Вивчення самооцінки в підлітків

      Випробувавши "успіх" або "неуспіх", дитина зі сталим характером відповідно береться за трохи більш важке або легке завдання, тобто робить досить плавний перехід. У психопатів ці переходи носять дуже різкий характер, тобто діти ніби "шарахаються" від однієї крайності до іншої. Невеликий успіх штовхає їх на вибір самого важкого завдання, однократна невдача - до вибору найлегшого.

     Для  нашого дослідження ми обрали  методику визначення стану самооцінки  Дембо – Рубінштейна з ціллю  визначити стани самооцінки по наступних параметрах: висота самооцінки (фон настрою), стійкість самооцінки (емоційна стійкість).

    Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні (шкалірованії) школярами ряду особистих якостей, таких як здоров'я, здібності, характер і так далі Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх. Кожному випробовуваному пропонується бланк методики, що містить інструкцію і завдання.

    Випробовуваному видається бланк, на якому змальовано сім ліній, висота кожній — 100 мм, з вказівкою верхньою, нижньою крапок і середини шкали. При цьому верхня і нижня крапки наголошуються помітними межами, середина — ледве помітною крапкою.

     Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний — порівняно високий рівень — від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про свої можливості, що є важливим чинником особового розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він — індикатор несприятливого розвитку особи[33, c. 67].

     Кількість балів від 45 до 74 («середня» і «висока» самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.

    Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і вказує на певні відхилення у формуванні особи. Завищена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на істотні спотворення у формуванні особи — «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдачам, зауваженням і оцінкам тих, що оточують.

    Кількість балів нижче 45 вказує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особи. Ці учні складають «групу риски», їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і тому подібного дозволяє не докладати жодних зусиль.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Результати проведення дослідження

      Для проведення дослідження ми обрали 15 підлітків які мають розумову відсталість, та 15 підлітків, що не мають розумових відхилень.  Дослідження проводилось на базі 45 та 16 школи міста Луганська.

Звідна таблиця отриманих результатів

№ п/п	ПІБ	Наявність розумової відсталості	Рівень домагань	Рівень самооцінки
1	Гроценко И.	-	Адекватний	Адекватний
2	Кочайлов И.	-	Занижений	Занижений
3	Одинцова А.	-	Завищений	Адекватний
4	Ганатко Е.	-	Занижений	Занижений
5	Нейжмак В.	-	Адекватний	Завищений
6	Рудяк Е.	-	Завищений	Завищений
7	Сагайдак Л.	-	Адекватний	Адекватний
8	Хориенко В.	-	Занижений	Занижений
9	Вербицкая Ю.	-	Занижений	Завищений
10	Дмитриева С.	-	Адекватний	Адекватний
11	Жербинова Е.	-	Завищений	Завищений
12	Кирилюк Л.	-	Адекватний	Занижений
13	Радченко Ю.	-	Завищений	Завищений
14	Кривченко В.	-	Адекватний	Адекватний
15	Радионов И.	-	Завищений	Адекватний
16	Борщева Е.П.	+	Завищений	Завищений
17	Клюева М.	+	Завищений	Завищений
18	Перепелкина И. С.	+	Адекватний	Адекватний
19	Грабовец А.Н.	+	Завищений	Адекватний
20	Фомичева А.	+	Адекватний	Завищений
21	Бирюков К.	+	Завищений	Завищений
22	Ляшко А.	+	Адекватний	Завищений
23	Юрченко Т.	+	Завищений	Завищений
24	Ляшко Е.	+	Адекватний	Занижений
25	Крохмаль А.	+	Завищений	Завищений
26	Тимофеева О.	+	Завищений	Завищений
27	Шевченко Н.	+	Адекватний	Завищений
28	Шталова Н.	+	Завищений	Адекватний
29	Тимофеев В.	+	Занижений	Завищений
30	Тимофеева О.	+	Завищений	Занижений

    Аналізуючи  результати проведення методики у групі підлітків з розумовою відсталістю, ми бачимо, що у 60% рівень домагань завищений, у 7% занижений, у 33% адекватний(см табл. № 1). Також, ми простежуємо завищений рівень самооцінки у 67% з вибірки, 13% мають занижену самооцінку, та у 20% рівень самооцінки – адекватний(см.табл.№2).

