Використання засобів наочності на уроках

Звуковий супровід — це своєрідний еталон, орієнтуючись на який учні коригують свою вимову. Водночас він є своєрідним ключем, контрольним текстом, з яким можна співвіднести відповідь. Цю функцію реалізують фрагменти, які містять завдання, пов'язані з зоровим рядом, малюнками. Читання субтитрів доручають учням з високою успішністю, розподіливши між ними ролі. Це допомагає тренувати окремих учнів у виразному читанні, в оцінюванні читання.

Кінофільми і кінофрагменти забезпечують динаміку зображення, синхронну подачу зображення і звуку, доповнюють мовленнєвий ряд музичним супроводом. Розрізняють декілька типів навчальних кіноплівок: цілісні фільми, які складаються із декількох частин, і кінофрагменти (3—5 хвилин).

Кінофільми забезпечують звуковий коментар, поєднують зорове сприйняття із слуховим. Методика роботи з ними передбачає уважне ставлення до дикторського тексту, що стимулює учнів до пошуку нових мовних засобів, які доповнюють мовний ряд кінофільму.

3. До третьої групи відноситься схематичне і символічне наочне приладдя (умовна наочність). Це схеми, креслення, карти, символи, картки і тому подібне.

 Таблиці — найпоширеніший, традиційний вид друкованих засобів, що належать до зорової наочності. Вони забезпечують довготривале, не обмежене у часі експонування мовного матеріалу, дуже прості у використанні.

Таблиця передбачає не просто показ матеріалу, але й його групування, систематизацію. Дидактична функція демонстраційних таблиць полягає в тому, що вони дають учням орієнтири для застосування правил. Їх найчастіше використовують при вивченні складних тем.

Друковані засоби сприяють розвитку абстрактного мислення, оскільки приладдя цього типу відображає реальну дійсність в умовно-узагальненому, символічному вигляді. Схематичні засоби відображають дійсність в умовних, символічних і графічних формах, схематично, але чітко показують кількість та просторові відношення між окремими елементами відображуваних явищ, зв'язки й залежності між різними сторонами об'єкта.

Вони використовуються для кращого запам'ятовування і засвоєння математичних,  граматичних, фізичних історичних, географічних і інших закономірностей, теорій.

Демонстрація схем і графіків часто буває корисною і потрібною для первинного сприйняття і осмислення висловлюваного матеріалу.

Напріклад, важко було б учневі зрозуміти геометричні докази, якщо не використовувалися б креслення, схеми, моделі фігур. Також неможливо уявити вивчення географії без карт, глобусів, схем. На уроках фізкультури схеми рухів дозволяють краще зрозуміти послідовність дій. На уроках праці схема, план або креслення допомагають учням осмислити свою практичну діяльність. І зовсім неможливо уявити без цієї групи нагядных приладдь уроки креслення.

Для молодших школярів цей вид наочного приладдя має велике розвиваюче значення, оскільки сприяє формуванню абстракцій, узагальнень, операцій аналізу і синтезу.

У зв'язку з бурхливим розвитком абстрактно-теоретичних знань і віддзеркаленням їх в шкільних курсах цей вид наочності набуває все більшого значення.

За критерієм взаємодії учня з об'єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою. Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях; дієвою є наочність — коли пізнають об'єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше й повніше, ніж спостереження без праці.

 

Вимоги до використання наочного приладдя:

 

Є декілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів навчання: 1) хороший огляд, який досягається шляхом застосування відповідних фарб при виготовленні підйомних столиків, екранів підсвічування, рейтеров, покажчиків та ін.; 2) чітке виділення головного, основного при показі ілюстрацій, оскільки вони деколи містять і відволікаючі моменти; 3) детальне продумування пояснень (ввідних, по ходу показу і завершальних), необхідних для з'ясування суті демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної учбової інформації; 4) залучення самих учнів до знаходження бажаної інформації в наочному приладді або демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.

Демонстрацію наочного приладдя слід проводити так, щоб предмет сприймався по можливості різними рецепторами , щоб демонстрований об'єкт бачили всі учні, найсильніше враження на учнях справляли ті ознаки, які є найбільш істотними.

