Виховання у дітей дошкільного віку культури поведінки

Середня група. Минув ще рік. Діти підросли, опанували ряд навичок культурної поведінки. А тим часом робота педагога по вихованню у дітей навичок культурної поведінки значно ускладнюється і розширюється.

Діти п"ятого року життя спостережливі, допитливі, активні. Їхні інтереси стають різнобічними. Збільшується обсяг знань, розширюються можливості ознайомлення дітей з явищами суспільного життя. Предметом дитячої уваги стає праця дорослих, їхні взаємостосунки в процесі праці, яскраві, помітні події в найближчому оточенні, вдома. І атмосфера життя в дитячому садку здобуває для формування моральних почуттів і якостей особливе значення.

Сполучення управління самостійної практичної повсякденної діяльності дітей у дитячому садку і вдома із залученням їхньої уваги до праці дорослих, суспільному значенню цієї праці, сприяє успішному розширенню задач виховання поваги до дорослих, культури спілкування з ними. Ця область виховної діяльності вимагає організації уваги дітей до дорослих, з якими вони щодня спілкуються. Адже саме через близьких найчастіше прослідковується життя дітей, вони не отримують турботи від дорослих. Щоб цього не відбулося, потрібно навчити дітей бачити, розуміти й оцінювати працю дорослих, їхні позитивні дії і відносини. Гарний спосіб для цього – правильне відображення таких дій у заняттях і іграх. Два-три морально спрямовані заняття можна присвятити протягом року спеціально повазі до навколишніх дорослих, насамперед до батьків, педагогів, няньок.

Старша група. В старшому дошкільному віці формування моральних якостей особистості і звичок культурної поведінки активно продовжується. Зміст педагогічного процесу на цьому етапі складає виховання поваги до рідних і близьких, прихильності поваги до вихователів, усвідомленого прагнення порадувати старших гарними вчинками, бажання бути корисним навколишнім. У дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємини, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам, у своїх вчинках йти за прикладом гарних людей, позитивним, героїчним персонажем відомих художніх творів.

У моральному вихованні  старшого дошкільника продовжує  займати велике місце виховання  культури спілкування. Формування поваги до навколишніх, доброзичливості, вольових якостей, стриманості відбувається в колективі однолітків. Колектив відіграє в житті дітей все велику роль, взаємостосунки дітей ускладнюються.

У поведінці старшого дошкільника яскравіше виступає зв"язок моральних якостей і  властивостей особистості з інтелектом, пізнавальним і цікавим, відношенням до навколишнього світу, до діяльності, до дорослих й однолітків, до себе. Дитина в процесі спілкування вже може бути стриманою, вміє діяти в інтересах партнера чи групи однолітків, виявляючи при цьому вольові зусилля. Але, звичайно ж, це тільки початок вміння, яке треба розвивати і закріплювати.

Головною у цілеспрямованій  виховній діяльності педагога на ступіні  старшого дошкільного віку, продовжує  залишатися організація життя і  діяльності дитини, що відповідає досвіду  змістовного спілкування, формуванню доброзичливого ставлення до однолітків і навколишніх.

Ефективним методом  уточнення систематизації моральних  уявлень старших дошкільників є  етична бесіда. Такі бесіди повинні  бути органічно включені в систему  різноманітних методів виховання.

Етична бесіда, як метод  морального виховання відрізняється  істотною своєрідністю. Зміст етичних  бесід складають в основному  справді життєві ситуації, поведінка  оточуючих людей і насамперед самих вихованців. Вихователь дає  характеристику тим фактам і вчинкам, що дитина спостерігала чи робила у спілкуванні з однолітками і дорослими.

Подібні характеристики формують у дітей об"єктивність в оцінці подій, допомагають дитині орієнтуватися в тій чи іншій  ситуації і поводитися відповідно до правил моральної поведінки.

Етичні бесіди – це планові, підготовлені й організовані заняття, зміст яких визначено вимогами «Програми виховання і навчання в дитячому садку». Але, звертаючись  до програмних задач виховання, педагог  має конкретизувати їх, проробляти правила і норми поведінки, виховання яких необхідно підсилити в даній групі з урахуванням дорослих і індивідуальних особливостей дітей.

Кількість подібних бесід  невелика: п"ять-сім на рік тобто  один раз протягом півтора-двох місяців.