    В  групі підлітків, які не мають  розумових відхилень, ми бачимо  наступні результати: рівень домагань у 40% адекватний, у 27% занижений, у 33% завищений(см.табл.№3); рівень самооцінки: у 40% адекватний, у 27% занижений, у 33% завищений(см.табл.№3).

    У  групі підлітків з розумовою  відсталістю, ми бачимо, що більшість  має завищену самооцінку та рівень домагань, також зустрічаються кардинально різні рівні самооцінки та домагань(високі та низькі у одного і того ж підлітка). Це може говорити, що самооцінка та рівень досягнень у розумово відсталих підлітків не стійкий, він може змінюватись при дуже незначних обставинах. Про проведенні тесту, більшість з цієї вибірки, довго не могли приступити до завдань, відволікалися, задавали питання, які не стосуються дослідження.

     У  контрольній групі при проведені  тесту питань з інструкції  не виникало, підлітки швидко включилися в роботу.

 

 

 

Висновок

     Аналіз теоретичних джерел і результатів експериментального дослідження показали, процес розвитку адекватної самооцінки у людини зачіпає всі сторони його життєдіяльності, починаючи з раннього дитинства. Саме у дитинстві закладаються ті основи для розвитку самооцінки, які надалі сильно впливають на даний процес.

    Першим життєвим іспитом для дитяти є його вступ до школи. Саме у молодшому шкільному віці самооцінка що вчиться є не адекватною. Це пов'язано з педагогічними упущеннями або з боку вихователів дошкільних установ, або з боку батьків. Особливо складно процес адаптації протікає у розумово відсталих школярів. Розумова відсталість — група синдромів органічної природи, що виявляються вираженим загальним психічним недорозвиненням з переважною недостатністю інтелектуальних здібностей. Синоніми: олігофренія, затримка психічного розвитку. Ознаками розумової відсталості вважають пізній розвиток навиків, нездатність до абстрактного мислення, емоційний інфантилізм. Причиною розумової відсталості можуть бути самі різні чинники (генетичні, інфекційні, інтоксикації, імунні, травматичні), що подіяли у перших 2—3 роки життя.

     Вчення розумове відсталих молодших школярів повинно здійснюватися в спеціальних учбових закладах. Такі школи ставлять перед вчителем-дефектологом три основні завдання:

1) дати учням  знання, уміння і навики по загальноосвітніх предметах і по праці;

2) виховати у  них позитивні особові якості  – чесність, правдивість, доброзичливість до тих, що оточують, любов і пошану до праці;

3) скоректувати  дефекти, що є у них, у  тому числі неадекватну самооцінку  і таким чином – підготувати їх до соціальної адаптації, до життя серед нормальних людей. Самооцінка в молодшому шкільному віці формується в основному під впливом вчителя. Правильний розвиток самооцінки – один з найважливіших чинників розвитку особи дитяти. Розумово відсталі молодші школярі вимагають особливий підхід при розвитку самооцінки. Тому вчителі початкових класів спеціальних шкіл повинні оволодіти необхідними відомостями, що відносяться до психології самооцінки.

      В нашому дослідженні приймало  участь 30 підлітків, 15 з них мали розумову відсталість, 15 були у контрольній групі. Дослідження проводилось за методикою Дембо – Рубінштейна, з ціллю виявлення висоти та стійкості самооцінки. При аналізі результатів експерименту, можна зробити висновок, що існує різниця між рівнем самооцінки розумово відсталих підлітків та підлітків що не мають розумових відхилень. Таким чином, ми можемо казати, що на основі експериментальних даних підтвердилась гіпотеза. Для більш точних та вагомих висновків, а також для того щоб більш детально розглянути особливості прояву самооцінки необхідно провести лангітюдний експеримент та збільшити вибірку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Табл. №1