Показувати демонстровані об'єкти потрібно поступово і лише у відповідний момент уроку. Не можна без особливої необхідності розвішувати заздалегідь картини, таблиці, фотографії. Треба пам'ятати про допоміжню роль демонстрації, про її поєднання з поясненням, розповіддю або лекцією вчителя.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, яка передбачає проведення занять у спеціально обладнаних навчальних кабінетах.

Учбово-наочне приладдя повинно комплектуватися так, щоб воно:

а) у поєднанні із словом вчителя полегшувало б розуміння висловлюваної теми;

б) найраціональніше використовувало властивості пам'яті учнів;

в) сприяло розвитку уявлень, необхідних для успішного засвоєння предмету;

г) розвивало уміння аналізувати;

д) полегшувало б перехід від сприйняття конкретних властивостей до абстрактного образу.

Характер і роль наочного приладдя в процесі навчання багато в чому залежать від віку учнів, від ступеня їх підготовки, запасу життєвих спостережень та ін.

Наочні посібники, які застосовуються на уроках, приносять більше користі тоді, коли вони є не тільки простою ілюстрацією до змісту, але і джерелом інформації.

 

У сучасних умовах принцип наочності висуває до вчителя наступні вимоги:

 

При підготовці і проведенні уроку з використанням наочних засобів навчання необхідно: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку навчального матеріалу; визначити обсяг та особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, визначити їх відповідність змісту і меті уроку, можливе дидактичне призначення; з'ясувати, на якому попередньому пізнавальному досвіді відбуватиметься вивчення кожного питання теми; визначити методи і прийоми для активної пізнавальної діяльності учнів, досягнення ними міцного засвоєння знань, умінь і навичок.

 Вчитель повинен розуміти  необхідність чуттєвих образів в процесі вивчення учбового матеріалу, виявити характер використання чуттєвих образів на уроці  як самостійну сторону в розвитку учнів або як засіб формування абстракцій. Створити тенденції в пізнавальній діяльності учня до уявлення реальних предметів, явищ навколишній дійсності.

Використання наочності потрібно підпорядковувати конкретній меті, розвитку самостійності й активності учнів з урахуванням їх вікових особливостей. Вона має бути змістовною, естетично оформленою, відповідати психологічним законам сприймання, не повинна містити нічого зайвого і не викликати додаткових асоціацій. Готуючи учнів до сприймання наочності, її не слід переоцінювати або недооцінювати у процесі навчання.

 

2.5 Використання наочності у навчанні.

 

Процес засвоєння знань починається зі сприймання матеріалу, що вивчається. Суть даної дії полягає в тому, що учні за допомогою органів чуття (слуху, зору, дотику і нюху) сприймають зовнішні властивості, особливості й ознаки предметів і явищ, які вивчаються. Так, за допомогою зорового сприймання можна розглянути картину, скульптуру, виставку, навколишню природу та ін., слухового — почути розповідь, вокальний чи інструментальний концерт і под., дотику — відчути основні частини предмета, його властивості тощо. Сприймання — це відображення в свідомості зовнішніх властивостей, якостей і ознак предметів та явищ, що безпосередньо впливають на органи чуття. Результатом сприймання є формування уявлень як нижчої форми знань: у свідомості людини зберігаються лише зовнішні образи (ознаки, властивості) сприйнятих предметів і явищ, проте не розкривається їх сутність.

Для того, щоб краще побачити загальні риси засвоюваної дії, виникає необхідність відвернутися від непотрібних в даному випадку властивостей предметів, тобто, потрібно перейти від дії з матеріальними предметами до дії з їх моделями, вільними від всіх інших властивостей, окрім потрібних в даному випадку. Це може бути якась графічна схема, образна або знакова модель, на якій або за допомогою якої виконується дія, яку потрібно засвоїти. При навчанні принцип наочності вимагає сформувати представлення про кінцевий результат, для якісного засвоєння матеріалу необхідно забезпечити перехід від оволодіння способом рішення окремої задачі до уміння виконувати певні технічні операції для її вирішення.

Але поряд з тим, слід підкреслити, що застосування наочності в навчанні мусить мати свої межі. Не треба забувати, що конкретне мислення, яке безпосередньо спирається на сприймання речей за допомогою органів відчуття, є першим ступенем в розвитку мислення людини, що на його ґрунті розвивається мислення абстрактне.

