Виховання у дітей дошкільного віку культури поведінки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

На тему: «Виховання у дітей дошкільного віку культури поведінки»

 

 

 

 

 

 

Виконала: 
Зміст

 

 

Вступ

Дошкільне дитинство  – короткий, але важливий період ствердження особистості. В ці роки дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне відношення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер.

У вітчизняній системі  народної освіти особлива увага приділяється моральному вихованню, підростаючого  покоління.

Одним із напрямків у  моральному розвитку дитини є виховання  культури поведінки.

Уже у молодших дошкільників у різноманітних іграх і спостереженнях, в процесі праці з самообслуговування і виховання нескладних доручень необхідно формувати навички  ввічливого відношення з близькими для дитини дорослими і однолітками, бережливого відношення до іграшок і речей, якими всі користуються.

Виховний вплив педагогів  і батьків на дітей повинен  бути єдиним, постійним і послідовним.

У “Програмі вихованні  навчання в дитячому садку” сформульовані завдання і зміст морального виховання в цілому і його складової частини – виховання культури поведінки з урахуванням вікових особливостей.

Ефективним засобом  виховання є правильно організований  режим, заняття, ігри і різноманітна самостійна художня діяльність.

Завдання виховання  культури поведінки у програмі розглядаються  як складова частина морального виховання  і сформульовані вони у вигляді  цілком конкретних вимог: прищеплення  дітям необхідних гігієнічних навичок, культури вчинків в різних ситуаціях і позитивних взаємовідносин у різних видах діяльності; виховання певних елементів моральної свідомості і моральних почуттів, які повинні сформуватись у дітей при їх постійному ознайомленні з навколишнім світом, формування початкових елементів трудового виховання. Всі ці завдання зорієнтовані на вік дітей і розміщені в різних розділах програми.

1. Значення і необхідність формування культури поведінки у дітей дошкільного віку.

 Дошкільне дитинство  – короткий, але важливий період  ствердження особистості. В ці роки дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне ставлення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер.

У вітчизняній системі  народної освіти особлива увага приділяється моральному вихованню підростаючого покоління.

Одним із напрямів у моральному розвитку дитини є виховання культури поведінки.

Все починається з  дитинства. Виховання моральності  починається з колиски. Коли мати посміхається дитині, радується йому – це вже виховання найглибшої моральності, його дружнє ставлення до світу. Далі – дитячий садок, потім школа. Центральна фігура в суспільстві, від якої залежить його майбутнє – це педагог. Об"єднати нас може тільки висока культура.

Культура цінна для всього людства. Тільки культура може допомогти нам, адже її відсутність – причина багатьох лих. Це актуальне питання нашого суспільства і я вважаю, що потрібно приділяти більше увагу підростаючому поколінню.

Із самого раннього дитинства дитина вступає в складну систему взаємин з оточуючими людьми (вдома, у дитсадку та ін.) і здобуває досвід суспільної поведінки. Формувати у дітей навичок поведінки, виховувати свідоме, активне ставлення до дорученої справи, товариство, потрібно починати з дошкільного віку.

В дитячому садку для  цього чимало можливостей. У процесі  повсякденного спілкування з  однолітками діти вчаться жити в  колективі, опановують на практиці моральні норми поведінки, що допомагають  регулювати стосунки з оточуючими.

Працюючи з дітьми, вихователі приділяють велику увагу формуванню їхнього поводження на заняттях, в іграх, праці і недостатньо оцінюють можливості повсякденної побутової діяльності, найчастіше проходячи повз ті педагогічні цінності, що таїть у собі повсякденне життя дошкільної установи.

В силу того, що діти роками відвідують дитячий садок, з"являється  можливість вправляти їх у гарному  поводженні багаторазово, і це сприяє виробленню звичок.

Щодня діти вітаються  і прощаються, прибирають після гри  іграшки, вмиваються, одягаються на прогулянку і роздягаються. Щодня дітям доводиться акуратно вішати одяг, ставити взуття та ін. В усіх цих ситуаціях діти не тільки практично опановують різні навички й вміння, але й освоюють визначені норми поводження в колективі однолітків.

