Застосування технічних засобів навчання

 

1.3 Застосування аудіовізуальних засобів навчання для активізації пізнавальної активності учнів у ПТНЗ.

 

Навчальне кіно з'явилося понад 70 років тому. Масове застосування навчального кіно почалося у передвоєнні роки. З того часу воно інтенсивно розвивається і вдосконалюється.

Навчальне кіно значно розширює можливості навчального процесу. За допомогою навчальних кінофільмів учні мають можливість спостерігати внутрішні процеси і явища, які без кінофільму побачити неможливо. Наприклад, здійснити мандрівку по земній кулі, подорож у космос, побачити ріст рослини, розкриття квітки, більш глибоко усвідомити історичні події минулих років.

Телебачення як засіб навчання, виховання і розвитку учнів увійшло до загальноосвітньої школи порівняно недавно. Незважаючи на це, воно широко використовується завдяки специфічним можливостям: показувати події у момент їх здійснення і на будь-якій відстані від учнів; використовувати великий план, що наближає учнів до дії, предмета вивчення; робити глядачів - учнів співучасниками подій, які показуються на екрані (ефект присутності); працювати на велику аудиторію (клас, група класів, усі учні школи); створювати найкращі умови для спостереження (бачити лише те, що потрібно для навчання, виховання, розвитку).

Навчальні телевізійні передачі транслює друга програма Українського телебачення. Це передачі з історії України, всесвітньої історії, української літератури, світової літератури, музики, трудового навчання. Телепередачі складають відповідно до програм шкільних навчальних дисциплін і показують водночас із вивченням даної теми уроку. При цьому телепередача не просто повторює матеріал підручника, а подає інформацію про останні досягнення науки і техніки, широко використовує можливості й переваги телебачення.

Крім уроку, телепередачі розраховані і на позаурочну самостійну роботу учнів, факультативні заняття, гуртки, секції, клуби, об'єднання, групи продовженого дня, а також на інформаційну і методичну допомогу вчителеві.

Телевізійна передача має той недолік, що вона, як правило, не повторюється. Для повторного перегляду телепередачі її записують на спеціальну стрічку, яку називають відеострічкою, а апарат, на якому виконується запис, відеомагнітофоном.

Кожний урок з використанням аудіовізуальних засобів вимагає від учителя ретельної підготовки. Передусім важливо враховувати, що технічні засоби навчання не можуть замінити в класі вчителя. Вони використовуються тоді, коли інші засоби, які є у його розпорядженні, не можуть забезпечити якісного засвоєння знань, вихованості і розвитку учнів.

Готуючись до навчального заняття, вчитель повинен попередньо ознайомитись із змістом кінофільму чи телепередачі.

Це можна зробити, переглянувши фільм або ознайомившись із монтажним листом, у якому описано зміст навчального кінофільму, зазначені номери монтажних кадрів, їх метраж, зміст кадрів і звукового супроводу. Зміст, структура, особливості телеінформації розкриті також у анотаціях на навчальні передачі, що друкуються в інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України. Крім того, попередньому ознайомленню із змістом телепередач, як ми вже зазначали, сприяють спеціальні телерубрики. Далі слід встановити ступінь відповідності ТЗН навчальним програмам, темі уроку, продумати тип і структуру уроку, визначити місце навчального кіно чи телепередачі у структурі уроку, конкретизувати способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів, а також позаурочних занять у навчальних кабінетах, обладнаних підручниками, навчальними посібниками, додатковою літературою, засобами наочності, технічними засобами навчання. Така система створює кращі можливості для використання наочності та ТЗН, хоч і не позбавлена проблем, пов'язаних із невідповідністю робочих місць учнів їх фізичному розвитку, зайвими пересуваннями у коридорах, труднощами у складанні розкладу занять тощо.

Шостою групою засобів навчання, за В. Оконем, є складні електронні пристрої і телекомунікаційні мережі. Розвиток інформатики, створення ЕОМ і їх швидкий прогрес породили у науці напрямок - педагогічну інформатику і процес інформатизації освіти.

Педагогічна інформатика - це наука, яка вивчає використання в освіті ЕОМ, комунікативних мереж, різних інформаційних технологій. Інформатизація освіти - це процес впровадження в освіту інформаційних знань, методів, технологій.

