Аналіз дослідження особистісної сфери студентів та особливостей їх комунікативності

Основний компонент сильної комунікативної особистості – це здатність оцінювати сигнали поведінки інших людей: тон голосу, темп мовлення, темп дихання і рух очей, тембр голосу. Такі навички створюють комунікаційний контекст, який підтримує систематичне використання вербальної частини спілкування.

Для досягнення максимально бажаного результату від спілкування, слід враховувати  репрезентативну систему, яку використовує співрозмовник. Комунікацію можна  організувати максимально ефективно, використовуючи поради Джона Гриндера і Микаэля Мак-Мастера. Комунікація із врахуванням переважаючої репрезентаційної системи людини призведе до більш легкого порозуміння, уникнення помилок і сильної мотивації.

Кожна репрезентативна система  або спосіб мислення має унікальний набір супутніх зовнішніх сигналів. Найбільш легкий спосіб для її визначення – за рухом очей. (Додатки, Рис.1).[22]

Як відомо, пізнання людьми один одного відбувається на різних рівнях і представляє  собою цілісну структуру процесів – від відчуття до мислення. Здатність  до соціального сприймання проявляється в особливостях побудови чуттєвого  образу. Серед його характеристик  можна виділити широту і точність відображення признаків, які характеризують зовнішній облік іншої людини (рухів обличчя, жестів, ходи, пози, вокальних міміки тощо), і адекватно інтерпретувати на основі цього відображення її внутрішнього стану.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

 

Отже, із вищесказаного можна  зробити наступні висновки:

Комунікативність – дуже важлива характеристика особистості, без якої надзвичайно важко існувати в соціумі і практично неможливо  досягнути високих життєвих цілей. Щоб комунікативність була на якісно бажаному рівні – слід розвивати комунікативні здібності, такі як уміння слухати та інтерпретувати інформацію, розуміти людей, чинити на них вплив, встановлювати з ними хороші особисті і ділові взаємини. Для розвитку комунікативних здібностей існує чимало методів і методик, зокрема таких, які нам пропонує нейролінгвістичне програмування. Нейролінгвістичне програмування має свій інструментарій, тобто набір специфічних засобів впливу. можна виділити дві групи прийомів (методів) впливу: нелінгвістичні та лінгвістичні. Існує більше 10 нелінгвістичних, і близько 50 лінгвістичних прийомів, які допомагають здійснювати комунікативну діяльність на бажаному рівні і досягти намічених цілей. Які саме прийоми (методи) слід використовувати студентам, розглянемо в наступному розділі. На основі досліджень виявимо, на якому рівні знаходиться комунікативність студентів і розробимо рекомендації щодо розвитку бракуючих комунікативних здібностей.

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз дослідження особистісної сфери студентів та             особливостей їх комунікативності.

 

2.1 Результати проведення діагностик на комунікативну установку (В. В Бойко) і “Тест опитувальник комунікативно-організаторських здібностей (КОЗ)”.

 

Перш ніж проводити  дослідження на виявлення комунікативних здібностей, слід зазначити, що до структури  мовної особистості входить специфічний  компонент, який вивчає її приналежність  до певної вузької референтної групи (в нашому випадку - студентського  колективу), що актуалізує її ціннісно-смислові критерії та емоційно-емпатійний колорит. Мовна особистість студента передбачає врахування характеристик мовної поведінки індивіда, виявлення установок і мотивів діяльності кожної окремої особистості. Щоб уникнути подальших непорозумінь, ми вирішили спочатку продіагностувати комунікативну установку студентів, щоб на основі цього враховувати причини тих чи інших явищ у поведінці. На нашу думку, дуже важливим є вивчення установок особистості та мотивів, які керують нею в подальшій діяльності, а саме – мовленнєвій.

Методологічні проблеми комунікативної установки загалом і спілкування  зокрема аналізуються у працях: Г.М.Андрєєвої, О.О.Бодальова, С.Д. Максименка, О.М. Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, Ш.А.Надірашвілі, Д.Н.Узнадзе, П.Шихірев та ін.

Як зазначає Узнадзе Д.Н., установка є «фактором, що спрямовує та визначає зміст нашої свідомості» [5, с.86], та формується в процесі життєдіяльності людини і є набутим утворенням. Під впливом спілкування з різними людьми комунікативні установки виникають, змінюються і зникають. Вони дуже важливі для формування культури спілкування, оскільки допомагають установити контакт між співрозмовниками, підготувати їх до позитивного сприймання інформації, перебороти байдуже чи негативне ставлення до тих чи інших ідей, людей, ситуацій.

