Викладання літератури рідного краю

- розвивати комунікативно-мовленнєві уміння школярів на уроках літератури рідного краю, послуговуючись творами малої форми в усному та писемному варіанті (переказ-мініатюра, з творчими завданнями, багатоваріантні міні-твори в контексті певної жанрово-стильової манери письма тощо).

      Підготовка до уроків літератури рідного краю передбачає визначення суб'єктів навчально-пізнавального процесу на далеку та близьку перспективу:

• випереджальне ознайомлення зі списком творів літератури рідного краю, які учні мають прочитати (придбати) впродовж літа, навчального року;
• підготовку пакету навчально-пізнавальних дій, який передбачає систему завдань, розробку розумових операцій, а також способів їх виконання з урахуванням різних рівнів і форм мислительної діяльності, й допоможе учневі-читачеві проникнути в таїну художнього тексту;
• конструювання навчально-пізнавального дійства, сценарію, організації змістового наповнення уроку (заняття);
• чітке визначення теми, мети та завдань уроку, проблемних питань до твору (творчості), добору епіграфа, зорового та слухового рядів (музичне та мистецьке оформлення).

     Структура та змістове наповнення традиційного заняття з літератури рідного краю передбачає в 5 - 9 класах:

І. Настановчо-мотиваційний етап:

1. Вступна розповідь-огляд, створення ситуації інтересу.

2. Бесіда, створення психологічної установки, умотивування дій.

3. Навчальна рефлексія (самооцінка).

ІІ. Операційно-пізнавальний етап:

1. Актуалізація опорних знань, евристична бесіда (ігри при потребі).

2. Уведення учнів у  світ митця (оповідка про життя  автора та його твір — учитель-учні).

3. Коментарі про твір  та його місце в системі творчого доробку автора.

4. Словникова робота.

5. Сприйняття та осмислення художнього змісту твору.

6. Пошук відповідей  на запитання учнів і проблемні  питання до твору, спадщини митця.

7. Проміжна рефлексія  розуміння виучуваного матеріалу.

ІІІ. Корекційно-рефлексивний етап:

1. Представлення продукту  праці (підготовленого вдома, заздалегідь, під час уроку).

2. Усвідомлення учнем  і вчителем міри збагачення  власного досвіду, свого «Я» (творча рефлексія).

3. Узагальнення почутого, встановлення закономірностей у виучуваному творі, матеріалі.

4. Підбиття підсумків, коментар домашнього завдання з курсу літератури рідного краю.

     Таким чином, уроки з літератури рідного краю є невід'ємною частиною курсу української літератури: вони наближають учнів до їхньої малої батьківщини, дають можливість пишатися тими, хто живе зовсім поруч, спонукають до самостійної творчої діяльності.       

Отже, вивчати твори письменників-земляків корисно і цікаво, бо вони приваблюють читачів і різноманітністю тематики, і стилем, і художніми манерами, і широким жанровим діапазоном. Твори місцевих аматорів дадуть змогу учням краще й повніше дізнатися про історичне минуле нашого краю, про наших предків, про видатних людей краю,ближче відчути красу рідної природи.

 

 

 

РОЗДІЛ 3

РОЗРОБКА УРОКУ З ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ

Урок з української  літератури у 5 – А класі

Література  рідного краю

«Я і є  маленька Україна…»

(за творами  М.Побеляна)

 

Мета:

- поглиблення знань про літературу рідного краю;

- знайомство з творами  харківського поета М.Побеляна;

- розвиток творчої  уяви учнів;

- виховання в них  почуття патріотизму, національної самосвідомості, поваги

    до свого  народу, Батьківщини, рідного слова.

Наочність:

• Оформлення дошки: тема, епіграф, епіграф:

                                 Вчимося бути

                                На землі людьми…»                 М.Побелян

• збірки М.Побеляна «Дай мені долоньку», «Сніги на двох», журнали «Дивослово» 1995 р. №10, 11, 1996р. №3, 1997 р. №12, «Джерело педагогічної майстерності» 1997р. №2;
• репродукції картин Рафаеля «Сікстинська мадонна», «Мадонна Конестабіле»;
• дитячі малюнки.

                                                  ХІД  УРОКУ

1. Організаційний момент. Активізація знань із теми «Література рідного краю».
2. Оголошення теми і мети уроку.

Вчитель:

      Діти, на  уроці ми з вами будемо слухати,  говорити, думати. А ще будемо… Ні, я не буду продовжувати зараз свою думку. Наприкінці уроку ви самі зможете сказати, чому ще навчилися сьогодні. Тому будьте уважні, бо мова піде на уроці про найдорожче, найсвятіше і житті кожної людини. як ви гадаєте, що є таким для кожного з нас? (Відповіді учнів)

     Так, дійсно, це рідний дім, це сім’я,  природа, друзі, наша мова, наша  Батьківщина. А ще сьогодні  мова піде про найчарівніший,  найдивовижніший світ – світ  дитинства. Чи погоджуєтеся ви  з такою думкою: дитинство –  найкраща пора в житті людини? (Відповіді учнів)

     А чи  найлегша? (Відповіді учнів) Чому?

    Справді, дитина повинна багато працювати над собою, багато вчитися, сформувати свої уявлення про оточуючий нас світ, з’ясувати своє місце в ньому. Чи легко це зробити? Що може допомогти їм у цьому? Звичайно ж, книга.

3. Робота над темою уроку

1. Слово вчителя:

      Книга – мудрий порадник, учитель, найкращий і найрозумніший помічник у житті. І.Я.Франко говорив:

Книги – морська  глибина.

