Застосування технічних засобів навчання

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………...1

Розділ 1. Технічні засоби навчання для активізації пізнавальної

активності учнів у ПТНЗ……………………………………………………………3

1. Історія виникнення та використання технічних засобів навчання

для активізації пізнавальної активності учнів у ПТНЗ…………………..3

2. Мета та завдання технічних засобів навчання для активізації

пізнавальної активності учнів у ПТНЗ……………………………………7

3. Застосування аудіовізуальних засобів навчання для активізації

пізнавальної активності учнів у ПТНЗ…………………………………..14

Розділ 2. Застосування технічних засобів навчання…………………………...19   

   2.1. Методичні рекомендації, щодо застосування технічних засобів

             навчання……………………………………………………………………...19

2.2. План конспект уроку із застосуванням активного методу навчання на тему «Загальні відомості про будівельні креслення»……………………………..22

Висновок……………………………………………………………………………..28

Література…………………………………………………………………………...30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Відповідно до потреб економічного, політичного, соціального характеру змінилися вимоги до підготовки вчителя. Орієнтація сучасної вищої педагогічної освіти на формування професійно-творчих нахилів студентів, виховання фахівців інноваційного типу зумовили перегляд і якісне оновлення структури, змісту, форм і методів підготовки майбутніх вчителів.

У постіндустріальну епоху з її стрімким науково-технологічним розвитком, бурхливим приростом знань і технологічними проривами, з прискореною глобалізацією всіх процесів освіченість, інтелект, творчий потенціал особистості стають провідною продуктивною силою, визначальною передумовою і наріжним каменем прогресу цивілізації. Головною метою освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожного громадянина України.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті [12] зазначає, що серед основних шляхів реформування освіти слід приділити особливу увагу таким напрямам:

• підготовка нової генерації педагогічних кадрів;
• підвищення професійного та загальнокультурного рівнів;
• формування покоління, здатного навчатися упродовж життя;
• створення і розвиток цінностей громадянського суспільства [2, c. 34]

Як засвідчив історико-теоретичний аналіз, використання технічних засобів навчання (ТЗН), втілення екранно-звукових засобів та інформаційних технологій продовжує залишатися недостатньо ефективним. Це безпосередньо пов'язано з тим, що в педагогіці до сьогоднішнього часу не розроблено науково обґрунтованої дидактичної концепції їхнього раціонального використання в логіці цілісного навчального процесу. Внаслідок цього, незважаючи на значні витрати, застосування аудіовізуальних засобів та комп'ютерних технологій часто не дає результатів, які очікуються. Щоб привести в рух дидактичний потенціал комплексу інноваційних аудіовізуальних і комп'ютерних технологій, необхідно виділити в них системотворні характеристики, які б відображали внутрішню єдність та програмно-цільову спрямованість навчального процесу на підготовку майбутнього вчителя. Такими характеристиками виступають професійні уміння студентів, причому функції системної реалізації аудіовізуальних засобів навчання виконують відповідні аудіовізуальні та комп'ютерні технології.

Вирішенню проблем застосування технічних засобів навчання присвячені праці С.І. Архангельського, В.П. Беспалька, Л.П. Прессмана, Г.Ф. Суворої, Л.В. Чашко, М.М. Шахмаєва та ін. Автори стверджують, що застосування технічних засобів навчання значно підвищує ефективність навчально-пізнавальної діяльності. Однак необхідно розробляти нові інформаційні технології, дидактичні засоби, втілювати їх у навчальний процес у першу чергу педагогічних вищих навчальних закладів. Адже процес формування сучасного вчителя є досить складним і багатоплановим.

Аналіз виявлених матеріалів показує, що окремі аспекти застосування аудіовізуальних і комп'ютерних технологій навчання були предметом досліджень учених, але в цілому зазначена проблема ще не розглядалася. Таким чином, актуальність проблеми зумовлюється відсутністю спеціальних педагогічних праць з питань теорії й практики застосування технічних засобів навчання студентів.

Об'єкт роботи: навчальний процес у ПТНЗ.