Табл. №2

 

 

 

Табл. №3

Табл. №4

 

 

Література

1. Актуальные проблемы нейропсихологии детского возраста. Под ред. Л.С.Цветковой. Изд. Москва 2006
2. Большой психологический словарь/ под ред. Мещерякова Б.Г. , Зинченко В.П.- СПб.: прайм - ЕВРОЗНАК, 2006,-667
3. Блейхер В. М. Крук І. В. Патопсихологическое діагностика. Київ, 1986
4. Рубінштейн С.Я. Експериментальні методики патопсихології та досвід застосування їх в клініці (практичне керівництво). -М. 1970
5. Виготський Л.С. Основи дефектології / / Собр. соч.: В 6т. - М., 1983. -Т. 5.
6. Виготський Л.С. Проблеми дефектології. М., 2003
7. Глозман Ж.М. Кількісна оцінка даних нейропсихологічного обстеження. - М., 1999.
8. ГорячеваТ.Г. Султанова А. С. Сенсомоторна корекція при порушеннях психічного розвитку в дитячому віці. Москва. 1999
9. Доброхотова Т.А., Брагіна М.М. Лівші. - М., 1994.
10. Доброхотова Т.А. Нейропсихіатрія. - М., 2006
11. Єгоров А.Ю. Нейропсихологія девіантної поведінки. - СПб., 2006.
12. Єпіфанцева Т. Б. Настільна книга педагога-дефектолога. -Изд. 2-е.  Ростов Н / Д: Фенікс, 2006.-576с.
13. Іванов О.С., Ісаєв Д.Н. Розумова відсталість. СПб., 2001
14. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основи дефектології / Учеб. посібник для студентів пед. ін-тів. - М.: Просвещение, 1991. - 143 с.
15. Логопедія / Под ред. Л.С. Волкової. - М., 1998
16. Лубовский В.І. Психологічні проблеми діагностики аномального розвитку дітей. М., 1989
17. Лурія А.Р. Вищі кіркові функції людини, М., 1969, 2000.
18. Лурія А.Р. Мозок людини і психічні процеси. М, 1970.
19. М. Ю. Максименко. М. С. Ковязіна. Посібник для практичних занять з нейропсихологічне діагностиці. Москва. 1998.
20. Малофєєв М.М. Стратегія і тактика перехідного періоду у розвитку вітчизняної системи спеціальної освіти та державної системи допомоги дітям з особливими проблемами / / Дефектологія. - 1997. - № 6. - С. 3-10.
21. 21.Мікадзе В. М. Нейропсихологія дитячого возраста.М., 1990
22. Неретіна Т.Г. Педагогіка для особливих дітей. - Магнітогорськ, 2003
23. Загальна психологія. / Під. ред. Петровського А. В., М., 1986.
24. Реан А.А. Психологія людини від народження до смерті. СПб.: Прайм-Еврознак, 2006
25. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології .- СПб: Видавництво 'Пі-тер', 2000
26. Рубінштейн С.Я. Психологія розумово відсталого школяра. - М.: Просвещение .- 1970. - 199 с.
27. Сидорова О.А. Нейропсихологія емоцій. - М., 2001.
28. Хомская Є.Д. Нейропсихологія. - М., МГУ, 1987, М. УМК «Психолого-гія», 2002. - СПб.: Пітер, 2003.
29. Цвєткова. Нейропсихологическая реабілітація хворих.
30. А. В. Семенович. Введення в нейропсихологию дитячого віку. 2005.
31. Шевандрин Н.І. Психодіагностика, корекція і розвиток особистості в педагогічній практиці. - Ростов-на-Дону, 1994.
32. Шевченко С.Г. Варіативні форми освіти дітей з труднощами в навчанні в масових школах / / Дефектологія. - 1996. - № 1 .- С. 17-25.
33. Яньшин П.В. Практикум з клінічної психології. Методи дослідження особистості. - СПб., 2004.