого настрою у кінці дня. З таким нескладним прийомом вожатий завжди може легко розпізнати психологічний клімат у загоні та попередити назріваючі конфлікти і появу аутсайдерів.

Окремої уваги у данному  випадку заслуговує день взаємних симпатій, коли методом жеребу дитина витягує  собі таємного друга і таємно на протязі дня дарує йому подарунки. Ввечері відбувається зізнання таємних  прихильників. Захід залишає чудові враження, і непомітно для самих  дітей закладає у них основи міжособистісних  відносин.

Багатий моральний підтекст несуть у собі табірні звичаї і  традиції. Еталони моральності можна  знайти навіть у легендах табору.

Саме тому діти що повернулися  із табору повертаються більш дорослими і розвинутішими ніж їх однолітки, які не мали такого досвіду спілкування.

7. Висновки до ІІ розділу

Реалізуючи технологію педагогічного  спілкування і впливу важливо  прагнути прибрати фізичний, соціальний і термінологічний барьер між  вожатими і дітьми. Це вибудовує  спілкування із позиції «Ми», що сприяє «відкриттю» дітей для  впливу та співпраці.

<p class="Normal" style=" margin-bottom: 0pt; text-align: jus