З метою отримання даних  про комунікативну установку  було проведено тестування за методикою  В.В.Бойко у двох студентських групах. До першої групи входили студенти-філологи в складі 14 чоловік, до другої групи  входили студенти нефілологічних спеціальностей (з них 8 чоловік – студенти обліково-економічного факультету і 6 чоловік – студенти будівельного факультету). Тестування проводилось анонімно і його результати ми будемо використовувати в узагальненому  вигляді.

Отже, обробивши результати тестування групи студентів-філологів, бачимо таку картину:

1. Загальний показник комунікативної установки у відсотках складає 57,5% . Показник є значно вищим від загального середнього показника, який складає 33%. Це свідчить про наявність вираженої негативної комунікативної установки.
2. Слід зазначити, що лише у двох студентів-філологів (що складає лише 14% всіх опитуваних) комунікативна установка була позитивною(31%), тобто показник не перевищував 33%.
3. Нажаль, більш ніж у третини опитуваних,показник комунікативної установки перевищував 75%, що говорить про дуже негативну комунікативну установку.

 

За результатами тестування групи студентів нефілологічних

спеціальностей ми отримали такі дані:

1. Загальний показник комунікативної установки у відсотках складає 60% . Показник є значно вищим від загального середнього показника, який складає 33%. Це свідчить про наявність вираженої негативної комунікативної установки.
2. Невтішним залишається факт, що жоден із студентів досліджуваної групи не має позитивної комунікативної установки, тобто показник перевищує 33%.
3. Як і в групі студентів-філологів, більш ніж у третини опитуваних показник комунікативної установки перевищував 75%, що говорить про дуже негативну комунікативну установку.

 

Отже, наше дослідження свідчить про наявність вираженої негативної комунікативної установки в обох групах. Це свідчить про те, що будь-яке  спілкування несприятливо впливає  на самопочуття співрозмовника.

Енергетику негативної комунікативної установки неможливо приховати  від сенсорних систем партнера. Проблеми з'являться навіть у тому випадку , якщо ви намагаєтеся ретельно маскувати  свій негативний настрій по відношенню до оточуючих.

Негативна комунікативна  установка відображає готовність недоброзичливо ставитись до більшості оточуючих  та формується під впливом несприятливого досвіду людської взаємодії, а також  внаслідок яскраво виражених  емоцій негативного характеру.

У характеристиці спілкування важливими є його функції. Б. Ломов виділяє три групи таких функцій: інформаційно-комунікативну, регуляційно-комунікативну та афективно-комунікативну. [29] Досліджуючи комунікативну установку ми маємо справу з афективно-комунікативною функцією, адже вона характеризує емоційну сферу людини. Як ми вже зазначали, спілкування впливає на емоційні стани людини і на її самопочуття. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі й соціального.

На основі результатів тестування, нами було виявлено основні чинники негативної комунікативної установки (далі – КУ). Отже, найбільш впливовими у формуванні негативної КУ були:

1. Відкрита жорстокість у відношенні до людей. Особистість не приховує і не намагається пом’якшити свої негативні оцінки та переживання щодо більшості оточуючих. Висновки про них різкі, однозначні і зроблені, можливо, назавжди. (Показник установки у відсотках в обох групах складає більше 45%, що перевищує норму – 33%).
2. Негативний особистий досвід спілкування з оточуючими. (Показник установки у відсотках в обох групах перевищує 50).

На основі негативного  досвіду в особистості створюються  стереотипи.

Стереотипізація може складатись не тільки як результат узагальнення власного досвіду, а й як аналіз відомостей, одержаних із книг та інших джерел. Стереотипізація є свідченням проникнення  у психологічну сутність особистості  та виявлення найхарактерніших її рис.

Проте, стереотипізація може бути помилковою, мати характер упередженості, коли інтерпретація фактів, на підставі яких робляться узагальнення, виявляється недостатньо аргументованою, а самі факти не вичерпують сутності стосунків. Так, при сприйманні незнайомої людини важливу роль відіграє первинна інформація, яку одержує суб’єкт сприймання. Якщо у реципієнта попередньо створити відповідну установку стосовно іншої людини, вона може відіграти вирішальну роль у тому, що саме і як буде сприйнято у процесі спілкування, які стереотипи в судженнях домінуватимуть. Експериментально доведено, що попередня інформація, яку одержує суб’єкт сприймання, виявляється істотним підгрунтям для формування упередженості в оцінюванні іншої людини.