Варто пам"ятати: головна мета етичних бесід полягає в тому, щоб сформувати в дитині моральні мотиви поведінки, якими вона могла би керуватися у своїх вчинках. І спиратися такі бесіди повинні, насамперед, на справжні події і явища, що у надлишку надає життя і діяльність дитини в колі однолітків.

Готуючись до такої бесіди, педагог повинен проаналізувати, що було предметом найбільш яскравих вражень дітей, як вони сприйняли  побачене, як переживають його.

Якщо зміст бесіди доступний і цікавий дітям, то вони будуть ставити запитання: педагогу як би відкривається внутрішній світ дитини. Це дозволяє обґрунтовано визначити, як малята сприйняли ідею, моралі добутку, і дає можливість подальшого тактовного коректування поведінки дітей. А та обставина, що вся група спільно обговорює факти поведінки і різні ситуації, викликає співпереживання, емоційний вплив дітей один на одного, сприяє взаємному збагаченню їхніх почуттів і етичних уявлень.

Поведінка вихованців старших  груп переконливо свідчить про те, що в цьому віці поступово відбувається перехід від сприйняття змісту окремих вчинків до збагачених понять про гарне поводження. За допомогою етичних бесід вихователь пов"язує між собою у свідомості дітей розрізнені уявлення в єдине ціле – основу майбутньої системи моральних оцінок. Саме засвоєння етичних понять у визначеній системі допомагає старшому дошкільнику розібратися в сутності понять добра, загального блага, справедливості формує первісне поняття про людське достоїнство.

Вплив моральної свідомості старшого дошкільника на саморегуляцію його поведінки ще не велико. Тому теми етичних бесід повинні обов"язково включати провідні для даної вікової групи поняття. «Моя мама», «Моя родина», «Дитячий садок», «Мої товариші», «Я вдома» і багато ін. Названі теми можуть бути конкретизовані і доповнені в залежності від уявлень, знань, рівня вихованості. Важливо щоб зміст перерахованих провідних тем обов"язково пов"язувався з усім змістом педагогічного процесу, без чого не можна забезпечити ефективність морального виховання.

Етичні бесіди, їхні результати повинні безпосередньо виявлятися в практиці поведінки, вчинках дітей у різних ситуаціях. Що дуже важливо для закріплення результатів педагогічного впливу.

Підготовча група. Основна  задача морального виховання дошкільників на цьому етапі складається, насамперед у закріпленні, поглибленні і розширенні всього того, що вони набули за весь попередній період перебування в дитячому садку. У повсякденній педагогічній практиці вихователь повинен прагнути, щоб моральні почуття дитини ставали більш глибокими, і їхній прояв у стосунках до людей, їхньої діяльності, до рідної країни – більш стійким і організованим. Моральні уявлення дітей про явища суспільного життя, про властиві людям якості (такі як справедливість і чесність, працьовитість і відповідальність та ін.) стають більш усвідомленими. Здобувають велику узагальненість, і навички моральної поведінки – більш природними і міцними. Необхідно, щоб дитина завжди поводилася за правилами не тільки в дитячому садку і вдома, але й у будь-якій обстановці, не тільки на очах дорослих, під контролем, але і за власним спонуканням. Особлива увага вихователя в даній віковій групі повинна бути зосереджена також на вихованні потреби в дотриманні правил особистої гігієни й у природній взаємодопомозі дітей у різних режимних процесах, у формуванні вольових якостей, у нагромадженні досвіду гуманних відносин і культури поведінки.

Названі задачі конкретизовані у відповідних розділах «Програми  виховання і навчання в дитячому саду», «Виховання культурно-гігієнічних  навичок», «Виховання навичок культури поведінки», «Виховання гуманних почуттів і позитивних взаємин, етичних уявлень» та ін.

Для забезпечення органічної поступовості між дитячим садком і школою в моральному вихованні  дуже важливий високий рівень вихованості  в широкому розумінні слова. Саме позитивний досвід гуманних стосунків дітей початкова школа справедливо розглядає як головний результат морального виховання дитини в попередній період; саме на цьому фундаменті в початкових класах відбувається подальший розвиток нових форм моральної поведінки.

Від досягнутого виховання  залежить і процес навчання. Серед  негативних якостей першокласника, що ускладнює навчальну діяльність і виховання, педагоги часто називають  неакуратність, відсутність зібраності. Охайність, виховання в роки дошкільного дитинства забезпечує першокласнику природне, без особливих зусиль підтримки порядку портфеля, на робочому місці, і тим самим заощаджує час для навчальної діяльності.