Отже, наочне навчання може мати широке застосування в молодшому віці дитини, хоч і тут вже, спираючись на конкретні враження, треба поступово розвивати абстрактне мислення дитини.

Щодо старших учнів, то в навчанні їх теж не виключається наочність, але вона не посідає такого місця, як в молодшому віці: тут уже на першому місці виступають методи, що розвивають абстрактне мислення.

 

 2.6  Засоби наочності на уроках малювання.

 

      Вчителю малювання постійно доводитися використовувати засоби                          наочності, які б учбові заняття він не проводив.

Малювання з натури вже саме по собі є методом наочності навчання. Процес малювання з натури починається з чуттєвого, зорового сприйняття предмету, що зображається, з живого емоційного спостереження.

Наочність тісно пов’яза з правильною організацією спостереження і аналізу натури, що істотним чином впливає на правильність міркування про предмети і явища, а отже і на якість побудови зображення. Особливо велике значення наочність має на первинному ступені навчання.

Один з найефективніших прийомів навчання є малюнок педагога. Коли педагог демонструє перед учнями процес роботи над малюнком, то засвоюється не тільки учбовий матеріал, але і можливості техніки виконання.  Проте процес побудови малюнка рукою педагога повинний бути добре узгоджений з ходом викладу учбового матеріалу. Головними в даному випадку повинні бути пояснення педагога, малюнок лише доповнює слова, він допомагає зрозуміти побачене, впливає на розумовий розвиток дитини, на правильність його думок.

Указуючи на «золоте правло навчання», Коменський писав: «отже, про те, що треба знати, треба не тільки розповісти, щоб це було сприйнято слухом, але це ж слід замалювати, щоб через зір предмет відобразився в уяві». А для цієї мети, говорить Коменський, корисно все, що звичайно вивчається в кожному класі, будь то теореми, або правила, або образи предметів, зображати наочно на дошці.

Головна якість пед. малюнка – це лаконічність зображення, простота і ясність його. Скупими засобами графічної мови вчитель дає можливість дітям ясно зрозуміти і уявити сказане. Малюнки на класній дошці повинні передати найголовнішу думку вчителя, опускаючи все випадкове і другорядне. Малюнки повинні бути настільки прості, щоб учень міг їх запам'ятати і відтворити, зберігая у пам'яті з їх допомогою основний зміст нового матеріалу. Головна їх цінність – згорненість інформаційного змісту, представлення його у легко оглядаємому  і відтворюваному вигляді.

Велике освітнє і виховне значення має демонстрація малюнків видатних художників. На прикладах роботи видатних художників можна наочно показати, як треба аналізувати натуру, якими засобами добиватися емоційної виразності.

Не меншу роль в розкритті учбових завдань можуть зіграти добре видані ілюстрації з методичного приладдя.    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розділ практичний.

    Викорстання засобів наочності на уроці ОМ у початковій школі. 

 

3.1 Розробка уроку.

 

 Вид занять: Декоративне малювання  в другому класі.   

Тема уроку: Вивчення національних свят. Великдень. Створення пласких писанок.

Клас: 2 клас.

Тип уроку:   Змішаного типу.  Повідомлення нових знань, формування і вдосконалення умінь та навичок.

Форма уроку: урок-свято.

Мета. Ознайомити дітей з поняттям «писанка»;

виховувати повагу до народних традицій і мистецтва, почуття гідності, повагу до своєї родини,до думки однокласників, культуру співпраці в колективі;

розвивати творчу уяву, фантазію учнів,художні здібності при створенні писанок, предметно-маніпулятивну активність,яка спонукає до розумової активності;

викликати бажання знати українські звичаї та обряди ;

удосконалювати навички роботи з пензем, фарбою.

 

Обладнання:

Засоби наочності:

- Зоревий ряд: ілюстрації - Ікона Ісуса Христа, фото атрибутів Пасхальної трапези; реальні предмети - українські рушники, виставка писанок, крашанок, дряпанок, крапанок; схематичне приладдя - схема символів та візерунків для писанок, педагогічний малюнок ( як намалювати яєчко, розмістити на ньому візерунки).