Стереотипи, що виникають на грунті позитивних або негативних установок, у спілкуванні виявляються суб’єктивізмом. У буденному спілкуванні досить поширені стереотипи, що базуються на оцінюванні зовнішності співрозмовника і зумовлюють сдеформовані суб’єктивні уявлення про його реальні переваги. Це може завдати істотної шкоди стосункам і є небажаним явищем у роботі з людьми (особливо небажані такі ситуації в роботі вчителів, керівників колективів).[27]

Результати, які підтверджують  негативну комунікативну установку  не є очікуваними. Перш за все, щоб  здійснювати ефективну комунікативну  діяльність, на нашу думку, потрібно позбавитись  негативізму в спілкуванні. А  саме – позбавитись від стереотипів, які заважають в спілкуванні.

Велику роль у  професійному спілкуванні  відіграють розвинені комунікативні  здібності. В нашому дослідженні  ми порівняли рівень розвитку таких  здібностей у двох групах студентів. Для цього ми використали методику “Диагностика коммуникативных и организаторских склонностей (КОС-2)”[6], не беручи до уваги організаторські здібності.

До першої групи досліджуваних входили студенти-філологи педагогічного ВУЗу в складі 14 чоловік, до другої групи входили студенти нефілологічних спеціальностей технічного ВУЗу (з них 8 чоловік – студенти обліково-економічного факультету і 6 чоловік – студенти будівельного факультету). Дослідження здійснювалося за допомогою спостережень, бесід і тестування.

За результатами тестування студентів філологічних факультетів, було виявлено такі дані щодо розвитку комунікативних здібностей:

1. У студентів-філологів  переважає середній рівень сформованості комунікативних здібностей. (50% всіх опитуваних).
2. 12,5% студентів мають дуже низький рівень розвитку комунікативних здібностей. При цьому, слід зазначити, що ці студенти мали найбільш негативну комунікативну установку.
3. У 37,5% студентів-філологів комунікативні здібності були розвинені на високому рівні.(Додатки: Діаграма)

 

За результатами тестування студентів нефілологічних факультетів  було виявлено наступне:

1. У студентів нефілологічних спеціальностей рівень розвитку комунікативних здібностей знаходиться порівну на низькому (37,5%) і середньому(37,5%) рівнях.
2. За даними дослідження, 12,5% студентів мають високий рівень, і така ж кількість студентів(12,5%) розвинули свої комунікативні здібності до дуже високого рівня.

 

Діаграма: рівень розвитку комунікативних здібностей у студентів філологічних та нефілологічних факультетів.

 

 

Загалом, провівши спостереження, можна сказати, що бажання і вміння спілкуватись з людьми залежить перш за все від типологічних особливостей самої особистості. В основному вони визначаються суб'єктивною цінністю та значущістю для людини майбутніх результатів її активності та ставлення і відношення до осіб, з якими вона взаємодіє. Тобто мова йде про рушійні сили і знову ж таки, про комунікативну установку.

На основі спостережень і  бесід зі студентами, використовуючи питання Добрович А.А. “Спілкування: наука і мистецтво”, можна зробити висновки, що найбільше позитивних відповідей дали студенти обох досліджуваних груп з більш високою самооцінкою. Студенти, які призналися в тому, що відчувають себе дуже невпевнено у спілкуванні, а тим більше – при публічних виступах, підтвердили факт того, що мають занижену самооцінку. В таких ситуаціях їх найбільш засмучував факт того, що вони можуть виглядати нерозумними, або почервоніти.

Спостерігаючи за студентами і співставивши наше дослідження з дослідженням Низовець О.А., нами було виявлено, що студенти з високим рівнем розвитку комунікативних навичок мають середні показники прояву агресивності у взаємодії. Здебільшого їх агресивність проявляється у наполегливості у відстоюванні власної точки зору, досягненні мети. У спілкуванні вони обирають позицію демократичного підходу, використовуючи лише ті форми впливу на співрозмовника, які не суперечать нормам моралі і не принижують гідності людини, виявляють терпимість до недоліків оточуючих. [24]