Невід'ємною складовою інформатизації освіти є інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів. Вона має охопити всі напрямки та сфери діяльності учнів, учителів, керівників навчальних закладів та установ і суттєво вплинути на зміст, організаційні форми і методи навчання та управління навчально-пізнавальною діяльністю. Інформатизація навчального процесу передбачає створення, впровадження і розвиток комп'ютерно-орієнтованого навчального середовища на основі інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій, побудованих на ґрунті застосування сучасної обчислювальної і телекомунікаційної техніки.

Головною метою інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів є підготовка підростаючого покоління до повноцінної плідної життєдіяльності в інформатизованому суспільстві, підвищення якості, доступності та ефективності освіти. Реалізація мети передбачає досягнення основних завдань:

формування інформаційної культури учнів, яка стає сьогодні невід'ємною складовою загальної культури кожної людини і суспільства в цілому;

рівнева і профільна диференціація навчально-виховного процесу з метою розвитку нахилів і здібностей учнів, задоволення їх запитів і потреб, розкриття їхнього творчого потенціалу.

Пріоритетними напрямами інформатизації загальної середньої освіти є оснащення закладів освіти сучасними засобами інформаційних технологій, що передбачає створення:

          -    спеціальних навчальних приміщень (кабінетів);

-    сучасних комп'ютерних мультимедійних класів;

-    локальної інформаційної мережі класу і навчального закладу;

-  телекомунікаційних засобів виходу до глобальної всесвітньої мережі Інтернет;

-    базових та спеціалізованих системних програмних засобів;

-    прикладних програмних засобів навчального призначення;

-    мережі комп'ютеризованих шкіл України;

-    національної інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів

     загальноосвітніх навчальних закладів;

-    мережі регіональних сервісних центрів;

-    державної системи дистанційної освіти і тестування;

-    участь у міжнародних освітніх проектах;

-    удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення

      кваліфікації педагогічних кадрів.

Інформатизація педагогічного процесу загальноосвітньої школи насамперед передбачає широке використання педагогічних програмних засобів на базі сучасних комп'ютерів у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін.

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому сучасних методів навчання значною мірою залежать від матеріальних передумов. Засоби навчання - допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями. Слово вчителя - найістотніший засіб навчання. За допомогою слова вчитель організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до міркувань, обґрунтувань, роздумів над ним. Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють вчителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); другі - конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал); треті - є прямими об'єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, об'єкти природи, виробництва); четверті - «посередники» між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції тощо); п'яті використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками - навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.); шості - символічні (знакові) засоби (схеми, карти, графіки, діаграми тощо).

 

 

 

Розділ 2. Застосування технічних засобів навчання.

2.1. Методичні рекомендації, щодо застосування технічних засобів навчання.

Проведені експериментальні дослідження і практика використання ТЗН показує, що формування в учнів вищеназваних ознак може бути забезпечене при підвищенні керівної ролі вчителя як організатора процесу сприймання та усвідомлення учнями навчальної інфомації у процесі перегляду ними інформації. Виконання цього завдання бажано здійснювати шляхом:

-    постановки перед учнями конкретних завдань (із записом їх змісту у

     зошитах), які вони повинні розв'язати на уроці;

• проведення настановчої бесіди з метою актуалізації знань учнів,  

     необхідних для усвідомлення нового навчального матеріалу;

• застосування поетапного методу подачі та пояснення нового навчального матеріалу за допомогою фрагментарного демонстрування із застосуванням штучного прийому зупинки окремих кадрів (прийом "стоп-кадр") на 1-3 хвилини.

Як правило, зупиняти бажано ті кадри, в яких зафіксовано різноманітні графіки, таблиці, схеми, будови об'єктів, які вивчаються і т.ін. Під час зупинки проводити з учнями певну роботу. Наприклад, запропонувати записати схему, таблицю у зошитах, дати пояснення до них. Така організація пізнавальної діяльності до і у процесі використання ТЗН дозволить підвищити якість знань учнів на 15-20%.