Привчаючи дітей вітатися зі своїми товаришами, вихователь використовує і ранковий прихід у дитячий сад  і зустрічі з завідувачем, музичним керівником, кухарем і т.п. Багаторазові вправи допомагають дитині усвідомити загальне правило: "Вітатися треба  з усіма, кого побачив у цей день уперше". Такий постійний зв"язок формує у дітей позитивну звичку. Має значення і те, як буде сказано дітьми "Вітаю вас" чи "Добрий ранок", адже зовнішня форма увічливості виражає повагу і доброзичливе ставлення до навколишнього. Одні вітаються охоче і привітно, інші – тільки після нагадування, треті – на тільки не вітаються, але й зовсім здороватися не хочуть. Однак не варто кожен випадок привітності розглядати як факт появи неввічливості. Краще розібратися, чому дитина не привіталася, і допомогти їй справитися. Нерідко діти вітаються формально, не розуміючи змісту цього правила.

Наприклад: Сашко входить  у групу і відразу направляється  до іграшок. Вихователь нагадує хлопчику, що спочатку потрібно привітатися. Дитина відповідає: "Я вже здоровався там ." і рукою показує на двері. Це свідчить, що хлопчик не розуміє, чому при вході треба вітати один одного. Вихователь пояснює Сашку, що, вітаючись, люди бажають один одному гарного здоров"я і настрою. Тільки в єдності моральних знань і поведінки можна вирішувати задачі морального виховання дошкільників. Важливий також приклад дорослих – співробітників дитячого саду і батьків – їхня привітність і доброзичливість при зустрічах передаються дітям.

Педагог повинен використовувати  кожну ситуацію в повсякденній і побутовій діяльності, щоб на практиці показати дітям, що і товариш може прийти на допомогу, тільки треба його про це чемно попросити, і потім подякувати за зроблену послугу.

Дорослі мають із самого дитинства виховувати у дітей  чуйність, готовність прийти на допомогу. "Якщо товаришу важко, допоможи йому", "Якщо тобі важко – звернися по допомогу" – ось правила, якими повинні керуватися діти в повсякденному житті.

Вихователь на конкретних прикладах пояснює дітям необхідність і доцільність кожного правила поведінки. Усвідомивши цінність правил, діти починають активно ними користатися, і поступове поводження за цими правилами стає для них нормою поведінки.

Перед вихователями дитячого закладу стоїть задача: виховати у  дітей дбайливе ставлення до речей. Рішення цієї задачі жадає від педагога великого терпіння. Малят вчать вішати одяг, складати речі. Постійно на конкретних прикладах педагог може показувати дітям, як важливо і необхідно дотримувати це правило: коли всі речі на місці, можна швидко одягтися, речами зручно користатися, і вони краще зберігаються.

Створення культурних звичок починається з виховання акуратності  й охайності. Вже з трирічного віку дитина може сама з деякою допомогою  дорослих одягатися, застелити своє ліжко, може допомагати в прибиранні кімнати.

Культура їжі, вміння культурно вживати їжу – одна з перших навичок, що повинна виховуватись у дитини. Перед їжею обов"язково вимити руки, вміти користатися ложкою, вилкою, не бруднити скатертину й одяг під час їжі – все це можна  виховувати тільки шляхом постійного спостереження і систематичних вказівок з боку дорослих.

З раннього віку слід виховувати у дітей любов і звичку до праці. Варто вважати найважливішим  правилом виховання: "Не роби за дитину того, що вона може зробити сама".

Вміння жити в колективі  однолітків, має велике значення для  майбутнього школяра.

Потрібно щодня, використовуючи кожне перебування дитини в дитячому садку, дати йому можливість опанувати  необхідними нормами моральної  поведінки в колективі однолітків.

У дошкільників у різноманітних іграх і спостереженнях, в процесі праці з самообслуговування і виховання нескладних доручень необхідно формувати навички ввічливого відношення з близькими для дитини дорослими і однолітками, бережливого відношення до іграшок і речей, якими всі користуються.

Виховний вплив педагогів  і батьків на дітей повинен  бути єдиним, постійним і послідовним.

В “Програмі вихованні  навчання в дитячому садку” сформульовані  завдання і зміст морального виховання  в цілому і його складової частини – виховання культури поведінки з урахуванням вікових особливостей.

Ефективним засобом  виховання є правильно організовані режим, заняття, ігри та різноманітна самостійна художня діяльність.