Гарним способом для  прищеплювання навичок читання  служить колективне читання з наступним переказом змісту прочитаної казки, байки і т.п. Це дуже допомагає вихованню дитини, що готується до навчання в школі, формуванню навичок навчальної діяльності.

Задачі виховання культури поведінки в даній віковій  групі, як і в попередніх, зважуються на основі доцільного добору методів і прийомів, найбільш вдалого їхнього сполучення, що забезпечують взаємозв"язок учбово-пізнавальної і самостійної діяльності дошкільників.

Використовуючи морально спрямовані методи виховання, педагог  формує етичні поняття культури поведінки в громадських місцях, культуру взаємин, культуру мови, культуру зовнішнього вигляду. Але варто пам"ятати, що в підготовчій групі не втрачають своєї значимості ігрові прийоми, включені у виховний процес. Сполучаючи їх з етичними бесідами, педагог ненав"язливо розкриває перед дітьми наочні зразки повсякденного спілкування. Важливо також щоб морально спрямовані заняття, бесіди містили не тільки правила етикету, але й цікаві практичні вправи в культурному спілкування. Тоді можна ефективніше впливати на внутрішній світ дитини.

Ефективність формування доброзичливих суспільних мотивів  поведінки підвищується, якщо педагог  встановлює органічний зв"язок між  різноманітними смаками дитячої  діяльності. Ця робота повинна обов"язково знайти відображення в плані освітньо-виховної роботи.

Вихователю важливо  постійно вести запис спостережень за вчинками дітей. Саме тут вихователь відзначає, як впливали на дитину передбачені  планом методи, чи вдалося домогтися  мети та ін.

Виховання – творчий  процес, тому передбачити і планувати роботу на два тижні, місяць і т.п. без аналізу попередніх щоденних записів неможливо.

Продумане використання різноманітних зв"язків дозволяє «червоною стрічкою» провести виховання  культури поведінки через всі  процеси навчання на заняттях, гри, музичну, образотворчу та ін. види діяльності дітей. Конкретна реалізація взаємозв"язку виховного процесу – самостійна діяльність.

Дуже важливо, щоб весь режим дитячого садку, всі те, що ми називаємо повсякденним життям, було наповнено змістовною діяльністю і спілкуванням. Це сприяє духовному світу дитини. Вирішуючи дану задачу, педагог створює сприятливий ґрунт для формування позитивних рис характеру і моральних якостей особистості.

4. Роль сім"ї у моральному вихованні дітей.

У гарних батьків виростають гарні діти. Як часто чуємо ми це твердження і як важко пояснити, що ж це таке – гарні батьки.

Сім"я є природним  середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної  підтримки, засобом збереження і  передання культурних цінностей від покоління до покоління.

З перших днів появи дитини на світ сім"я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну  організацію її життя, допомогти  засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.

Оскільки мета виховання  підростаючого покоління – формування всебічно розвиненої особистості, сім"я, як і навчальний заклад, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне  виховання.

На думку М. Стельмаховича «Тіло, душа, розум – ось три кити батьківської педагогіки». Тілесне виховання у сім"ї передбачає зміцнення здоров"я, сил та правильний фізичний розвиток дитини. Усі наші зусилля, – зазначає він, – спрямовані на тілесне виховання, можуть бути швидко зведені нанівець, коли ми не захистимо наших дітей і підлітків від такого страшного ворога душі та тіла людини, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія, статева розпуста, СНІД. Поширення цих та інших асоціальних явищ набуло такого розмаху, що нависла смертельна небезпека над самим генофондом нації, а значить, і над нашим майбутнім.

Моральне виховання  передбачає формування у дітей високої  духовності та моральної чистоти. Складність цього завдання в тому, що воно вирішується, як правило, через добре поставлене в духовно-моральному аспекті життя сім"ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю, мораль – моральністю, честь – честю, гідність – гідністю. Правильно поставлене розумове виховання в сім"ї розкриває перед дітьми широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду; оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних умінь (читати, слухати, висловлювати свої думки усно і на письмі, рахувати, працювати з книгою, комп"ютером) готує їх до розумової діяльності.

Реалізуючи ці напрями  змісту виховання, особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого  народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.