Використання ТЗН у процесі проведення занять потребує активізації пізнавальної діяльності учнів, напруження роботи зорових та слухових аналізаторів. Це в окремих випадках може негативно впливати на динаміку розумової працездатності учнів. Як відомо, на кожному етапі навчання учні можуть справлятись із цими навантаженнями. Вони у певних межах, навіть необхідні для розвитку організму. Проте навчальна діяльність буде ефективною, якщо по тривалості і інтенсивності не буде перевищувати меж розумової працездатності особливо чутливих високореактивних клітин головного мозку. Тому для оптимізації динаміки розумової працездатності учнів, ТЗН слід застосовувати за такою методикою, коли періодичність розумових навантажень супроводжується  відновленням  повноцінності фізіологічних функцій організму учнів до вихідного рівня (або близько до нього) за час перерви між заняттями.

Як це здійснити?

Як правило, рівень розумової працездатності не є постійною величиною, він змінюється на протязі робочого дня, тижня. У першій половині дня він найвищий, а у кінці знижується. У понеділок, вівторок, середу рівень розумової працездатності вищий, ніж у кінці тижня. Такі ж коливання спостерігаються і на протязі одного заняття. Цю особливість динаміки   розумової  працездатності   не завжди ураховують вчителі, викладачі. В останні хвилини заняття, у кінці робочого  дня або тижня,   від учнів нерідко вимагають такого ж напруження, як і на початку або всередині заняття, дня, тижня. Учні ж по своєму виправляють помилки вчителів,   викладачів: вони просто "відключаються" від виконання поставлених перед ними пізнавальних завдань. Так, проведені спостереження показали, якщо на початку і в середині заняття відмічається 10-12% випадків порушення уваги учнів, то на кінець - до 40%. Дане явище обумовлено не поганою поведінкою учнів,  а фізіологічною закономірністю. Це потрібно знати і при складанні структури занять ураховувати, що динаміка основних функцій центральної нервової системи, які забезпечують оптимальний рівень динаміки розумової працездатності учнів складається з декількох фаз:

1) перехід від спокою на новий робочий рівень;

2) оптимальна працездатність;

3) фаза зусиль;

4) виражене стомлення.

Тривалість кожної фази залежить від вікових особливостей учнів, характеру пізнавальної діяльності на заняттях.

Практика проведення занять показує,  що відпочинок учням, як правило, надається після останньої фази, коли вони помітно стомилися і спостерігається різьке зниження рівня розумової працездатності. А що, коли відпочинок давати учням під час фази напружених зусиль?

Проведені у цьому напрямку дослідження показують, що зниження навантаження учнів за 10-15 хвилин до кінця уроку позитивно впливає  на  динаміку розумової працездатності на протязі усього робочого дня. Структуру уроку за динамікою розумової працездатності можна умовно ділити на чотири етапи. Перший. Підготовка до активної пізнавальної діяльності. Другий - активна навчальна діяльність. Третій - початок зниження рівня розумової працездатності. Він характеризується нестійкою увагою і зниженням інтересу до навчального матеріалу. Проте учнів ще можна залучити до інтенсивної пізнавальної діяльності, застосовуючи додаткові методи стимулювання їх вольових зусиль на якісне виконання завдань уроку.

Четвертий - виражене стомлення, яке спостерігається за 10-8 хвилин до кінця уроку.

Отже, відповідно до особливостей динаміки розумової працездатності учнів, ТЗН найкраще використовувати як джерело нових знань на другому етапі 2-4 уроку за розкладом у понеділок, вівторок, середу, четвер. Якщо вчитель передбачає повторення  навчального матеріалу, який вивчався раніше, то демострацію можна проводити і на третьому етапі уроку.

Ураховуючи, що перегляд та прослуховування учнями ТЗН супроводжується підвищенням напруження роботи зорових та аудитивного аналізаторів.

Тому ефективність ТЗН на уроці визначається при правильному урахуванні:

-змісту навачального матеріалу, типу та дидактичних завдань уроку,

-змісту комплексу ТЗН, інформаційного призначення і ролі при виконанні навчальних завдань уроку:

-динаміки розумової працездатності учнів на протязі одного заняття, навчального дня.

Побудову методики використання ТЗН умовно можна поділити на п'ять етапів:

1)      тематичне планування навчального матеріалу:

2)      визначення змісту навчального матеріалу, дидактичних завдань та типу заняття, форми його проведення;

3)      підбір комплексу ТЗН:

4)      дидактичне призначення та роль окремих елементів комплексу ТЗН;