Хто в них  пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перла  виносить…

     Книга супроводжує  нас все життя. А ще –  слово, дитячий віршик, які запам’ятовуються  на все життя.

Мріють крилами  з тумани лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимані зорі сургучеві.

Заглядає в  шибу казка синіми очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой, біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати!

Припливайте до колиски лебеді, мов мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили  криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами  і рожевим пір’ям,

Лоскотали марево золотим сузір’ям…

      Діти, це  уривок із поезії В.Симоненка  «Лебеді материнства», в якому  автор пригадує, мабуть, найщасливіші  картини із свого дитинства.  А чи пам’ятаєте ви колискові,  які співали вам мами чи бабусі, коли ви були маленькими? А дитячі віршики? Які саме? (Відповіді дітей)

     Як ви  гадаєте, чи важко писати вірші  для дітей? Чому? А чи подобається  вам ось цей вірш?

2. Заочне знайомство із поетом М.Побеляном

                                  ***

Подивись, які  слухняні зорі…

Кожна з них  вже вічка затуля…

Стишивсь місяць в небі неозорім…

Нам про сон  нагадує здаля…

Вітерець присів на гілку спати

Сонної зеленої  верби,

Клен листочки зміг заколисати,

Сплять берези, вільхи і дуби…

Тільки ти один не хочеш спати:

Сам не спиш і  іншим не даєш…

Буду тобі щічки цілувати

Довго-довго, поки не заснеш…

• А щоб ви могли сказати про автора цього вірша? (Відповіді учнів)

     Це –  Микола Федорович Побелян, харківський  поет. Про себе він писав:

Я з роду ідолянів Побелянів,

Що споконвіку на Десні живуть.

Із роду, м’ятого  копитами ординців,

Що вистояв, як сиві спориші,

Вмирав із усіма і поодинці

Та не згубив вкраїнської душі.

• Яка риса характеру поета відчувається в цих рядках? (У поета – душа українця)

  Виріс він у  сільській родині на Чернігівщині, добре знав свій родовід до  шостого коліна. Зараз йому 62 роки, з них – 42 – учитель української  мови та літератури в одній  із шкіл нашого міста. Був  переможцем Всеукраїнського конкурсу  «Учитель року – 1995» (Київ), член Фонду імені Я.Мудрого (Київ). Поезії пише змалечку. Друкувався у журналах «Дивослово», газеті «Журавлик», є окремі збірки.

3. Розглядання збірки «Дай мені долоньку» та «Сніги на двох»

     Поезія  наскрізь проймає вразливе серце  автора, його слово виростає з любові до рідного краю. Один із віршів ми зараз прочитаємо він так і зветься «Я і є маленька Україна…» (читання підготовленим учнем).

4. Бесіда з учнями

• Що, по-вашому, означає відчувати себе маленькою Україною?

• А що ж тоді велика Україна?
• Як ви гадаєте, цей вірш – зразок лірики інтимної, пейзажної, філософської чи патріотичної?

    Давайте послухаємо  ще кілька віршів із збірки  М.Побеляна. прослухавши їх у виконанні  наших учнів, які підготували  для вас вдома виразне читання  поезій, скажіть, чи сподобалася вам ця поезія? Який настрій віршів? Які почуття вони викликають? (Питання на дошці)

5. Виразне читання віршів та їх обговорення

«Дві зірочки»

«Вранішня казаночка»

«Вечірня казаночка»

«Зажурився  журавель»

«Павучок»

«Ой ходила гусочка…»

    (Відповіді  учнів)

6. Музична хвилинка

   А зараз я  пропоную вам перенестися подумки  в літо й побувати у… квітнику!

Звучить «Вальс квітів», читається вірш «У квітнику»

• Чи заважає вам, діти, музика слухати й сприймати вірш?
• У цьому вірші багато образів. Який із них вам найбільше запам’ятався?

7. Уявна екскурсія до поетової майстерні

    А тепер  побуваємо у поетовій майстерні.  Як, ви гадаєте, він пише свої  вірші? (Відповіді)

   Ми знаємо, що  вірш неодмінно твориться за  допомогою художніх засобів, тобто  тропів. На дошці записані деякі вирази із творів М.Побеляна. прочитайте їх і скажіть, які це засоби художньої виразності?

Зелене королівство

Гривасте сонце

Сиві небеса

Сни дитинно  золоті

                 Літо стеле килимочки

                 Сонечко золотило стеблинку

                                 Наче песик, сонечко лизне дві  зірочки

                                 У тебе вічка, мов кринички

                                 Сонечко,мов бджілка золота

        (Відповіді учнів)

А тепер прочитайте уважно поезію «Подивись, які слухняні зорі…»

8. Робота в парах: знайти в ній тропи

(Епітети: слухняні  зорі в небі неозорім, сонної  верби

Метафори (уособлення): зорі затуляють вічка, вітерець присів на гілку спати, клен листочки зміг заколисати, сплять берези, вільхи і дуби)

• Які картини уявляються вам під час читання цього вірша?  (Відповіді)

9. Завдання – дослідження

      Діти, ми  живемо з вами в час, коли  кожна людина повинна боротися  за утвердження в житті добра,  справедливості, злагоди. Цього прагне  і поет. Про це свідчить і епіграф до нашого уроку: «Вчимося бути на землі людьми…»

       Утвердити  в житті добро, стати кращим  допомагають нам поезія, музика, тобто мистецтво. Про це йдеться  і у вірші М.Побеляна «Ми  є нащадки гнівного Тараса…» (Звучить вірш)