Предмет роботи: педагогічні умови активізації пізнавальної активності учнів шляхом використання аудіовізуальних засобів навчання.

Мета роботи: розробити і експериментально перевірити умови активізації пізнавальної активності учнів шляхом використання технічних засобів навчання.

Завдання роботи:

• теоретично обґрунтувати сутність і структуру технічних засобів навчання у ПТНЗ;
• здійснити теоретичний аналіз педагогічних досліджень з питань активізації пізнавальної активності учнів шляхом використання технічних засобів навчання у ПТНЗ;
• експериментально виявити роль технічних засобів у ПТНЗ як засобу навчання.

Гіпотеза дослідження: використання технічних засобів у ПТНЗ сприяє активізації пізнавальної активності учнів.

 

1. Технічні засоби навчання для активізації пізнавальної активності учнів у ПТНЗ

 

1.1 Історія виникнення та використання технічних засобів навчання для активізації пізнавальної активності учнів у ПТНЗ.

 

Навчання - найважливіший і надійніший спосіб здобуваття систематичної освіти. Відображаючи всі істотні властивості педагогічного процесу (двосторонність, спрямованість на всебічний розвиток людини, єдність змістовної і процесуальної сторін), навчання в той же час має і специфічні якісні відмінності [3, c. 4].

Пізнавальна діяльність - це єдність сприйняття, теоретичного мислення і практичної діяльності. Вона здійснюється на кожному життєвому кроці, у всіх видах діяльності і соціальних взаєминах, а також шляхом виконання різних наочно-практичних дій в навчальному процесі (конструювання, рішення дослідницьких завдань і т. п.) [3, c. 5].

Навчання завжди відбувається в спілкуванні і ґрунтується на вербально-діяльністному підході. Слово одночасно є засобом виразу і пізнання суті явища, що вивчається, знаряддям комунікації і організації практичної пізнавальної діяльності учнів.

Навчання, як і кожен інший процес, пов'язане з рухом. Воно, як і цілісний педагогічний процес, має задану структуру, а отже, і рух в процесі навчання йде від рішення одного навчального завданням до іншого, поглиблюючи тим самим свої знання. Навчання не зводиться до механічної «передачі» знань, умінь і навичок, оскільки навчання є двостороннім процесом, в якому тісно взаємодіють педагоги і учні.

Відношення учнів до навчання зазвичай характеризується активністю. Активність (учення, освоєння, зміст і т.п.) визначає ступінь (інтенсивність, міцність) «зіткнення» учня з предметом його діяльності.

У структурі активності виділяються наступні компоненти:

* готовність виконувати учбові завдання;

* прагнення до самостійної діяльності;

* свідомість виконання завдань;

* систематичність навчання;

* прагнення підвищити свій особистий рівень та інші [7, c. 14].

З активністю безпосередньо сполучається ще одна важлива сторона мотивації навчання учня це самостійність, яка пов'язана з визначенням об'єкту, засобів діяльності, її здійснення учнем без допомоги дорослих і вчителів. Пізнавальна активність і самостійність невід'ємні один від одного.

Управління активністю учнів традиційно називають активізацією. Активізацію можна визначити як постійно поточний процес спонукання учнів до енергійного, цілеспрямованого навчання, подолання пасивної і типової діяльності, спаду і застою в розумовій роботі. Головна мета активізації - формування активності учнів, підвищення якості учбово-виховного процесу.

У педагогічній практиці використовуються різні шляхи активізації пізнавальної діяльності, основні серед них, - різноманітність форм, методів, засобів навчання, вибір таких їх поєднань, які у виниклих ситуаціях стимулюють активність і самостійність учнів.

Найбільший активізуючий ефект на заняттях дають ситуації, в яких учні самі винні:

• відстоювати свою думку;
• брати участь в дискусіях і обговореннях;
• ставити питання своїм товаришам і викладачам;
• рецензувати відповіді товаришів;
• оцінювати відповіді і письмові роботи товаришів;
• займатися навчанням тих, що відстають;
• пояснювати тим, що гірше вчаться незрозумілі місця;
• самостійно вибирати посильне завдання;
• знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі (проблеми);
• створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій;
• вирішувати пізнавальні завдання шляхом комплексного застосування відомих ним способів рішення [7, c. 26].