Завдання виховання  культури поведінки у програмі розглядаються як складова частина морального виховання і сформульовані вони у вигляді цілком конкретних вимог: прищеплення дітям необхідних гігієнічних навичок, культури вчинків в різних ситуаціях і позитивних взаємостосунків у різних видах діяльності; виховання певних елементів моральної свідомості і моральних почуттів, які повинні сформуватись у дітей при їх постійному ознайомленні з навколишнім світом, формування початкових елементів трудового виховання. Всі ці завдання зорієнтовані на вік дітей і розміщені в різних розділах програми.

Такий принцип викладання програмних вимог дозволяє вихователю заповнити моральним змістом  різноманітну діяльність дітей, організувати їх щоденне спілкування. Цілеспрямовано формуючи в них такі моральні якості як гуманізм, колективізм, патріотизм у їх первісній основі.

Важливий показник культури діяльності – це природна тяга до цікавих, змістовних занять, уміння цінувати час. В старшому дошкільному віці дитина вчиться регулювати свою діяльність і відпочинок, швидко і організовано виконувати гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це буде доброю основою для формування в неї навичок ефективної організації праці.

Для визначення досягнутого  у вихованні культури трудової діяльності можна використати такі показники, як уміння і бажання дитини працювати, інтерес до виконуваної роботи, розуміння її цілей і суспільного змісту; активність, самостійність; виявлення вольових зусиль в досягненні потрібного результату; взаємодопомога в колективній праці.

 

2. Погляди педагогів  класики на дану проблему.

Сучасні наукові уявлення про виховання як процесу цілеспрямованого формування і розвитку особистості  склалися в результаті тривалого  протиборства ряду педагогічних ідей.

В. О. Сухомлинський писав: «виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення і відновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує». Тут уже яскравіше виділяється ідея взаємозбагачення, взаємодії суб"єкта та об"єкта виховання.

Важливу роль у підготовці людини до життя К. Ушинський відводив її моральній вихованості. Моральне виховання дитини слід починати з найменшого віку і здійснювати постійно і систематично. Воно має бути спрямоване на формування у дітей кращих моральних рис і почуттів: патріотизму й гуманізму, любові до праці та дисциплінованості, чесності й правдивості, почуття обов"язку і відповідальності, власної гідності та громадського обов"язку, скромності, твердості волі й характеру та ін. Головними методами і засобами морального виховання дітей та молоді є переконання, заохочення і покарання (але в жодному разі не тілесні), власний приклад вчителя, а також батьків і старших, правильний режим навчання тощо. Особливе місце у моральному вихованні вчений відводив фізичній праці, вважаючи за потрібне правильно поєднувати її з працею розумовою. У статті «Праця в її психічному і виховному значенні» він наголошує на великому значенні фізичної праці у вихованні дітей та молоді, у розвитку суспільства загалом. Пропонує залучати дітей до різних видів праці, виходячи з практичних потреб школи і сім"ї: самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду й на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя та ін. Організовувати дитячу працю слід таким чином, щоб діти отримували від неї насолоду, не перевтомлювалися.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський вважав, що все починається з дитинства, що моральне обличчя підлітка залежить від того, як виховувалась людина в дитинстві. Вища нервова система досягає у дошкільника досить високого рівня розвитку. Він дуже активний, діяльний і рухливий. Не можна вважати, що від природи дошкільник здатний до постійного руху. При достатньому інтересі він стає досить стриманим, дисциплінованим і посидючим, але його енергії і потребі в руках треба давати розумний вихід: активні й різноманітні заняття на уроці, щоб молодший учень, міг керувати собою, при тому виховувати в ньому культури поведінки, доброзичливе ставлення до оточуючих.

Радянський педагог  А.С. Макаренко писав: "Я упевнений, якщо людина погано вихована, то в цьому  винятково винуваті вихователі. Якщо дитина гарна, то цим він теж зобов"язаний вихованню, своєму дитинству. Ніяких компромісів, ніяких середин не бути може. Тим більше обурливо і досадно, якщо люди, яким довірене було виховання дітей, не тільки не захотіли скористатися цією великою могутністю педагогіки, але й обмежилися простим спостереженням, простим вивченням дитини, поділом усіх дітей на розряди, на окремі біологічні групи і т.п. Людина погана тільки тому, що вона знаходилася в поганій соціальній структурі, у поганих умовах.