Можна стверджувати, що нові технології самостійного навчання мають на увазі, перш за все підвищення активності учнів: істина здобута шляхом власної напруги зусиль, має величезну пізнавальну цінність.

Звідси можна зробити вивід, що успіх навчання зрештою визначається відношенням учнів до навчання, їх прагнення до пізнання, усвідомленим і самостійним придбання знань, умінь і навичок, їх активністю.

При виборі тих або інших методів навчання необхідно перш за все прагнути до продуктивних результатів. При цьому від учня потрібно не тільки зрозуміти, запам'ятати і відтворити отримані знання, але і уміти ними оперувати, застосовувати їх в практичній діяльності, розвивати, адже ступінь продуктивності навчання багато в чому залежить від рівня активності учбово-пізнавальної діяльності учня.

Якщо необхідно не тільки зрозуміти і запам'ятати, але і практично оперувати знаннями, то природно, що пізнавальна діяльність учня не може не зводиться тільки до слухання, сприйняття і фіксації навчального матеріалу. Отримані знання він пробує тут же в думках застосувати, прикладаючи до власної практики і формуючи, таким чином, новий образ професійної діяльності. І чим активніше протікає цей розумовий і практичний навчально-пізнавальний процес, тим продуктивніший його результат. У учня починають стійкіше формуватися нові переконання і звичайно ж поповнюється професійний багаж. От чому активізація навчально-пізнавальної діяльності в навчальному процесі має таке важливе значення.

У числі основних чинників, спонукаючих учня до активності, можна назвати наступні:

• Професійний інтерес є головним мотивом активізації учнів. Даний чинник викладачеві необхідно враховувати вже при формуванні учбового матеріалу. Учень ніколи не стане вивчати конкретну ситуацію, якщо вона надумана і не відображає реальної дійсності і активно не обговорюватиме проблему, яка до нього не має ніякого відношення. І навпаки, інтерес його різко зростає, якщо матеріал містить характерні проблеми, які йому доводиться зустрічати, а деколи і вирішувати в повсякденному житті. Тут його пізнавальна активність буде обумовлена зацікавленістю в дослідженні даної проблеми, вивчення досвіду її рішення.
• Творчий характер учбово-пізнавальної діяльності сам по собі є могутнім стимулом до пізнання. Дослідницький характер учбово-пізнавальної діяльності дозволяє активізувати в учнів творчий інтерес, а це у свою чергу спонукає їх до активного самостійного і колективного пошуку нових знань.
• Змагання також є одним з головних чинників до активної діяльності учня. Проте в навчальному процесі це може зводиться не тільки до змагання за кращі оцінки, це можуть бути і інші мотиви. Наприклад, нікому не хочеться «ударити в грязь» перед своїми одногрупниками, кожен прагне показати себе з кращого боку (що він чогось вартий), продемонструвати глибину своїх знань і умінь.
• Ігровий характер проведення занять включає і чинник професійного інтересу, і чинник змагальності, але незалежно від цього є ефективним мотиваційним процесом розумової активності учня. Добре організоване ігрове заняття повинне містити «пружину» для саморозвитку. Будь-яка гра спонукає її учасника до дії [9, c. 52].

Враховуючи перераховані чинники, викладач може безпомилково активізувати діяльність учнів, оскільки різний підхід до занять, і не одноманітний підхід це перш за все у учнів викличе інтерес до занять, учні з радістю йтимуть на заняття, оскільки передбачити викладача не можливо.

Емоційна дія вищеназваних чинників на учня надає і гра, і змагальність, і творчий характер, і професійний інтерес. Емоційна дія також існує, як самостійний чинник і є методом, який будить бажання активно включиться в колективний процес навчання, зацікавленість, що приводить в рух.

Особливе значення для успішної реалізації принципу активності в навчанні мають самостійні роботи творчого характеру. Різновиди: програмовані завдання, тести.